Blog

8 червня в Цзигуй, провінції Хубей, невідомими було побито 41-річного Фе Сяньцая. Причиною, ймовірно, було його інтерв’ю Об’єднанню публічно-правових радіостанцій (ARD). Він був доставлений в лікарню зі зламаним шийним хребцем і паралізованою шиєю. Необхідних грошей для оплати операції у нього не було. Винні, ймовірно, ховаються в рядах КПК. Проте уряд мовчить. Інтерв’ю було дане 19 травня – за день до введення в експлуатацію водопідіймальної греблі.

Втручання директора ARD Йобста Прога на вищому політичному рівні – до цієї пори не мало ніякого резонансу. В неділю постраждалому зроблено першу операцію, сплачену німецькою стороною. «Я боротимуся доти, доки живий!», – заявив важко поранений селянин Фу Сяньцай за декілька днів до операції. Він одна з чисельних жертв китайської мрії та жаху – греблі «Трьох ущелин». Через цей проект він утратив свою батьківщину, доходи й майбутнє.

#img_center_nostream#

Побоювання замість помпезного відкриття

Після 12 років роботи за участю 26 000 робітників, вигнання майже 2 мільйонів чоловік і витрачених 25 мільярдів доларів США (неофіційні дані варіюються в межах 50-100 мільярдів доларів) величезна дамба була закінчена. Заввишки 185 метрів і завдовжки 2,3 кілометри вона перегородила могутню Янцзи, найдовшу річку Азії.

Янцзи – річка, овіяна міфами й легендами, колиска китайської цивілізації, зараз розділяє 27 мільйонів тонн бетону. Оголошення про офіційне закінчення найбільш грандіозних будівельних робіт у долині «Трьох ущелин», всупереч очікуванням, не були відмічені пишними торжествами, як того слід було чекати від китайської партійної пропаганди.

Згідно з офіційною версією, відповідальні за будівництво особи не захотіли пишних торжеств унаслідок своєї скромності і бажання зекономити витрати. Принаймні, «Сіньхуа» так пояснило це населенню. Для знавців здається дивним, що партія не використала таку подію для пропаганди. Очевидна причина її мовчання – великі побоювання.

Протягом 6 років на греблі з’явилися нові тріщини, нібито «незначні», проте, які, на думку експертів, можуть призвести до прориву дамби. Протягом 5 років якість води у водосховищі загрожує погіршитись. Вже зараз помітно вплив греблі на екологію віддаленого на 900 кілометрів Шанхаю, не зважаючи на те, що наслідки масивного втручання в природу ще не проявилися повною мірою.

#img_center_nostream#

Скути природу ланцюгами

За цим проектом криється більше, ніж просте бажання надати в розпорядження Китаю, який економічно росте, необхідну енергію. Як і для багатьох значних подій Піднебесної, причини потрібно шукати у іншому місці. Ще в 1917 році Сунь Ятсен, засновник Китайської республіки, мріяв про те, щоб зробити корисною дику природу Янцзи. Мао Цзедун також одного разу згадував про дамбу: «… Богиня ”Трьох ущелин” буде переможена сучасною зброєю». Це був більше, ніж поетичний натяк, це було питання ідеології: природа повинна бути не просто приборкана, людина цілком повинна правити над нею.

В цьому випадку йдеться про контроль над річкою, яка має величезну силу, яка спустошує катастрофами впродовж тисячоліть, що сприймалися, як кара богів. Без вод Янцзи, що тягнеться на 6 300 кілометрів від Тибету до Шанхаю і впадає в море, із потоком води 30 000 кубічних метрів в секунду, сільське господарство дев’яти прилеглих китайських провінцій не могло б існувати.

