«Розмахувати сокирою біля воріт Лу Баня». Ілюстрація: Ліза Воронін
У період Весни й осені (770—476 до н.е.) в царстві Лу жив майстер на ім’я Бань. Він досконало володів різьбленням по дереву і скульптурою.
Його твори були настільки чудовими, що слава про нього поширилася по всьому Китаю. Китайські теслярі шанують його як покровителя будівельників і підрядників.
Кажуть, що одного разу Лу Бань вирізав красивого дерев’яного фенікса, який вийшов настільки живо, що дійсно літав по небу протягом трьох днів.
Пройшло багато століть. Одного разу поет із династії Мін (1368—1644) прийшов на могилу поета Лі Бо біля ріки Цайши, аби віддати пошану Безсмертному поетові династії Тан (618—907).
На свій подив він виявив багато віршів, написаних всюди — на стінах гробниці, на довколишніх каменях і деревах — людьми, які побували там і хотіли показати свої поетичні таланти.
Прочитавши їх усі, поет був дуже розсерджений, оскільки побачив, що вірші дурні і погано написані. Він дістав пензля і написав вірш для тих, хто вже приходив, і тих, хто в майбутньому прийде на могилу:
Над купою душ біля берега річки Цайши,
Досягає небес славетне ім’я Лі Бо.
Ті, хто прийшов, написали тут вірші,
Біля воріт Лу Баня хвалячись сокирою.
У своїх віршах він навів порівняння: писати вірші біля могили знаменитого поета Лі Бо — це все одно що розмахувати сокирою біля воріт великого майстра Лу Баня.
Ідіома 班門弄斧 (bān mén nòng fǔ) бере свій початок із цього вірша і більш ранніх згадок про Лу Баня. Буквально вона перекладається як «розмахувати сокирою біля воріт Лу Баня».
Китайська ідіома 班門弄斧 (bān mén nòng fǔ) означає «розмахувати сокирою біля воріт Лу Баня». Ілюстрація: Велика Епоха
Сьогодні ідіому використовують для докору тим, хто показує свої мізерні здібності перед майстрами своєї справи.
В англійській мові цій ідіомі відповідає приказка «вчити рибу плавати», а в українській — «яйця курки не вчать».
Читайте також:
Культура стародавнього Китаю: І не холодно, а тремтиш — ідіома 61
Культура стародавнього Китаю: Зосередити серце та направити волю — ідіома 58
Культура стародавнього Китаю: Вранці — три, а ввечері — чотири — ідіома 56
