«Новий Світ зі своїми розлитими ялівцями — звивистий і глибокий, як внутрішність мушлі», — писав про цей унікальний куточок південно-східного Криму поет срібного століття Максиміліан Волошин.
Колись це місце називалося Парадіз, що означає Райський сад. Відгороджений від цивілізації неприступними вершинами і обривистими берегами, цей загублений світ у всі століття притягував людей своєю захищеністю і красою.
Дорога, що веде в Новий Світ з Судака, відразу пропонує вам налаштуватися на незвичайну подорож. Звиваючись серпантином, за кожним поворотом вона відкриває чудові, рідкісні за красою пейзажі.
У Новому світі траса закінчує свій шлях — далі тільки гірські стежки. Розкинувшись на березі затишної Зеленої бухти, маленьке селище, як символ райського відпочинку, нагадує всі разом узяті екзотичні куточки планети: так щедро обдарувала природа цей благословенний край.
Крим, Новий світ. Зелена бухта.
Фото: Алла Лавриненко/Велика Епоха
Свою назву бухта отримала завдяки колірній гамі, отриманій при змішуванні фарб синього моря і жовтих пісків морського дна. Зелена бухта добре захищена зі сходу горою Сокіл (Куш-Кая), а із заходу — мисом гори Орел, що видається в море. Куш-Кая вважається найбільшим кораловим рифом Європи, висота його досягає 500 метрів.
Опинившись у Зеленій бухті, ви, звичайно, почуєте про бухту Синю та Блакитну, і вам закортить їх побачити. З Нового Світу уздовж скельних стрімких берегів до них веде стежка, якою ходили ще древні люди, а пізніше облаштував князь Лев Сергійович Голіцин, ім’ям якого вона зараз і називається.
Стежка починається на західній околиці селища Новий Світ і огинає гору Орел. Деякі шукають в обрисі цієї скелі схожість із птахом, але не знаходять — можливо, на її вершині колись мешкали орли? Збереглася історія, що робітники в підвішених на канатах «колисках» на стрімкому схилі скелі вручну вирубували камінь, щоб стежка була придатна для прогулянок. Кожен день будівельників забирали за допомогою човнів. Але одного разу, коли розігрався раптовий шторм, хвилі не дозволили підійти до скелі, і робітникам довелося висіти в негоду на кам’яній стіні кілька днів.
Крим, Новий світ, вид на гору Орел і стежку Голіцина.
Фото: Алла Лавриненко/Велика Епоха
На сьогоднішній день Голіцинська тропа являє собою зразок ландшафтно-архітектурного мистецтва та природно вписується в навколишній природний пейзаж, надаючи йому оригінальності. Це ще раз підтверджує, яке значення надавали наші предки дбайливому ставленню і збереженню природної гармонії навколишнього світу.
У деяких місцях на стежці вибиті зручні східці, від моря її захищає кам’яний парапет, а з оглядових майданчиків відкриваються захопливі види на бухти і море.
Інша назва гори, по якій прокладено стежку — «Коба-Каї», тобто «Печерна гора».
Величезний грот край основи коралового рифу Коба-Каї, вибитий силою морських хвиль, став візитною карткою новосвітського узбережжя. Висота печери сягає 30 метрів, ширина — 17 метрів. Роботу моря завершив князь Голіцин — він розширив і облаштував грот для приймання гостей і проведення концертів. Зі стелі печери звисала величезна люстра, яка несподівано спалахувала безліччю свічок, викликаючи захват публіки. Для одночасного займання всіх ґнотів були використані невидимі оку вогнепровідні нитки.
Слава про казковий грот швидко поширилася серед російської знаті. В глибині приміщення була побудована естрада, при вході — кам’яна тераса для святкових бенкетів. За однією з версій, у 1912 році князь Голіцин приймав у гроті російського імператора Миколу II з почтом. Його Величність захоплено відгукнувся про шампанське, яке подарувало йому нове відчуття світу. Відтоді «Парадиз» і перейменували в «Новий Світ».
У глибині печери зберігся колодязь із прісною водою, над ним — гак, на якому висіла люстра, а вздовж стін — ніші для зберігання пляшок з вином. Сучасні штольні в надрах гори Коба-Кая, протяжністю 7 км, призначені для зберігання шампанського «Новий світ».
