Blog

  • ЄС схвалив першу угоду про торгівлю з Південною Кореєю

    ЄС схвалив першу угоду про торгівлю з Південною Кореєю

    #img_left_nostream#Європейський союз схвалив у четвер свою першу угоду про вільну торгівлю з одним з найбільших партнерів – Південною Кореєю, яка як раніше очікувалося, має вступити в силу наступного року.

    Лідери планують підписати договір на зустрічі ЄС і Південної Кореї на вищому рівні в Брюсселі 6 жовтня, який набуде чинності з 1 липня 2011 р., після його ратифікації між країнами-членами Європейського Союзу і Південною Кореєю.

    Це рішення було прийнято після того, як Італія зняла своє вето на підписання договору, стурбована умовами митних зборів, зміна яких, як вважає вона, може негативно позначитися на її автомобільної промисловості.

    Згідно зі звітом Асоціації європейських виробників автомобілів за перший квартал 2010 року, у Fiat – найбільшої компанії-виробника автомобілів Італії, число продажів знизилось на 10 відсотків.

    У той же час, виробництво автомобілів Кореєю займає істотну частку в ринку ЄС. Автомобільні продажі Hyundai в Європі, одному з основних експортованих автомобілів Південної Кореї, підвищівся більш ніж на 10 відсотків у першому кварталі цього року. Продажі іншого великого експортера автомобілів, Kia, зросли майже на 13 відсотків.

     
    Південна Корея є восьмим за величиною торговельним партнером для ЄС, у той час, як експортні постачання в ЄС, Південна Корея ставить на друге місце.

    Угода, розпочата минулого року, передбачає прогресивну лібералізацію для обох сторін у галузі торгівлі товарів та послуг, а також правил, пов’язаних з питаннями торгівлі, таких, як конкуренція та державна допомога, інтелектуальна власність та державні закупівлі.

    Відповідно з угодою, Сеул знизить мито на імпорт: на промислові товари за перші три роки – на 92 відсотки і в наступні 5 років – на 99 відсотків. У свою чергу ЄС знизить мито на промислові товари за перші три роки – на 93 відсотки і на 100 відсотків – в наступні 5 років. Зобов’язання по промисловості і сільському господарству також будуть скорочені на 98,7 відсотків з обох сторін протягом 5 років.

    Угода про безмитни бар’єри буде поширюватися на всі галузі, в тому числі різні галузі промисловості, що представляють особливий інтерес для ЄС, такі як автомобільна, фармацевтична та побутова електроніка.

    Корея є одним з найважливіших ринків збуту для фермерів ЄС, які постачають азіатській країні велику кількість рослинної олії, жирів і зернових культур.

    У повідомленні науково-дослідного центру глобального Управління Льовена при Льовенському католицькому університеті (Бельгія) говориться, що Корею можна вважати ключовим партнером з важливих питань, починаючи від кризи в Афганістані до зміни клімату і проблем з охороною навколишнього середовища.

     
     
  • Перша міжнародна конференція про Вишневецького відбулась у Збаражі

    Перша міжнародна конференція про Вишневецького відбулась у Збаражі

    #img_left_nostream#17 вересня у м. Збараж (Тернопільщина) завершила свою роботу перша міжнародна наукова конференція «Князі Вишневецькі та їхнє місце в історії України». Вона відкрилася 16 вересня і вперше проводиться в Україні. Близько 30 учасників зібралося у невеличкому Органному залі міста Збаража, щоб обговорити питання спадщини роду Вишневецьких та відродити постать самого князя Яреми Вишневецького. У конференції брали участь також польські науковці.

    Вкрай важливим було обговорення подальшого відновлення й реабілітації постаті Яреми Вишневецького (1612-1651 рр.), якого вже протягом кількох століть у нашій державі, попри численні заслуги князя, або намагаються забути, або, якщо й згадують, то як негативного персонажа, кровожерного польсько-литовського тирана. А насправді він хотів миру для своїх земель і намагався заснувати тут нову окрему процвітаючу державу, даючи відсіч прославленому Богдану Хмельницькому, «Національно-визвольна» війна котрого була на тлі цієї постаті міжусобною та братовбивчою. Та від традиційної інтерпретації фактів діяльності Богдана офіційна вітчизняна історична думка не поспішає відходити. Тому новий погляд на роль і місце роду князів Вишневецьких, представлений на цій конференції, може стати прямим поштовхом до переосмислення та глибшого вивчення власної історії.

