Blog

  • Присвячується 65-річчю Битви під Москвою

    Присвячується 65-річчю Битви під Москвою

    «Ця пам’ять не книжна

    не пісенна, не з кіно.

    Це пам’ять душі, серця

    яка переходитиме

    з покоління в покоління»

    Ю.Лужков

    #img_left_nostream#6 грудня москвичі і жителі всієї Росії відзначають 65-річчя Битви під Москвою. Знаменному ювілею присвячується масштабний виставковий проект в ЦВЗ «Манеж». Він складається з двох основних розділів: «Пам’ять поколінь. Битва під Москвою в художній творчості» та «Сторінки історії, що ожили».

    За дорученням Уряду Москви і Московської міської Думи реалізація проекту доручена Комітету з культури міста Москви і МУК «Музейне об’єднання «Музей історії Москви».

    29 листопада відбулося відкриття першої виставки – «Пам’ять поколінь. Московська битва в художній творчості». На виставці представлено понад 300 творів, які належать представникам різних поколінь художників, зокрема, учасникам подій Московської битви.

    Значна частина творів із збірки Музею історії Москви. Особливе місце на виставці займає художня реконструкція станції метро «Маяковська», де 6 листопада 1941 року проходило урочисте засідання Московської Ради. Виставка працювала до 20 грудня.

    2 грудня 2006 р. там же відбулося урочисте відкриття виставки «Сторінки історії, що ожили». Образно-сюжетні композиції виставки відтворюють Москву військову, розкривають життя міста і його жителів в  перші, найважчі місяці війни.

    Виставка представлена сюжетами: «Довоєнною столицею», «Призовним пунктом», «Першими битвами Великої Вітчизняної війни», «Евакуацією заводів і переходом московських підприємств на випуск військової продукції», «Кабінетом керівника», «Зруйнованим будинком», «Землянкою».

    Відвідувачі мають можливість побачити московську квартиру воєнного часу, можуть побувати в бомбосховищі, госпіталі, побачити Парад 7 листопада 1941 року.

    У експозиції виставки 1000 предметів воєнного часу, зокрема понад 20 великогабаритних експонатів: аеростати повітряної загороди у натуральну величину, авіаційні бомби, «Катюша», снаряди, човен-волок для евакуації поранених з передової, медичний хірургічний стіл, військовий автотранспорт та ін., велика кількість хронікально-документальних матеріалів.

    4 грудня 2006 р. відбулася урочиста акція, присвячена історичній даті, – 5 грудня – початку контрнаступу радянських військ під Москвою.

    Щодня, з 5 по 13 грудня, відвідувачі виставки зможуть побачити у виставковому просторі не тільки історичні реліквії, але й тематичні концертні програми (з 13.00 до 14.00 години) та театралізоване історичне дійство «Сторінки історії, що ожили» (о 16.00).

    Виставка «Сторінки історії, що ожили» триватиме до 13 грудня 2006 року.

    День Покрови Пресвятої Богородиці

    22 червня 1941 року о 4 годині ранку фашистська Німеччина віроломно без оголошення війни напала на нашу Батьківщину. Цей день став початком іншого відліку часу. У ніч на 5 жовтня 1941 року створилося критичне тановище на напрямі Малоярославець – Москва.

    Комітет Оборони приймає рішення – послати в бій курсантів Подільських військових училищ (піхотного та артилерійського). Поставлене завдання курсанти виконали з честю, затримавши супротивника на 12 днів, вигравши час для організації оборонних укріплень.

    «З 13 жовтня розгорілися запеклі бої на всіх головних оперативних напрямах, що вели до Москви. Це були грізні дні…». У зв’язку із загостренням воєнної обстановки 13-16 жовтня були сформовані робочі батальйони, по одному від кожного району столиці, всього 11 тисяч чоловік.

    Вже 21 жовтня ці частини зайняли бойові позиції. Пізніше з них сформували 129-у та 130-у стрілецькі дивізії. Разом з цим були сформовані й оснащені винищувальні батальйони.

    Вони комплектувалися з підготовлених у військовому відношенні москвичів, що не підлягали призову до армії. Сформовані з їх числа 155 і 158 стрілецькі дивізії будували укріплення на ближніх підступах до Москви.

    Ворог зустрів на своєму шляху непереборну перешкоду. Використовуючи оборонні укріплення, створені руками москвичів, частини Західного фронту героїчно відстоювали кожну п’ядь рідної землі.

    «За місяць запеклих, кривавих боїв німецько-фашистським військам вдалося в цілому просунутися на 230-250 км. Проте план гітлерівського командування, що розраховувало взяти Москву до середини жовтня, був зірваний, сили ворога були серйозно виснажені, його ударні угрупування розтягнуті».

    6 грудня 1941 року десятки тисяч радянських воїнів кинулися на ворога, знищуючи його піхоту, танки, артилерію, міномети. Так почався контрнаступ армії визволителів.

