Комуністична партія Китаю (КПК) нещодавно оголосила, що протягом наступних п’яти років вона посилить своє управління у космосі, можливо, за допомогою Росії. Дві країни нещодавно підтвердили плани дослідження Місяця.
Навіщо, власне, досліджувати великий шматок скелі? І чому США мають бути стурбовані.
20 липня 1969 Ніл Армстронг зробив «один маленький крок» для людства. Через п’ятдесят років китайський космічний апарат «Чан’е-4», названий на честь давньокитайської богині Місяця, приземлився на дальній стороні Місяця. Це був історичний момент, оскільки жодна людина (або робот) ще не наважувалась побувати в глибинах Місяця (Армстронг, важливо відзначити, ходив по ближньому боці Місяця).
Після приземлення китайський космічний корабель швидко спустив ровер Юйту-2 на екзотичну місцевість. Оснащений інструментами, «Юйту-2» розпочав дослідження місячної поверхні. Понад 1 000 днів після посадки «Юйту-2» все ще знаходився там — оглядав, досліджував та вивчав поверхню.
Не обмежуючись відправкою на Місяць об’єктів, створених людиною, КПК має намір до кінця десятиліття запустити місію з висадки на Місяць людей. За словами космічного журналіста Ендрю Джонса, КПК також має намір доставити архітектуру на місячну поверхню для довгострокового перебування.
Аналогічні плани має і США. Ці плани вимагають значних витрат. Відповідно до останнього аудиту NASA, проведеного Управлінням генерального інспектора (Office of the Inspector General), витрати на програму Артеміда — проєкт, покликаний повернути людей на Місяць до 2030 року, — становитимуть не менше $93 мільярдів.
Чи варто збільшувати борг країни на десятки мільярдів доларів лише для того, щоб відправити кілька людей на Місяць? У березні 2021 року державний борг США досяг рекордно високого рівня $28 трильйонів. На той час, коли NASA запустить свій наступний пілотований політ, національний борг, як очікується, становитиме $89 трильйонів.
Чи є ці космічні перегони не більше ніж розминкою для м’язів? Як зазначила Марина Корен, для «космічних держав вражаючі подвиги, чи то висадка на Марс, чи на далеку сторону Місяця, завжди розглядатимуться через призму тієї країни, яка зуміла це зробити».
Дін Ченг із фонду «Спадщина», аналітик, який спеціалізується на космічній політиці, підтримує думку Корен.
«Коли ви стаєте першою країною, яка висадила зонд на дальній стороні Місяця, це говорить про розвиненість вашої науки, технологій і промисловості», — сказав Ченг.
Але космічна гонка між США та Китаєм йде глибше, у буквальному значенні слова. «Гра м’язами» — це тільки одна частина рівняння. Друга частина — видобуток корисних копалин.
Видобуток корисних копалин на Місяці
Для непідготовленого ока Місяць — це не більше ніж безповітряне, бездушне та безлюдне місце. Але він також є цінним джерелом будівельних матеріалів, включаючи воду, паливо та кисень.
У листопаді 2021 року британська фірма виграла контракт Європейського космічного агентства на розробку досить інтригуючої технології. Як повідомив у той час науковий журналіст Ян Семпл, ця технологія може бути використана для «перетворення місячного пилу та каміння на кисень, залишаючи після себе порошки алюмінію, заліза та інших металів для місячних будівельників».
«Якщо технологія виявиться успішною, то можна очікувати, що на Місяці будуть збудовані видобувні підприємства. Коли кисень та цінні матеріали будуть на поверхні, людям більше не доведеться доставляти їх у космос із величезними витратами», — сказав Семпл.
Інакше кажучи, технологічний прогрес, схоже, призведе до створення прибуткової місячної економіки. Ми є свідками нової ери, де політичні інтереси перетинаються з економічними та експлуатаційними.
Ян Кроуфорд, професор планетарної науки та астробіології з Біркбеку (Лондонський університет), вважає, що Місяць має величезну кількість сировини. У зв’язку з цим уряди мають корисливий економічний інтерес у видобутку корисних копалин на Місяці.
Візьмемо, наприклад, гелій-3. Потенційно, у недалекому майбутньому, цей газ можна використовувати як паливо для електростанцій ядерного синтезу. Хоча тут, на Землі, гелій-3 доступний в обмеженій кількості, на Місяці його надміру. Фактично, на думку вчених із Китаю, запаси гелію-3 на Місяці можуть забезпечити достатню кількість чистої енергії для живлення нашої планети протягом наступних 10 000 років. Цінність цього газу неможливо переоцінити.
Як відзначають аналітики компанії Zephyr Solutions, провідного постачальника стислих газів, одна тонна гелію-3 «за енергією еквівалентна 50 мільйонам барелів нафти», а її вартість становить близько $3 мільярдів. За їхніми словами, зараз на Місяці може бути «понад 1,2 мільйона тонн гелію-3».
Не дивно, що Китай (за допомогою Росії) та США беруть участь у шалених космічних перегонах. Поет Карл Сендбург одного разу назвав Місяць «другом для одиноких, з яким можна поговорити». Для Китаю та США Місяць — це не так друг, як стратегічний товар. Це не те, з чим можна поговорити, а те, що можна експлуатувати.
Автор Джон Мак Гліонн (John Mac Ghlionn) — дослідник та есеїст. Його роботи публікувалися, зокрема, у New York Post, Sydney Morning Herald, Newsweek, National Review та The Spectator US.
Думки, висловлені в цій статті, є думкою автора і не обов’язково відображають думку The Epoch Times.
За матеріалами