    #img_right#У Збаражі конференція проходить теж не випадково. Це місто теж колись було вотчиною роду Вишневецьких, і саме тут у вирішальній битві зійшлися князь Ярема Вишневецький з союзниками з одного боку, та Богдан Хмельницький, війська якого взяли Збараж після жорстокої півторамісячної облоги (1649 р.), з іншого боку. Тоді жодному князівському посланцю не вдалося прорватися з-за стін міста, аби передати звістку Польсько-Литовському королю про ворожий напад. Збараж не встояв, але літописці Речі Посполитої назвали ту облогу «Другими Фермопілами», настільки їх вразила мужність і стійкість оборонців міста.

    Майже всі замки роду Вишневецьких втрачено, а імена – забуті сучасниками. Тож нагальним на конференції було питання відбудови та збереження історико-культурної спадщини князів Вишневецьких. Зокрема, відбудова й реставрація напівзруйнованого вишневецького палацо-паркового комплексу та поповнення експозиції, розміщеної у Збаразькому та Вишневецькому замках. А також відтворення майже втрачених інтер’єрів цих палаців. Бурхливо обговорювали і необхідність проведення детального історико-археологічного дослідження замків у Вишневці та Лубнах. Важко собі уявити, скільки ще незнайденого криється у казематній частині та підземеллях цих замків, які колись звів князь Ієремія Вишневецький.

    Багато хто з учасників-науковців роками, якщо не десятиліттями, чекав на таку слушну нагоду оприлюднити досі невідомі або замовчувані факти, додати нові висновки до багаторічних досліджень, які й мають стати базою для подолання політичної кон’юнктури в історично-науковому процесі. І хоча швидких рішень наболілих питань, звичайно, не буде, але принаймні тішить той факт, що крига, нарешті, скресла.

    Ірина Кривенко. Великая Эпоха, Украина

  • Ковалець поступилася у фіналі

    Ковалець поступилася у фіналі

    #img_left_nostream# Українська тенісистка Софія Ковалець не змогла виграти юнацький турнір другої категорії в сербському місті Новий Сад.

    У вирішальному поєдинку турніру 16-річна рівничанка програла білорусці Олександрі Соснович (5-а сіяна). За рахунку 2:5 на користь суперниці в першому сеті українка з-за травми відмовилася від продовження боротьби.

    За матеріалами: sapronov-tennis
     

  • Від Єрусалиму до Афули через Йорданську долину. Місто Маале Адумім, бедуїни

    Від Єрусалиму до Афули через Йорданську долину. Місто Маале Адумім, бедуїни

    Ця подорож почалася з того моменту, коли ми (тобто прості пасажири, кожен сам по собі) сіли в звичайний міжміський автобус компанії ЕГЕД і вирушили з Єрусалиму в північному напрямку. Нам належало проїхати західним узбережжям однієї з самих священних рік у світі — Йордан, яка є природним кордоном між країнами Ізраїль та Йорданія.

    Був звичайний спекотний літній будній день. Пасажирів, на перший погляд, було від сили 10: солдати, дівчата в шортах із величезними рюкзаками — явні туристки, парочка невизначених пасажирів, таких як я. Солдати, як тільки від’їхав автобус, тут же задрімали, дівчата не замовкаючи щебетали всю дорогу, а я приготувала фотоапарат і вдивлялася у вікно, смакуючи справжню подорож, яка відкриє непізнане, небачене та дивовижне.

    Як тільки автобус виїхав з Єрусалиму, залишивши місто з сонячного каменю жити своєю буденною метушнею, перед очима розкинулась безлюдна Іудейська пустеля, і сучасна, з невеликою кількістю автомобілів, траса.

    #img_gallery#

    Півроку тому я виїжджала з Єрусалиму саме цією трасою, прямуючи тоді в молоде єврейське місто Маале-Адум (Червоні Підйоми), яке розташоване в 8 км від Єрусалиму. Назву місто отримало завдяки ґрунту червонуватого кольору цієї місцевості. Тоді вдалося сфотографувати верблюдів, які переходили трасу, через що утворилася дорожня пробка.

    Тоді ж вдалося зробити декілька знімків Іудейської пустелі з одного з пагорбів міста і в нещодавно відбудованому музеї, пам’яті художника Моше Кастель.

