Blog

  • Що таке Google Wave

    Що таке Google Wave

    #img_left_nostream#Google Wave замінить традиційну систему електронної пошти та покращить її, додавши більше інтерактивних, прямих оперативних методів доставки інформації.

    Традиційна електронна пошта діє на основі введення повідомлення, його стилістичного корегування та натискання на клавішу «відправити» – так повідомлення йде до адресата. Традиційна система відправлення миттєвих повідомлень складається з набору повідомлення, натискання клавіші «введення» й автоматичного відправлення адресату для миттєвої доставки. Wave пропонує гібрид цих двох систем. Якщо обидві людини здійснили вхід до системи, вони можуть відкрити діалог (під назвою wave – з англ. Хвиля) і відправити повідомлення адресату, що не тільки миттєво відправиться, але й адресат зможе (при бажанні) бачити кожну літеру, коли ви набираєте повідомлення, і негайно відповісти. Це істотно прискорює діалог. У випадку, якщо адресат перебуває поза мережею, він отримає wave у папку «вхідні» виділеним шрифтом.

    Так, це дуже схоже на MSN Messenger, змішаний з Gmail. Messenger пропонує доставку офлайнових повідомлень, якщо одержувач перебуває поза мережею. Однак для відправлення довших повідомлень вам доводиться пройти процес надсилання електронного листа. Отже, під час розмови у реальному житті немає різниці між короткою розмовою і глибокою бесідою, тому не повинно бути обмежень у довжині розмови з використанням коротких повідомлень. Wave це об’єднує.

    Джерело: infuture.ru
  • Фотоогляд: Жіноча колекція від мексиканських дизайнерів Julia і Renata

    Фотоогляд: Жіноча колекція від мексиканських дизайнерів Julia і Renata

    Мода. До вашої уваги колекція від мексиканських дизайнерів Julia і Renata, яку показали 30 липня на колумбійському Тижні моди "Colombiamoda" у Меделіні.

    #img_gallery#

  • Як Китай ‘допомагає’ тихоокеанському регіонові

    Китай надає допомогу країнам тихоокеанського регіону на умовах їх відмови від дипломатичних відносин з Тайванем.

     

    Китайська програма фінансової допомоги країнам Тихого океану є непередбачуваною, не містить планів на перспективу і може обтяжити одержувачів боргами, які вони не в змозі виплатити. Про це повідомляють австралійські експерти.

     

    Інститут міжнародної політики Лові (Lowy), розташований у Сіднеї, видав коротку доповідь, з якої випливає, що політика допомоги Китаю містить також закулісні плани.

     

    Це призводить до того, що одержувачі цієї допомоги починають з підозрілістю ставитися один до одного. Міжнародні спостерігачі явно переоцінюють величину цієї допомоги.

    «Китай заплутався в плутанині короткострокових програм. Це спадщина його тривалої боротьби з Тайванем за визнання його дипломатичного статусу. Ця боротьба призвела як до втрати його власних довгострокових інтересів, так і до розхитуванні стабільності південно-тихоокеанського регіону», – зазначає у своєму звіті Фергас Хансон, опублікованому в «Sydney Morning Herald».

    Китай надає допомогу тільки в тому випадку, якщо одержувачі зобов’язуються не визнавати Тайвань самостійною державою. Ця обіцянка допомоги використовується як засіб тиску на зміну дипломатичних відносин країн тихоокеанського регіону з Тайванем.

    Більша частина допомоги в тихоокеанському регіоні, що становила близько 200 мільйонів американських доларів у 2008 році, використовується на розвиток інфраструктури. Ф. Хансон згоден з фактом, що цей регіон має потребу в гарній інфраструктурі, але політика Китаю заслуговує великої критики: проекти не витримуються, залишають за собою гору боргів та не мають ніякої прямої користі.

    Як приклад, в доповіді наводиться плавальний комплекс в Самоа вартістю в 12 мільйонів доларів, про котрий один посадовець сказав, що його обслуговування не по кишені навіть Новій Зеландії.