Контроль і турбота про імідж

Лі Пен і Цзянь Цземінь, які відповідальні за кровопролиття на площі Тяньаньмень в червні 1989 року, вже з 1980 року були шаленими прихильниками проекту греблі. Після досліджень документів проекту державна рада в лютому 1989 року ухвалила рішення відмовитися від плану. Проте після повстання 1989 року співвідношення сил змінилося, Цзянь Цземінь і Лі Пен із своїм почтом підійнялися на вершину влади – Цзянь Цземінь став Генеральним секретарем КПК.

Будь-яка критика проекту була послідовно задавлена. У 1992 році Національні збори ухвалили проект, тоді як 30% утрималися або проголосували «проти». За звичайних 99% «за» це примушує задуматися. У березні 2003 року французьке об’єднання «Друзі Землі» опублікувало повідомлення, в якому мовилося, що «… проект «Трьох ущелин» захищають закостенілі бюрократи, які хочуть зберегти контроль над джерелами енергії, тоді як прихильники реформ в установах виражають сумніви щодо дамби».

Крім того, в повідомленні було сказано: «Гребля «Трьох ущелин» не поліпшить економічну ситуацію Китаю. Згідно з думкою експертів з енергетики, гребля не є найдешевшим рішенням; існують численні, простіші виходи підвищити виробництво енергії за нижчою ціною. Енерготарифи по країні в цілому підвищаться, щоб фінансувати будівництво греблі».

Гребля «Трьох ущелин», проводячи щорічно 84 мільярди кв\ г, покриє приблизно від 2 до 4% необхідної Китаю електроенергії – це відповідає лише приблизно щорічним темпам зростання енергетики.

#img_center_nostream#

Вигнання з палицями й бульдозерами

Значні протести проти будівництва виникли у зв’язку з необхідністю переселення мешканців цих районів, тобто, всіх жителів міст і сіл впродовж 660 кілометрів греблі; за оцінками, внаслідок цього було вигнано близько 2 мільйонів чоловік. International Rivers Network доручило спостерігачеві відвідати будівельні майданчики «Трьох ущелин», який повинен був повідомляти про переселення й сплату відшкодування збитків.

Численні приклади підтвердили, що відшкодування за примусове переселення виявилося значно меншим за зазнані збитки. Обіцяні сільські або міські зони і робочі місця для переселенців часто взагалі були відсутні. Багато місцевих функціонерів отримали з проекту вигоду для особистого збагачення, наповнивши свої кишені грошима, призначеними для переселенців.

Не було передбачено ніяких установ, куди можна було б направити скаргу, процес переселення здійснювався в створеній співробітниками органів влади атмосфері секретності та залякування. Поліція застосовувала жорстокі методи для придушення безладів, що виникли унаслідок переселення. Таким чином, проект «Трьох ущелин» перетворився на інструмент придушення, підсиливши порушення прав людини. Зросла також і «армія» бездомних.

#img_center_nostream#

Руйнування історичної спадщини

Гребля «Трьох ущелин» поховала 13 міст і 4 500 поселень. Більше сотні місць археологічного значення, деякі храмові споруди, такі як храм Чжанфей, були затоплені. Деякі з них належали до найбільш значних у Китаї. Вони були знесені й наново побудовані у іншому місці. Ландшафт «Трьох ущелин» — один з найкрасивіших у всьому Китаї, що відбивався впродовж тисячоліть у картинах і поемах китайських майстрів безслідно зникне. А разом із ландшафтом — шедеври класичної китайської архітектури віком 2 000 років.

Руйнування навколишнього середовища

Супротивники греблі найдужче стурбовані її впливом на навколишнє середовище. Величезні маси води призведуть до підвищення дощів у регіоні. Життя у воді також буде порушено через гігантські бетонні споруди. Риболовецьким ресурсам у результаті цього загрожує небезпека, руйнуючи місце існування унікальних видів тварин, прирікаючи на загибель прісноводих дельфінів.

