Blog

З 2 по 8 березня в Мельбурні (Австралія) пройшов фестиваль моди L’Oreal 2008.

Жіночий одяг представлено переважно весняно-літнього сезону – костюми-двійки, сукні-костюми, шовкові легкі сукні, туніки, блузи, жакети й спідниці. Призначення – найрізноманітніше – від одягу для офісу до вечірніх суконь і заміських прогулянок. Емоційний настрій – досить стриманий – підкреслюють шарфи, пояси, капелюшки й косинки. І ніякої біжутерії!

У колекції – найрізноманітніші сукні – по стилю, по духу, по настрою. Класичні забарвлення, талановитий дизайн, практичне застосування – ось, що вирізняє цей показ від багатьох інших.

#img_gallery#

Маленька жінка на ім’я Ци Сяочунь – повелителька ерху в гала-концерті трупи «Божественне мистецтво», присвяченому китайському Новому року. Коли вона була зовсім маленькою, щоб не турбувати сусідів, батько водив її вчитися грі на ерху в найближчий парк. Щодня, в будь-яку погоду. Вона згадує, як в зимові холоди під строгим і одночасно доброзичливим поглядом батька вона була вимушена грати заледенілими пальцями свої гамми на цьому двострунному інструменті.

#img_left#Цей благородний чоловік, якого вона обожнює, страждаючи від руйнування тисячолітньої культури в роки культурної революції, всім серцем прагнув передати їй закладені в нього вчителями музичні знання, щоб вони не пропали. «Він хотів, щоб я всім серцем, всією душею перейняла у нього китайське мистецтво і щоб своєю грою я давала надію, радість і внутрішню силу тим, хто прагне до світла і краси всупереч важким життєвим обставинам».

Вона згадує: «Коли я грала, часто нас оточував натовп молодих і старих людей, чоловіків та жінок, які годинами дивилися і слухали, притоптуючи в ритм ногами і похитуючи головами. Тільки музика, що виражає почуття і переживання, була справжнім багатством людей тих років». Забуті строгості цих тренувань, Сяочунь вдячна батькові за глибоке проникнення в цей стародавній інструмент, який сьогодні дозволяє їй дати можливість китайцям познайомитися із загубленим змістом їхньої культури.

Спадщина китайських імператорів

Головний костюмер спектаклів телебачення «Нова династія Тан» Лі Фаньхун поставила за мету знайти зразки костюмів найбільш процвітаючих династій історії Китаю, таких як династія Тан.

Вона розповідає, що найважчим було змоделювати і відтворити костюми історично точними і досить зручними по крою, щоб дозволити танцюристам вільно рухатися і не порвати їх. Справжнім випробуванням для майстрів було зробити так, щоб ці костюми витримали 120 концертів у 60 містах під час світового турне 2008 року.

Ці костюми – справжня коштовність, кожен зі своїм номером. Потрібно було створити спеціальну групу по догляду за ними. Ви навіть не можете собі уявити, наскільки важко буває, коли танцюристам необхідно змінити костюм до чотирьох разів за один номер!

Походження костюмів

Відклавши викрійки і ножиці, костюмери занурилися в старовинні книги, і особливо, в «Історію китайського одягу» – плід праць археологів університету Шанхаю.

Іншим і навіть прямішим джерелом моделей були фрески в печерах Дуньхуан – скарбниці китайської культури. Починаючи з часу Південної і Північної династій аж до династії Тан, в кожен історичний період малюнки доповнювалися, і всі представлені персонажі зображені в одязі, типовому для їхньої епохи. Окрім фресок в печерах Дуньхуан, костюми зустрічаються також в скульптурі, гравюрах і прикрашають предмети побуту тієї пори.

Ретельні дослідження головного модельєра дозволяють трупі «Божественне мистецтво» дати нове життя загубленим скарбам культурної спадщини Китаю.

Витонченість династії Тан

Обслуговуюча сьогоднішню владу ідеологія створила деградуючий портрет династії Тан, але історична реальність говорить про зворотне. Це був період розквіту в усіх сферах.

