Blog

Китай. Після поганого утримання, побиття і тортур у виправному таборі у інженера Таня І і водночас послідовника духовної практики Фалуньгун, погіршилося здоров’я і почався кістковий туберкульоз. Адміністрація табору відпустила його додому на лікування. 22 вересня 2009 року, через кілька місяців після звільнення, він помер у віці 46 років.

#img_left#Тань працював інженером у компанії «Чжунте» міста Чунціна. У 1999 році, коли правляча в країні компартія розгорнула масштабну кампанію переслідування прихильників Фалуньгун, його звільнили з роботи.

З того часу він кілька разів піддавався арештам і ув”язненням за свою віру.

Як розповідав Тань, 2 травня 2008 року він з групою робітників повертався на поїзді додому із заробітків. У поїзді почалася перевірка, і поліцейські виявили в його багажі книги Фалуньгун. Йому не дозволили зійти на своїй станції, а відвезли до міста Ханчжоу, де взяли під варту в місцевому центрі затримання.

Троє поліцейських поїхали до нього додому в Чунцін і провели обшук з метою знайти «докази» у вигляді матеріалів Фалуньгун, але нічого не знайшли. Тоді вони пішли до його роботодавця і стали перевіряти договір і банківську картку. Але теж не знайшли нічого, що могло б “обґрунтувати” взяття під варту.

Весь цей час Тань голодував на знак протесту незаконному затриманню. Потім його перевели до виправного табору у провінції Шаньсі. У той час голодування його тривала вже 32 дні.

У таборі його, сильно ослаблого від голодування, били, а потім почали застосовувати насильницьке годування. Виконували цю процедуру не медики, а в’язні-наркомани. Його валили на брудну підлогу, а потім через ніс вставляли в шлунок трубку. Робили вони це дуже грубо. Найчастіше у Таня з носа текла кров.

У листопаді 2008 року в нього розвинувся кістковий туберкульоз, від чого він пересувався з великими труднощами, не міг працювати і також з обтяженням обслуговував себе. Побоюючись, що він може померти, керівництво табору відпустив його додому на лікування.

Здоров’я Таня так і не відновилося, і вранці 22 вересня 2009 року він помер.

За статистикою сайту minghui.org, це вже 81-й послідовник Фалуньгун з міста Чунцін, який загинув від репресій.

#img_center_nostream#

Екс-Ан-Прованс – історична столиця Провансу. Це місто з 2500-літньою історією й багатою культурною й історичною спадщиною розташоване на півдні Франції в регіоні Прованс на заході від гори Сан Віктуар (Saint Victoire), у 25 км на північ від Марселя.

У цьому чарівному місті панує класична архітектура XVIII століття. У XII столітті він став столицею Провансу й зберігав цей титул до початку XX століття. Сьогодні Екс залишається культурною й університетською столицею регіону, на в’їзді до якої можна прочитати слова: "Місто води, місто мистецтва".

На відміну від демократичного Марселя, сучасної столиці Провансу, Екс – місто буржуазне. Він був заснований римлянами у 122 р. до нашої ери на місці легурського поселення. Сам імператор Агріппа приїжджав сюди лікувати ревматизм. Лікування цілющими водами, що започаткували тут римляни, існує й сьогодні.

Місто зберегло свою багату історичну й культурну спадщину. Кафедральний собор Сан Совьор (St. Sauveur) – одна з перших готичних церков V століття Провансу. Туристів здавна приваблюють мальовничі стародавні вулиці й площі, аристократичні особняки з елегантними фасадами, численні палаци провансальської знаті XVII-XVIII століть (переважно в стилі італійського бароко), міська ратуша з годинною вежею, фонтан "Чотирьох дельфінів", який оточують палаци XVIII століття. Фонтани, втім, заслуговують особливої уваги – їх у місті кілька сотень.

В Екс-Ан-Провансі народився відомий художник Поль Сезанн, що ввічнив у своїх картинах це незвичайне місто з його винятковими пейзажами. У десяти кілометрах від міста, у селищі під назвою Вовенарг жив і працював не менш відомий митець Пикассо. Палац, у якому він жив, став тепер музеєм. А влітку 2009 року в місті з величезним успіхом пройшла виставка " Пикассо-Сезанн".

Тут любили також відпочивати й працювати Віктор Гюго, Стендаль, Еміль Золя,наприклад, друг Сезанна, провів тут своє дитинство і юність .

Екс-Ан-Прованс з його історією, традиціями, унікальним багатством архітектури – справжній музей просто неба. Відвідавши його, ви здійсните справжню подорож у часі в процвітаючий "знатний" Прованс XVII-XVIII СТОЛІТЬ.

#img_gallery#

Марина Дюпан. Велика Епоха

Вранці 22 вересня був повторно затриманий в аеропорту і обшуканий житель м. Єкатеринбургу Андрій Толмачов. Він повертався додому до Єкатеринбургу з Москви, де брав участь в прес-конференції «Примара комунізму проти історичної хроніки», яка відбулася в московському Незалежному прес-центрі. Прес-конференція була присвячена проблемі недобросовісного використання чиновниками на місцях закону про екстремізм.

#img_left#У Андрія Толмачова при затриманні були вилучені: книги «Чжуань Фалунь», «Дев’ять коментарів про комуністичну партію»*, та інформаційні листи про репресії в Китаї.

