23 травня 2007 року Міжнародна Амністія (МА) опублікувала свій щорічний звіт по ситуації із правами людини в усьому світі. Не дивно, що звіт говорить про Китай як про країну із найсерйознішими порушеннями прав людини.
#img_left#Правда, з організацією Олімпійських ігор уже через рік, у серпні 2008 р., китайські лідери пропонують ввести кілька реформ: судовий перегляд смертних вироків і пом’якшення обмежень для іноземних журналістів.
Однак згідно з даними МА, ці поліпшення є не тим, чим здаються. Їх затьмарює ще більша нетерпимість до політичних і релігійних непорозумінь, а також до адвокатів, які захищають незгодних. Контроль над місцевими журналістами та мережею Інтернет також посилюється.
Більше того, оцінивши прогрес Китаю в сфері поліпшення ситуації із правами людини, що було обіцяно перед організацією Олімпійських ігор-2008, МА виявила, що ці ігри виступають як каталізатор для посилення домашніх арештів активістів і утримання під арештом без суду та слідства, принаймні, у Пекіні. Таким чином, обмежується їхня особиста свобода, хоча в той же самий час комуністичний режим намагається не затримувати їх офіційно.
Міжнародна Амністія протистоїть китайському режиму
Коли Пекін був обраний Міжнародним Олімпійським комітетом (МОК) у липні 2001 року, він погодився досягти прогресу в сфері прав людини. Олімпійська Хартія говорить: «Олімпізм являє собою життєву філософію, що піднімає та поєднує в єдине ціле достоїнства тіла, волі й розуму. Поєднуючи спорт із культурою та освітою, Олімпізм прагне до створення способу життя, заснованого на радості від зусилля, на виховній цінності гарного прикладу й на повазі до загальних основних етичних принципів».
У вересні 2006 року, у своєму посланні до китайської влади й МОК, МА виразила розчарування повільним розвитком у Китаї поваги до прав людини. Режим ігнорував докладний звіт МА, і коли секретаря міністра закордонних справ Цін Гана запитали про це на прес-конференції, він обвинуватив МА в упередженості до Китаю й політичності Олімпійських ігор.
Міжнародна Амністія відповіла, що, по-перше, її діяльність не несе політичного характеру, і що єдина мета організації є захист прав людини в Китаї й в усьому світі. МА заявила, що, коли Пекіну була надана можливість проведення Олімпійських ігор, китайські офіційні представники самі неодноразово зв’язували їхнє проведення з поліпшенням прав людини.
МОК підтверджує, що сподівається на міжнародні правозахисні організації, такі, як Міжнародна Амністія, які будуть спостерігати за ситуацією із правами людини й сповіщати про це. Інакше кажучи, МА має законні підстави діяти тут, і це самі китайські чиновники автоматично визнали, коли в 2001 році Китай був вибраний місцем проведення Олімпіади.
«Зростаюче занепокоєння МА в період підготовки до Олімпійських ігор стосується питань прав людини, які мають прямий зв’язок з підготовкою до Олімпійських ігор у Пекіні або фундаментальних принципів Олімпійської Хартії, говориться у звіті МА (від 30 вересня 2006 р.).
«МОК не може організовувати Олімпійські ігри, які дискредитовані порушеннями прав людини – будь то родини, насильно виселені зі своїх будинків, щоб вести будівництво стадіонів, або зростаюча кількість мирних активістів, які потрапили під домашній арешт, щоб зупинити їх у справі привернення уваги до питань прав людини», – сказала Кетрін Бейкер, представник голови МА в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні.
МОК робив непереконливі повідомлення про те, наскільки серйозно Пекін поліпшує ситуацію із правами людини, щоб провести Олімпійські ігри-2008, повідомляє МА. Правозахисна організація визнає значний вплив, який МОК має на китайську владу, і закликає МОК привселюдно підняти питання про права людини, якщо необхідно, у міру наближення Олімпійських ігор.
З іншого боку, Китай був розкритикований адміністрацією Буша за його недостатні зусилля щодо тиску на уряд Судану в справі прийняття плану ООН з розміщення 20 тисяч солдат і поліцейських у Дарфурі для захисту населення.
Газета «Washington Post» повідомила 19 травня, що китайському режиму був відправлений лист, підписаний 108 членами палати представників США, в якому йдеться: «Олімпійські ігри в Пекіні можуть бути поставлені під загрозу, якщо Китай не змінить своєї політики в Судані». Міністр закордонних справ у Китаї Ян Цзечі заявив 18 травня, що зв’язувати Олімпійські ігри з китайською політикою в Дарфурі – суперечить «олімпійському духу», повідомляє газета.