    Територія, на якій 20 років тому почало будуватися місто, завойована Ізраїлем під час Шестиденної війни. Завоювання територій дорого обходяться ізраїльтянам. 10 вересня була обстріляна ізраїльська легкова машина, загинула одна людина, одна важко поранена. Це далеко не перший випадок «протистоянь» антіфади в районі Маале-Адум. Населення нового міста на сьогоднішній день — 33 тисячі.

    Відразу ж після повороту на Маале-Адум з правого боку по ходу траси з Єрусалиму, розкинулися кілька бедуїнських поселень.

    Коли дивишся на бедуїнські намети, перше, що спадає на думку: «Господи, як же люди в наш-то прогресивний, комфортний час, так бідно, не естетично живуть!» Потім ставиш собі таке запитання: «Навіщо потрібен їм такий спосіб життя?» І починаєш шукати відповіді. Знаходиш їх досить швидко, і бачиш, що бедуїнський народ гідний всілякої поваги, що він свого роду етнічна екзотика нашого комфортного, зручного світу, що втрачає духовні та моральні традиції. Але цієї екзотики, швидше за все, незабаром не буде.

    В судочинстві повні повноваження в покараннях має бедуїнський суддя. Шейх править плем’ям, без печатки якого не ухвалюється жодна угода.

    Після народження дитини обов’язково приноситься в жертву теля або вівця, що потім дружно з’їдають сусіди.

    Бедуїни майстерно читають сліди людини та тварин, чудово орієнтуються за зірками та планетами.

    Бедуїни мстять, аж до вбивства, захищаючи честь своєї родини. Вони, як і всі мусульмани, святкують Рамадан (місяць святого денного посту та вечірньої трапези). Життя бедуїнів в державі Ізраїлю неоднозначне, є проблеми, але немає ворожнечі між народами. Найчисленніше бедуїнське населення перебуває в Негеві — 100 тис. Після утворення держави Ізраїль, переміщення бедуїнів країною обмежилося, що сильно вплинуло на економічну сторону життя народу в цілому. Наприкінці 60-х років уряд почав переселяти бедуїнів в населені пункти. 50% вирішило змінити спосіб життя і з тих пір живуть в містах, а 50% відмовилося переселятися. Бедуїни — не військовозобов’язані, але більшість служать в ізраїльській армії добровільно, внесок їх у захист країни великий.   Найбільша проблема, що посилюється з роками, з тією половиною, яка не відмовилися від традиційного способу життя бедуїнського населення. Там росте безробіття, злочинність, дуже низький відсоток освіченості, хоча бедуїни можуть отримати освіту безкоштовно, що неможливо для ізраїльтян. Тільки двоє з 1000 бедуїнів навчаються в університетах, а в середньому в країні 80 з 1000 ізраїльтян здобувають вищу освіту.

    Далі буде …

    Хава Тор. Велика Епоха

  • Будні лакандонів в Мексиці: між лісовими Богами, туристами та телевізійними героями

    Будні лакандонів в Мексиці: між лісовими Богами, туристами та телевізійними героями

    Човен беззвучно пливе озером. Хуан Чан утримує баланс і гребе стоячи. Прохолодний ранковий вітерець торкає його біле вбрання, схоже на туніку. Довге волосся додає йому архаїчного вигляду.

    Хуан Чан К’ін — лакандон, він живе в невеликій громаді Наха, в джунлгях сельви Лакандоніі. Йому за 50, він розповідає нам про той час, коли він був дитиною, і коли про його село ще не знали загарбники.

    «У той час ми жили у злагоді з k’ax — лісом. Він давав нам усе, що нам потрібно для життя. Ми збирали плоди та насіння, полювали на папуг і мавп. Мій батько навчив мене плавати в цьому озері та ловити рибу. Крім того, він вчив мене використовувати лікарські рослини. Мої сестри пряли нитки k’uch, які пов’язували на шию хворим. І наш вождь Чан К’ін Віейо вимовляв чарівні заклинання проти злих передвість. Тепер все це стало неважливим. Наші традиції зникають».

    #img_gallery#

    Лакандони — єдиний народ Майя, не підкорений іспанськими конкістадорами. У 18 столітті вони бігли в джунглі федерального південно-мексиканського штату Чіапас, де жили ізольовано, сімейними кланами. Тільки в 20-му столітті вони вступили в контакт з цивілізацією. Їх первісний, містичний спосіб життя робив їх улюбленими об’єктами етнологів. Їх народність скаладає 650 осіб, що живуть в трьох селах — Наха, Метцабок і Лаканха.

