Батько історії Геродот, який жив у Греції в V столітті до н.е., описуючи землі нинішньої України (у той час значна частина Скіфії), нинішнє Північне Причорномор’я, неодноразово згадував про якихось міфічних істот — грифів (грифонів або «собак Зевса», як ще називали їх в давнину греки), які нібито «охороняли золоті скарби»… Тому грифонам спрадавна приписувалися і особливі охоронні функції та ін.
#img_center_nostream#
Грифон, гриф (франц. griffon, лат. gryphus, від греч. gryps) в міфології деяких народів Стародавнього Сходу – фантастична істота з тулубом лева, крилами орла і головою орла або лева. (У грузинській міфології це «Фаскунджі»).
Зображення грифонів дуже поширені в мистецтві народів Стародавнього Сходу, в античному мистецтві та ін.
У мистецтві пізніших народів — декоративний або геральдичний мотив.
Нещодавно мені вдалося розкрити деякі таємниці грифонів, що істотно змінило уявлення про цю міфологічну істоту. Образ грифона нерідко використовується в геральдиці.
Так, грифон зображений на гербі Автономної Республіки Крим, срібний грифон раніше зображувався на гербі Севастополя, він також відомий як герб Херсонеса і Пантікапеї.
#img_center_nostream#
Раніше грифон — найчастіше зустрічався як символ Північного Причорномор’я. При цьому слід зазначити, що на гербі АР Крим, грифон читається як захисник молодої республіки. Нерідко ним прикрашали ювелірні вироби і т.п.
У 1998 році, вивчаючи фото унікальної золотої царської пекторалі Великої Скіфії, я абсолютно випадково виявив в її структурі стародавній скіфський календар-зодіак, неймовірно точний для свого часу, при цьому я звернув особливу увагу на зображення в її центральній частині шести золотих грифонів, які терзали трьох коней.
#img_center_nostream#
Пектораль — це нагрудна кругла прикраса (30,6 см в діаметрі, вагою 1,5 кг золота).
Вона знайдена відомим українським археологом Б. Мозолевським 21 червня 1971 року в кургані Товста Могила біля міста Орджонікідзе Дніпропетровської області України. Знахідка датована IV століттям до н.е. Шедевр світового мистецтва.
Її страхова вартість зараз складає близько 2 мільйонів доларів США. Вона нині зберігається в Києві (Україна) в Державному музеї історичних коштовностей України (емблемою якого, до речі, також є грифон!).
#img_center_nostream#
Вище вказаного сюжету на пекторалі зображені ще і п’ять голубів. Мене зацікавив таємний міфологічний сенс цього сюжету. І ось що вдалося встановити.
Уникаючи поки всестороннього і детального пояснення цього хитромудрого сюжету, яке абсолютно відрізняється від відомої версії Бориса Мозольовського, скажу, що, на мій погляд, в цих фігурах уміло прихована важлива стародавня таємниця, яку знали тільки царі та жерці, і дуже вузьке коло вищої еліти скіфського суспільства.
Саме ці фігури позначають кількість днів в звичайному році, що на ті часи було великою таємницею.
#img_center_nostream#
Для цього скіфи просто вказали — 3, 5, 6, тобто таким чином зобразили число 365 (причому це велике число слід було читати від низу до верху)!
Отже: троє коней (великі тварини, що означають великі числа, кожен кінь означає — 100 /3х100=300/), шість грифонів (порівняно середні істоти, де кожен грифон означає — 10 /6х10=60/), і п’ять голубів (порівняно маленькі птахи, де кожен голуб означає найменшу цифру — 1 /5х1=5/).
В результаті отримуємо 300 + 60 + 5 = 365! Це, як всім нам нині відомо, кількість днів в звичайному році, але в давнину це була важлива таємниця. Цікаво, що скіфи вже в ті часи знали, що звичайний рік складався з 365,1/4 днів, тому кожен 4-й рік був високосним і складався з 366 днів для того, щоб вирівнювати відлік часу.
Ці таємні на ті часи знання вважалися дуже важливими, оскільки давали можливість точно визначати час, тому ці фігури і займають центральне місце на золотій царській пекторалі — золотому листі нащадкам, направленому в майбутнє! Разом з тим, незваєаючи на важливість, вони все ж таки зображені на пекторалі під золотими фігурками великих скіфських царів, нащадків легендарного Скіфа, царів-братів Лягла і Напа.