    Успіх цього наступу мав величезне значення. Ударні угрупування німецької групи армій «Центр» потерпіли важку поразку і відступили. Це було вже початком Перемоги, такої ще далекої, але такої бажаної.

    Олена Захарова. Велика Епоха

  • У Китаї таємно страчено трьох християн

    У Китаї таємно страчено трьох християн

    #img_right_nostream#На минулому тижні Сюй Шуанфу , Лі Маосін і Ван Цзюнь, лідери релігійної групи «Три ступені слуг» (Three Grades of Servants), були таємно засуджені до страти китайським комуністичним режимом. Лі Хепіну, адвокатові пана Сюй Шуанфу, зателефонували із суду і повідомили цю новину.

    Міністерство держбезпеки назвало цю справу «Грім №1», до якої було залучено 63 людини. З початку процесу в березні 2003 р., коли він охопив провінції Шаньдун, Цзянсі, Сичуань і ще сім інших, і до сьогодні вже 22 людини було засуджено до смерті та 12 страчено.

    У своєму інтерв’ю «The Epoch Times»  адвокат Лі Хепін повідомив: «Сьогодні мені зателефонували із суду і запитали мою адресу, сказавши, що хочуть вислати мені завершальне рішення суду. На моє питання про зміст цього рішення суддя відповів, що страта відбулася минулого тижня. Мене це дуже шокувало. Ні ми не отримали завершальне рішення суду, ні родичі не могли зустрітися з підсудними, але їх уже стратили».

    Ні адвокатові, ні репортерові не вдалося зв’язатися із сім’єю Сюй Шуанфу. За повідомленням інформованих осіб, сестра Сюй сама зазнала переслідування через те, що розкрила жахливі подробиці тортур, яких зазнав її брат у в’язниці. Її також заарештували й ув’язнили, де її жорстоко катували поти, поки у неї не стався нервовий зрив.

     Дружина Лі Маосін розповіла в інтерв’ю «The Epoch Times», що їй зателефонували із суду середньої інстанції Шуаньга, сказавши, щоб вона негайно забрала прах Лі. Вона була вбита горем: «Я не пішла за прахом, я більше не можу терпіти такі страждання, не хочу нікуди йти».

     Попередні події

    «Три ступені слуг» – релігійна група однієї з підпільних церков Китаю, що налічує більше півмільйона послідовників. Її лідера Сю Шуанфу звинуватили в нелегальній місіонерській роботі й організації діяльності злого культу, відправили до трудового табору і посадили більш ніж на десять років до в’язниці.

    У квітні 2004 р. судове управління провінції Хейлунцзян звинуватило Сюй Шуанфу , Лі Маосін та інших у причетності до навмисного вбивства 20 членів іншої релігійної групи «Світло зі сходу», а також до шахрайства та інших злочинів. Більше десяти адвокатів із Пекіна, провінцій Шаньдун і Хейлуцзян захищали обвинувачених.

    Суд завершився в березні після трьох із половиною днів судових засідань у будівлі муніципального суду Шуаньга. Деякі обвинувачені розповіли про свій дослід нелюдських тортур, яких вони зазнали під час ув’язнення.

    У липні цього року, на слуханні справи в першому суді, Сюй Шуанфу та інші три людини були засуджені до смерті. Ще трьох засудили до 15 років позбавлення волі. З 17 по 19 жовтня Верховний суд провінції Хейлунцзян проводив друге слухання цієї справи в будівлі місцевого муніципального суду середньої інстанції Шуанга.

    Адвокат: Підсудні не винні

    Адвокат Лі Хепін сказав: «Усі підсудні в цій справі були християнами. Їх звинуватили в скоєнні злочинів, тоді як про їхню релігію нічого не говорили. Я вважаю, що тут є проблема».

    Він каже, що представлені докази були незаконними, їх було далеко не достатньо, а додаткові розслідування не проводилися. Багатьох підсудних під час допитів  дуже катували. Сюй Шуанфу та інші підсудні неодноразово зазнавали тортур. Кожного разу з їхньою допомогою намагалися примусити підсудного визнати свою провину у сфабрикованих звинуваченнях. Якщо він відмовлявся, тортури не припинялися. Іноді рукою звинуваченого ставили підпис або відбиток пальця, а деяких під час цих тортур замучили до смерті.

    Лі Хепін сказав, що так званий доказ був використаний судом, щоб звинуватити підсудних, з яких силою вибили усне визнання, застосовуючи до них тортури. Згідно з правилами кримінального кодексу, усне визнання не може бути підставою для винесення рішення у справі. Також незаконним було прийняття такого незаконного доказу судом.

     Як повідомляє Лі Хепін, Сюй Шуанфу заперечував усі звинувачення. Він також заперечував у суді усне зізнання, заявивши, що його пристрасно катували й били, щоб отримати те зізнання. Він також відзначив, що звинувачення в убивстві зовсім тут не доречне, тим більше, Бог забороняє вбивати. Лі Маосін на свій захист сказав: «Якщо людина, яка обвинувачена у вбивстві, навіть не була на місці вбивства, як можна її звинувачувати в убивстві?»