    Хуан Чан К’ін гребе до берега і веде нас через густі джунглі в Наха. Жителі села сидять перед своїми будинками. Вони розмовляють між собою і стежать за нами. Більшість чоловіків коротко підстрижені та одягнені в футболки та джинси. Xikul — традиційне вбрання з льону — зустрічається так само часто, як і довге волосся. Вчені, місіонери, туристи і телебачення привнесли західні риси в їхній світ за минулі 50 років. Тільки деякі дотримуються стародавнього способу життя. Крім Хуан Чан К’іна зберігає традиції Дон Антоніо, якого ми зустріли в його будинку для поклоніння богам. На жаль, ми не можемо з ним поговорити, тому що він говорить тільки на своїй рідній мові — майя-лакандон.

    Дон Антоніо — шаман, він проведе для нас церемонію майя. З 20 божественних чашок він вибирає 3 для ритуалу: бога лісу Känänk’ax, бога мандрівників Itzana, і Äkyantho — бога, який створив наш західний світ. У божественних чашках він запалює копав (природну смолу дерев). Дим піднімається вгору та забирає монотонні молитви Дона Антоніо Богам до небес. Частину фіміаму він уловлює листям гірських пальм, які він подарував нам на прощання. Цей дим повинен захистити нас під час далекої подорожі та зберегти нам здоров’я. Жителі села рідко звертаються до Дону Антоніо. Аспірин і пеніцилін витіснили традиційні ритуали. Можливо, без туристів останній шаман Наха залишився б без роботи.

    У минулі роки лакандони відкрили свої села для чужинців-відвідувачів і влаштували центри еко-туризму. Туристичні проекти фінансуються  Мексикою. На відміну від інших корінних народів Мексики, лакандони отримують більшу фінансову підтримку держави. У 1972 році їм навіть відписали 600 000 гектарів сельви Лакандона та руїни Майя, Бонампак і Яшчілан. За це вони дали дозвіл на буріння нафти та вирубку лісу в їхній частині джунглів на вимогу столиці Мехіко. З грошима лакандони познайомилися в 1950 роках. Раніше їх світом і основою їхнього життя був ліс. Їхні думки та дії вирішувались громадою. Сьогодні кожен приймає рішення індивідуально.

    Поблизу від місця руїн Бонампак розташована Лаканха. До цього села легше добратися і він став ще більш «західним», ніж Наха. Її жителі піддалися євангелічним місіонерам із США. Вони моляться Богу християн і бояться страшного суду. Їхнє життя проходить між Біблією і туризмом. У Лаканха майже в кожному будинку є місця для ночівлі або ж ресторан. По електронній пошті ми замовили cabaña rustica (рустикальний однокімнатний апартамент) на кемпінгу річки Лаканха (Campamento Río Lacanjá), і все-таки були трохи здивовані, що мова йде про хатини на палях без дверей і запорів. В оточенні диких джунглів захист від тварин вночі пропонує тільки сітка від комарів.

    Ми влаштувалися поблизу від природи. Наша турбаза відповідає стандартам мексиканського екологічного туризму. Проводиться поділ сміття (для подальшої переробки), використовується сонячна електроенергія та безліч туристичних маршрутів. Можна подорожувати через сельву Лакандона, річковий тьюбінг по річці Лаканха і, звичайно, відвідати Бонампак. Ми замовляємо таксі у Енріке, який везе нас до руїн Майя. Ймовірно Бонампак був князівством, розквіт якого був між 650 і 800 роками після різдва Христового. Руїни виглядають не занадто сенсаційно. Неповторні, однак, настінні малюнки Templo de las Pinturas. У трьох палатах послідовні малюнки відобразили події з життя майя до захоплення іспанцями: пишно прикрашені володарі відправляються на війну, шляхетні пані  жертвують свою кров, полонених ворогів приносять в жертву Богам. Це місце завжди було місцем церемоній для лакандонів.

