Морозного лютневого ранку ми висадилися в селі Багата ущелина Бахчисарайського району. Що можна очікувати від подорожі зимовим Кримом, коли не скупаєшся в морі, не позасмагаєш на пісочку? Але рідкісні мандрівники, побувавши одного разу в Криму в міжсезоння, не залишаться зачарованими дивовижною красою зимової природи.
Насправді Крим привабливий у будь-який час року. У цьому ми переконалися ще раз, коли з села Багата ущелина стали підніматися по ґрунтовій дорозі вздовж річки Суаткан до дамби. Земля була покрита сніговим настом, але сонце світило по-весняному щедро і галявини почали розморожуватися, від енергійної ходьби ставало жарко.
Підійшовши до греблі, ми виявили мальовниче озеро, оточене листяним лісом і затишними галявинками. Озеро замерзло, і тільки сліди відчайдушних рибалок, птахів і лісових мешканців закарбувалися на льоду. На горизонті вимальовувалася яскраво освітлена біла вершина Чатир-Дага.
Помилувавшись видами засніжених гір, ми піднімалися далі по крутих стежинах. Наша мета — водоспад Суаткан. Влітку водоспад пересихає, повноводий він зазвичай навесні. Але ми не очікували, що взимку Суаткан буває просто казковим. Наш напружений двокілометровий похід слизькою стежкою був винагороджений картиною, гідною пензля майстра. Серед зелених гілок вічнозеленого ягідного тису відкрилися крижані застиглі каскади водоспаду. Близько дванадцяти метрів крижаного кришталю всіх форм і розмірів створювали химерні композиції.
Ось перед нами троє старців із довгими сивими бородами в білому одязі несуть службу під склепінням застиглого храму. То раптом у глибинах застиглих потоків Суаткану відкривається куточок крижаного палацу снігової королеви. У достатку кришталевих форм крижаних струменів можна побачити казкового карлика і фігурку дівчини, розсип самоцвітів і фантастичні гроти. Самі незвичайні і привабливі кришталеві грона перебували в недоступних або небезпечних місцях. Але температура була плюсова і струмочки води, що стікають по скелі, підточували крижані статуї. Кілька величезних розколотих бурульок застерігали від необдуманого кроку. Під основним каскадом утворилося маленьке озеро, покрите льодом.
Обійшовши кожну п’ядь блискучої застиглої маси, замерзнувши і промокнувши, влаштували пікнічок і з задоволенням насолодилися гарячою кавою з термоса. Потягуючи ароматний напій, відчуваєш, як тепло розливається по тілу, відтають замерзлі пальці. Що може бути ексклюзивнішим за ланч під водоспадом вприкуску з прозорим гірським повітрям і спогляданням мальовничої картинки застиглих біло-блакитних струменів, малахітових голок реліктового тису, снігових схилів і різнокольорових акварелей скельних порід. Але пора було повертатися назад, сонце сідало і починало підмерзати.
Дорога вниз здалася легкою. Косі відблиски сонця малювали картини на снігових галявинах. Наближаючись до села, ми пройшли випробування овечими стежками: підталий ґрунт затягував черевики і ковзав під ногами. Стадо овець бриньчало дзвониками і бадьоро рухалося звичною дорогою, повертаючись із випасу додому і здивовано вивчаючи незнайомців. Наостанок, попивши і умившись із джерела в Багатій ущелині, ми наповнили ємності чистою водою і домашнім молоком від місцевих корівок. Сонце прокотилося над обрієм, змінюючи колірну гамму снігових вершин. Хотілося ще раз повернутися в крижане царство водоспаду, зустріч з яким залишила незвичайне чарівне враження.
#img_gallery#