    Версія англійською: The Epoch Times (Велика Епоха)

  • У Китаї таємно страчено трьох християн

    У Китаї таємно страчено трьох християн

    #img_right_nostream#На минулому тижні Сюй Шуанфу , Лі Маосін і Ван Цзюнь, лідери релігійної групи «Три ступені слуг» (Three Grades of Servants), були таємно засуджені до страти китайським комуністичним режимом. Лі Хепіну, адвокатові пана Сюй Шуанфу, зателефонували із суду і повідомили цю новину.

    Міністерство держбезпеки назвало цю справу «Грім №1», до якої було залучено 63 людини. З початку процесу в березні 2003 р., коли він охопив провінції Шаньдун, Цзянсі, Сичуань і ще сім інших, і до сьогодні вже 22 людини було засуджено до смерті та 12 страчено.

    У своєму інтерв’ю «The Epoch Times»  адвокат Лі Хепін повідомив: «Сьогодні мені зателефонували із суду і запитали мою адресу, сказавши, що хочуть вислати мені завершальне рішення суду. На моє питання про зміст цього рішення суддя відповів, що страта відбулася минулого тижня. Мене це дуже шокувало. Ні ми не отримали завершальне рішення суду, ні родичі не могли зустрітися з підсудними, але їх уже стратили».

    Ні адвокатові, ні репортерові не вдалося зв’язатися із сім’єю Сюй Шуанфу. За повідомленням інформованих осіб, сестра Сюй сама зазнала переслідування через те, що розкрила жахливі подробиці тортур, яких зазнав її брат у в’язниці. Її також заарештували й ув’язнили, де її жорстоко катували поти, поки у неї не стався нервовий зрив.

     Дружина Лі Маосін розповіла в інтерв’ю «The Epoch Times», що їй зателефонували із суду середньої інстанції Шуаньга, сказавши, щоб вона негайно забрала прах Лі. Вона була вбита горем: «Я не пішла за прахом, я більше не можу терпіти такі страждання, не хочу нікуди йти».

     Попередні події

    «Три ступені слуг» – релігійна група однієї з підпільних церков Китаю, що налічує більше півмільйона послідовників. Її лідера Сю Шуанфу звинуватили в нелегальній місіонерській роботі й організації діяльності злого культу, відправили до трудового табору і посадили більш ніж на десять років до в’язниці.

    У квітні 2004 р. судове управління провінції Хейлунцзян звинуватило Сюй Шуанфу , Лі Маосін та інших у причетності до навмисного вбивства 20 членів іншої релігійної групи «Світло зі сходу», а також до шахрайства та інших злочинів. Більше десяти адвокатів із Пекіна, провінцій Шаньдун і Хейлуцзян захищали обвинувачених.

    Суд завершився в березні після трьох із половиною днів судових засідань у будівлі муніципального суду Шуаньга. Деякі обвинувачені розповіли про свій дослід нелюдських тортур, яких вони зазнали під час ув’язнення.

    У липні цього року, на слуханні справи в першому суді, Сюй Шуанфу та інші три людини були засуджені до смерті. Ще трьох засудили до 15 років позбавлення волі. З 17 по 19 жовтня Верховний суд провінції Хейлунцзян проводив друге слухання цієї справи в будівлі місцевого муніципального суду середньої інстанції Шуанга.

    Адвокат: Підсудні не винні

    Адвокат Лі Хепін сказав: «Усі підсудні в цій справі були християнами. Їх звинуватили в скоєнні злочинів, тоді як про їхню релігію нічого не говорили. Я вважаю, що тут є проблема».

    Він каже, що представлені докази були незаконними, їх було далеко не достатньо, а додаткові розслідування не проводилися. Багатьох підсудних під час допитів  дуже катували. Сюй Шуанфу та інші підсудні неодноразово зазнавали тортур. Кожного разу з їхньою допомогою намагалися примусити підсудного визнати свою провину у сфабрикованих звинуваченнях. Якщо він відмовлявся, тортури не припинялися. Іноді рукою звинуваченого ставили підпис або відбиток пальця, а деяких під час цих тортур замучили до смерті.

    Лі Хепін сказав, що так званий доказ був використаний судом, щоб звинуватити підсудних, з яких силою вибили усне визнання, застосовуючи до них тортури. Згідно з правилами кримінального кодексу, усне визнання не може бути підставою для винесення рішення у справі. Також незаконним було прийняття такого незаконного доказу судом.

     Як повідомляє Лі Хепін, Сюй Шуанфу заперечував усі звинувачення. Він також заперечував у суді усне зізнання, заявивши, що його пристрасно катували й били, щоб отримати те зізнання. Він також відзначив, що звинувачення в убивстві зовсім тут не доречне, тим більше, Бог забороняє вбивати. Лі Маосін на свій захист сказав: «Якщо людина, яка обвинувачена у вбивстві, навіть не була на місці вбивства, як можна її звинувачувати в убивстві?»