Інша проблема – якість води у водосховищі. Так, наприклад, Чунцин, індустріальний центр з 30-ти мільйонним населенням, який розташований поблизу річки. З відходів промислового виробництва утворюється нанос за дамбою, який погіршить якість води. Ерозія й нестабільність прибережних зон може призвести до обвалів прямовисних схилів гори.

Не хочеться говорити про загрозу для життя десятків мільйонів людей, яка може виникнути при прориві дамби, коли вивільнятиметься від 80 до 120 мільярдів кубометрів води. Внаслідок поломки дамби Фрежу в Південній Франції в 1959 році загинуло 400 чоловік, не зважаючи на те, що вона була розташована в досить безлюдній місцевості. Ті, хто опинився під величезними бетонними підкладками прорваної греблі у Фрежу, змогли відчути безсилля людини перед природою.

The Epoch Times

8 червня в Цзигуй, провінції Хубей, невідомими було побито 41-річного Фе Сяньцая. Причиною, ймовірно, було його інтерв’ю Об’єднанню публічно-правових радіостанцій (ARD). Він був доставлений в лікарню зі зламаним шийним хребцем і паралізованою шиєю. Необхідних грошей для оплати операції у нього не було. Винні, ймовірно, ховаються в рядах КПК. Проте уряд мовчить. Інтерв’ю було дане 19 травня – за день до введення в експлуатацію водопідіймальної греблі.

Втручання директора ARD Йобста Прога на вищому політичному рівні – до цієї пори не мало ніякого резонансу. В неділю постраждалому зроблено першу операцію, сплачену німецькою стороною. «Я боротимуся доти, доки живий!», – заявив важко поранений селянин Фу Сяньцай за декілька днів до операції. Він одна з чисельних жертв китайської мрії та жаху – греблі «Трьох ущелин». Через цей проект він утратив свою батьківщину, доходи й майбутнє.

#img_center_nostream#

Побоювання замість помпезного відкриття

Після 12 років роботи за участю 26 000 робітників, вигнання майже 2 мільйонів чоловік і витрачених 25 мільярдів доларів США (неофіційні дані варіюються в межах 50-100 мільярдів доларів) величезна дамба була закінчена. Заввишки 185 метрів і завдовжки 2,3 кілометри вона перегородила могутню Янцзи, найдовшу річку Азії.

Янцзи – річка, овіяна міфами й легендами, колиска китайської цивілізації, зараз розділяє 27 мільйонів тонн бетону. Оголошення про офіційне закінчення найбільш грандіозних будівельних робіт у долині «Трьох ущелин», всупереч очікуванням, не були відмічені пишними торжествами, як того слід було чекати від китайської партійної пропаганди.

Згідно з офіційною версією, відповідальні за будівництво особи не захотіли пишних торжеств унаслідок своєї скромності і бажання зекономити витрати. Принаймні, «Сіньхуа» так пояснило це населенню. Для знавців здається дивним, що партія не використала таку подію для пропаганди. Очевидна причина її мовчання – великі побоювання.

Протягом 6 років на греблі з’явилися нові тріщини, нібито «незначні», проте, які, на думку експертів, можуть призвести до прориву дамби. Протягом 5 років якість води у водосховищі загрожує погіршитись. Вже зараз помітно вплив греблі на екологію віддаленого на 900 кілометрів Шанхаю, не зважаючи на те, що наслідки масивного втручання в природу ще не проявилися повною мірою.

#img_center_nostream#

Скути природу ланцюгами

За цим проектом криється більше, ніж просте бажання надати в розпорядження Китаю, який економічно росте, необхідну енергію. Як і для багатьох значних подій Піднебесної, причини потрібно шукати у іншому місці. Ще в 1917 році Сунь Ятсен, засновник Китайської республіки, мріяв про те, щоб зробити корисною дику природу Янцзи. Мао Цзедун також одного разу згадував про дамбу: «… Богиня ”Трьох ущелин” буде переможена сучасною зброєю». Це був більше, ніж поетичний натяк, це було питання ідеології: природа повинна бути не просто приборкана, людина цілком повинна правити над нею.

