#img_left_nostream#Легенда свідчить, що 5 тисяч років тому, під час правління «Жовтого імператора» Хуанді (одного із засновників Китаю), відбулася велика битва. Імператор скликав війська з усіх старокитайських племен і зайняв територію Центральної рівнини (основна частина території стародавнього Китаю).
Однак у північного князя Чи Ю, який очолював 9 варварських племен, за легендою, голова його з бронзи, а лоб – зі сталі. Оскільки він до того ж ще володів магічними здібностями, Чи Ю вважав, що саме він повинен бути господарем Центральної рівнини. Відчуваючи заздрість і ненависть до Хуанді, він підійшов зі своїми воїнами до кордонів стародавнього Китаю, щоб битися з китайцями.
Згідно з легендою, Чи Ю мав здатність викликати густий туман і затьмарювати сонце. При наступі варварів через туман, який напускав Чи Ю, військо імператора в безладді розбігалося. Так тривало багато днів, поки Хуанді, нарешті, не придумав вихід з положення. Він велів спорудити велику колісницю, яка вказує на південь. За допомогою цього пристосування він вже міг виводити армію з напущеного туману. Але, володіючи чарівними здібностями, Чи Ю почав викликати сильний штормовий вітер, знову змусивши імператора в розпачі відступати з великими втратами.
Обдумуючи ситуацію, що склалася, Хуанді був дуже схвильований і стурбований. Не знаючи, що ще можна придумати для подолання ворога, одного разу уві сні Хуанді побачив Владику небес. Той сказав імператорові: «Потрібно зробити барабани з бичачої шкури. Звуки цих барабанів зможуть приборкати бесчиння північного князя ».
#img_center_nostream#Прокинувшись вранці Хуанді наказав ремісникам виготовити 80 величезних барабанів з бичачої шкури. Через кілька днів дві армії знову вишикувалися один перед одним, щоб вступити в криваву битву. І ось послухайте, що сталося:
Чи Ю на імператора Хуанді пішов війною.
Але міг він знати, що Хуанді в Китаї влада дарована долею?
Підвладні варвару стихії: вітер і туман,
Але хіба знав він, який сильний китайський барабан!
Гуркіт великих барабанів, як грім, пролунав.
Синхронний бій страх варварським військам вселяв,
Чи Ю в сум’яття вкинувши, варвари – в заціпенінні,
Удар за ударом, удар за ударом, – і варвари здали бій.
#img_center_nostream#Непереможна досі армія Чи Ю разом зі своїм ватажком впали на землю, скорчившись від страшного головного болю і катаючись по землі. Багато впало, втративши свідомість, багато хто – загинув.
Хуанді, спостерігаючи за цією картиною, був дуже задоволений, але коли він повернув голову, що ж він побачив? Його військо, точно так само, лежить без свідомості, перебуваючи на краю загибелі. Тоді він швидко викликав музиканта, сподіваючись, що він зможе повернути воїнів до життя. Той сів у благородній позі, поклав на коліна стародавній музичний інструмент, який представляв собою обтесане дерев’яне поліно з натягнутими струнами поверх, і заграв чудову мелодію китайської музики. Композиція була така прекрасна, що здавалося, ніби птахи перестали щебетати, дерева перестали шелестіти листям, вітер стих і хмари зупинилися, щоб послухати небесні звуки. Сталося диво! Воїни Хуанді один за одним приходили до тями, здивовано дивлячись один на одного.
#img_left_nostream#У той час на битві був присутній Цан Цзе, знаменитий історик Хуанді, який, за легендою, створив китайські ієрогліфи. Спостерігаючи цю сцену, він винайшов ієрогліф «музика», що складається з дерев’яної основи (нижня частина ієрогліфа) і струн, натягнутих на неї (верхня частина), що нагадує музичний інструмент.
Вважалося, що китайська музика має цілющий ефект. У стародавньому Китаї її використовували, щоб вилікувати хворобу, очистити свідомість і заспокоїтися, нормалізувати біоритми тіла людини. Саме тому стародавня китайська музика, на відміну від сучасної, повинна була виконуватися розмірено і повільно. Пізніше було виявлено, що багато трави також можуть зцілювати людей від хвороб, і тоді ієрогліф «музика» був доповнений верхньою частиною – «травою», і ця нова картинка – «музика» + «трава» – стала позначати новий ієрогліф – «ліки» .
Китайську музику, таким чином, можна вважати прародителькою ліків. У стародавньому Китаї майстри музики дбали, в першу чергу, про чистоту своїх думок і досягнення спокою і лише завдяки цьому вони могли до глибини душі зворушити слухачів, заспокоїти їх, надихнути або вилікувати їх хвороби.