    Версія англійською: The Epoch Times (Велика Епоха)

  • Я для Нас: Пошук сенсу в нашому матеріальному світі

    Я для Нас: Пошук сенсу в нашому матеріальному світі

    Ми були в горах Еквадору у складі групи школярів із Північної Америки, допомагаючи будувати школу для місцевих жителів. Усі працювалися два тижні, але все більше наростала тривога, що не зможемо закінчити. Велику частину часу з’їдало перевезення колод і цементу на мулах важкими гірськими дорогами, і через кілька днів нам уже треба було повертатися до Канади.

    #img_left#У дуже засмучені ми прийшли з сумною звісткою до старійшини села. Ця невисока жінка, наймолодша в селі, сиділа одна у своїй простенькій хатині. Ми пояснили їй проблему за допомогою перекладача, і вона спокійно сказала нам: «Не біда, я просто скличу мінга».

    Це нас збентежило. Мінга, це як? Раптово вона встала, вийшла за двері своєї хатини і голосно прокричала: «Завтра… буде… мінга!» І все. Ніхто з нас так і не зрозумів, що сталося. Після повернення, повідомивши нашим хлопцям погану новину, лягли спати в пригніченому стані – ми програли.

    На наступний ранок сталося диво. Сотні чоловік заповнили село. Чоловіки, жінки, діти прийшли за кілька миль із навколишніх місць, щоб допомогти нам добудувати школу. Вони нічого не просили натомість і навіть принесли на всіх їжу. Разом за кілька годин ми зробили те, на що зазвичай ішли тижні. До кінця дня будова школи була закінчена. Усі були в захопленні. Це, дійсно, був найприголомшливіший проект, в якому ми коли-небудь брали участь.

    Увечері ми запитали старійшину села, що сталося. Вона пояснила, що мінга – це коли всі стараються заради загального блага. Наш перекладач запитав, як це сказати англійською? Робота добровольців? Не зовсім. Добродійна робота? Теж не точно. Ми подумали, що це щось подібне до того, коли всі разом зводять загальне сховище, але, звичайно, Ви не побачите такого в діловій частині Манхеттена. Після багатьох сумнівів дійшли висновку, що мінга, це щось схоже на масове повстання, але з доброю метою. Це краще, що прийшло в голову.

    У ході десяти років нашої добродійної діяльності ми багато чого навчилися, здобувши незабутній досвід від конференцій за участю голів держав і високопоставлених осіб до випадків, коли ділили їжу з бідняками в країнах, які розвивалися. Але ніщо так не запам’яталося, як мінга. Насправді, ідея коли «всі стараються заради загального блага» стала головною в нашому житті.

    Ми заснували добродійну організацію ”Free The Children”, в якій діти допомагають іншим дітям здобути освіту. У рамках наших молодіжних програм побудовано більше 450 шкіл у 16 країнах, які розвиваються. 40 000 молодих людей знайшли шанс здобути освіту і краще майбутнє. Наша організація також надає медикаменти, забезпечує очищення води і реалізує програми альтернативного заробітку для сотень тисяч потребуючих.

    Завдяки цій роботі ми зрозуміли, що давати іншим – це справді шлях до щастя. Звичайно ж, це зовсім не означає, що ми всі повинні кинути свою роботу заради добродійної роботи у світі. Це може бути просто прояв доброти й співучасті до своїх ближніх. Допомагаючи іншим, ми можемо змінити на краще власне життя.

    #img_right#Ми назвали це ”Я для Нас” (Me to We).

    По суті, ”Я для Нас” – це спосіб життя, коли заново переглядаються поняття щастя й успіху. Коли розумієш, що щастя приходить не від дорогих машин і шикарних вілл, а від доброти, духовного єднання, подяки та співпереживання. Він закликає нас менше зосереджуватися на власному «я» і більше на «нас» – на тих, хто живе в нашому районі, нашій країні і нашому світі.

    Настав час «моєму» поколінню поступитися місцем «нашому» поколінню. Кожна людина на цій планеті є частиною чогось набагато більшого, ніж просто він сам. Нам необхідно корінним чином змінити свої погляди на себе і те, як ми ставимося до людей навколо нас. Присвятивши себе здійсненню добра в цьому крихкому світі, ми знов навчимося довіряти одне одному.

    У сучасному швидко змінному світі багато людей не відчувають щастя, і програма ”Я для Нас” пропонує їм шлях до його отримання. Звичайно, навряд чи це допоможе нам провести свої пенсійні роки на віллі на Гаваях, але це додає новий, глибший сенс нашому існуванню.

    Хіба це не те, чого шукає кожен?

    Крейг і Марк Кілбергер. Спеціально для Великої Епохи

    Крейг і Марк Кільбергер є співавторами проекту ”Я для Нас”: пошук сенсу в матеріальному світі. Вони також є співзасновниками добродійних організацій ”Free The Children” (Вільні діти) і ”Leaders Today” (Сьогоднішні лідери), що захищають інтереси дітей.

