Золотий схід сонця освітив старовинні будинки Старого кварталу, обплетені бугенвілліями. Він також освітлив річку Тхубон, де невеликий риболовецький човен щойно причалив до берега.
#img_center_nostream#
Коли я підійшла до центрального ринку, було 5:30 ранку. Я відчула запах, звуки та енергію, які виходять звідти – справжнє життя місцевого населення. Перлина В’єтнаму, місто Хой Ан, тільки прокидалося.
Зустріч нового дня
Жінки в конічних солом’яних капелюхах, широко посміхаючись, швидко та вправно йшли ґрунтовою дорогою з важкими коромислами на плечах, з кошиками, набитими овочами, рибою і навіть живими гусаками.
#img_center_nostream#
На ринку безліч кошиків із зеленню розкинулося зеленою ковдрою, а гострий аромат прянощів і риби пронизував повітря. Я зупинилася і спробувала маленький колючий чом хом або рамбутан, схожий за солодкістю на лічі, який мені запропонувала стара жінка, що сиділа зі схрещеними ногами на землі в оточенні екзотичних фруктів.
О 6:30 ранку в місті стояла тиша, коли риболовецькі човни і великі судна, навантажені мотоциклами, пристали до берега. Перед тим, як місто повністю прокинулося, я прогулялася вулицею Бах Данг з видом на Японський критий міст (близько 1593 р.), з численними будівлями та храмами. За легендою, міст почали будувати в рік Мавпи і завершили в рік Собаки, тому скульптури кожної з цих тварин перебувають з різних боків мосту та охороняють його.
На ринок! На ринок!
Хой Ан є торговою меккою, з його магазинами одягу, що вишикувалися в ряд на вузьких вуличках, від вулиці Тран Ханг Дао до Ле Лой. Деякі покупці приносили з собою фотографії та ескізи одягу для пошиття, оскільки одяг на замовлення тут дуже недорогий і може бути пошитий протягом 24 годин або менше.
#img_center_nostream#
Місто славиться не тільки магазинами одягу, але й художніми галереями, кафе та чудовими ресторанами. Ly Café 22, назване на ім’я шеф-повара/власника міс Лі, пропонує чудовий смажений рис, смак якого я не можу забути з тих пір. Інше моє улюблене місцеве блюдо – «біла троянда», складається з креветок, приготованих на пару і загорнутих як квітка, в рисовий папір.
Іншими стравами, якими я насолоджувалася, були Кау Лау, густий суп з рисової локшини з капустою та свининою, а також Ком Га, блюдо з рису з тушкованою куркою і свіжою зеленню. The Cargo Club, кондитерська в французькому стилі, була місцем, де я вдавалася до роздумів над пінистим латте та смачними тістечками. Для любителів пива варто додати, що більша його частина коштує 50 центів, або 10 000 донгів.
Національні скарби
Розташований в Центральному В’єтнамі та включений зараз в список об’єктів Світової спадщини ЮНЕСКО, Хой Ан на початку 17 століття був жвавим торговельним портом. Сліди китайської, японської, португальської та французької культур помітні серед барвистої архітектури цього відносно спокійного місця.
#img_center_nostream#
Я змогла побачити місто в час, вільний від гоночних мотоциклів, рух яких обмежений декількома днями та годинами на тиждень. Яке полегшення! Адже в країні налічується близько 24 млн мотоциклів.
Хой Ан був тільки однією зупинкою в моєму 10-денній подорожі історичними місцями В’єтнаму, від Ханоя до Сайгона. Поїздка була організована екологічною та соціальною організацією Travel Indochina, експертами в подорожах Азіїєю які вивчають історію, культуру, природу та життя людей у цій області.
#img_center_nostream#
Далі слідувала чотиригодинна поїздка перевалом Хай Ван по національній автомагістралі до іншого об’єкта спадщини ЮНЕСКО, міста Хюе, колишньої столиці під час правління династії Нгуен в 19 столітті. Ми їхали вздовж мальовничої берегової лінії Тихоокеанського узбережжя, що нагадує Біг-Сур в Каліфорнії, з крутими гірськими хребтами, які оточують воду. Різниця однак була, ми бачили рисові поля, барвисті кольори лотоса та хлопчиків на буйволах вздовж дороги.
