За останні два-три десятиліття роль експорту в економічному розвитку Китаю постійно зростала, складаючи близько однієї третини ВВП. По суті, Китай став головним виробником споживчих товарів для світу.
Протягом останніх декількох років європейські країни, США та Японія висловлювали протест політиці КНР, що використовує демпінг, занижує курс національної валюти і надає дотації на експорт. Вони наполегливо переконували Китай підняти курс юаня, який десятиліттями був жорстко зафіксований щодо долара США і чия вартість, на загальну думку, була занижена на 40% у 2005 р.
Під тиском міжнародного співтовариства, Центральний банк Китаю вирішив змінити систему обмінного курсу та підтримувати його не у відповідності до курсу долара США, а відповідно до вартості споживчого кошика. У липні 2005 р. юань почав свій керований плаваючий курс, повільно підвищуючись щодо долара США, який падав з початку 2002 р. через величезний дефіцит. Але, все ж, у липні 2008 р. курс юаня знову був встановлений у відповідності з падаючим доларом. Іншими словами, так само як і долар, юань почав падати по відношенню до інших світових валют, даючи китайським експортерам великі переваги в світовій торгівлі.
У результаті, цього року Китай отримав ще більше претензій від своїх торгових партнерів. І в період із січня до серпня 17 країн провели переговори з Китаєм з питань експорту, включаючи демпінг, дотації і занижений курс юаня. Справа в тому, що завжди, з початку економічної реформи 1978 року, експорт був пріоритетним напрямком в китайській економіці. Китайський Уряд використовував експортні субсидії та низький курс юаня, щоб вийти на світовий ринок. І тільки нинішній загальний економічний спад виявив усі втрати цієї політики для інших країн.
Опір багатьох країн може пошкодити китайському експорту, який вже помітно знизився за останній рік через глобальний економічний спад. Тільки за вересень експортні показники впали на 15% у порівнянні з минулим роком. Очікується, що ця тенденція продовжуватиметься. У таблиці шанхайського «Securities News» (29 вересня 2009 р.) наводяться 70 великих торгових китайський компаній. Щонайменше, 60% їхніх доходів – це доходи від експорту. Очевидно, що ці компанії і їхні ділові партнери зазнають великих збитків через зниження експорту. Транспортні компанії, порти, авіалінії і т. д., теж постраждають. Якщо продукти виробництва не зможуть бути експортовані, вони будуть продані в Китаї, що може призвести до залишків товарів і обладнання, і викличе гостру конкуренцію.
Критична ситуація з експортом зробить серйозний вплив на китайську економіку. Можливі наступні варіанти розвитку подій: зниження експорту, ймовірно, триватиме до кінця цього або наступного року. Тому що за останні 5-10 років експорт становив значну частину ВВП (близько 30%), падіння експорту негативно вплине на ВВП. Поточні доходи Китаю досягли свого піку в 2007 р., склавши 11% ВВП, знизилися до 9,8% в минулому році і, за прогнозами, знизяться до 6% в 2009 р. (за прогнозами IMF – 7,8% і за прогнозами World Bank – 5,6%). Доходи компаній, що цілком залежать від експорту, впадуть. З кінця липня до кінця жовтня, фондовий індекс Шанхайської фондової біржі знизився з 3,500 до 3,100, тоді як промисловий індекс Доу-Джонса спочатку підстрибнув до 9,500, а потім повільно піднявся до 9,800 протягом того ж періоду. Це могло бути результатом зниження експорту. Ціни на виробничі і сільськогосподарські товари в Китаї вже продовжують падати з кінця 2008 р. Отже, гостра конкуренція за вітчизняний ринок і надлишкову пропозицію приведуть до ще більшого зниження цін на вітчизняному ринку.