    Світ дізнався про його існування в середині минулого століття. На території руїн можна побачити багато лакандонів. Вони пропонують свої послуги в якості гідів і продають різні предмети прикладного мистецтва ручної роботи. Найбільше користуються попитом у туристів лук і стріли, що раніше використовували лакандони для полювання. У той час як у себе вдома, в Лаканха, вони одягнені по-західному, в цьому туристичному місці чоловіки одягнені в білі спадаючі шати, а жінки в красиві сукні з квітковими малюнками, так як гості, які приїжджають з усього світу, хочуть бачити лакандонів таємничими, первісними та фотогенічними.

    Ютта Ульмер. Велика Епоха
  • Єрусалимський ресторан «Аркадія» є повноправним представником ізраїльської кухні в кулінарному світі

    Єрусалимський ресторан «Аркадія» є повноправним представником ізраїльської кухні в кулінарному світі

    #img_left_nostream#Ось уже 16 років ресторан «Аркадія» знаходиться в списку кращих ресторанів Ізраїлю, а його засновник Езра Кедем вважається кращим з  наставників і молодих кухарів.

    Серед вузьких вуличок одного з найстаріших кварталів Єрусалиму, побудованого в 19-му столітті, розташований мальовничий дворик, з квітами та пряними травами, що ростуть у незвичних шапликах, і оливковою гілкою в кутку. Тут розташований ресторан «Аркадія» – один із «кулінарних храмів» Ізраїлю, що зберігає смаки та культуру країни.
     
    Сама споруда являє собою старовинний будинок, викладений білим єрусалимським каменем та реконструйований під ресторан, під склепінням якого зберігається прохолода, що є дуже приємною в жаркі єрусалимські дні. Все тут пройнято стародавньою історією та традиціями стародавнього Єрусалиму.

    Прямо біля входу в ресторан знаходиться винний льох, оформлений під старовину. «Аркадія» має два з’єднаних між собою аркою залу, розрахованих на 25 осіб. У залах розставлені столи з білими скатертинами й суворими, класичної форми приладами. Зі стін йде м’яке світло від свічок у свічниках у формі квітки. Все строго, нічого зайвого.

    Наставник

    Езра Кедем, який 16 років тому заснував ресторан «Аркадія», здобув собі популярність вимогливого, жорсткого та нервозного шефа. Я зовсім не була здивована, коли в телевізійній програмі «Кухня» (ізраїльська версія програми «Кухні пекла») він грав роль, відповідну його іміджу, але я була дуже здивована, коли, зателефонувавши йому з проханням взяти у нього інтерв’ю, на іншому кінці дроту почула приємний голос. Езра Кедем, кремезний чоловік із найкрасивішою посмішкою, відкритий, приємний співрозмовник, закоханий в кулінарію і, за наявності благодатного слухача, може говорить про неї годинами.
     
    Шеф-кухар Езра Кедем зіграв велику роль у розвитку ізраїльської кулінарії. Вплив, який справила «Аркадія» на всю ізраїльську кухню, доставляє йому відчуття великого задоволення. Він вважається в Ізраїлі вірним послідовником ізраїльської кухні та відповідальним за навчання молодих шеф-кухарів. «Аркадія» за роки свого існування виховала ряд молодих кухарів, які зараз представляють еліту ізраїльських шеф-кухарів, таких, як Рафі Коен, Меїр Адоні та ін., а є й такі, які досягають успіху за кордоном. Весь час приходять до нього здібні молоді люди років 15-16, і він навчає їх, допомагає розвинути свої здібності та ввійти у світ кулінарії.
     
    #img_right#Освіта

    Шеф Езра Кедем, якому виповнилося 45 років, народився в Єрусалимі. З дитинства його тягнуло в світ смакових відчуттів, любив домашню їжу (дому смачно готували), з дитинства йому були приємні запахи спецій і прянощів на ієрусалимських ринках. З 16 років він почав працювати в ресторанах і дуже швидко зрозумів, що це те, чим він хоче займатися. Після армії він поїхав до Сан-Франциско, де навчався в каліфорнійській кулінарній академії, а потім у Нью-Йорку у французькому кулінарному інституті. Стаж пройшов в одному з провідних ресторанів Манхеттена.

    «Я робив свої перші кроки в кулінарії, щоб зрозуміти, хто я», – згадує він. Історія показує, що він знайшов своє призначення в кулінарії. Коли він закінчив навчання, його послали в ще один ресторан, на 300 місць. Він відчув себе там зайвим і повернувся у свою школу. Вчителі зрозуміли, чого він хоче, що він досить здібний і вже має хороший багаж, і порадили йому повернутися в Ізраїль.

