Заворожливо прекрасна пора — осінь. Злегка сумна, вона підкуповує розкішшю різнокольорового листя і дивовижним спокоєм. Останній випромінює трохи приглушене світло, що струмиться з неба, і його відблиски в калюжах, струмку, у вікнах будинків і машин.
Осіннє танго листя, що спускається на землю, приковує погляд. Важко відвести очі від золотистих літачків, які м’яко лягають на траву. Споглядання того, що відбувається, дозволяє забути про все на світі. Думки знаходять довгоочікуваний спокій, адже люди бояться змін: невідомість викликає побоювання.
#img_center_nostream#Пролетіло літо, забрало суєту, нескінченні турботи. Ну, от і славно — досить сюрпризів. Осінь обіцяє нам відпочинок. Немає нічого кращого неспішної прогулянки в осінньому парку вздовж струмка. Природа — рай для душі, вона зцілює серце, відновлює пошарпані нерви, радує око.
Багато людей сьогодні живуть у постійному очікуванні, в невіданні, в страху перед завтрашнім днем. Але у кожного в душі зберігається пам’ять про вічність і гармонію. І ця пам’ять дає людині сили жити і творити, бо творчість робить людину творцем, наділеним талантом оспівувати прекрасне.
Читайте також:
Осінь у місті: красивий, але сумний час