  • Я для Нас: Пошук сенсу в нашому матеріальному світі

    Я для Нас: Пошук сенсу в нашому матеріальному світі

    Ми були в горах Еквадору у складі групи школярів із Північної Америки, допомагаючи будувати школу для місцевих жителів. Усі працювалися два тижні, але все більше наростала тривога, що не зможемо закінчити. Велику частину часу з’їдало перевезення колод і цементу на мулах важкими гірськими дорогами, і через кілька днів нам уже треба було повертатися до Канади.

    #img_left#У дуже засмучені ми прийшли з сумною звісткою до старійшини села. Ця невисока жінка, наймолодша в селі, сиділа одна у своїй простенькій хатині. Ми пояснили їй проблему за допомогою перекладача, і вона спокійно сказала нам: «Не біда, я просто скличу мінга».

    Це нас збентежило. Мінга, це як? Раптово вона встала, вийшла за двері своєї хатини і голосно прокричала: «Завтра… буде… мінга!» І все. Ніхто з нас так і не зрозумів, що сталося. Після повернення, повідомивши нашим хлопцям погану новину, лягли спати в пригніченому стані – ми програли.

    На наступний ранок сталося диво. Сотні чоловік заповнили село. Чоловіки, жінки, діти прийшли за кілька миль із навколишніх місць, щоб допомогти нам добудувати школу. Вони нічого не просили натомість і навіть принесли на всіх їжу. Разом за кілька годин ми зробили те, на що зазвичай ішли тижні. До кінця дня будова школи була закінчена. Усі були в захопленні. Це, дійсно, був найприголомшливіший проект, в якому ми коли-небудь брали участь.

    Увечері ми запитали старійшину села, що сталося. Вона пояснила, що мінга – це коли всі стараються заради загального блага. Наш перекладач запитав, як це сказати англійською? Робота добровольців? Не зовсім. Добродійна робота? Теж не точно. Ми подумали, що це щось подібне до того, коли всі разом зводять загальне сховище, але, звичайно, Ви не побачите такого в діловій частині Манхеттена. Після багатьох сумнівів дійшли висновку, що мінга, це щось схоже на масове повстання, але з доброю метою. Це краще, що прийшло в голову.

    У ході десяти років нашої добродійної діяльності ми багато чого навчилися, здобувши незабутній досвід від конференцій за участю голів держав і високопоставлених осіб до випадків, коли ділили їжу з бідняками в країнах, які розвивалися. Але ніщо так не запам’яталося, як мінга. Насправді, ідея коли «всі стараються заради загального блага» стала головною в нашому житті.

    Ми заснували добродійну організацію ”Free The Children”, в якій діти допомагають іншим дітям здобути освіту. У рамках наших молодіжних програм побудовано більше 450 шкіл у 16 країнах, які розвиваються. 40 000 молодих людей знайшли шанс здобути освіту і краще майбутнє. Наша організація також надає медикаменти, забезпечує очищення води і реалізує програми альтернативного заробітку для сотень тисяч потребуючих.

    Завдяки цій роботі ми зрозуміли, що давати іншим – це справді шлях до щастя. Звичайно ж, це зовсім не означає, що ми всі повинні кинути свою роботу заради добродійної роботи у світі. Це може бути просто прояв доброти й співучасті до своїх ближніх. Допомагаючи іншим, ми можемо змінити на краще власне життя.

    #img_right#Ми назвали це ”Я для Нас” (Me to We).

    По суті, ”Я для Нас” – це спосіб життя, коли заново переглядаються поняття щастя й успіху. Коли розумієш, що щастя приходить не від дорогих машин і шикарних вілл, а від доброти, духовного єднання, подяки та співпереживання. Він закликає нас менше зосереджуватися на власному «я» і більше на «нас» – на тих, хто живе в нашому районі, нашій країні і нашому світі.

    Настав час «моєму» поколінню поступитися місцем «нашому» поколінню. Кожна людина на цій планеті є частиною чогось набагато більшого, ніж просто він сам. Нам необхідно корінним чином змінити свої погляди на себе і те, як ми ставимося до людей навколо нас. Присвятивши себе здійсненню добра в цьому крихкому світі, ми знов навчимося довіряти одне одному.

    У сучасному швидко змінному світі багато людей не відчувають щастя, і програма ”Я для Нас” пропонує їм шлях до його отримання. Звичайно, навряд чи це допоможе нам провести свої пенсійні роки на віллі на Гаваях, але це додає новий, глибший сенс нашому існуванню.

    Хіба це не те, чого шукає кожен?

    Крейг і Марк Кілбергер. Спеціально для Великої Епохи

    Крейг і Марк Кільбергер є співавторами проекту ”Я для Нас”: пошук сенсу в матеріальному світі. Вони також є співзасновниками добродійних організацій ”Free The Children” (Вільні діти) і ”Leaders Today” (Сьогоднішні лідери), що захищають інтереси дітей.