Ми зробили зупинку в 30 хвилинах від Хой Ан, на південь від Дананг, у високих Мармурових горах, куди ми піднімалися по 200-ступінчастими сходами з каменю і мармуру (трохи слизькими на спуску). Величний Будда і Будда-жінка (Богиня Милосердя) очікували нас оповиті ароматом ладану, який заповнював декоровані пагоди.
#img_center_nostream#
Місце, найбільше запам’ятувалося була таємна печера (під час в’єтнамської війни служила лікарнею для вьетконгонців) з каскадом світла, що падає через отвір нагорі, це створювало сюрреалістичний, містичний ефект.
Особливості Хюе
Ми нарешті прибули до Хюе. Відблиски сонця грали на водах ароматної річки, яка отримала свою назву через запах дикого імбиру, принесеного вітром з лісів, розташованих поблизу.
Це місто пагод, палаців, гробниць і 130 буддійських храмів зазнало руйнувань під час конфліктів з Францією та Сполученими Штатами. Фортеця з ровом, побудована в 1804 році, зберегла свою красу, не дивлячись на спустошливі наслідки війни.
#img_center_nostream#
Ми пройшли через парадні зали, сади і прогулялися по передній частині Забороненого міста, колись призначеного для особистого життя імператора, але в даний час відкритого для публіки. Нашою наступною зупинкою була гробниця Ту Дук, розташована поруч з озером, наповненим лататтям. Тим не менш, найвражаючим місцем стала гробниця Кхай Дінь, названа на ім’я похованого в ній в 1900 році імператора, вона має величезні сходи і внутрішній двір, повний кам’яних солдатів, які охороняють гробницю.
Огляд визначних пам’яток в другій половині дня закінчився обідом в Mandarin Café на вулиці Хунг Вуонг, всього в декількох кварталах від нашого готелю. Власник, пан Ку, був також чудовим фотографом, який пропонував свої фотографії відвідувачам. Я не змогла втриматися і купила кілька штук.
#img_center_nostream#
Коли я поверталася назад до готелю, я знайшла культурний центр, XQ Co Do (створений у квітні 1994 року), де юні дівчата показували відроджене мистецтво в’єтнамської вишивки на шовку. Потім я розслабилася у SPA-салоні, розташованому поруч з готелем Хуонг Джіанг, де година масажу всієї ноги та стопи коштував всього $ 8.
Після Хюе ми летіли до Ханоя, столиці В’єтнаму, яка святкувала свій 1000 рік народження. Місто несе в собі багато історії, від мавзолею Хо Ши Міна, де знаходиться тіло колишнього комуністичного лідера, з розташованим поруч Президентським палацом і музеєм Хо Ши Міна, до конфуціанського храму літератури, побудованого в 12 столітті, що був першим університетом В’єтнаму – всі вони оточені самими найкрасивішими в країні будівлями французької колоніальної архітектури.
Краса бухти Халонг
Найпрекраснішими були об’єкти всесвітньої спадщини ЮНЕСКО і природне диво бухти Халонг в Тонкінській затоці. Розташована всього в 4 годинах їзди на схід від столиці Ханой, бухта Халонг розкрила мені чарівний світ з 3000 виступаючих зі смарагдових вод вапнякових острівців, що утворилися з морських родовищ мільйони років тому. Легенда розповідає, що ці дивовижні острівці створив дракон, що вдарив хвостом.
#img_center_nostream#
Наша група провела ніч на джонці, або великому дерев’яному човні, який, здається, ковзав по затоці, поки ми відпочивали на борту, в той же час милуючись прекрасними гротами та печерами. Коли ми відвідали одну з печер, я була вражена величезними сталактитами, створеними водою протягом мільйонів років, і простором тунелів, які справляли враження фантастичного підземного світу – в стилі фільму «У пошуках втраченого ковчега». Пізніше група наділа купальні костюми і радісно занурилася в прохолодну, чисту воду, знайшовши там порятунок від спеки.
Наступного ранку за сніданком, я насолоджувалася свіжим, солодким смаком ананаса та папайї, цього було достатньо, щоб зарядити мене енергією для зворотного шляху до Ханоя.
#img_center_nostream#
Пильно вдивляючись у воду, що виблискувала ніби алмаз, я зрозуміла, яка я рада знаходитися далеко від спогадів про війну, мотоциклів, що проносяться зі свистом і життя міста. Все було так мирно і спокійно серед прекрасних творінь матері природи.
