Станіславі Василевській було 42 роки, коли 31 серпня 1944 року її захопили німецько-фашистські війська у Варшаві і відправили в жіночий концентраційний табір Равенсбрюк, Німеччина. Звідти її відправили в табір примусових робіт Ноєнгамме, де їй присвоїли номер 7257 і конфіскували цінні речі.
Вісімдесят років потому німецький архів Арользен повернув коштовності Василевської її онуку і правнучці на емоційній церемонії у Варшаві у вівторок, під час якої сім’ям 12 польських в’язнів німецьких концтаборів часів Другої світової війни було повернуто конфісковані речі.
У деяких родичів на очах були сльози, коли вони отримували пам’ять про давно померлих, часто невідомих членів своєї родини. Планується провести ще кілька подібних церемоній, AP News.
Родині Василевської повернули два бурштинових розп’яття, частину золотого браслета і золотий наручний годинник із вигравіруваними ініціалами KW і датою 7-3-1938, яка, імовірно, означає її весілля з Костянтином Василевським.
«Це важливий момент у нашому житті, тому що це історія, про яку ми не знали до кінця, і вона спливла на поверхню», – сказала агентству Associated Press правнучка Василевської, 35-річна Малгожата Корись.
Коли 1945 року нацистська Німеччина зазнала поразки, Василевську вивіз Червоний Хрест із Ноєнгамме до Швеції, але пізніше вона повернулася до Польщі. Вона похована у своєму рідному Гродзиську Мазовецькому, недалеко від Варшави.
З іншої сім’ї 29-річний Адам Вежбицький отримав дві каблучки, що належали Зоф’ї Струсіньській, а також золотий ланцюжок і зубну пломбу Юзефи Скурки, двох заміжніх сестер його прадіда Станіслава Вежбицького. Сестри, як і Василевська, були схоплені разом 4 серпня і пройшли через Равенсбрюк і Ноєнгамме, перш ніж Червоний Хрест вивіз їх до Швеції.
За сімейним переказом, шведський чоловік закохався в одну із сестер і хотів, щоб вони обидві залишилися, обіцяючи піклуватися про них, але вони вирішили повернутися до Польщі, сказав Вержбицький.
Повернення коштовностей «важливе не тільки з сентиментальних, а й з історичних причин», – сказав Вежбицький в інтерв’ю AP.
Предмети були повернуті Архівом Аролсена, міжнародним центром нацистських переслідувань, у якому зберігається інформація про 17,5 мільйона осіб. У ньому зберігається близько 2000 предметів, вилучених нацистами у в’язнів концтаборів із понад 30 країн світу і призначених для повернення їхнім родичам.
Коли ув’язнених відправляли в концтабори, їхні цінні речі (обручки, годинники, золоті ланцюжки, сережки та інші предмети) конфісковували і вкладали в конверти з іменами власників. Це дало змогу повернути речі сім’ям через 80 років.
За словами Вержбицького, коли з ним зв’язалися волонтери з архіву, це був радісний момент, але також була думка про те, що «історія наздожене тебе». Наче мої тітки дивилися на мене з минулого».
Архів розпочав свою кампанію з реституції під назвою «Варшавське повстання: 100 нерозказаних історій», присвячену 80-річчю від дня повстання міста проти нацистських загарбників 1 серпня 1944 року, з метою зв’язатися з сім’ями 100 жертв і відродити пам’ять про них через їхні речі.
Директор архіву Флоріан Азулай каже, що вони є лише хранителями речей, які мають бути повернуті сім’ям.
«Кожен предмет, який ми повертаємо, є особистим», – сказала Азулай. «І це остання особиста річ, яка була при людині до того, як вона стала ув’язненою, до того, як вона стала номером. Так що це дуже важливий предмет для сім’ї».
Волонтерка Мануела Гольц знайшла понад 100 польських родин, і щоразу це емоційний момент.
«Часто буває так, що ми передаємо інформацію, про яку сім’я взагалі не знала», – каже Гольц. «Тому розмова телефоном… теж дуже важка. Але зрештою ми дуже раді, що сувенір повертається в родину».
Якщо їй не вдавалося знайти сім’ю в Інтернеті або в офіційних архівах, вона вирушала на цвинтарі, залишаючи на могилах людей, чиї дані збігалися з даними з архівів, записки, захищені від дощу, і просила їх зв’язатися з сім’єю.
Варшавське повстання було розпочато підпільною армією опору Home Army з метою взяти під контроль столицю, випередивши наступаючі радянські війська. Воно впало після 63 днів героїчної боротьби, що коштувала життя близько 200 000 бійців і мирних жителів. У помсту німці вигнали мешканців, що залишилися в живих, і перетворили Варшаву на руїни.
Під час німецької окупації в 1939-45 роках Польща втратила близько 6 мільйонів жителів, половина з яких були євреями, і зазнала величезних матеріальних збитків.