    Повернення

    Він повернувся в 1993 році і півтора року працював у Тель-Авіві в одному з відомих тоді ресторанів «Керен». «У той час Ізраїль був ще в пелюшках в області кулінарії», – говорить Кедем. Ще під час інтерв’ю при прийомі на роботу він сказав шефу ресторану «Керен», що врешті-решт він поїде до Єрусалиму, і відкриє там ресторан, і так і сталося …

    У 1995 році Езра Кедем разом з компаньйонкою Тамар Блай відкривають «Аркадію», припускаючи, що це буде простий ресторанчик на кілька столиків. Два роки опісля вони приймали у себе міністра закордонних справ США. Тільки тоді він зрозумів, що він здатний на значно болше, ніж він думав. Ресторан швидко завоював популярність у жителів та гостей міста без будь-якої реклами. «Ми вступили в 16-й рік роботи з сотнею рецептів і величезним меню», – говорить Кедем.

    «Сьогодні це справжня ізраїльська кухня, – так визначає він кухню «Аркадії»,- Ми стаємо все більш професійними в області кулінарії».

    Ізраїльська кухня, на думку Езра Кедем, заснована на близькосхідній кухні: кухні сонця, ароматних трав, моря, кухня, де відносно небагато м’яса і багато овочів, оливкової олії. Кедем готує свої страви, користуючись тільки місцевими продуктами, і не намагається справити враження рибою, яка прибула з Франції. На його думку, нічого шукати тут хороший круасан, так як місцевий круасан ніколи не буде таким, як у Франції, тому, що тут не та вода і не те борошно. Незважаючи на те, що він постійно їздить вчитися у кращих шеф-кухарів світу, особливо французьких та італійських, він упевнений, що у кожної кухні бути своя особливість.  
    #img_left_nostream#Меню в «Аркадії» змінюється два-три рази на рік, і 2-3 рази на рік народжуються нові страви. Є повернення з невеликими змінами, є і класика, причому Кедем завжди орієнтується на сезон року. Стиль Аркадії постійний, але розвивається. Ресторан вирощує для себе органічні овочі та прянощі на своїй ділянці, вся кухня побудована на органічних продуктах і навіть засоби для прибирання екологічно чисті. Для Кедем важливо, щоб усе, чим він користується, було якісним. Все, з чого готують їжу в «Аркадії», вирощено та вироблено в Ізраїлі. Це його кредо і він вірить, що так буде завжди.

    Багато туристів приходить в «Аркадію», 60-70% відвідувачів ресторану – це гості країни. Туристи шукають тут місцеву кухню, екзотичну та цікаву. Вони приїжджають подивитися не лише на старовину, їх цікавить як сьогоднішня культура,так і їжа. Кедем розповідає, що вони йдуть приємно здивованими, є такі, які відвідують ресторан раз-два на рік, телефонують, замовляють місця. «Той, хто приїжджає до Ізраїлю, хоче побачити святі місця та спробувати те, що тут їдять», – каже шеф Аркадії. Він упевнений, що можна привнести в скарбницю країни багато грошей від продажу вина, оливкової олії, ізраїльських сирів. «Сировинні ресурси Ізраїлю зараз краще. Сьогодні, для того, щоб готувати, не треба занадто багато вигадувати, – каже шеф Кедем, – і у нас дуже цікаве майбутнє».

    Традиції, праця та повага

    У січні цього року Езра Кедем брав 24 володаря зірочок Мішлен, серед них були шеф-кухаря з Франції та Італії. У той вечір він готував для них з семи вечора до півночі. «Коли я вийшов з кухні, оплески були оглушливими», – згадує він. Дійсно, повагу колег він отримав заслужено, адже не випадково «Аркадія» має 18 балів згідно французькому ресторанного гіду Гу Міо (Gault Millau), і ось вже багато років перебуває серед кращих ізраїльських ресторанів, опублікованих у списку провідними газетами Ізраїлю.

    Наша зустріч закінчилася словами, які він написав у моєму блокноті: традиції, праця та повага. Бути шефом для Кедем значить «не брехати, керувати з мудрістю і з розумом, вміти правильно розподіляти сили». Він додав: «Я бажаю собі ще 30 років роботи».

