Ієрогліф «Доброчесність»: Десять очей дивляться на серце людини. Ілюстрація: Євген Довбуш/EpochTimes.com.ua
У давньому китайському прислів’ї мовиться: «Небеса не обдуриш. Вони знають твою думку навіть до того, як вона з’явиться». Багато людей були винагороджені за їхнє добре серце і багатьох покарали за лихі думки — про це свідчить багато історичних записів різних китайських династій. Людина пожинає те, що посіяла. У культурі стародавнього Китаю вважається, що саме так влаштований світ.
Ван Чжунчен був урядовцем, який управляв областями Гуандун і Гуансі (південь Китаю) за часів династії Мін.
Одного разу, перевіряючи скарбницю, Ван Чжунчен виявив, що в ній на 340 тисяч лянів (1 лян = 1,3 унції) срібла більше, ніж мало бути. Скарбники вже підвели рахунки, і всі витрати були оплачені. Цей надлишок накопичився за роки зниження витрат на армію у мирний час, і в жодному відомстві не було записів про цю надлишкову суму грошей.
Ван уже збирався написати доповідь про те, що виявив ці гроші, центральному уряду. Але один із його старих друзів дав таку пораду: «Ти уславився як непідкупний чиновник. Цей надлишок не є крадіжкою ні в центрального уряду, ні в людей. Чому б тобі не повідомити лише про 300 тисяч, а 40 тисяч залишити для своїх чотирьох синів? Це не зашкодить твоїй відданості країні».
Ван посміхнувся і сказав: «Це все одно, що вдова зберігала б свою чистоту протягом 30 років після смерті чоловіка і втратила б її заради своїх дітей. Хіба це не було б сумно?».
Він написав точну доповідь і передав усе до останнього ляна срібла. Люди захоплювалися ним і говорили, що він справді благородний чиновник. Пізніше його призначили губернатором, і він залишався на цій посаді багато років. Його діти й онуки склали державні іспити і були призначені на різні офіційні урядові посади. Його сім’я із покоління в покоління процвітала.
У протилежність йому, в області Шаосін у сучасній провінції Чжецзян жив чиновник, який привласнив понад сто тисяч лянів срібла. Після виходу у відставку він купив великі ділянки землі у своєму рідному місті і став у ньому найбагатшою людиною. Проте йому постійно снився один і той самий сон, у якому його дід попереджав його про майбутнє покарання, але він не вірив.
Його єдиний син і єдиний онук витрачали гроші на азартні ігри, повій і пияцтво. Обидва вони померли молодими. Незабаром після їхньої смерті у відставного чиновника стався інсульт і його паралізувало. Все його майно зрештою було розпродано, а кошти втрачені.
Накопичення доброчесності є ключем до успіху. Добрі думки Вана і жадібність зіпсованого чиновника визначили їхню поведінку і пов’язані з нею наслідки. Небесний закон нагороджує і карає людей відповідно до їхніх вчинків — так вчить нас культура стародавнього Китаю.
Читайте також:
Культура Стародавнього Китаю: Два чиновники з гарним вихованням