    Висловлюється невдоволення тим, що умовами надання цих кредитів є використання праці китайських робітників та інженерів, а також китайських матеріалів. Таким чином, віддача капіталовкладень повертається до Китаю і не приносить жодних переваг місцевій економіці.

    Беручи до уваги ці факти, Ф. Хансон пропонує країнам південно-тихоокеанського регіону чинити тиск на Китай, щоб домогтися права застосування праці власних робітників, більшої концесії при виплаті кредитів та прозорості поточних витрат до запуску проекту в дію.

    Ф. Хансон вважає за важливе усвідомити, що проблема не в тому, що Китай пропонує допомогу тихоокеанському регіону, а в тому, що допомога застосовується без розробленої довгострокової стратегії. Навпаки, вона складається з «короткострокових угод». Якби Китай концентрувався на новій політиці, це слугувало б його національним інтересам, а також й інтересам країн тихоокеанського регіону.

    Автор доповіді також пропонує Австралії, Новій Зеландії, Японії, США та ЄС, котрі традиційно надають допомогу країнам тихоокеанського регіону, шукати нові шляхи для можливого залучення Китаю до співпраці.

    Тревор Пайпер. Велика Епоха

  • «Метелик» із Північної Кореї

    «Метелик» із Північної Кореї

    Коли я був хлопчиком, я з захопленням читав пригодницький роман «Метелик», де розповідалося про життя Анрі Шар’єра. Французький суд відправив його відбувати покарання в колонії на південноамериканському узбережжі за злочин, який він не скоїв. Шар’єр, який отримав прізвисько «Метелик» за татуювання на грудях, зумів втекти з кількох в’язниць, включаючи втечу на плоту з кокосових горіхів з практично неприступного «Чортового острова».

    #img_left#Кім Юн пройшов через подібне. Табір №14 — північнокорейський аналог «Чортового острова», місце ув’язнення, звідки в’язні не повертаються. Вони проводять роки в підземних шахтах, голодуючи і перебуваючи в нестерпних умовах. Проте, подібно до Метелика, Кім зумів утекти і повідати свою історію. Його книга тепер доступна англійською мовою під назвою «Довга дорога додому» (Long Road Home) (видавництво Columbia University Press, 2009).

    Як і Метелик, Кім Юн був невинен. До свого допиту і вироку він належав до північнокорейської еліти. Маючи звання підполковника, він вів переговори з валютних операцій по північнокорейському експорту морепродуктів і соснових грибів. Але після того, як він покопався в своєму минулому, він виявив таємницю, через яку його засудили.

    Ще маленьким хлопчиком його всиновила високопоставлена пара, яка послідувала директиві Кім Ір Сена про те, що треба поклопотатися про сиріт Корейської війни. Вони виростили його, за північнокорейськими мірками, в розкоші: «У новому будинку ні в чому не було нестачі. Багато всього. Багато їжі, іграшок, одягу і гостей. Всі гості приносили нам що-небудь — солодощі, кишенькові гроші та інші речі — в обмін на прохання у наших батьків про позики: сприяти підвищенню в партії їхнім синам і дочкам, найняти їхніх родичів на продовольчий склад, забезпечити їх товарами з продовольчого складу тощо». Ця відмінно відлагоджена система покровительств і хабарів стала одночасно порятунком і загибеллю для Кіма.

    Як дійсний патріот, Кім відправився в революційну школу, де в нього було значно більше успіхів у дзюдо, ніж у навчанні. Завдяки своєму спортивному таланту, він увійшов до армійської команди по дзюдо і швидко підвищувався в званнях. Але його мучило питання про походження: хто були його справжні батьки?

    Розшукавши, врешті-решт, свою справжню матір, Кім дізнався про історію його сім’ї. Північнокорейська влада стратила його батька після Корейської війни за співпрацю з ворогом. Це автоматично зробило всю його сім’ю в числі підозрюваних. Його мати прийняла мудре, але болісне рішення — відправити своє молодше дитя до сирітського притулку, аби захистити його від північнокорейської системи спадкової провини.

