Микола Васильович Гоголь був не тільки талановитим письменником, а й відомим гурманом. У нього було безліч кулінарних вподобань та улюблених страв, серед яких особливе місце посідали гоголь-моголь, вареники з вишнями та макарони.
До макаронів письменник пристрастився в Італії. Він подовгу жив у Римі і любив відвідувати місцеві тратторії. Саме там він уперше спробував макарони «альденте», тобто злегка недоварені, і відтоді готував їх тільки так.
У Росії Гоголь нікому не довіряв приготування макаронів і завжди робив це власноруч. Письменник Сергій Аксаков згадував про це так:
«Коли подали макарони, які, за наказом Гоголя, не були доварені, він сам взявся куховарити. Стоячи перед мискою, він засукав обшлага і з квапливістю, і водночас з акуратністю, поклав спочатку безліч [вершкового] масла і двома соусними ложками взявся мішати макарони, потім поклав солі, потім перцю і, нарешті, сир і продовжував довго мішати.
Не можна було без сміху й подиву дивитися на Гоголя; він так від усієї душі займався цією справою, начебто це було його улюблене ремесло, і я подумав, що якби доля не зробила Гоголя великим поетом, то він був би неодмінно артистом-кухарем. Щойно з’явилася ознака, що макарони готові, тобто коли сир, що розпустився, почав тягнутися нитками, Гоголь із великою квапливістю змусив нас покласти собі на тарілки макаронів і їсти. Макарони точно були дуже смачні, але багатьом здалися не довареними і занадто посипаними перцем…»
А ось як пише М. П. Погодін про «легкий полуденок» Гоголя в тратторії Фальконі:
«…Він сідає за стіл і наказує: макаронів, сиру, олії, оцту, цукру, гірчиці, равіолі, брокалі… Хлопчиська починає бігати й носити до нього і те, й інше. Гоголь, із сяйним обличчям, приймає все з їхніх рук за столом, у цілковитому задоволенні, і розпоряджається: розкладає перед собою всі припаси, — підносяться купи всякої зелені, купа склянок зі світлими рідинами… Ось приносять макарони в чашці, відчиняють кришку, пара повалила звідти клубом. Гоголь кидає масло, яке негайно розпливається, посипає сиром, стає в позу, як жрець, який готується здійснювати жертвопринесення, бере ножик і починає розрізати…»
Цікаво, що такий гурман, як Гоголь, за іронією долі помер практично від голоду. Якщо точніше, що від виснаження. Виявилося, що перед своєю смертю він не їв кілька тижнів через маніакально-депресивний психоз, який мучив письменника останні кілька років життя. Таке тривале голодування призвело до дистрофії і як підсумок — до летального результату.
Також варто зазначити, що Італія зіграла досить фатальну роль у житті та творчості Гоголя. Саме там він написав більшу частину своєї безсмертної поеми «Мертві душі». Але там же він заразився малярією, важкою лихоманкою, яка вразила мозок письменника, після чого в нього почалася періодична непритомність, видіння і проблеми з психікою, що переслідували його все життя.
Марія Мельничук