Андрій Толмачов так прокоментував цю подію: «…Склали протокол вилучення літератури і взяли з мене пояснення. Зі слів співробітників міліції, сигнал про перевірку наявності у мене яких-небудь матеріалів прийшов до них з центру по боротьбі з екстремізмом. Раніше я ходив кілька разів в цей центр, щоб розповісти їм про практику самовдосконалення Фалунь Дафа, про репресії в Китаї і про те, чому функціонери КПК так бояться розповсюдження правди про події, що відбуваються в Китаї, і намагаються всіма способами не дати розповсюдитися цій інформації. Але вони нічого не хотіли слухати. Співробітники міліції сказали, що вилучені матеріали я зможу отримати у відділенні міліції аеропорту через деякий час, після того, як їх вивчать фахівці».

Перший раз А. Толмачов був затриманий та обшуканий в червні цього року транспортною міліцією аеропорту м. Єкатеринбургу. При обшуку у Андрія було вилучено декілька екземплярів книги «Дев’ять коментарів про комуністичну партію».

За словами Андрія Толмачова, він звернувся в Свердловську транспортну прокуратуру з проханням повернути йому вилучені книги, але був поставлений перед фактом: матеріали справи передані до суду на предмет віднесення історичної хроніки «Дев’ять коментарів про комуністичну партію» до списку екстремістської літератури.

***

* Серія нарисів «Дев’ять коментарів про комуністичну партію» вперше була опублікована в газеті «Велика Епоха» (The Epoch Times) в листопаді 2004 року на китайській мові. В даний час вона перекладена 23 мови. Книга привернула пильну увагу широкої міжнародної громадськості.

Ця книга є науково-історичною хронікою подій XX століття, її порівнюють з «Чорною книгою комунізму» – першим довідковим виданням по злочинах комунізму у всьому світі. Матеріал заснований на подіях і свідоцтвах, як конкретних людей, так і цілих держав. У книзі описуються злочини компартії Китаю, такі як «Культурна революція», масові «чищення» цивільного суспільства, бійня на площі Тяньаньмень, переслідування Фалуньгун та ін.

Азіатсько-американська асоціація журналістів в 2005 році нагородила збірку статей «Дев’ять коментарів про комуністичну партію» Національним призом в області журналістики – головною нагородою в номінації «Азіатсько-американські питання онлайн».

Дейвід  Мейтас, відомий міжнародний правозахисник, живе в Мінтове в Канаді. Його діяльність у минулому пов’язана з викриттям нацистських військових злочинців, що живуть в Канаді. Останніми роками Мейтас розслідував вилучення органів практикуючих Фалуньгун в Китаї. Звинувачення солдат ЦАХАЛа разом з ігноруванням того, що відбувається в Китаї свідчить, за його словами, про подвійні норми моралі і спробу делегітимізації  Ізраїлю. Це його офіційна реакція для публікації.

#img_right#Одна з центральних газет Швеції опублікувала статтю від 17 серпня 2009 року, написану Дональдом Босторном. У статті він звинувачує ізраїльську армію у вбивстві палестинців з метою вилучення органів для продажу. Звинувачення в статті не мають ніяких доказів. Стаття звучить, як відгомін антисемітизму з минулого, коли обмовляли  євреїв, нібито вбиваючих християнських немовлят з метою використання їх крові для випікання маци на паску.

Стаття з’явилася з метою звинуватити Ізраїль в недотриманні міжнародного закону про права людини. У статті немає ні справжніх доказів, ні навіть сфабрикованих доказів. Звинувачення будять антисемітизм з метою демонізації  і анулювання легітимізації  єврейської держави. Всі ці звинувачення сприяють заворушенню в суспільстві і маніпулюють  різними організаціями.

Екс-секретар Канади Дейвід Кілгур  і я в червні 2006 року опублікували обгрунтований звіт про джерела внутрішніх органів в Китаї, друга версія якого була опублікована в січні 2007 під заголовком «Кривавий урожай: вилучення органів у практикуючих Фалуньгун в Китаї». У цьому звіті мовиться, що протягом 2001-2006 років були убиті десятки тисяч практикуючих Фалуньгун з метою продажу їх внутрішніх органів іноземцям в рамках туризму і індустрії по пересадці  органів в Китаї.

Дональд Босторн, наскільки мені відомо, не написав статтю про наш звіт. Та ж шведська центральна газета, так само, не опублікувала статтю про наш звіт. Незалежно від критики, якій можна піддати наші докази і наші висновки, приведені в нашому звіті, неможливо спростувати те, що докази, підтверджуючі  наші висновки численні, і це не піддається ніякому порівнянню з тими звинуваченнями, які приведені в шведській газеті.

Стаття про Ізраїль в шведській газеті має подвійну дію. Це цілеспрямоване звинувачення, без всяких доказів, армії оборони Ізраїлю, у вилученні органів у палестинців, що, у свою чергу, зводить нанівець істотні докази про насильницьке вилучення внутрішніх органів  у практикуючих Фалуньгун в Китаї.

Якби цій газеті і цьому кореспондентові дійсно була б небайдужа тема незаконного вилучення органів, то вони б опублікували статтю про вилучення органів властями Китаю у практикуючих Фалуньгун, засновану  на  справжніх доказах, а не про уявні вилучення органів у палестинців в Ізраїлі. Висновок такий – дійсна мета даної газети і даного кореспондента не представити звіт, заснований на фактах, а обмовити єврейську державу.

Версія на івриті