    Незважаючи на те, що його дядько і мати зробили все, аби приховати походження Кіма, служба безпеки, за іронією долі, виявила цю інформацію під час рутинної перевірки для його просування. Кім Юн був повністю лояльним членом еліти, старанно працював добровольцем у будівельних проектах, віддано служив в армії і забезпечив Кім Ір Сена сотнями тисяч доларів доходу від експорту. Все це не мало жодного значення. Провина його батька була і його провиною. Він був арештований, допитаний і підданий тортурам. Якби він визнав свою провину, він би був страчений. Проте він наполягав на своїй невинності і був відправлений до табору №14, де повинен був провести решту свого життя.

    Він провів роки в таборі в умовах, що перебувають за межами уяви. Отримуючи жменю варених зерен і працюючи більше 12 годин на день, Кім перетворився на одного з Muselmanner, як нацисти називали «ходячих мерців» в концентраційних таборах. Він намагався вчинити самогубство, але невдало. Він мріяв про втечу, але це було неможливо. Він був свідком побоїв і страт. Він їв усе, що завгодно, аби вижити: щурів, коників, гнид. Його вирок збігся з найстрашнішим голодом в історії Північної Кореї. Таким чином, те, що він зумів вижити — вже само по собі є визначним.

    Йому пощастило одного дня бути переведеним у сусідній табір №18, де життя було трохи терпимішим. Там він зустрівся зі своєю справжньою матір’ю. Робочий день був трохи коротший, було трохи легше знайти їжу, і його мати ділилася своєю порцією з ним.

    Потім, одного дня він виявив потаємне місце у вантажівці для вугілля. Він зумів туди забратися і, використовуючи глибу вугілля для підпори, зміг уникнути тиску вантажу, накиданого зверху. Його вивезли з табору №18, немов у труні. Знання Кіма про Північну Корею і його численні зв’язки, отримані за життя під час поїздок і укладання угод, зіграли хорошу службу, як тільки він зумів вийти з табору. Для того, щоб опинитися в безпеці, втікши через Монголію з Північної Кореї в Південну, йому була потрібна допомога дуже багатьох людей.

    Подібно до Метелика, Кім Юн робив неодноразові втечі. Він пройшов через нестерпні страждання. І сьогодні, оселившись у США, він розповідає свою історію і бере участь в кампаніях проти порушення прав людини в Північній Кореї.

    Історія Кім Юна — це нагадування про жорстокість північнокорейського режиму. Це також нагадування про жертви, подібно до тих, на Чортовому острові, які далеко відділені від життя пересічних громадян. За різними даними, близько одного відсотка населення Північної Кореї перебуває в таких таборах. У США теж приблизно один відсоток населення перебуває у в’язницях, проте більшість людей країни можуть жити, не боячись загрози в’язниці. І, звичайно ж, умови життя, як і судова система — незрівнянні. Звичайно, Північна Корея — це не Камбоджа при Пол Поті, де все населення було в рабстві, в тій або іншій формі. Але не треба недооцінювати здатність звичайних громадян ігнорувати несправедливість, що видається за правосуддя.

    Ті, хто підтримує зв’язки з Північною Кореєю, повинні познайомитися з історіями, подібними до Кім Юна. У нас не повинно залишатися ілюзій відносно північнокорейської системи. Ми підтримуємо політичні стосунки з Пхеньяном, тому що не бачимо іншої реальної альтернативи. Ми сподіваємося, що можемо поліпшити життя більшості північних корейців через гуманітарну допомогу й інвестиції. І сподіваємося, що, зрештою, зможемо допомогти тим, хто, як і раніше, перебуває в трудових таборах. Введення санкцій і подальша ізоляція лише заохочує жорстку політику Пхеньяна.