В цьому випадку йдеться про контроль над річкою, яка має величезну силу, яка спустошує катастрофами впродовж тисячоліть, що сприймалися, як кара богів. Без вод Янцзи, що тягнеться на 6 300 кілометрів від Тибету до Шанхаю і впадає в море, із потоком води 30 000 кубічних метрів в секунду, сільське господарство дев’яти прилеглих китайських провінцій не могло б існувати.

Контроль і турбота про імідж

Лі Пен і Цзянь Цземінь, які відповідальні за кровопролиття на площі Тяньаньмень в червні 1989 року, вже з 1980 року були шаленими прихильниками проекту греблі. Після досліджень документів проекту державна рада в лютому 1989 року ухвалила рішення відмовитися від плану. Проте після повстання 1989 року співвідношення сил змінилося, Цзянь Цземінь і Лі Пен із своїм почтом підійнялися на вершину влади – Цзянь Цземінь став Генеральним секретарем КПК.

Будь-яка критика проекту була послідовно задавлена. У 1992 році Національні збори ухвалили проект, тоді як 30% утрималися або проголосували «проти». За звичайних 99% «за» це примушує задуматися. У березні 2003 року французьке об’єднання «Друзі Землі» опублікувало повідомлення, в якому мовилося, що «… проект «Трьох ущелин» захищають закостенілі бюрократи, які хочуть зберегти контроль над джерелами енергії, тоді як прихильники реформ в установах виражають сумніви щодо дамби».

Крім того, в повідомленні було сказано: «Гребля «Трьох ущелин» не поліпшить економічну ситуацію Китаю. Згідно з думкою експертів з енергетики, гребля не є найдешевшим рішенням; існують численні, простіші виходи підвищити виробництво енергії за нижчою ціною. Енерготарифи по країні в цілому підвищаться, щоб фінансувати будівництво греблі».

Гребля «Трьох ущелин», проводячи щорічно 84 мільярди кв\ г, покриє приблизно від 2 до 4% необхідної Китаю електроенергії – це відповідає лише приблизно щорічним темпам зростання енергетики.

#img_center_nostream#

Вигнання з палицями й бульдозерами

Значні протести проти будівництва виникли у зв’язку з необхідністю переселення мешканців цих районів, тобто, всіх жителів міст і сіл впродовж 660 кілометрів греблі; за оцінками, внаслідок цього було вигнано близько 2 мільйонів чоловік. International Rivers Network доручило спостерігачеві відвідати будівельні майданчики «Трьох ущелин», який повинен був повідомляти про переселення й сплату відшкодування збитків.

Численні приклади підтвердили, що відшкодування за примусове переселення виявилося значно меншим за зазнані збитки. Обіцяні сільські або міські зони і робочі місця для переселенців часто взагалі були відсутні. Багато місцевих функціонерів отримали з проекту вигоду для особистого збагачення, наповнивши свої кишені грошима, призначеними для переселенців.

Не було передбачено ніяких установ, куди можна було б направити скаргу, процес переселення здійснювався в створеній співробітниками органів влади атмосфері секретності та залякування. Поліція застосовувала жорстокі методи для придушення безладів, що виникли унаслідок переселення. Таким чином, проект «Трьох ущелин» перетворився на інструмент придушення, підсиливши порушення прав людини. Зросла також і «армія» бездомних.

#img_center_nostream#

Руйнування історичної спадщини

Гребля «Трьох ущелин» поховала 13 міст і 4 500 поселень. Більше сотні місць археологічного значення, деякі храмові споруди, такі як храм Чжанфей, були затоплені. Деякі з них належали до найбільш значних у Китаї. Вони були знесені й наново побудовані у іншому місці. Ландшафт «Трьох ущелин» — один з найкрасивіших у всьому Китаї, що відбивався впродовж тисячоліть у картинах і поемах китайських майстрів безслідно зникне. А разом із ландшафтом — шедеври класичної китайської архітектури віком 2 000 років.

