Режим компартії витрачає величезні кошти на розвиток великих міст, залишаючи селян жити в бідності, що дозволяє зберегти джерело дешевої робочої сили. Різниця між доходами городян і селян у країні постійно збільшується. Але ж селяни складають більше 65% всього населення Китаю.
Дешева робоча сила зумовлює низьку собівартість продукції, що є привабливим для численних західних інвесторів і замовників. У зв’язку з цим економіка Китаю залежить від експорту, а не від внутрішнього споживання, як у розвинених країнах. Купівельна спроможність більшості населення країни як і раніше залишається низькою.
Нерівномірний розподіл доходів і народні протести
Оскільки більшість підприємств у Китаї контролюються державою або ж належать дітям і родичам партійних чиновників різних рівнів, то основний дохід від них отримує в основному партійна еліта, а не пересічні громадяни.
За даними управління статистики КНР, 20% населення Китаю з найвищим доходом отримують 50% усього доходу країни. У 3-му кварталі 2008 року дохід громадян КНР склав 11,3% загального ВВП, що в два рази менше, доходу уряду. Для порівняння, дохід жителів Канади за цей же період склав 51,4% ВВП, а жителів США – 56,82%.
У Китаї також постійно збільшується число народних акцій протесту. Тільки за офіційними даними китайської влади, в 2008 році в країні відбулося більше 80 тисяч народних хвилювань, що в 10 разів більше, ніж у 1993 році.
Екологія
Зі зростанням ВВП в Китаї зростає і кількість захворювань на рак, дітей з вродженими вадами, людей, невиліковно хворих на запилення легенів, випадків масового отруєння шкідливими викидами комбінатів у промислових районах.
Коли селяни намагаються протестувати проти таких нелюдських умов життя, влада жорстоко пригнічує їх за допомогою спецзагонів поліції. Втім, силове придушення є найпоширенішим, якщо не єдиним, способом «вирішення» соціальних проблем, який застосовує компартія.
Крім того, у країні збільшилася кількість кислотних дощів, 1/3 частини території Китаю піддається серйозному руйнування ґрунту і водоймищ. У містах збільшилася частота і тривалість пилових вихорів і смогу. Наприклад, в районі дельти Хуанхе (Жовтої ріки), в якому зосереджена велика кількість промислових підприємств, пилові вихори проходять 140 днів на рік. Від забруднення повітря в Китаї щороку вмирає 300 тис. людей.
Останнім часом у Китаї посилюються кліматичні аномалії. З кожним роком засухи, повені, землетруси і т.п. завдають все більших збитків людям. Цей процес вже незворотній.
Виходячи з перерахованого вище, можна побачити, що форма економічного розвитку, якою так пишається китайська компартія, дуже недальновидна. Очевидно, що користь від такої моделі розвитку, в основному отримує партійна еліта, а не простий народ. Але і ця користь не буде довгою.
Скільки ще природа буде терпіти подібне втручання в свою екосистему? Чи зможе китайська компартія кийками та зброєю впоратися з силами природи, як вона справляється зі своїм народом? Можливо, дуже скоро ми зможемо побачити відповіді на ці питання.