Нова стратегія Китаю щодо активістів
Показна толерантність стосовно деяких дисидентів використовується як маска, щоб переслідувати величезну кількість інших, які повідомляють про порушення прав людини або організують кампанію в їхній захист. Наприклад, двом дисидентам-ветеранам, які брали участь у продемократичному русі 1989 року, вперше дозволили з’їздити в Гонконг. Однак у той же час, «набагато більша кількість активістів зіштовхується із залякуванням, довільною затримкою й стеженням за членами їхніх родин», – повідомляє Міжнародна Амністія.
Прикладом чого є Е Гочжу, якому винесли вирок до 4-літнього ув’язнення за організацію демонстрацій проти примусових виселень у Пекіні. Повідомляється, що наприкінці 2006 року він неодноразово зазнавав побиття електричними кийками у в’язниці Шаобай у Пекіні.
Інший наведений МА приклад – адвокат Гао Чжишен, який утримується під домашнім арештом. Гао заборонили займатися адвокатською практикою після того, як він написав відкритого листа Ху Цзинтао (лідерові комуністичної партії Китаю), закликаючи до свободи віросповідання, дотримання законів і закінчення «варварського» переслідування Фалуньгун. Під час нещодавнього ув’язнення, за словами Гао, з ним жорстоко поводилися, включаючи надягання наручників і примусове сидіння на залізному стільці або зі схрещеними ногами протягом довгого часу при яскравому освітленні. Він був обвинувачений у«підривній діяльності».
Огляд страти
Однією з реформ, рекламованих китайським режимом, є те, що в цей час «роль у схваленні всіх смертних вироків, що приводять у виконання на території Китаю», була знову передана Верховному народному суду, який на перший погляд, здається прогресом. Однак Міжнародна Амністія виражає побоювання, що страта буде застосовуватися в однорідній манері в різних сферах, замість того, щоб «ефективно розглядати помилки правосуддя в індивідуальних випадках».
МА заявила, що вона стурбована тим, що обмежена кількість оглядів не здатна відбити застосування катувань у поліцейських дільницях для вибивання визнання, у випадках, коли на суді не було представлено достатньо доказів про скоєний злочин.
МА наводить як приклад випадок із Сю Шіанфу, протестантським священиком, який разом з 11 іншими був страчений у листопаді минулого року. Сю повідомляв, що для одержання визнання його били важкими ланцюгами, ціпками й електричними кийками по пальцях ніг і рук, геніталіях і вливали йому через ніс розчин перцю, імбиру та бензин. Його адвокатам не дозволили навести ці свідчення під час його захисту, повідомляє МА.
Подвійні стандарти
Незважаючи на обіцянки «повної свободи ЗМІ» під час Олімпійських ігор, іноземні журналісти виявили, що на практиці китайський комуністичний режим часто її не дотримує. Нові правила, які введені 1 січня 2007 року, дозволяють іноземним журналістам брати інтерв’ю й проводити розслідування без дозволу з боку місцевої влади. Однак на ділі ця «реформа» не стосується таких областей, як Тибет і Сіньцзян. Крім того, ці зміни не є постійними – строк їхньої дії минає в жовтні цього року.
25 травня організація «Репортери без кордонів» повідомила: «Харальд Маас, кореспондент німецької газети «Frankfurter Rundschau» у Китаї, і Тім Джонсон, кореспондент американської газети «McClatchy» у Китаї, 15 травня були окремо викликані директором департаменту при міністерстві закордонних справ Чжан Лічжуном, щоб допитати їх про мету поїздки до Тибету, у квітні цього року».
Чжан попередив Мааса, що «його репортаж був помилковим», говориться у звіті «Репортерів без кордонів». Джонсонові він заявив, що частина його статей була «помилковою» і «неприйнятною».
Чжан також сказав Маасу, що хоча він і має право на поїздку до Тибету, відповідно до нових правил для іноземних журналістів, але однаково повинен одержати дозвіл у представників місцевого міністерства в Лхасі. За словами ж Джонсона, Чжан заявив, що нові правила не стосуються Тибету.
«Коли Маас і Джонсон прибули до Лхаси, вони виявили, що за ними стежили одягнені в цивільне поліцейські. Тибетці, у яких вони взяли інтерв’ю були оштрафовані», стверджують «Репортери без кордонів».
У той час як нові правила для іноземних журналістів, навіть будучи тимчасовими, здаються кроком уперед, китайські журналісти як і раніше позбавлені навіть цього. На нові ЗМІ накладається велика цензура з боку державного агентства «Сіньхуа».
Так, на початку цього року відділ пропаганди китайської компартії (КПК) заборонив репортажі, що стосуються 20 специфічних тем, включаючи корупцію у сфері юриспруденції й кампанії в захист прав людини, повідомляє Міжнародна Амністія. Відповідно до іншої постанови КПК, для ЗМІ вводиться система штрафних балів. При перевищенні їхньої кількості ЗМІ будуть закриті.