Руйнування навколишнього середовища

Супротивники греблі найдужче стурбовані її впливом на навколишнє середовище. Величезні маси води призведуть до підвищення дощів у регіоні. Життя у воді також буде порушено через гігантські бетонні споруди. Риболовецьким ресурсам у результаті цього загрожує небезпека, руйнуючи місце існування унікальних видів тварин, прирікаючи на загибель прісноводих дельфінів.

Інша проблема – якість води у водосховищі. Так, наприклад, Чунцин, індустріальний центр з 30-ти мільйонним населенням, який розташований поблизу річки. З відходів промислового виробництва утворюється нанос за дамбою, який погіршить якість води. Ерозія й нестабільність прибережних зон може призвести до обвалів прямовисних схилів гори.

Не хочеться говорити про загрозу для життя десятків мільйонів людей, яка може виникнути при прориві дамби, коли вивільнятиметься від 80 до 120 мільярдів кубометрів води. Внаслідок поломки дамби Фрежу в Південній Франції в 1959 році загинуло 400 чоловік, не зважаючи на те, що вона була розташована в досить безлюдній місцевості. Ті, хто опинився під величезними бетонними підкладками прорваної греблі у Фрежу, змогли відчути безсилля людини перед природою.

The Epoch Times

#img_right#Звірства в нацистських концтаборах були засуджені людством багато років тому. Радянські ГУЛАГи давно не існують, але в світі сьогодні тривають тортури й знищення людей, як частина офіційної політики.

Причому, на превеликий жаль, як частина політики найбільших світових держав – із стародавньою історією та могутньою економікою. А світова громадськість мовчить…

Напрошується порівняння з голодомором у Радянському Союзі в 30-х роках минулого сторіччя: мільйони людей гинули, а розвинені західні країни вдавали, що нічого не відбувається.

Концентраційні табори Китаю стали місцем, де містяться не тільки злочинці, а й в’язні совісті, яких влада Китаю вважає небезпечними для комуністичного режиму.

З такими людьми розправляються по-особливому жорстоко, не перебираючи методами, використовуючи брехливу пропаганду, щоб вороже налаштувати громадськість проти них, застосовуючи небачені за своєю жорстокістю тортури.

Одним із тих, хто особливо постраждав, був Чен Ченюн. У 2001 р. режим Цзянь Цземіня знищив його лише за те, що він продовжував удосконалюватися згідно з вченням Фалунь Дафа, інакше Фалуньгун (одна з якнайдавніших форм цігун, система духовного й фізичного вдосконалення) і відмовився зрадити принципам Істини, Доброти, Терпіння. Починаючи з березня 2002 р., його дружина Джейн Дай з дочкою Фаду відвідали більше 40 країн світу, щоб розкрити страшні факти переслідувань, жертвою яких став її чоловік – як і десятки тисяч інших практикуючих, які незаконно перебувають у концентраційних таборах Китаю. Під час свого перебування в Україні Джейн Дай люб’язно погодилася дати інтерв’ю газеті «Маю Право».

Ще недавно сім’я була щаслива

– Пані Джейн Дай, будь ласка, розкажіть, як ви познайомилися зі своїм майбутнім чоловіком?

– Я познайомилася з Чен Ченюном у китайському місті Гуанчжоу. Я працювала менеджером готелю, а Чен – електриком.

– Як жила Ваша сім’я до трагедії, що трапилася?

– У батька мого чоловіка були проблеми з нирками. Він не жив, а чекав смерті. Свекор безліч грошей витратив на лікування, але медицина була безсила. Після знайомства з практикою самовдосконалення Фалунь Дафа, він повністю одужав. Побачивши у ньому такі зміни, його син і дочка також стали удосконалюватися за цим методом практики, виконуючи п’ять комплексів нескладних вправ і підвищуючи свій моральний рівень.