З грота Голіцина стежка веде нас до Синьої бухти. Дно бухти кам’янисте, заросле темними водоростями, що й надає їй синій колір. Зберігся переказ, що у часи таврів і стародавніх греків бухта служила притулком фелюгам турецьких контрабандистів. Тому у неї є ще одна назва — Розбійницька.
Крим, Новий світ, вид на Синю бухту з боку грота.
Фото: Алла Лавриненко/Велика Епоха
На заході Синю бухту дбайливо обіймає довгий кам’яний пояс гори Капчик. Слово «Капчик» у перекладі з тюркського означає «кисет», або вузький мішечок на поясі дервіша. Але більше він нагадує дракона, який після важкого дня приземлився відпочити і витягнув довгу шию в море. Стежка піднімається на хребет «дракона» і зісковзує убік Блакитної бухти.
З висоти Капчика відкривається захопливий вид на узбережжя — від мису Меганом на сході до гори Аю-Даг на заході. Він служить вододілом між Синьою та Блакитною бухтами.
Мис Капчик — це стародавній кораловий риф з вузьким перешийком, прорізаний Наскрізним гротом завдовжки 77 метрів. Висота грота близько 20 метрів.
Крим, Новий світ, Мис Капчик.
Фото: Алла Лавриненко/Велика Епоха
За часів князя Голіцина Наскрізний грот був облагороджений для проведення урочистостей. Для зручного спуску до моря в бік Синьої бухти проклали щаблі. Протилежний вихід з печери розміщувався на неприступній кам’яній стіні Капчика. До цього отвору князь Голіцин проклав зручну стежку, а вхід обладнав металевими мереживними дверима, над якими була встановлена вітражна арка. Пробиваючись крізь скло вітража, сонячні промені фарбували стіни різнобарвними відблисками, надаючи атмосфері грота казковість і таємничість.
Наразі грот закритий для відвідування, оскільки регулярні рухи гірських порід викликають каменепади зі склепінь печери.
Від входу в грот стежка ще трохи продовжується схилом гори Капчик і обривається важкопрохідним схилом.
На початку XX століття стежка була вибита на кам’яній стіні Капчика і продовжена до пляжу Блакитної бухти спеціально перед приїздом російського імператора. Микола II з почтом любив приймати тут морські ванни, насолоджуватися чистотою кришталевої води, первозданною красою пейзажу і цілющим ефіром реліктових ялівців. Відтоді бухту і пляж називають Царськими.
Сланцеві породи, що складають дно бухти, надають воді блакитний сяючий колір. Відтінки його змінюються залежно від часу доби — від молочно-бірюзового до глибокого ультрамарину. Бузково-сірі скелі, що оточують бухту, з плямами яскраво-зеленої хвої сосен і ялівців доповнюють багате оздоблення райського куточка. Із заходу Блакитну бухту прикрашають зубчасті вершини урочистої Караул-Оба.
Крим, Новий світ. Прямовисні схили Блакитної бухти.
Фото: Алла Лавриненко/Велика Епоха
Через те, що Новосвітське узбережжя має статус заповідника, чимало місць тут не доступні туристам. Уздовж стежки, на зворотному шляху з Капчика в селище Новий світ, встановлені лавки у вдалих місцях для огляду і фотозйомок околиць.
Відвідування реліктових гаїв сосни і деревовидного ялівцю обмежене дерев’яною огорожею, яка тягнеться вздовж стежки на північний схід навколо гори Орел. Раніше крутою стежкою можна було піднятися на вершину Коба-Каї, з якої відкривається фантастичний вид на Синю бухту і Капчик, на мис Меганом, що ширяє в бузковому серпанку.
З висоти огляду Зелена бухта здається невеликим озером біля підніжжя гори Сокіл. На заході, коли сутінки одягають узбережжя в фіолетові відтінки, вершина Куш-Кая ще світиться оранжево-червоним світлом. Вражаючи незвичайною красою явища, випромінювання гори ніби закликає залишити всі справи і зануритися в споглядання і умиротворення, відкрити своє серце, відчувши безмежну щедрість природи.#img_center_nostream#
