Один із міністрів радив так: «Твій батько брав участь у тому, щоб Сяня вигнали із країни, а тепер ти хочеш повернути його назад? Це як гра у шахи. Якщо ти будеш лише тримати в руці шахову фігуру і зволікати зі своїм наступним ходом, то ти точно програєш». Ілюстрація: Флора Чун/Велика Епоха
Китайська ідіома 舉棋不定 (jǔ qí bù ding) перекладається як «підняти шахову фігуру, та не зважуватися зробити хід». Як образний вислів це означає бути не в змозі прийняти рішення чи весь час вагатися у якійсь справі. Ідіома бере початок з історії, записаної у книзі «Цзо чжуань»*.
У період Весни й Осені (770—476 до н.е.) царством Вей правив тиран Сянь. У 559 р. до н.е. його було скинуто і вигнано із царства міністрами Сунем і Ніном, після чого трон перейшов до брата Сяня.
Минуло багато років. Нін став шкодувати, що вигнав Сяня із царства, і велів своєму синові Дьяоцзи, який був у той час могутнім міністром, допомогти Сяню повернутися до царства Вей.
Сянь не пробачив свого вигнання міністрам і замислив помститися, тому він скористався цією можливістю і відправив Дьяоцзи послання, в якому обіцяв, що ніколи не становитиме для нього жодної загрози.
Дьяоцзи обговорив це з іншими міністрами. Один із них не радив йому вірити Сяню, кажучи: «Він тиран за своєю природою. Твій батько вигнав його із царства, а тепер ти хочеш повернути його назад? Це як грати у шахи, але не мати послідовного плану. Якщо ти будеш лише тримати у руці шахову фігуру, але зволікати зі своїм наступним ходом, то ти, безперечно, програєш».
Проте Дьяоцзи наполіг на поверненні Сяня і повернув його назад до царства Вей. У 546 році до н.е. Сянь вбив Дьяоцзи і всіх тих, хто був причетний до його вигнання із країни 12-ма роками раніше.
Пізніше люди стали використовувати це як ідіому про тих, хто дуже вагається і не в змозі прийняти рішення, або про людей, які часто передумують.
У Китаї існує схожий вираз 猶豫不決 (yóu yù bù jué), який дослівно перекладається як «Ю вагається і ніяк не вирішить». Він означає, що хтось ніяк не може зважитися на вчинок або нетвердий у своєму рішенні.
«Ю» (猶) — міфічна тварина, вкрай боязка і підозріла. Щоразу, коли ю чула якийсь шурхіт, вона, злякавшись, одразу ховалася, підозрюючи, що поблизу мисливець, який хоче вбити її чи інших тварин.
У такому випадку ю зазвичай встрибувала на дерево і ховалася в дупло, а потім висувала голову і дивилася навколо. Так повторювалося знову і знову, в результаті чого вона витрачала пів дня на те, щоб залазити на дерева і злазити з них, на що йшло багато сил.
*«Цзо Чжуань» (左傳), також відомий як «Чуньцю цзо чжуань», — одне з найважливіших джерел для розуміння історії періоду Весни й Осені (770—476 до н.е.). Його вважають коментарем до «Літопису Весни й Осені». Вважається, що цей текст написав Цзо Цюмін до 389 р. до н.е.
Читайте також:
Культура стародавнього Китаю: Любити те, чого ніколи не бачив — ідіома 50
Культура стародавнього Китаю: Ставтеся один до одного із повагою, як до гостя — ідіома 48
Культура стародавнього Китаю
Китайські ідіоми: глибока мудрість народу Піднебесної