Незабаром Чен кинув палити.

– Як трапилося так, що Ви емігрували до Австралії?

– У 1989 р. відбулися відомі події на площі Тяньаньмень в Пекіні, коли десятки танків придушили мирну демонстрацію протестуючих студентів, виїхавши на площу і втопивши сотні людей в кривавому місиві. Після цього Канада, Австралія та США відкрили свої двері китайським емігрантам, свідкам тих подій, і дозволили їм залишитися в їх країнах як біженцям. З 1992 р. я стала громадянкою Австралії.

Безперервне переслідування

– Після цього Ви бували в Китаї?

– Так. У 1998 р. я знову приїхала до Китаю і там зустріла Чена. Незабаром ми одружилися, і, здавалося, ніщо не могло перешкодити нашому щастю. Проте в 1999 р. Комуністична партія Китаю (КПК) почала жорстоке переслідування Фалуньгун. У той час я була вагітна. Мені став відомий випадок, коли китайська поліція у своїй жорстокості дійшла до того, що вбила шестимісячну дитину на очах у матері, вдавалася до насильницького аборту стосовно жінок-послідовників Фалуньгун.

Тому, щоб зберегти життя моїй майбутній доньці, я вирішила виїхати з материкового Китаю і народити дитину в безпеці. 4 квітня 2000 р. у мене народилася Фаду. 5 серпня 2000 р. я зателефонувала із Сіднея додому до Китаю, і батько мого чоловіка сказав, що поліція увірвалася в будинок і забрала Чена без пояснень. Ніхто з моїх рідних не знав, що з ним, і де він? Я не знала, живий він, чи мертвий, але я твердо вирішила їхати до Китаю.

– А що було з іншими членами Вашої сім’ї, чи зазнали вони гонінь?

– Так, на жаль. Оскільки сестра чоловіка теж була послідовником Фалуньгун, поліція не дала і їй спокій, і в 2000 р. її забрали в трудовий табір – для «перевиховання». І це при тому, що сестра чоловіка вийшла заміж, і у неї народилася дитина.

– Як розвивалися події після Вашого чергового повернення до Китаю?

– Коли я приїхала додому в Гуанчжоу, чоловіка вже відпустили. Побачивши його, я не змогла стримати сліз: він був повністю побитий. Чен розповів мені про ті жахи, які чинилися в дільниці, де його тримали: 24 години на добу впродовж усього тижня його примушували дивитися брехливу пропаганду, що обмовляє Фалуньгун для того, щоб він відмовився від своїх переконань. Йому не дозволяли спати, і він остаточно знесилів. Щоб Чен не засипав і був у змозі далі дивитися наклеп, на нього виливали відрами крижану воду.

Усе це робилося для того, щоб примусити його підписати так звану «гарантійну заяву» про те, що він відмовляється надалі займатися Фалуньгун. Чен цього не зробив. Мій чоловік – доброчесна людина, і він ніколи не порушував закон. За що він зазнавав таких мук? Це абсолютно незаконно. До того ж його звільнили з роботи, де він чесно пропрацював більше 10 років. Його сестра також втратила місце на заводі з виробництва паперу, де вона пропрацювала 18 років.

– Що робив Ваш чоловік після повернення додому?

– Чен твердо вирішив не миритися з переслідуванням, а апелювати до держави з вимогою відновити добре ім’я Фалуньгун, і ми разом відправилися до Пекіна, щоб передати лист уряду. Я з дочкою залишилася в готелі, а мій чоловік пішов передавати лист. Повернувся він тільки через кілька днів, повністю побитий. Його тіло було обпаленим і почорнілим від ударів електричною палицею. Він розповів, що його затримала поліція і жорстоко катувала, вимагаючи, щоб він сказав своє ім’я. Чена також піддали одному з найпоширеніших методів тортур – тортурам електричною палицею.