     
  • Безсонов подав у відставку

    Безсонов подав у відставку

    #img_left_nostream# Володимир Безсонов про свою відставку оголосив у роздягальні відразу після закінчення матчу ФК «Дніпро» – ФК «Севастополь».

     
    Відразу після матчу з дебютантом прем’єр-ліги ФК «Севастополь», який «Дніпро» програв з рахунком 1:2, Володимир Безсонов оголосив про свою відставку. Він зробив це в роздягальні, де й попрощався з гравцями. На наступну гру, матч 1 / 16 кубку України, з ФК «Таврія» команду виведе тренер Вадим Тищенко.

    За матеріалами: terrikon

     

  • У Канаді все більше жінок хочуть здобути вищу освіту

    У Канаді все більше жінок хочуть здобути вищу освіту

    #img_right#КАНАДА. Зараз у жінок з вищою освітою більше шансів вийти заміж, повідомляє Центральне статистичне управління Канади.

    Був час, коли у жінок з вищою освітою було менше шансів вийти заміж, ніж у жінок без вищої освіти. Але тепер спостерігається прямо протилежна тенденція, як показав звіт Центрального статистичного управління Канади, опублікований на минулому тижні.

    У 1981 році 65% жінок у віці від 25 до 49 років з вищою освітою були в шлюбі, в порівнянні з 76% жінок тієї ж вікової категорії, але без вищої освіти. У 2006 році число заміжніх випускниць вузів підскочив до 57%, перевищивши відсоток жінок без вищої освіти, які склали 53%.

    У звіті також наголошується, що жінок з вищою освітою виявилося більше, ніж чоловіків.

    «У 2006 році на кожні 100 жінок у віці від 25 до 49 років з вищою освітою доводилося 84 чоловіків з таким же рівнем освіти. Відповідне ставлення в 1981 році склало: 157 чоловіків на 100 жінок », – йдеться в доповіді. (Тут і нижче наведена статистика досліджень 1981 і 2006 рр.)

    Як спостерігалося і раніше, жінки з вищою освітою прагнуть мати супутника життя з рівною освітою, хоча ця тенденція дещо знизилася за останні 25 років.

    У 2006 році 64% жінок у віці від 25 до 49 років були в шлюбі з чоловіками такого ж рівня освіти. Чверть століття тому вона становила 67%.

    Статистика 2006 показала, що ця тенденція змінилася на протилежну для чоловіків з вищою освітою, які тепер мають більший шанс перебувати у шлюбі з жінкою, яка закінчила вуз, у порівнянні з 1981 роком.

    У доповіді наголошується, що ця тенденція, може бути пов’язана із зростанням числа жінок, які прагнуть здобути вищу освіту.

    «У жінок з вищою освітою менше шансів знайти партнера з рівною освітою і вступити з ним у шлюб, у той час як для чоловіків спостерігається прямо протилежна тенденція».

  • Чотири лідера червоних кхмерів, що залишилися в живих, предстануть перед судом

    Чотири лідера червоних кхмерів, що залишилися в живих, предстануть перед судом

    #img_left_nostream#Трибуналом Камбоджі за сприянням ООН, чотирьом лідерам режиму червоних кхмерів були пред’явлені звинувачення у масових вбивствах і злочинах під час правління кривавого режиму.

    Четверо красних кхмерів, що залишилися в живих, серед яких Кхієу Самфане, лідер маоїстського режиму, що правив Камбоджі з 1975 по 1978 рр. при Пол Поті, його заступник Нуон Чеа, відомий як «брат номер два», міністр закордонних справ Ієнга Сарі та його дружина Ієнга Тіріт, яка очолювала міністерство соціальної політики.

     
    Всіх чотирьох буде судити Надзвичайна судова палата Камбоджі (ECCC) за геноцид, злочини проти людяності, вбивства, тортури і переслідування по релігійним мотивам.
     
    У липні кат червоних кхмерів Каінг Гуек (Kaing Guek), на прізвисько «Дуч» (Duch), був засуджен за злочини проти людяності, включаючи винищення, вбивства, поневолення, а також довгий перелік інших «серйозних порушень Женевської конвенції».
     
    За чотири роки червоні кхмери знищили понад 2 млн. осіб в Камбоджі. У той час його загальна чисельність населення становила трохи більше 8 мільйонів чоловік.

    #img_right#«Дуч», засуджений до 35 років позбавлення волі, поки єдиний засуджений трибуналом Камбоджі червоний кхмер.