    Як говорив Ф. Скотт Фітцджеральд: «Перевірка на висококласний інтелект — це здатність одночасно утримувати в голові дві протилежні ідеї, не втрачаючи здатності діяти». Дозвольте мені трохи перефразовувати його слова стосовно цієї статті. Перевірка на висококласну політику щодо Північної Кореї — це здатність одночасно утримувати в голові дві протилежні ідеї: жах трудових таборів і необхідність політичних стосунків, при цьому зберігаючи здатність діяти.

    Автор Джон Феррер — співдиректор організації Foreign Policy In Focus (fpif.org).

  • Інтерв’ю: Музика веде на захід

    Інтерв’ю: Музика веде на захід

    Тихим літнім вечором ми зустрілися із скрипалем Олександром Щербаковим і його дружиною піаністкою Мадаліною Слав у них в саду. Син відомого піаніста Костянтина Щербакова виступає як соліст і диригент, як з класичним репертуаром, так і з сучасними музичними творами. Він здобував освіту в Москві, Лондоні, Нью-Йорку і є лауреатом багатьох міжнародних конкурсів.



    #img_left#Музична кар’єра Мадаліни Слав почалася, як і в чоловіка, в ранньому віці, їй було сім, коли вона вперше виступила як соліст у супроводі оркестру. Вона — румунка, він — росіянин, вони створили гармонійну пару не лише в особистому житті, але й на сцені, і спільно виступають в міжнародних залах. В інтерв’ю ми говорили про їхнє життя і музику.

    — Ви народилися в 1982 році в Москві. Які враження залишилися від Вашого дитинства?

    Олександр Щербаков: Я народився в музичній сім’ї: моя мама грала на скрипці, зараз вона керує концертним агентством, батько — піаніст. Я виріс у справжній музичній атмосфері. Спочатку я повинен був грати на фортепіано, що мені зовсім не подобалося. У мене не виходило. Мої руки були безконтрольні, і замість того, щоб грати точно по нотах, я весь час імпровізував. Батько не став давити на мене більше. Часто мене запитують, чому я вибрав скрипку. Я її не вибирав. Мені її просто дали в руки. З чотирьохрічного віку я граю на скрипці.

    В ті часи в комуністичних країнах вчитися музиці або займатися спортом було перевагою. Це давало можливість вирватися за залізну завісу і потрапити на захід. Це так само стосується і моєї дружини Мадаліни Слав. Вона теж дуже рано почала грати на фортепіано. За неї теж вирішили батьки.

    Будучи малим, я ніколи не хотів грати на скрипці. Оскільки чьотирьох-, п’яти- або шестирічне дитя не хоче цілий день стояти в кімнаті і вчитися грати на скрипці. Мене по-справжньому змушували. Моя маленька скрипка вся була в білих плямах, які з’явилися від сліз.

    #img_left#Мадаліна Слав: Майже так само було і в мене. Я не була вундеркіндом. Я знала дітей, які вважалися вундеркіндами. У той час статус «вундеркінда» для мене був чимось таким, до чого варто було прагнути; поки я не зрозуміла, що це не так чудово, як здається. Так звані «вундеркінди» обмежені власним внутрішнім світом. Вони дуже самотні і частенько мають дуже честолюбних батьків.



    — При комунізмі діє принцип безвільної слухняності. Проте як музикам Вам було необхідно приймати власні рішення. Як ви вирішували цей конфлікт?

    Олександр Щербаков: Це цікаве питання. Я виріс при комуністичному режимі. Моя сім’я завжди була проти цієї доктрини, так виховували і мене. Я згадую один випадок у школі. Тоді нас учили, що Ленін — це наш дідусь. Я встав під час уроку і голосно закричав: «Ні, Ленін не мій дідусь, і я не хочу, щоб він був поруч!» За це мене вигнали з класу.

    Вже тоді я прийняв власне рішення. Звичайно, у той час я був слухняний. Але ця слухняність поширювалася лише на сім’ю і не стосувалося зовнішнього світу і режиму.

