Йє-гун славився своєю любов’ю до драконів. Але, коли перед ним з’явився справжній дракон, він страшенно перелякався і почав кликати на допомогу. Ілюстрація: Кетрін Чан/Велика Епоха
У період Весни й Осені (770—476 до н.е.) у царстві Чу жила людина на ім’я Чу Чжулян, що називала себе Йє-гуном*.
Йє-гун славився своєю любов’ю до драконів. Він настільки їх любив, що намальовані або вирізані дракони були в нього вдома майже всюди — на стінах, дверях, вікнах, балках і колонах. Його одяг був розшитий драконами, і він часто казав іншим, що більше за все любить драконів.
Коли небесний дракон дізнався про цю пристрасть гуна, то був глибоко зворушений. Він вирішив відвідати Йє-гуна, аби висловити йому свою подяку. Але, коли дракон постав перед ним, ця людина, побачивши істоту, настільки перелякалася, що покликала на допомогу.
Дракон подумав, що це дуже дивно і запитав: «Адже я чув, що ти більше за все любиш драконів. Чому ж ти, побачивши мене, так злякався?»
Тремтячи, Йє-гун відповів: «Я люблю лише зображення драконів; бачити тебе — це інше!» Після цього людина вибігла з будинку так швидко, як тільки могла.
Відтоді люди дізналися, що Йє-гун любить лише намальованих чи вирізаних драконів, а не справжніх.
Цей сюжет був включений у «Нові передмови» Лю Сяна**, письменника епохи династії Західна Хань (206 р. до н.е. — 23 р. н.е.).
Завдяки цій історії і виникла ідіома 葉公好龍 (yè gōng hào lóng), — дослівно «Йє-гун любить драконів», — що означає «любити те, чого ніколи не бачив».
Сьогодні ця ідіома використовується для висміювання пихатих і лицемірних людей.
*Гун — у стародавньому Китаї посада, подібна до міністра, або титулу герцога у Європі.
**Лю Сян (77—6 рр. до н.е.) — вчений і письменник епохи династії Західна Хань. Він глибоко вивчив такі вчені галузі, як історія, літературна бібліографія й астрономія. Він був особливо відомий тим, що виправляв помилки в давніх текстах і відносив їх до різних розділів, аби впорядкувати велику імператорську бібліотеку.
Читайте також:
Культура стародавнього Китаю: Ставтеся один до одного із повагою, як до гостя — ідіома 48
