“Я не можу повірити в те, що бачу”, – говорить мешканка Чикаго Поляна Вульф після сходження на Курган Ченця (Моnк’s Mound), найбільшої доісторичної глиняної конструкції з-поміж відомих у Новому Світі. Це один з багатьох прадавніх насипів, які обіймають площу в 4000 акрів у Каокії, штат Іллінойс.
#img_right#На перший погляд, Поляна була не занадто вражена краєвидом, що відкрився. “Я не думала, що всі ці купи бруду могли мати якусь цінність”, – розповідала вона. Пізніше, стоячи на одному з курганів, вона помітила, що всі насипи були побудовані з великою старанністю і детальним плануванням. “Складалось таке враження, що я могла бачити в будь-якому напрямку на сотні миль. Це нагадувало оптичний обман. Я була дуже схвильована і ходила навколо ділянки, роздумуючи цілий день про швидкоплинність часу і про те, як люди жили тут тисячі років”.
Побудовані на Середньому Заході корінними американцями кургани часто відносять до міссісіпських – індійської культури в долині річки Міссісіпі, що зародилося між 700 і 800 р. н.е. і проіснувала до кінця XVII століття. На відміну від інших індіанців, які вели кочовий спосіб життя, індіанці Міссісіпі були дуже вправними землеробами і протягом тривалого часу жили громадами.
Інша важлива частина Ангельських Курганів – історичні ділянки на берегах річки Огайо. Оточені стіною, побудованою в XIV столітті, вони нагадують американський аналог європейських середньовічних міст-фортець. Оточуючи місто з трьох сторін (річка Огайо слугувала четвертою межею), стіни частоколу спочатку були довжиною 6300 футів і висотою від 16 до 18 футів. Ангельські Кургани – це одне з давніх індійських поселень, яке збереглося в США найкраще. Тут були найбільші міста на місці сучасної південної Індіани.
Ділянка отримала свою назву на честь родини Енджел (Angel), яка оселилася тут на початку XIX століття. За допомогою магнітометра (приладу, що визначає структури нижче земної поверхні), а також даних, зібраних ранніми дослідниками і місіонерами, археологи змогли розгадати таємниці цієї нескінченної фортеці.
Ділянка об’єднує 11 курганів і будинки, побудовані з глини й очерету. Люди часто приймають ці кургани за поховання, однак насправді, вони слугували релігійними, політичними і торговими центрами для людей, що жили у радіусі 75 миль.
Точний план первісного розташування міста можна знайти на курганах. Головний насип висотою 415 футів знаходився в центрі міста, де правитель виконував ритуали, присвячені Сонцю, щоб його народ мав гарний врожай.
У цих курганних містах поблизу кожного будинка був город, у той час як великі поля з зерновими і бобовими рослинами розташовувалися за частоколом у долині річки.
Дивно, що при розкопках у долині річки Огайо були виявлені зображення свастики. Цей символ, добре відомий у Східній Азії, широко використовувався багатьма південно-західними племенами індіанців, особливо племенем навахо.
У знахідках біля курганів була виявлена шпилька із зображенням каное і білої свастики. Жінка вважала, що для певної групи індіанців це символізувало світ.
До кінця не зрозуміло, чому мешканці Міссісіпі повністю залишили цю місцевість у 1450 році. Археологи, які не знайшли свідчень війни чи голоду, припускають, що тривале проживання на одному й тому ж місці призвело до того, що дрова й інші природні ресурси виснажилися. Пізніше деякі індіанці Міссісіпі оселилися в 30 милях від курганів, однак сліди їхнього життя зникають до прибуття європейських поселенців.
В часи розквіту стародавнє місто Каокія мало населення близько 20 000. “Неймовірно, що люди змогли побудувати щось настільки дивовижне, не маючи сучасних інструментів, – говорить Поляна, – вони навіть не знали колеса”.