    Мадаліна Слав: Цей режим не функціонував. Можливо, початкова ідея була непоганою, але це просто не функціонувало. Люди, насправді, не однакові. Комунізм існував в Румунії до 1989.

    — Чи відчуваєте ви себе швейцарцями?



    Мадаліна Слав: Я живу в Швейцарії шість років. У мене немає швейцарського паспорта, але я не думаю, що відчувала б себе по-іншому, якби він у мене був. Душа залишається такою, як і була, все одно, яке громадянство отримав.

    Швейцарська душа, якщо народився в Швейцарії. Якщо народжений в іншій країні, тоді душа пов’язана з цією країною і культурою, з її традиціями. Для нас Швейцарія — це прекрасна країна, де ми можемо мирно жити. Тут ми можемо краще влаштувати своє життя і наблизитися до того, чого хочемо.

    — Пані Слав, якби Ви могли взяти з собою лише одну річ з Вашої Батьківщини, що це було б?

    #img_left#Мадаліна Слав: Це важко сказати. Я особисто вважаю, що речі повинні залишатися там, де їх виробили. Виходячи з цього, я б не взяла, наприклад, культуру, яку б тут не зрозуміли. Але якщо було б потрібно щось принести, тоді я взяла б музику. Але я не чекаю, що люди тут її зрозуміють. Навіть люди в Румунії її мало розуміють.

    — Ви викладаєте зараз у Цюріхській академії Мистецтв, могли б Ви назвати різницю між консерваторією в Росії і Швейцарії?



    Олександр Щербаков: Ясно, існує дуже велика різниця. В основному, є відмінність в мисленні студентів, що навчаються в консерваторії. Тут, у Швейцарії, студенти думають, що навчання музиці легше, ніж юриспруденції, фізиці або лінгвістиці. Про музику думають, що це розвага. Навчання проходить швидко, і немає необхідності багато працювати. Що з цього виходить, про це насправді ніхто не турбується.

    У Росії до навчання допускаються лише студенти, які дійсно мають інтерес до подальшої кар’єри музиканта. Освіта набагато жорсткіша. Задається певний темп, встановлюють тверді рамки. Тут, у Швейцарії майже все добровільно.

    — Ви об’їхали з концертами вже півсвіту. Де Вам подобається виступати більше всього?

    Мадаліна Слав: Більше всього в Нью-Йорку. Якщо Ви запитаєте, де б я охочіше за все виступила, то, звичайно, в Карнегі-холл (сміється).

    — Як Ви уявляєте своє життя через десять років?



    Олександр Щербаков: З професійного боку я повинен постійно вдосконалюватися. Якщо застряєш на одному рівні, тоді кар’єра котиться вниз. Нам не можна зупинятися, ми повинні постійно працювати. Якщо ми нічого не робимо, немає майбутнього. Особисто я хотів би більше диригувати. Зараз я асистент Юстуса Франца в Філармонії Націй. Пізніше, можливо, диригуватиму з іншими оркестрами. Зараз я навчаюся мистецтву диригування. Але я й далі гратиму на скрипці. Цього я не залишу.

    Мадаліна Слав: Нехай вирішує доля. Ми також готові все залишити і виїхати з нашим собакою Фінном. Куди б нас доля не привела, як мовиться, навіть якщо ми виявимося на Середземному морі.

    — Дякуємо за бесіду.

    Цзінь-Сіень Ян. Велика Епоха

  • Більше 17-ти млн. доларів збитків завдала чергова злива в Центральному Китаї

    Більше 17-ти млн. доларів збитків завдала чергова злива в Центральному Китаї

    Китай. Найсильніша злива за останні 50 років сталася в місті Чунцин ввечері 3 серпня. В окремих районах кількість опадів сягнула 220,4 мм. 1 людина загинула, 2 зникли безвісти, прямий економічний збиток оцінюється в 17,1 млн. доларів США, інформують китайські ЗМІ.

    Повідомляється, що від дощу постраждали 28 селищ. У багатьох районах затоплені дороги, пошкоджена подача води та електрики.