Вивчення праць того часу показує, що поезія і література династії Тан були сповнені натхнення, китайці володіли відкритою уявою, чому відповідало їхнє вбрання, вони були широкими і відкритими. Костюми тієї пори відчули вплив культур сусідніх західних регіонів, Індії та інших азіатських країн. Наприклад, були надзвичайно популярні персидські мотиви.

Так, у деяких номерах спектаклю можна переконатися, що жіноче вбрання мало просторі відкриті рукави. Верхній одяг шився з прозорих тканин, а нижній – з декольте. Вражають уяву різноманітність і химерність зачісок цієї династії. Довге волосся у жінок часто досягало землі.

Відтворюючи стиль одягу і зачісок найвидатніших династій Китаю, концет, присвячений китайському Новому року, розгортає перед публікою ожилу широку картину справжнього життя тієї пори.

Артисти натхненні єдиним поривом

Культурна і духовна порожнеча, від якої страждає Китай з моменту приходу до влади нової ідеології, змусили створити в 2006 році трупу «Божественне мистецтво» з метою передати китайцям і всьому людству загублені скарби стародавньої китайської культури.

Про реально існуючу потребу таких спектаклів свідчить факт їх проведення в 30 містах по всьому світу вже через рік – у 2007 році. Їх відвідали 200 тисяч глядачів в найбільших залах від Нью-Йорка до Тайбея із зупинкою в Парижі.

Цей успіх і подальша затребуваність спектаклю, присвяченого китайському Новому року, примушують трупу бути напоготів протягом всього року. Проміжку між двох турне ледве вистачає, щоб продовжувати репетиції, набрати нових танцюристів і підготувати нові номери, а вже починаються нові гастролі. «У 2008 році знадобилося працювати з 80 танцівниками і сформувати дві різні трупи, які гастролюють порізно, щоб протягом декількох місяців задовольнити запити 60 міст», – говорить Чжаочжень – один із організаторів гастролей в Парижі.

«Грація і жіночність танцівниць божественно доповнює акробатична спритність чоловіків, що відповідає принципам даосизму – гармонії Інь і Ян. Різноманітність і контрасти рухів дозволяють представити великі легенди, що виткали п’ятитисячолітнє полотно китайської історії. Вони містять всі необхідні художні елементи для успішного показу досконалої картини, що повертає нас до гармонії природи, людини і Всесвіту», – продовжує Чжаочжень.

Зима 2008 року вистудила і трохи засипала снігом приморські курорти Криму. А пронизливий північний вітер створив враження сходження на Еверест або Монт Блан під час підйому на двохсотметровий пагорб в околиці Коктебелю.

Туристи, що приїхали зустріти Новий рік на морському побережжі, вимушені були спішно повернутися додому або ховатися погано опалювальними, не готовими до суворих зим приміщеннями. Зате природа щедро нагородила всіх рідкісно насиченою красою зимових пейзажів, а перелітні птахи-далекобійники потішили глядачів вимушеною посадкою в кримських бухтах.

#img_gallery#

Насамперед, хотілося б відзначити, що головна тема цієї статті – незаконна імміграція, а не законна – це дві різні теми. Проте я помітив, що часто в розмовах лінія поділу між ними нечітка або взагалі відсутня. З цієї причини багато людей, що обговорюють проблему політики щодо незаконної імміграції, помилково приймаються за „антиіммігрантів”.

#img_left#Чи чекали ви колись терпляче, потрапивши в затор на дорозі, коли перед вами пролізали машини із сусіднього ряду? Чи бувало таке, що коли ви стояли в черзі за білетом у кіно або в магазині хтось втискався в чергу? Про що ви думали тоді?

Жінка, що стриже мені волосся, іммігрувала до Сполучених Штатів із Польщі багато років тому. Її сестра багаторазово прохала про отримання громадянства США протягом більше 17 років, доки нарешті не отримали його, приєднавшись до сестри.

Щодо питання нелегальних іммігрантів, які нараховують близько 12 мільйонів, є багацько пропозицій, зокрема й амністія, що дозволяє їм залишитися. Чи справедливо це по відношенню до тих, хто чекав, дотримуючись закону. Чому така амністія навчить людей? Очевидно, вона показує, що додержуватися законів – невигідно.

