Під час “двох сесій”, тобто зборів так званих народних представників (ВЗНП) і зборів так званої Народної політичної консультативної ради Китаю (НПКРК), що відбулися в Пекіні, можна поспостерігати за специфікою роботи китайського апарату управління.
Як повідомляє видання The Economist, людям зі сторони нелегко зрозуміти роботу керівництва Китаю. Наприклад, біля будівлі уряду висять дві вивіски, одна з чорними написами, а інша з червоними. Що це може означати? Чорна вивіска представляє урядову установу, а червона — орган компартії Китаю (КПК). Це називається “єдність партії та уряду”.
Багато китайських чиновників мають по два ранги — державний і партійний. Найчастіше під час контактів з іноземцями вони показують тільки візитівку зі своєю державною посадою і намагаються не демонструвати свою партійну посаду і взагалі приналежність до партії. Фактично, їхні внутрішні партійні обов’язки можуть бути аналогічні їхній зовнішній роботі в уряді. Також існує безліч партійних відділень, які взагалі не розкривають свої вивіски громадськості.
Список нової команди вищих чиновників, затверджених генсеком Сі Цзіньпіном, уже потрапив на головні сторінки багатьох газет. Ці чиновники, як і їхні попередники, не були обрані пересічними громадянами. Хоча КПК і стверджує, що їх обирають шляхом голосування, однак, це повністю відрізняється від народних виборів на Заході.
Сесія ВЗНП цього року слідує за з’їздом КПК у жовтні минулого року. На жовтневому з’їзді Сі отримав безпрецедентний третій термін на посаді генсека і додав відданих собі людей до Постійного комітету Політбюро — вищого органу уряду.
Всекитайські збори народних представників називають “гумовою печаткою”, оскільки на них просто затверджують ухвалені раніше партією рішення. Так звані народні представники підіймають руки, голосуючи “за” і палко аплодують озвучуваним рішенням. Вони роблять усе, про що просить партія.
Компартія схожа на атеїстичну церкву
У Китаї уряд і партійні чиновники працюють в одній і тій самій будівлі і навіть являють собою одну і ту саму групу людей.
Урок, який Сі засвоїв із хаотичного правління Мао Цзедуна, полягає в тому, що вірність лідеру та ідеологічний фанатизм перевершують добре керований уряд.
Протягом останніх десяти років Сі відновлював авторитет партії в усіх аспектах суспільного життя. На “двох сесіях” він заявив, що підприємцям потрібно більше “теоретичного і політичного керівництва”, щоб зрозуміти свої зобов’язання перед партією і країною.
Сі говорив про майже 97 мільйонів членів компартії, наче вони є місіонерами атеїстичної церкви, наголошуючи, що вони повинні мати “червоний дух” самопожертви та віддати данину поваги “полум’яним патріотам”, які пожертвували собою за справу революції заради народу.
Більшість високопоставлених чиновників у міністерствах, меріях, державних підприємствах чи вишах, є членами партії. Їх можна порівняти з пересічними вірянами, які мають різний ступінь віри.
Є також кадрові партійні працівники, які працюють у міських парткомах або повітових секретаріатах. Їх можна порівняти зі священниками, життя яких підпорядковане доктрині, дисципліні та секретності.
Уряд підпорядковується законам, а партія формальному самоконтролю
Фахівець із нью-йоркського аналітичного центру “Азійське суспільство” Цзін Цянь описав деякі важливі відмінності між державними та партійними органами. На його думку, діяльність урядових установ у Китаї обмежується інститутами та законами, а партійний апарат є, так би мовити, самоконтрольованим, і його повноваження обмежені лише статутом партії.
Цзін протиставив професіоналізм технократів політичній мотивації партійних керівників. Наприклад, уявіть собі політичні дебати між чиновником, який пропрацював 20 років у Народному банку Китаю, і партійним працівником, якого на короткий час направили в центральний банк. Банкір висловив пропозицію уряду, спираючись на свій професіоналізм. Однак його пропозицію відхилили, а було прийнято пропозицію партійного працівника, який просто озвучував розпорядження своїх вищих керівників, і його навіть підвищили.
Політика “нульової терпимості” щодо вірусу COVID-19 також була реальним свідченням того, що професійні думки в Китаї були придушені політикою. Коли 2022 року по всій країні широко поширився штам вірусу “омікрон”, деякі вчені закликали владу негайно провести вакцинацію літніх людей і вразливих груп населення, а також створити запаси противірусних препаратів. Однак Сі заявив, що карантинні обмеження будуть набагато ефективнішими, і відкинув теорію про співіснування з вірусом, назвавши її єрессю. Після цього експертів змусили замовкнути або витіснили з суспільного дискурсу.
У грудні минулого року політику “нульової терпимості” раптово скасували, і всі виявили, що влада виявилася не готовою до різкого сплеску захворюваності, який відбувся після цього. У результаті, приховавши безліч смертей, китайські партійні лідери заявили, що контроль над пандемією, якого вони домоглися, є “дивом в історії людства”.
Усі уряди роблять помилки. Важливо те, чи вчаться вони на своїх помилках. Дії Сі Цзіньпіна на цьому фронті не вселяють оптимізму, пише The Economist.
За матеріалами