  • Фотоогляд: Тиждень високої моди в Малайзії (день третій)

    Фотоогляд: Тиждень високої моди в Малайзії (день третій)

    25 листопада. Малайзія. У Куала-Лумпурі третій день демонстрації високої Моди. Моделі демонструють роботи Jimmy Choo у будівлі Центру Конвенції.

    Міністр культури та мистецтв Малайзії нагородив Jimmy Choo за досягнення, які він вніс упродовж свого життя в розвиток мистецтва.

    #img_gallery#

  • Фотоогляд: Тиждень високої моди в Малайзії (день третій)

    Фотоогляд: Тиждень високої моди в Малайзії (день третій)

    25 листопада. Малайзія. У Куала-Лумпурі третій день демонстрації високої Моди. Моделі демонструють роботи Jimmy Choo у будівлі Центру Конвенції.

    Міністр культури та мистецтв Малайзії нагородив Jimmy Choo за досягнення, які він вніс упродовж свого життя в розвиток мистецтва.

    #img_gallery#

  • Засновник Вікіпедії: «Свобода, зрештою, переможе»

    Засновник Вікіпедії: «Свобода, зрештою, переможе»

    Ексклюзивне інтерв’ю із засновником Вікіпедії Джиммі Уейлсом

    #img_right#На перший погляд Вікіпедія може здатися дуже схожою на інші досягнення світу інтернет останнього часу. Але її засновник запевняє, що різниця є: цей сайт не підкориться китайській цензурі.

    За рейтингом Alexa Вікіпедія, популярна онлайн-енциклопедія, сьогодні один з 20 найбільш відвідуваних сайтів в інтернеті.

    Відкрита в січні 2001 р., як доповнення до нині вже неіснуючого проекту Nupedia, і побудована за принципом «вікісистеми», яка дозволяє кожній людині редагувати її зміст, Вікіпедія постійно збільшується в обсязі. Величезна кількість розміщеної там безкоштовної інформації робить цю електронну енциклопедію все популярнішою.

    Однак, коли сайт привернув увагу китайських органів цензури, він викликав передбачувану реакцію: доступ китайців до неї був заблокований. Але в той час як кілька гігантів інтернету раніше погодилися на співробітництво із цензурою комуністичної партії Китаю (КПК), позиція Вікіпедії залишилася твердою в цьому питанні. У серпні її засновник Джиммі Уейлс відкрито заявив, що «цензура суперечить основним принципам Вікіпедії» і що «ми займаємо місце в культурі, котре я б хотів, щоб займав і Google».

    Раніше цього року Google піддали різкій критиці, коли компанія оголосила, що піддасть свій китайський сайт цензурі правлячого комуністичного режиму. Критики говорили, що Google порушив свій корпоративний слоган: «Don’t be evil» («Не будьте поганими»).

    Уейлс став коментувати це після того, як Пекін заблокував Вікіпедію на найдовший  термін – десять місяців. Нарешті, 10 жовтня, через майже рік після того, як почалася блокада, був таємно відкритий доступ до англомовної версії сайту Вікіпедія, можливо, через тиск із боку академіків і дослідників, які бояться, що його блокада завдасть шкоди середовищу дослідників.

    Версію Вікіпедії китайською мовою продовжують блокувати.

    «Великій Епосі» удалося взяти інтерв’ю в Уейлса, людини, яку журналу Time нещодавно назвав однією з 100 найвпливовіших людей у світі.



    ВЕ: І Google, і Yahoo, і Майкрософт капітулювали перед вимогами КПК щодо самоцензури. Як Ви думаєте, у якому напрямку буде рухатися Вікіпедія в майбутньому?

    Дж.У.: Вікіпедія ніколи не піде таким шляхом, доки я в силах перешкодити цьому. Наше співтовариство користувачів, поборників волі, ніколи не допустить цього. Я підтримую важливе й етичне: права особистості.



    ВЕ: Фірми-виробники з великим ім’ям уважають, що краще працювати з деякою самоцензурою, аргументуючи це тим, що це допоможе принести в Китай хоч якусь свободу слова, ніж взагалі ніякої. Що Ви думаєте із цього приводу?

    Дж.У.: Я думаю, що такий аргумент іноді може мати певний сенс, але це легко може перетворитися у виправдання. Ми зіштовхнулися з такого ж роду питаннями щодо апартеїду (порушення прав чорних людей білими в африканських країнах – прим. пер.) у Південній Африці… – краще приймати участь у цьому продуктивно, або відмовитися співробітничати взагалі?

    Важливим моментом є те, що громадськість повинна сказати компаніям, які пішли на компроміс: доведіть нам, що ви робите там щось гарне; ми не погодимося, якщо це тільки виправдання для того, щоб наживати гроші.

    ВЕ: Як Ви думаєте, що могло б статися якби Вікіпедія була комерційною структурою? Чи вважаєте Ви, що якби був отриманий доступ до нового комерційного ринку, то самоцензура почалася б і у Вікіпедії?