Хоча деякі положення амністії передбачають високі штрафи і т.п., але суть в тому, що це дозволить людям, які нелегально перебувають тут… випередити величезне число прохачів громадянства, що клопотаються вже довгий час. Ця амністія підтримує подібну поведінку. Якщо ми стимулюємо ігнорування закону, то в результаті такі випадки тільки почастішають.

Багато підприємств, особливо у сфері будівництва й сільського господарства, стають банкротами, тому що не здатні скласти конкуренцію компаніям, які використовують нелегальних іммігрантів, виплачуючи зарплатню нижче мінімального рівня. Отже, чому ми навчили збанкрутілих чесних бізнесменів, які наймають робітників відповідно до закону і виплачують щонайменше мінімальну зарплатню? Це показує чесним компаніям, що бути чесним невигідно.

Величезна кількість людей заявляє, що слід дозволити нелегальним іммігрантам залишитися, оскільки вони займають такі робочі місця, які не займають громадяни США. Багато економістів кажуть, що подібне твердження міняє місцями причини та наслідки. Тіньова економіка, заснована на незаконній імміграції, призвела до того, що інші робітники вимушені залишатися без роботи.

Більше того, нелегальні іммігранти піддаються гнобленню й іншими способами, крім низьких зарплат і поганих умов праці. Багато хто помирає, поки їх перевозять контрабандним шляхом через кордон. Контрабандисти беруть непомірну плату за перевезення. Люди, що перебувають тут незаконно, можуть легко стати жертвами злочинів, оскільки вони не можуть звертатися до влади. Як нам знати, скільки таких іноземців були пограбовані, побиті, зґвалтовані або навіть убиті? 

У мене немає сумнівів, що велика кількість роботодавців наймає незаконних іммігрантів, виходячи з благородних цілей, добре поводячись із ними, але давайте дивитися на загальну картину.

Стосовно того, як вирішити це, нашій країні потрібно діяти гуманно. Ми повинні гарантувати, щоб люди, яким небезпечно повертатися на свою батьківщину, мали повну можливість клопотатися про отримання статусу біженця або притулку, і якщо не тут, то в іншій країні.

Я пропоную іншу амністію – амністію тим, хто нелегально перебуває тут, щоб вони безкарно повернулися в свої країни і тоді могли законними шляхами клопотатися про повернення до США. І це також стало б амністією для роботодавців, які використовують незаконних іммігрантів. Вони не будуть покарані. Одним словом, у кожного буде можливість почати все спочатку і за рівних умов. 

Однак, як і в будь-якій амністії, тут також має бути критична точка, після якої, на мою думку, варто взятися за роботодавців, що свідомо наймають нелегальних робітників, підкладаючи дров у багаття.

Скільки людей знають, що, починаючи з 6 листопада 1986 р., згідно із федеральним статутом, покарання за навмисне прийняття на роботу одного незаконного іммігранта становить 3000 доларів США, і що роботодавець може потрапити до в’язниці на шість місяців?

Після прийняття амністії Сполучені Штати могли б суворо взятися за втілення у життя цього закону. Якщо ви вважаєте, що це немилосердно, подумайте, будь ласка, про тих відчайдушних, хто помирає під час невдалих контрабандних перевезень, або про чесних збанкрутілих бізнесменів. Нам слід послабити попит на експлуатацію нелегальних мігрантів. Однак будь-якому посиленню тиску мають передувати тривалі та ясні попередження через ЗМІ, поштову розсилку та інші засоби.

Багато хто пропонує наступне: ми повинні створити більше законних способів, щоб люди могли тимчасово приїздити на заробітки до США, заповнюючи наявні проміжки в наших трудових резервах. Це повинно стати наріжним каменем ослаблення експлуатації нелегалів. Ми вже зробили це для технічних професій; потрібно розвинути подібну систему й для решти. В той же час слід створити систему допомоги безробітним мешканцям США у влаштуванні на роботу, якщо вони бажають цього.

Словом, вирішуючи цю важку проблему, ми повинні розуміти, що ми підтримуємо. Але що б ми не підтримували, ми завжди отримаємо більше у відповідь. Нам слід підтримувати чесність. Тим, хто наймає нелегальних іммігрантів, виходячи із великодушних цілей, потрібно балансувати між добротою та чесністю.

Філ Ренделл. Велика Епоха