Як повідомляє видання «Гуанчжоу Жибао», свої дослідження в області забруднення навколишнього середовища Центр почав з травня цього року, всього було опитано 2006 жителів дев’яти найбільших міст провінції.
43% опитаних вважають, що забруднення води і навколишнього середовища досягло дуже серйозного ступеня; 57,1% вважають «порівняно сильним» забруднення місцевих річок і озер; 27% говорять, що питна вода також сильно забруднена; 65% опитаних не використовують для пиття водопровідну воду, вважаючи її надто брудною для цього.
Дослідження також з’ясували, що багато (41%) опитаних протягом останнього року в різному ступені відчували нездужання, пов’язані з забрудненням навколишнього середовища. В основному це був кашель, фарінголарінгіт (запалення горла), та інші хвороби, пов’язані з дихальними шляхами і психікою.
Активіст в галузі захисту навколишнього середовища Китаю, Ван Вейлі розповів радіо «Вільна Азія», що якби китайська влада не внесла зміни в стандарти якості води, то майже 100% вод у Китаї вважалися б забрудненими.
«Якщо говорити про забруднення середовища в Китаї, то можна сміливо сказати, що майже 100% наземних і підземних вод там не відповідають стандартам якості. У період з 1990 по 2000 роки китайська влада поступово змінила стандарти у бік послаблення. Наприклад, вода другого ступеня якості (всього п’ять) за старими стандартами є найкращою за новими стандартами і т.ін. Тому зараз в офіційних звітах зазначено, що забруднено близько 70% вод. Однак якщо використовувати нормативи, які були з 1980 по 1990 роки, забруднено понад 90% води», – пояснив Ван.
Один з найбільших ЗМІ компартії, газета «Женьмінь Жибао» 11 листопада повідомила, що протягом шести років влада витратила 91 млрд. юанів ($ 13 млрд.) на очищення річок і озер країни. У повідомленні вказується, що хоч навіть і є «певні успіхи» у цій сфері, але, загалом, стан води все ще залишається поганим. Наприклад, якість води третього за величиною прісного озера Китаю Тайху, розташованого в дельті Жовтої річки, одного з найбільших промислових районів країни, з другого ступеня в 80-х роках опустилася до останнього п’ятого ступеня (придатної тільки для сільгосп потреб).
