Навіть по тому, як на Тайвані звучать слова привітання, можна помітити, на скільки шанобливо тут цінується їжа. Замість слів «Як справи?» вони говорять «Ви вже їли сьогодні?». Ця пристрасть є частиною китайської культури й говорить про те, що «без їжі немає життя».
#img_left_nostream#Кулінарні джерела
Сьогоднішні тайванські страви складаються із східних, західних, стародавніх та сучасних блюд. Така різноманітна кухня – це внесок численних емігрантів, які осідали в цьому районі за історичних або політичних причин. Вони були вихідцями з багатьох районів материкового Китаю, таких як Пекін, Гуаньдун, Сичуань і Шанхай.
Наприкінці 40-х рр., коли уряд Гоміньдана і його війська потрапили на Тайвань, туди ж переїхали й шеф-кухарі з багатьох районів Китаю. Ці майстри кулінарного мистецтва привнесли свої особливі, характерні тільки для певних областей, кулінарні секрети й навички. Відкрилося багато ресторанів, які знайомили тайваньців із зовсім новою культурою харчування.
Значного впливу на тайванські страви з морепродуктів зробила Японія. Після закінчення Другої світової війни скінчилося і 50-літнє правління Японії на Тайвані. Японці залишили після себе кулінарну традицію, де важливе місце займала сира їжа. У той же час японська їжа також зазнала впливу з боку Тайваню, що додало їй особливого місцевого колориту. Наприклад, тунець, дуже дорога в Японії риба, став розповсюдженим делікатесом. В Японії його зазвичай подають сирим, а на Тайвані готують багатьма способами: тушкують, жарять із чорним перцем, готують на грилі. Хоча тайванська кухня й має китайські коріння, але місцеві жителі поряд з першими переселенцями вплинули на нинішню тайваньську кулінарну традицію.
Переселенці з Фуцзяна за часів династії Мін
Серед перших переселенців, які освоїлися в 1000 р. на Тайвані, була народність хакка з провінції Фуцзянь у Китаї. Цей народ проживає переважно у північній частині Тайваню, у той час як частина переселенців із провінції Фуцзянь опанувала південь острова. За часів династії Мін (1368-1644 рр..) емігранти з провінції Фуцзянь оселялися в прибережному місті Тайнані. Вони створили традицію вуличної трапези, що відображала ранній тайванський уклад життя.
Скарбничка культур і традицій
Відомий як Формоза (у перекладі з португальської – прекрасний) острів Тайвань – це скарбничка культур і традицій. Для тайваньців характерні різні культурні традиції та життєві устрої, що значно впливає на спосіб приготування їжі, а також на харчову індустрію в цілому. Той, хто вже побував на Тайвані, скаже, що тайваньці полюбляють випити й закусити.
На Тайвані люблять нові рецепти та ідеї. Сюди прагнуть приїхати люди, які мають відкритий характер, які шукають оновлення і змін. Щоразу, приїжджаючи на Тайвань, ви можете відкрити для себе смак нових фруктів або невідомих для вас до сьогодні овочів, а також зіткнутися з новими рецептами різноманітних блюд.
Найважливіша кулінарна виставка в Тайбеї
#img_left_nostream#З 1989 року шефи-кухарі-новатори демонструють свою майстерність у Міжнародному торговому центрі в Тайбеї. Це одне з найважливіших кулінарних шоу в Азії.
Головним сюрпризом серед представлених китайських блюд став «Водний бенкет» міста Луоян, що був визначений як «особлива регіональна кухня». Шеф-кухарі приготували воістину імператорський бенкет часів династії Тан, якою правила імператриця У Цзетянь 1 300 років тому – єдина жінка-імператор за всю історії Китаю. Нею щиро захоплювалися її сучасниці, які жили тоді в Луояні.
Історія стверджує, що одного разу імператриці У Цзетянь схотілося поїсти «суп із гнізд ластівки» саме тоді, коли для збору головних його компонентів ще не настав час. Усі кинулися на пошуки, в результаті яких знайшли тисячолітню ріпу, що важила більше 20 кг і була незвичайною прикрасою імператорського двору У Цзетянь. Імператорські кухарі взяли частину ріпи й нарізали її смужками. Потім змішали її зі свининою й пряностями. Після восьмиденного готування було створене блюдо «луояньський агар», що за своїм смаком нагадував «суп із гнізд ластівки». З того часу це блюдо традиційно готується до початку «Водного бенкету». Сам «Водний бенкет» складається з 24 блюд, що містять у собі холодні закуски й основні блюда.
Блюда «Водного бенкету» удосконалювалися й розвивалися протягом століть. Бульйони з місцевих інгредієнтів, які допомагають жителям залишатися здоровими й сповненими сил, отримали назву «Водний бенкет» саме тому, що складаються здебільшого із супів і водянистих блюд. Це компенсує нестачу вологи серед сухого пустельного клімату даного району.
Кухня хакка – прості страви кочівників
#img_left_nostream# Блюда кухні хакка відображають важку працю й ощадливий характер народу хакка. Всі блюда за своїм смаком дуже натуральні, оскільки мають мало приправ і не містять штучних ароматизаторів. Кухня хакка на материковому Китаї – пряна, а на Тайвані – солона, солодка, кисла.
Народ хакка завжди страждав від злиднів, відчував нестачу їжі, найчастіше кочував. Їхня простота й кочовий спосіб життя часто знаходять своє відображення у кухні. Через їхню бережливість більшість блюд консервуються природно, наприклад, в’яляться на сонці або засолюються, завдяки чому продукти можна зберігати протягом всього року.
Найпопулярніше блюдо хакка – Сяо Фен, що складається з трьох шматків нарізаного тонкими шарами м’яса свині. М’ясо нарізується й готується з консервованими спеціально вирощеними паростками бамбука.
У приготуванні Сяо Фен використовуються тільки характерні для хакка пряності: лук, часник, соєвий соус і вино. Це блюдо має дуже смаковитий аромат.
Кухня хакка внесла помітне пожвавлення в кулінарних традиціях Тайваню. Все більша кількість гурманів відкриває для себе, прості на перший погляд, але апетитні тайваньські блюда.
Надія Гатас. Велика Епоха
