Так, легендарний перший імператор Китаю Фу Сі з тілом дракона і головою людини розробив систему уявлень китайців про Всесвіт. Шень-нун («Божественний хлібороб»), другий правитель Піднебесної, виявив і випробував сотні лікарських рослин, включаючи чай, і створив сільськогосподарський календар. Третій володар — Хуан-ді або Жовтий імператор — став засновником китайської медицини. А його історіограф Цан Цзе створив китайські ієрогліфи, взявши за зразок обриси річок і морів, гір і потоків, сліди птахів і звірів, драконів і змій.
Наріжними каменями культури Стародавнього Китаю в більш пізні часи стали три релігії — буддизм, даосизм і конфуціанство, ще більш наповнивши її божественним змістом.
І-цзин (Книга Змін)
Фу Сі, згідно з легендою, навчив своїх співвітчизників ловити рибу і готувати їжу на вогні. Однак найбільш значуще для культури Стародавнього Китаю — це його винахід восьми триграм, які стали основою уявлень про світобудову.
Одного разу Фу Сі на березі річки Хуанхе помітив крилатого дракона. Придивившись до нього, він побачив загадкові знаки на його лусці. Фу Сі запам’ятав їх і перемалював. Пізніше він виявив, що ці знаки нагадують сліди пташиних лап на піщаному березі. Він зробив висновок, що це не простий збіг і таким чином усвідомив важливий принцип — єдність походження всього живого. Цей принцип він відобразив у перших символах китайського письма, відомих як «вісім триграм». Потім, шляхом поєднання, з восьми триграм було утворено 64 гексаграми, які складають основу пророкувань за І-цзин — Книгою Змін.
Ворожіння полягає у виборі шляхом визначеного ритуалу відповідної гексаграми. Для кожної гексаграми у Книзі Змін дається опис і набір афоризмів, які наставляють ворожбитів, як чинити в ситуації, що виникла.
Гадаючи за допомогою цієї стародавньої книги, вчені, імператори і прості жителі Піднебесної знаходили правильні рішення у важкій ситуації, могли передбачити майбутню біду, вибирали щасливий день для весілля або військового походу. Філософія Книги Змін проходить червоною ниткою через всю культуру Стародавнього Китаю. Її принципи знайшли своє відображення в китайській математиці і філософії, політиці і стратегії, живописі, музиці, танцях, обрядах та медицині.
Три релігії Піднебесної
Не викликає сумнівів, що буддизм, даосизм і конфуціанство — це три кити, на яких стоїть культура Стародавнього Китаю. Ці три релігії, як і Книга Змін, залишили великий відбиток на історії і світогляді мешканців Піднебесної.
Лао-Цзи, вчитель даосизму сказав: «Людина слідує Землі, Земля слідує Небу, Небо керується Дао, а Дао керується природністю». Єдність неба, землі і людини — це ідеал, до якого століттями прагнули китайці.
#img_right#Засновник даосизму Лао-Цзи жив у царстві Чу династії Чжоу в шостому столітті до н.е. Він служив архіваріусом при дворі та консультував Конфуція з питань придворних ритуалів та етики. У старості Лао-Цзи залишив службу і відправився в західні гори. На кордоні Китаю він залишив стражникові свою працю з п’яти тисяч ієрогліфів для науки нащадкам — «Даодецзін» або «Канон про Дао і Чесноту». Цей твір є пам’яткою китайської думки, яка справила великий вплив на культуру Стародавнього Китаю і всього світу.
Лао-Цзи вчив китайців великодушності, спокою і недіянню, а також залишив багато мудрих висловів, що стали сьогодні популярними афоризмами. Зокрема, це Лао-Цзи сказав, що «благородний муж одягає простий одяг, але в душі має дорогоцінний камінь» і «хто вважає, що все збагнув, той нічого не знає». Лао-Цзи також виклав ідеї щодо управління країною. Він вважав, що збільшення кількості законів, указів і заборон призводить до розбоїв, грабежів і збіднення народу.
#img_right#Хоча конфуціанство часто приймають за релігію, в ньому відсутній інститут церкви, і конфуціанське вчення нерелігійне. Конфуціанський ідеал — створити гармонійне суспільство за древнім зразком, де кожна людина має свою функцію. Гармонійне суспільство засноване на ідеї відданості у відносинах між начальником і підлеглим, батьком і сином, спрямованій на підтримку гармонії і самого цього суспільства.