– Китайська поліція в місцях позбавлення волі застосовує тортури?

– Так. Зі слів чоловіка, стосовно практикуючих Фалуньгун поліція застосовувала й багато інших жорстоких методів, таких, як введення бамбукових голок під нігті, припікання тіла розжареними предметами (праскою, цигаркою), підвішування та ін. В разі якщо людина на знак протесту проти незаконного переслідування оголошувала голодовку, щодо неї застосовували один із найжорстокіших методів тортур – насильницьке годування. Під час якого через ніс жертві вливають соляний розчин або розчин із перцем, від чого відбувається руйнування стінок стравоходу.

– Так за що ж Ваш чоловік зазнав насильницьких дій?

– Чена катували за те, що відмовлявся назвати своє ім’я, щоб його сім’я уникнула подальшого переслідування.

– Як далі розвивалися події після звільнення Вашого чоловіка?

– Ми поспішили назад у Гуанчжоу. Я підозрюю, що за нами стежили, оскільки майже відразу по приїзді його схопили втретє, цього разу в останнє. В той момент, коли приїхали за моїм чоловіком, я з Фаду пішла за покупками, і тому ми уникнули арешту.

– Чи знали Ви у той час, де Ваш чоловік?

– Ні. Сім довгих місяців я провела, чекаючи його. Надія не покидала мене, але все-таки я вирішила повернутися до Австралії, оскільки контроль КПК ставав усе більш жорстким.

– Вам вдалося без проблем покинути країну?

– Не зовсім. У аеропорті виявилось, що моє ім’я внесене до чорного списку і мене затримали. Завдяки австралійському паспортові мені вдалося виїхати.

Загибель близьких– Коли Вам стало відомо про смерть чоловіка?– Після поверненню до Сіднея, через 3 тижні, я прочитала в статті на Інтернет-сайті, що в результаті жорстоких тортур мій чоловік загинув. Його тіло, що напіврозклалося, було знайдене в полі, викинуте як непотрібне сміття. Поліція викликала сестру Чена для пізнання тіла. Насправді це був один із прийомів КПК, щоб зловити її – практикуючу Фалуньгун. При цьому їм не довелося її висліджувати, доставляти в дільницю. Вона сама прийшла… Мерзотний, обманний метод, чи не так? Насправді, влада Китаю не гидуватиме ніякими засобами, щоб продовжувати переслідування, при цьому поліція покірно виконує їх накази.

– Ви знаєте, як він загинув?

– Важко собі уявити, що потрібно було зробити у в’язниці з моїм чоловіком, щоб позбавити життя абсолютно здорового 34-річного чоловіка. Недавно стали відомими факти про те, що в концтаборах Китаю послідовників Фалуньгун використовують як сировину для трансплантації органів, і багато концтаборів містяться при лікарнях. Мені страшно подумати, що мій чоловік був серед них. Я пишаюся Ченом, оскільки, не зважаючи на жорстоке переслідування, він не зрадив свою віру і зберіг Істину, Доброту, Терпіння до останнього подиху.

– Яка подальша доля свекра?

– Через деякий час свекор помер у лікарні від інсульту, не переживши страждань, що випали на долю його сім’ї.

З чого почалися репресії– Чому китайський уряд переслідує вчення Фалуньгун, якщо ця практика є мирною?

– КПК відома своїми кривавими кампаніями, такими як: Культурна революція, Великий стрибок, різанина на площі Тяньаньмень. Компартія не може змінитися. І новим об’єктом нападок сьогодні стали мирні послідовники Фалуньгун. Починаючи з 1992 р., коли Фалуньгун почав дуже поширюватися в Китаї, він став швидкими темпами завойовувати серця людей. Завдяки його оздоровчому ефектові, а також загальному позитивному впливові на психологічний стан послідовників, за короткі сім років багато китайців стали його послідовниками. Уряд видав безліч нагород Фалуньгун та його засновнику.