    Як ми повідомляли раніше, від повеней у всій країні в цьому сезоні постраждало 29 адміністративних одиниць, 67 млн. 360 тис. чоловік. Прямий економічний збиток оцінюється в 6,7 млрд. доларів США.

    #img_center_nostream# 
  • 17 осіб загинуло під час обвалу будівлі заводу на півночі Китаю

    17 осіб загинуло під час обвалу будівлі заводу на півночі Китаю

    #img_left_nostream#Китай. Будівля сталеливарного заводу завалилася, поховавши під собою як мінімум 17 чоловік, ще 3 знаходяться в лікарні. Кореспондентів, які приїхали зробити репортаж про трагедію з місця події, побили невідомі особи. Це сталося 4 серпня у місті Шицзячжуан провінції Хебей на півночі Китаю.

    У повідомленні офіційних китайських ЗМІ з посиланням на очевидців говориться, що, швидше за все, обвал будівлі стався від удару блискавки. 4 липня в місті йшов сильний дощ з грозою.

    Повідомляється, що кілька десятків кореспондентів місцевих ЗМІ приїхали на місце події. Незважаючи на те, що там були представники місцевої влади, а також поліцейські, які підтримували порядок, невідомі люди стали перешкоджати кореспондентам пройти і забирати у них фотоапарати. Розбили фотокамери кореспондентів агентства «Сіньхуа», центрального телеканалу провінції Хебей, газет «Енчжаодуші Бао», «Енчжао Ванбао» та інших. Кількох з них побили.

    У даний час місце події повністю оточене, крім працівників рятувальної команди туди нікого не пускають.

  • Страва з макаронів s кабачків

    Страва з макаронів s кабачків

    #img_left#Не знаєте, що робити з кабачками з вашого городу? Спробуйте цю чудову страву з макаронів — легку в приготуванні і дуже смачну. Якщо ви хочете зробити її ще більш апетитною, змініть сир Пармезан на Parmigiano Reggiano.



    Візьміть приблизно 230 грам макаронів, 2 порізаних помідора, 1/2 голівки цибулі, 3 порізаних кабачки, 2 чашки свіжого шпинату, 2 столових ложки подрібненого часнику, 1/4 чашки оливкової олії, 1/4 чашки сиру Пармезан, 1/4 чашки свіжого базиліку.

    Нагрійте олію на середній температурі у великій неглибокій сковороді з антипригарним покриттям. Обсмажте під кришкою часник, цибулю і помідори протягом 10 хвилин. Додайте кабачки, шпинат, базилік і смажте ще 10 хвилин, періодично помішуючи. Додайте вже приготовлені макарони і перемішайте. Зверху посипте сиром.

    Смачного!

    Морін Зебіан. Велика Епоха

  • икладач: так звані Інститути Конфуція промивають мізки зарубіжним студентам

    икладач: так звані Інститути Конфуція промивають мізки зарубіжним студентам

    #img_left#Останнім часом Пекін став засновувати по всьому світу численні «Інститути Конфуція» в співпраці з Азіатсько-тихоокеанським інститутом досліджень або центрами вивчення китайської мови в зарубіжних університетах. Проте цей рух піддався критиці за те, що вони під приводом навчання мові насправді експортують комуністичну ідеологію. 

    У Сполучених Штатах існує близько 40 таких «Інститутів Конфуція». Серед учнів у цих інститутах — урядовці і консультанти, які є радниками тих, хто приймають відповідальні рішення.

    Патріотизм по відношенню до комуністичної партії і Китаю

    Державний веб-сайт Китаю people.com.cn опублікував учбову програму і матеріали по навчанню китайській мові для інститутів, видані Головним управлінням «Інституту Конфуція» в Пекіні. Ці інститути дотримуються стандартних інструкцій, тестів і системи навчання, створених під цензурою партійної ідеології.