    Дж.У.: Якби я мав до цього відношення, то ні. Моя комерційна компанія Wikia також не буде співробітничати із цензорами. Для мене це питання особистої етики.

    ВЕ: Як Ви думаєте, чи може комуністична партія Китаю вкладати грошові кошти в маніпулювання статтями Вікіпедії, які представляють її в поганому світлі? Як би Ви зупинили це?

    Дж.У.: Це дійсно не є проблемою. Є ревне співтовариство, яке твердо вірить у нейтральність, прозорість і відкритість. Уряд Китаю має право вносити свій внесок у Вікіпедію… на тих самих засадах, що й інші.

    ВЕ: Кілька журналістів «Великої Епохи» були арештовані в Китаї за викриття справжньої  природи комуністичного режиму й порушень там прав людини, Пекін якраз посилює контроль над іншими ЗМІ. Чи вважаєте Ви, що ми незабаром побачимо в Китаї зміни?

    Дж.У.: Так, я так уважаю. Я думаю, що свобода, зрештою, переможе, тому що мораль – річ практична. Уряд Китаю, зрештою, усвідомить, що своєю дикою й непрактичною політикою цензури вони шкодять самі собі й своєму народові.

    Стівен Саммер. Велика Епоха

  • Засновник Вікіпедії: «Свобода, зрештою, переможе»

    Засновник Вікіпедії: «Свобода, зрештою, переможе»

    Ексклюзивне інтерв’ю із засновником Вікіпедії Джиммі Уейлсом

    #img_right#На перший погляд Вікіпедія може здатися дуже схожою на інші досягнення світу інтернет останнього часу. Але її засновник запевняє, що різниця є: цей сайт не підкориться китайській цензурі.

    За рейтингом Alexa Вікіпедія, популярна онлайн-енциклопедія, сьогодні один з 20 найбільш відвідуваних сайтів в інтернеті.

    Відкрита в січні 2001 р., як доповнення до нині вже неіснуючого проекту Nupedia, і побудована за принципом «вікісистеми», яка дозволяє кожній людині редагувати її зміст, Вікіпедія постійно збільшується в обсязі. Величезна кількість розміщеної там безкоштовної інформації робить цю електронну енциклопедію все популярнішою.

    Однак, коли сайт привернув увагу китайських органів цензури, він викликав передбачувану реакцію: доступ китайців до неї був заблокований. Але в той час як кілька гігантів інтернету раніше погодилися на співробітництво із цензурою комуністичної партії Китаю (КПК), позиція Вікіпедії залишилася твердою в цьому питанні. У серпні її засновник Джиммі Уейлс відкрито заявив, що «цензура суперечить основним принципам Вікіпедії» і що «ми займаємо місце в культурі, котре я б хотів, щоб займав і Google».

    Раніше цього року Google піддали різкій критиці, коли компанія оголосила, що піддасть свій китайський сайт цензурі правлячого комуністичного режиму. Критики говорили, що Google порушив свій корпоративний слоган: «Don’t be evil» («Не будьте поганими»).

    Уейлс став коментувати це після того, як Пекін заблокував Вікіпедію на найдовший  термін – десять місяців. Нарешті, 10 жовтня, через майже рік після того, як почалася блокада, був таємно відкритий доступ до англомовної версії сайту Вікіпедія, можливо, через тиск із боку академіків і дослідників, які бояться, що його блокада завдасть шкоди середовищу дослідників.

    Версію Вікіпедії китайською мовою продовжують блокувати.

    «Великій Епосі» удалося взяти інтерв’ю в Уейлса, людини, яку журналу Time нещодавно назвав однією з 100 найвпливовіших людей у світі.



    ВЕ: І Google, і Yahoo, і Майкрософт капітулювали перед вимогами КПК щодо самоцензури. Як Ви думаєте, у якому напрямку буде рухатися Вікіпедія в майбутньому?

    Дж.У.: Вікіпедія ніколи не піде таким шляхом, доки я в силах перешкодити цьому. Наше співтовариство користувачів, поборників волі, ніколи не допустить цього. Я підтримую важливе й етичне: права особистості.



    ВЕ: Фірми-виробники з великим ім’ям уважають, що краще працювати з деякою самоцензурою, аргументуючи це тим, що це допоможе принести в Китай хоч якусь свободу слова, ніж взагалі ніякої. Що Ви думаєте із цього приводу?

    Дж.У.: Я думаю, що такий аргумент іноді може мати певний сенс, але це легко може перетворитися у виправдання. Ми зіштовхнулися з такого ж роду питаннями щодо апартеїду (порушення прав чорних людей білими в африканських країнах – прим. пер.) у Південній Африці… – краще приймати участь у цьому продуктивно, або відмовитися співробітничати взагалі?

    Важливим моментом є те, що громадськість повинна сказати компаніям, які пішли на компроміс: доведіть нам, що ви робите там щось гарне; ми не погодимося, якщо це тільки виправдання для того, щоб наживати гроші.

