У травні 2006 року, співавтори-правозахисники з Канади Девід Мейтас і Девід Кілгур отримали листа від Коаліції з розслідування переслідувань щодо Фалуньгун (КРПФ) з проханням провести розслідування тверджень про те, що ув’язнені в Китаї послідовники Фалуньгун були використані як джерело життєво важливих органів для іноземців, які приїжджають до Китаю з метою пересадки.
За відсутності доступних свідчень очевидців і неможливість в’їхати до Китаю, автори використовували перевірені незалежні джерела і дедуктивну модель міркувань, в кінцевому підсумку зробивши висновок, що звинувачення дійсно правдиві.
Результатом їхніх досліджень була попередня доповідь, опублікована в липні 2006 року. Друга доповідь, з новими обґрунтуваннями, була випущена в січні 2007 року. Обидві вони були опубліковані в Інтернеті.
Нова видана книга за обсягом більша, ніж доповіді, і містить матеріали, які раніше не публікувалися. Вона представлена у двох розділах: докази, які привели авторів до висновків, а також відгуки на доповіді, за якими йдуть деякі пропозиції про те, як припинити практику використання живих донорів органів у Китаї.
Кілгур та Мейтас прийшли до висновку, що "комплекс мирних, оздоровчих вправ з духовною основою було оголошеноі незаконним у 1999 році комуністичною партією через страх що це може поставити під загрозу домінування партії, і, схоже, що багато людей, які практикували ці вправи, в результаті були вбиті через органи лікарями ".
Мейтас, адвокат-правозахисник, нагороджений орденом Канади за його роботу в галузі прав людини, і Кілгур, у минулому державний секретар і член парламенту, представили вбивчі докази, які змогли похитнути байдужість світової преси та різних урядів щодо переслідувань китайським режимом Фалуньгун.
Голова КРПФ Клайв Енслі сказав, що він радий виходу "Кривавого врожаю" і сподівається, що книга "викличе значно більше громадського резонансу, ніж раніше". За його словами широка преса "непростимо мовчазна" і не повідомляє про незаконне вилучення органів у послідовників Фалуньгун у Китаї.
"Люди в засобах масової інформації знають про це, але вони майже нічого не зробили щоб оприлюднити це, що означає, що досить значна частка населення в Північній Америці, досі не знає про те, що ми, по суті, стоїмо перед обличчям другого Голокосту ".
#img_right#Починаючи з відомостей про те, що в 1999 р. кількість операцій з пересадки органів у Китаї почала різко зростати (у тому ж році, коли почалося переслідування Фалуньгун), автори виявили різні факти, які пояснюють, чому почалося і як здійснюється це огидне вилучення органів.
Деякі з багатьох факторів, описаних у книзі, включають:
– У Китаї не існує системи добровільного пожертвування органів, соціальне неприйняття донорської практики, означає, що добровільні донори органів – рідкість.
– Численні свідчення перебування в ув’язненні практикуючих Фалуньгун містять інформацію про те, як вони регулярно проходили аналіз крові і огляди, тоді як звичайні кримінальні в’язні не проходили таких процедур.
– Відгуки людей, які їздили до Китаю для пересадки, свідчать про неймовірно короткій час очікування органу.
– Рекламні сайти живих донорів органів, чиї функції нирок перевіряються перед операцією.
– Величезна кількість трансплантацій, що проводяться щорічно, не може бути повністю забезпечена органами страчених ув’язнених або пацієнтів з померлим мозком.
Участь військових лікарів та лікарень у торгівлі частинами людського тіла в поєднанні з систематичним переслідуванням послідовників Фалуньгун призвела до великої кількості операцій з пересадки органів, що відбуваються без будь-яких записів про джерело органів. "Повне пояснення джерел усіх органів для трансплантації спростувало б ці твердження", – пишуть автори.
#img_left_nostream#"Якщо б можна було перевірити джерела всіх органів для трансплантації, незалежно від того, належали вони добровільним донорам чи страченим в’язням, то твердження щодо Фалуньгун, було б спростовано. Але така перевірка неможлива".
Роль західного світу в забезпеченні вилучення органів у живих людей також обговорюється, в тому числі роль економічних міркувань з боку урядових і ділових кіл, які намагаються догодити комуністичним лідерам, щоб підтримувати торговельні відносини і заробляти гроші в Китаї.
Автори створюють базу доказів для продовження захисту прав людини в Китаї, і пояснюють, що, хоча китайський режим не може бути примушений до зміни своїх принципів, він буде змушений мати справу з фактами. Факти показують режим в поганому світлі, а найбільше Китай побоюється втрати обличчя.
Презентація книги відбулася 15 листопада в Торонто. 16 листопада в Оттаві, автори провели прес-конференцію в кімнаті для преси на Парламентському Пагорбі за підтримки організації "Парламентські друзі Фалуньгун".