Конфуцій висловив золоте правило культури Стародавнього Китаю: «Не роби іншому те, чого не побажав би собі». Він також навчив китайців принципу золотої середини. Конфуцій сказав: Непохитна середина — це найвища чеснота, але сьогодні вже рідкісна серед людей.
Буддизм, що проникнув у Китай на початку першого тисячоліття н.е., приніс у країну такі якості, як співчуття і прагнення врятувати всі живі істоти. Перший храмовий комплекс був побудований імператором мін Східної династії Хань (29-75 роки н.е.) Оскільки ченці з Індії привезли буддійські священні писання й статуетки на білому коні, цей комплекс був названий Храмом білого коня.
До шостого століття н.е. буддизм отримав велику популярність і був визнаний державною релігією. Проте буддизм не витіснив традиційні вчення конфуціанства і даосизму, а утворив разом із ними єдиний комплекс «трьох релігій», кожна з яких доповнювала дві інші.
Завдяки буддистам з VI століття став популярним день поминання покійних, який відзначають в середині 7-го місяця за місячним календарем. В основі свята — молебень на спасіння всіх «безпритульних» душ, несправедливо убитих за життя.
#img_left_nostream#Культура Стародавнього Китаю: питання виживання
Китайці пережили соціальну і політичну кризу в кінці династії Цін (1644-1911), що призвела до утворення в 1912 році Китайської Республіки і пізніше в 1949 році — Китайської Народної Республіки, очолюваної Комуністичною партією Китаю. З цього моменту, підтримувані КПРС, представники компартії Китаю почали впроваджувати комунізм, який є концепцією, що по суті протилежна культурі Стародавнього Китаю.
Гуманність Конфуція підмінили класовою боротьбою і доносами один на одного. Замість прагнення до єдності неба, землі і людини комуністи агітують, що «людина повинна завоювати природу і перетворити світ». Компартія розуміла, що комуністична теорія насильства не може зрівнятися з багатою культурою п’ятитисячолітнього Китаю і не завоює серця китайців. Тому Мао Цзедун застосував «лом» і в травні 1966 року почав «Велику культурну революцію», яка тривала 10 років до смерті Мао Цзедуна.
Буддійські, даоські і конфуціанські храми в Китаї були закриті, а ченців відправили на «перевиховання», подібно до того, як це відбувалося в СРСР з православною і католицькою церквою.
#img_center_nostream#
#img_center_nostream#
#img_center_nostream#
У багатьох храмах були спалені або пошкоджені ритуальні ковшики, статуї божеств, сувої канонів, храмові таблички та інші стародавні культурні реліквії. Серед них найбільш відомі — храм Доуму, храм Вищої чистоти, храм Вищого Світу, жіночий монастир Хуаянь, храм Нінчжень, храм Гуань Юя та ін.
Був розграбований і перший буддистський Храм білого коня. Були зруйновані також тисяча рельєфів Будд, що були покриті кольоровою глазур’ю і прикрашали гору «Довголіття» в Літньому палаці в Пекіні. Один з найбільш відомих храмів конфуціанства — Храм літератури в провінції Цзілінь — був сильно пошкоджений «хунвейбінами» («червоними охоронцями»).
Влада Китаю пізніше реабілітувала «три релігії» та їхніх послідовників. Проте досі гостро стоїть питання про щирість офіційної політики щодо традиційної культури. Адже з одного боку влада Китаю по всьому світу будує інститути Конфуція, а з іншого, викладачі багатьох західних вишів, зокрема Гарварду, називають їх «інститутами комунізму» за пропаганду і систему освіти, що прийнята в них. У той же час офіційний Пекін створює перешкоди для проведення в різних країнах світу концертів ShenYun Performing Arts — відомої трупи, яка ставить собі за мету відродити традиційну китайську культуру.
Як би там не було, чи зможуть китайці вибратися з духовної ями, в якій вони опинилися в останньому столітті, і відродити традиційні цінності, залежить тільки від них. Адже Лао-Цзи сказав: «Ураганний вітер не може дути з ранку до вечора». Можливо, і для відродження культури Стародавнього Китаю скоро настануть світліші часи.