    Повчальні матеріали широко застосовуються в китайських школах за кордоном. Яо Же, викладач китайської мови в школі в південній Каліфорнії, це підтвердила. Яо сказала: «За допомогою таких учбових матеріалів Пекін пропагує свою ідеологію патріотизму по відношенню до комуністичної партії і Китаю, диктаторську культуру і націоналізм. Майже всі китайські школи в Сполучених Штатах використовують матеріали зі спрощеною методикою навчання, створеною Інститутом». Яо назвала це «делікатною холодною війною», «полем битви без беззаперечних доказів», тому що вони «промивають мізки» студентам, які навіть не підозрюють про це.

    Вчителі є секретними агентами

    Раніше Яо хотіла працювати журналістом у Сполучених Штатах. Проте вона стала викладачем китайської мови, тому що побачила, як сильно комуністичний Пекін просочився в зарубіжні ЗМІ. Вона виявила, що такий вплив спостерігається всюди у Сполучених Штатах.

    Пекін також наполегливо створює «колонії» своєї ідеології і непомітно «промиває мізки» китайцям, що живуть за кордоном. Коли відбувається який-небудь негативний інцидент, китайці за кордоном приймають офіційну позицію Пекіна і з презирством ставляться до зарубіжних китайських дисидентів. Вони стають голосами комуністичного Пекіна в інших країнах.

    Відповідно до внутрішньої інформації Комітету лінгвістики Китаю, «Інститути Конфуція» створювалися під прапором навчання китайській мові, але замість принципів конфуціанства вони вводять в голови людей принципи комуністичної ідеології.

    «Я — китаєць, а не американець»

    У 2007 році китайський журналіст Лі Гун у розмові відзначив, що одного дня бачив учителя китайської мови, що працює в середній школі в США, який учив своїх учнів виголошувати на китайському «Я — китаєць, а не американець». «Яким чином американські діти можуть навчитися любити свою країну, якщо їх виучують таким чином? Це вразило мене», — сказав Лі.

    «Вплив на культуру за допомогою мови суперечить принципам Startalk»

    Startalk є програмою, розробленою «Ініціативною групою лінгвістів департаменту національної безпеки», яку в січні 2006 року заснував колишній президент США Джордж Буш. Вона направлена на розширення і поліпшення методики навчання стратегічно важливих мов світу, які до теперішнього часу широко не вивчалися в Америці. У програму входить арабська мова, пізніше до неї додалась китайська.

    Одного дня Лі зустрівся з начальником лінгвістичного відділу департаменту Національної безпеки, який побажав зберегти анонімність, оскільки він не уповноважений говорити від імені департаменту. Лі поставив питання, чому обидві мови (арабська і китайська) визначені, як стратегічно важливі для національної безпеки США? Начальник відділу відповів, що арабська необхідний для запобігання тероризму, а, коли його запитали, чому китайська мова також є в списку, у відповідь він лише посміхнувся.

    Коли Лі запитав цього начальника про вплив іноземних агентів на освітній процес у школах, той відповів, що два роки тому ЦРУ звернулася із закликом до суспільства повідомляти про будь-якого китайського викладача, що працює в Лос-Анджелесі, який за їх підозрою веде шпигунську діяльність.

    Приховане «промивання мізків»

    Слід зазначити, що пропаганда на офіційному веб-сайті комуністичної партії заявляє, що зарубіжні школи навчання китайській мові є одним із «трьох китів» міжнародної пропаганди, яку веде компартія Китаю.

    Батьки і не здогадуються про те, що підступні методи «промивання мізків» закладені в навчальних посібниках і матеріалах.

    Згідно з інформацією, отриманою від викладача китайської мови, яка працює в «Інституті Конфуція» у Сполучених Штатах Америки, що побажала залишитися анонімною, батькам і викладачам не відомо про приховані методи «промивання мізків», закладених у навчальних посібниках і матеріалах. Ці матеріали включають розділи по дослідженню життя комуністичних лідерів, оповідають про достоїнства комунізму і т.п. До того ж для того, щоб навчатися за підручниками з практичними завданнями, студентам необхідно використовувати веб-сайти англійською мовою, над якими працюють викладачі з Китаю. І їх зміст, в основному, не погоджений з освітньою системою США.