    ВЕ: Як Ви думаєте, що могло б статися якби Вікіпедія була комерційною структурою? Чи вважаєте Ви, що якби був отриманий доступ до нового комерційного ринку, то самоцензура почалася б і у Вікіпедії?

    Дж.У.: Якби я мав до цього відношення, то ні. Моя комерційна компанія Wikia також не буде співробітничати із цензорами. Для мене це питання особистої етики.

    ВЕ: Як Ви думаєте, чи може комуністична партія Китаю вкладати грошові кошти в маніпулювання статтями Вікіпедії, які представляють її в поганому світлі? Як би Ви зупинили це?

    Дж.У.: Це дійсно не є проблемою. Є ревне співтовариство, яке твердо вірить у нейтральність, прозорість і відкритість. Уряд Китаю має право вносити свій внесок у Вікіпедію… на тих самих засадах, що й інші.

    ВЕ: Кілька журналістів «Великої Епохи» були арештовані в Китаї за викриття справжньої  природи комуністичного режиму й порушень там прав людини, Пекін якраз посилює контроль над іншими ЗМІ. Чи вважаєте Ви, що ми незабаром побачимо в Китаї зміни?

    Дж.У.: Так, я так уважаю. Я думаю, що свобода, зрештою, переможе, тому що мораль – річ практична. Уряд Китаю, зрештою, усвідомить, що своєю дикою й непрактичною політикою цензури вони шкодять самі собі й своєму народові.

    Стівен Саммер. Велика Епоха

  • Командувач військ США в Південній Кореї чекає чергового випробування ядерної зброї на півночі

    Командувач військ США в Південній Кореї чекає чергового випробування ядерної зброї на півночі

    #img_left_nostream#Агресивні плани Північної Кореї можуть бути ліквідовані

    За твердженням командувача військ США в Південній Кореї, північнокорейський режим, швидше за все, не стане відмовлятися від проведення в майбутньому випробувань ядерної зброї. Проте агресивних дій Північної Кореї побоюватися не варто, оскільки союз між Вашингтоном і Сеулом настільки міцний і могутній, що в змозі охолодити запал агресора.

    Минулого місяця генерал армії США Барвел Белл заявив на прес-конференції у Сеулі, що випробування ядерної зброї Північною Кореєю, здійснене 9 жовтня цього року, видно, не буде останнім.

    "Північнокорейський режим уже провів випробування ядерної зброї, і скоро ми знов зможемо стати свідками ще одних випробувань, такі мої припущення, – сказав Белл. – Було б добре, якби цього не сталося".
     
    Белл займає пост командувача угрупування військ чисельністю приблизно 28 000 військовослужбовців США в Південній Кореї згідно з угодою про взаємну оборону, укладеною після завершення війни в Кореї 1950-1953 рр. Він також проінформував кореспондентів ЗМІ про проведені недавно переговори на вищому рівні між США і Південною Кореєю.

    За твердженням північнокорейського режиму, потреба в ядерній зброї викликана необхідністю втримати США від агресивних дій стосовно цієї країни. Вашингтон заявляє про відсутність якого-небудь наміру нападати на Північну Корею. На думку Белла, озвучену на прес-конференції, військовий союз між США і Південною Кореєю необхідний для стримування агресивних намірів Північної Кореї (а якщо таке стримування все ж таки не вдасться, то союзу доведеться ліквідовувати агресію), але ніяк не для підготовки до нападу.

    "У повідомленнях низки ЗМІ командування об’єднаних збройних сил представляється як структура, яка розробляє плани попереджуючого удару, проте такі думки абсолютно безпідставні", – заявив Белл.

    Відповідно до нинішніх умов договору між США і Південною Кореєю, у разі виникнення війни командування південнокорейських збройних сил приймають на себе військовослужбовці США. За словами генерала Белла, на переговорах президентів у Вашингтоні в жовтні була досягнута домовленість про передачу Південній Кореї функцій управління збройними силами країни протягом 2009-2012 рр.; подробиці повернення командування південнокорейськими військами обговорюватимуться додатково.

    Повернення пріоритету оперативного управління військами у військовий час розглядається адміністрацією південнокорейського президента Но Му Хьона як складова частина політики виходу з під впливу США у вирішеннях стратегічних питань.

    На думку Белла, роль США в захисті Південної Кореї поступово еволюціонує у напрямі оборони країни в повітрі і на морі, із покладанням відповідальності за військові дії на південнокорейську армію чисельністю більше півмільйона чоловік.

    Генерал Белл закликав Північну Корею припинити розробки ядерної зброї і відновити шестисторонні переговори про припинення північнокорейських ядерних програм. За твердженням США, Південної Кореї, Японії, Росії та Китаю, ліквідація програми створення ядерної зброї може обернутися для Північної Кореї економічними й дипломатичними перевагами.

    Авторські права належать Андре Паште. Публікується з дозволу автора. З блогом Андре Паште China Confidential можна ознайомитися за адресою: chinaconfidential.

    Версія англійською The Epoch Times