– Так за що ж переслідують цих людей?

– Соціологічні дослідження 1998 р. показали, що більше 100 млн. людей займалося за системою Фалуньгун, тоді як кількість членів КПК не перевищувала 70 млн. Така популярність цієї оздоровчої системи серед населення викликала заздрість і страх втратити контроль над масами у колишнього лідера компартії Цзянь Цземіня. Адже не так легко управляти людиною, коли у неї є власні принципи моралі, якими вона керується в житті, і саме цього боїться будь-який тоталітарний режим.

Таким чином і почалися ці жорстокі переслідування, які тривають і по сьогодні. Спочатку Цзян Цземінь наказав знищити Фалуньгун за три місяці. Проте вже впродовж семи років переслідування все ще тривають. Істина, Доброта, Терпіння глибоко зберігаються в серцях людей, і ніякі тортури не можуть позбавити послідовників цих переконань.

– Але Цзянь Цземінь вже не управляє країною, чому досі тривають переслідування?

– Так, Цзянь Цземінь пішов у відставку, але при владі залишилися його пособники. Ви знаєте, на сьогодні в 28 країнах подані судові позови на Цзяна. Він зрозумів, що про його злочини стало відомо в усьому світі, тому він зійшов із сцени. Не зважаючи на те, що сьогодні при владі новий лідер, за кулісами керує колишній диктатор. Ху Цзінтао нічого не може зробити, тому що він лише гвинтик у всій системі.

Міжнародна підтримка– Як відреагував уряд Австралії, адже Ви є громадянкою цієї країни?

– Завдяки зусиллям австралійського уряду, Пекін вислав урну з прахом мого чоловіка. Я висловлюю подяку всім людям, які мені допомогли.

– Як Вам вдалося пережити це горе?

– Після вбивства чоловіка я зрозуміла, що я не можу мовчати й дозволяти цим злочинам здійснюватися і далі. Ось вже 5 років я їжджу по світу, закликаючи людей допомогти зупинити ці переслідування.

– Що Вам вже вдалося зробити в цьому напрямі?

– Я подала судовий позов на Цзян Цземіня в США, Германії, Лівії, Швейцарії, Іспанії; у Фінляндії та Аргентині – на Ло Ганя, китайського чиновника, що бере найбільшу участь у переслідуванні. На інших чиновників, які підтримували репресії, я подала позови у Франції, Греції та Кіпрі. Мене також запрошували виступити в парламентах багатьох країн, таких як Швеція, Норвегія, Данія, Фінляндія, Польща.

– Скажіть, а яка мета Вашого приїзду в Україну?

– Зараз я приїхала в Україну, щоб зустрітися з українським урядом і на прикладі своєї сім’ї розкрити правду про жорстокі репресії у Китаї з тим, щоб чиновники різних рівнів, правозахисні організації допомогли зупинити це нелюдяне переслідування. Я приїхала виступити на суді в Києві як свідок репресій у справі поширення наклепу на Фалуньгун Міністерством освіти й науки України – з ініціативи китайського посольства в Україні. Щоб виправдати репресії в Китаї, КПК поширює багато наклепу й брехні щодо Фалуньгун. На жаль, ваша країна не стала винятком.

– Чого ви чекаєте від українців?

– Я хочу, щоб люди знали, що таких, як моя сім’я, в Китаї дуже багато. Моїй Фаду пощастило, оскільки у неї залишилася живою мама, а багато дітей внаслідок репресій втратили обох батьків і були залишені напризволяще. Вони вимушені поневірятися й боротися за життя самостійно.

Репресії тривають, тому що добрі люди мовчать. Я вірю, що ми разом зможемо покласти край цьому беззаконню, якщо кожен із нас стане на захист прав людини. Я покладаю в цьому великі надії на український народ і на Президента України.