    Хань Бан, спонсор «Інститутів Конфуція», надає навчальні посібники різних рівнів для курсів навчання китайській мові. Цей викладач китайської мови навела для прикладу відскановану сторінку з підручника «Сучасна китайська мова» автора Дандай Чжунвень, який використовувався в Сполучених Штатах в 2008 році. Переклад уривка з цієї сторінки означає:

    «Відправитися на зустріч з Ма Кеши, означає відправитися на зустріч з Богом».

    За часів страшної Культурної Революції Мао Цзедун наставляв членів комуністичної партії і інших комуністичних організацій слідувати його вказівкам до самої смерті: «Вони отримають благословення від Карла Маркса». Карл Маркс на спрощеній китайській звучить як Ма Кеши, бог комунізму.

    Викладач сказала, що деякі можуть порахувати це банальним. Варто задуматися про те, що ще можуть приховувати такі навчальні посібники і, особливо, підручники з практичними завданнями.

    «…Тому що у нас в Америці немає комунізму»

    Однією з причин, через яку цей викладач висловила готовність дати інтерв’ю, стала несподівана зустріч з її колишнім студентом, якого вона навчала кілька років тому. На питання, в який університет цей студент хотів би поступити, він відповів:

    «Я не хочу вчитися ні в одному університеті в Америці, і навіть не в Токіо. Я хочу вчитися в університеті Пекіна, тому що там навчають комунізму. Я не розумію, чому у нас в Америці немає комунізму».

    На закінчення викладач сказала: «Вони не мають уявлення про реальність, вони не знають справжньої історії партії!»

    Як репортер і письменник, я по різних каналах передавав слова цього студента кільком дослідним викладачам і керівникам в системі освіти. Один літній керівник із системи освіти в Монтані поставився до цього скептично; він не міг повірити, що таке могло статися. Він вважав, що я представив ситуацію в помилковому світлі. У Монтані вже погодилися мати в себе «Інститут Конфуція». Цьому викладачеві відома історія комунізму, але студенти про неї не знають.

    Мій дід якось збентежено признався мені, що в Нідерландах у гільдії теслярів він був комуністом. Після Першої світової війни в Європі, економічний стан був важким і багато представників бідних верств населення в Європі захопилися обіцянкою комуністів «Раю на Землі».

    Але комуністична революція швидко розплющила їм очі. Те, що сталося в Росії стало причиною того, що сьогодні голландці відмовляються від будь-якого зв’язку з — цитую мого діда — «партією, що прагне крові».

    З падінням нашої економіки і в міру того, як все більше сімей постраждало від цього, обіцянка «Раю на Землі» глибоко вплинула на те, яким наша молодь побачила комунізм.

    «Інститут Конфуція» — третій кит у машині пропаганди комуністичної партії Китаю, не стане освітлювати ключові моменти Великого Голодомору і Культурної Революції і залишить без уваги безперервний геноцид проти послідовників Фалуньгун та інших груп, що переслідуються сьогодні в Китаї.

  • Фотоогляд: Карибський карнавал у Торонто

    Фотоогляд: Карибський карнавал у Торонто

    Карибський карнавал святкує цього року своє 42-х річчя. Більшість традицій карнавалу  взяті з культури Тринідаду.З 1790 року Тринідад виділявся різноманітністю націй і соціальних груп. Французькі плантатори завезли сюди людей з Африки: як рабів, так і вільних громадян. Острови уподобали поселенці з Британії та Іспанії. Крім того, тут жили креоли й індіанські аборигени та працювали  робітники  Вест-Індії і Китаю.
     
    #img_center_nostream#  #img_center_nostream# #img_center_nostream# #img_center_nostream# #img_center_nostream# #img_center_nostream# #img_center_nostream# #img_center_nostream# #img_center_nostream#