Ксенія Собчак відповідала на політичні питання київських журналістів на відеоконференції, організованій 12 жовтня Інститутом світової політики. Свої питання поставила і Велика Епоха. Відповідаючи на одне з них, російська журналістка порадила українцям «берегти грузинів».
#img_left#— Чи створюється в російських новинах образ ворожого українця, націоналіста, і якщо так, то з якою метою?
Ксенія Собчак: Ви знаєте, в вашому випадку я можу лише переробити анекдот, коли старий єврей каже: «Бережіть вірменів» — «Нащо нам їх берегти?» — «Тому, що коли з вірменами розправляться, за нас візьмуться». В цьому сенсі, перефразувавши цей анекдот, можу сказати: «Любі українці, бережіть грузинів!», тому що зараз, звичайно, не ваша черга. Як ми з’ясували по останньому фільму «Анатомія протесту», все ж таки Грузія і грузини намагаються бути представлені в Росії як люди, які якимось чином беруть участь у внутрішній політиці Росії і є ворогами народу. Тому це вам поки що на щастя або на жаль не загрожує.
— Ксеніє, прокоментуйте, будь ласка, ситуацію з анти-екстремістським законодавством у Росії.
Ксенія Собчак: Я проти скасування 282 статті, на відміну від багатьох моїх колег, тому що я вважаю, що питання не в статті, питання в правозастосуванні. Сама стаття, спрямована на боротьбу з екстремізмом, повинна бути, в тому числі і в нашій державі. Але зараз ця стаття, на жаль, використовується для того, щоб посадити до в’язниці людей, незгодних із режимом, і будь-яка людина, яка висловлює свою незгоду, стає мішенню для агентів центру по боротьбі з екстремізмом, і будь-яка людина, не тільки ультра-націоналістичних поглядів може стати мішенню і бути звинуваченою за цією статтею. Але не треба підміняти причину і наслідок — питання не в статті, а в правозастосуванні.
Будь-яку статтю: і по ЗМІ, і по цензурі в інтернеті, — можна направити на благу справу боротьби з педофілією, наприклад, і з дитячою порнографією, а можна направити на те, щоб в інтернеті перекривати опозиційні ресурси. Так само і тут: цю статтю можна направити на дійсну боротьбу з екстремістами, а з такими людьми треба боротися і насправді такі люди є. А можна направити на боротьбу з опозиціонерами, які виходять на площі, і тут велика різниця.
Тому я вважаю, що тут виключно питання правозастосування, а правозастосування в свою чергу впирається в незалежний суд. Так давайте боротися все ж із причиною, а не наслідком. Причина — це відсутність незалежного суду в Росії, це те, за що треба боротися, і те, за що потрібно стояти на майданах. Як тільки у нас з’явиться незалежний суд, застосування багатьох наших статей буде змінено.