З урахуванням всієї структури скіфського календаря виходить, що дні подібні до років, при цьому виходить, що дні — як би «летять», а роки — «йдуть»! Грифон — символ тьми, космосу, особливих охоронних функцій та ін. У стародавніх шумерів була якась міфічна богиня тьми — Тіамат.
Її зазвичай зображали у вигляді загадкової істоти, яку пізніше греки назвали грифоном! Виникає питання: який зв’язок між подібними образами – шумерської міфічної богині Тіамат і скіфськими грифонами — собаками Зевса?
Стародавні люди помітили, що вночі тьма наступає із заходом Сонця, а потім при його появі вранці тьма відступає, але в деяких місцях вона зберігається. Наприклад: у темній печері, в льоху, комірці, колодязі і т.п. Тому у них, мабуть, склалося уявлення, що тьма має і множинні форми.
Таким чином, грифони в давнину і втілювали тьму, образ якої з часом трансформувався з ще стародавнішого образу міфічної шумерської богині хаосу і тьми — Тіамат. Так, Тіамат поступово перетворилася в міфічного грифона — дещо іншого, але теж символу тьми!
Не виключено, що від слова «гриф» відбувається і слово «грифель» — гр(и)афітовий стрижень чорного кольору в олівцях — колір тьми, колір ночі, колір космосу! Сучасне поняття «Гриф секретності» якось перекликається із смисловим значенням суті міфічного грифа (грифона) — «збереження в таємниці» важливих відомостей від сторонніх очей, тобто тримаючи в тьмі невідання від сторонніх.
У скіфів та інших народів Стародавнього Сходу образ коня спрадавна асоціювався з образом Сонця. Коли я вперше дізнався про це, то був здивований і спантеличений: як можна проводити такі дивні порівняння. Але стародавні люди мислили інакше, ніж ми, — категоріями і поняттями, ближчими до навколишнього світу.
Їм, мабуть, уявлялося, що сонце, як кінь, скаче по небосхилу і хмарах та іноді в дорозі робить зупинки. Ці зупинки видимого руху Сонця по небосхилу зараз добре відомі всім і називаються періодами літнього і зимового сонцестояння, в нашій півкулі це 21, 22, 23 червня, а також 22 грудня.
У стародавній Русі ці дні спрадавна називали днями сонцевороту — сонце як би робить видимий оберт свого руху на небі. Що припиняло рух Сонця по небосхилу, вони не знали, тому вважали, що Сонце пригальмовує саме тьма.
На золотій царській пекторалі Великої Скіфії не випадково зображено в центрі трьох золотих коней (своєрідні образи Сонця), яким не дають рухатися саме грифони, які означають – тьму.
На Русі спрадавна існував звичай в дні сонцевороту розпалювати багаття, щоб розігнати тьму і укріпити Сонце! Ось вам простий і знайомий сюжет вічної боротьби тьми і світла, добре відомий народам не тільки Стародавнього Сходу.
Кожен золотий кінь на скіфській пекторалі означає один день в період літнього сонцестояння — 21, 22, 23 червня! За допомогою цих таємних знань цар і жерці могли управляти народом, оскільки тільки їм було точно відомо, коли сонце знову почне свій шлях по небосхилу!
Наприклад, царю прилюдно треба було попросити Сонце відновити свій шлях по небу, і Сонце слухняно виконувало його прохання, що неймовірно укріплювало його владу і, як говорять сьогодні, його імідж в очах народу. Відомо, що скіфи завжди святкували особливі сонячні дні, а також дні весняного (21 березня – скіфський новий рік) і осіннього рівнодення (23 вересня), коли день дорівнював ночі.
При цьому скіфський Новий рік — Навруз (т.ч. Новий день — і що нині святкується в Індії, Ірані, Казахстані та інших країнах) — вони відзначали саме в день весняного рівнодення — 21 березня! До речі, поздоровлення «З Новим роком!» буквально переводиться як «З Новим богом часу», а їх у скіфів було 16!. Слід підкреслити, що навесні відзначали Новий рік за старих часів і східні слов’яни.
У високосний рік період літнього сонцестояння коротший на один день — 22 і 23 червня. До речі, це також відображено на скіфській золотій пекторалі. Крайній лівий кінь, що асоціюється з 21 червня, на золотій пекторалі направлений вправо, а два інших – вліво, ніби показуючи цим, що саме одному коню вдається вирватися з лап тьми — грифонів і продовжити свій шлях ще один день, в цей період часу і т.і.
Тепер зрозуміло, чому сюжет з трьома золотими кіньми і грифонами на царській золотій пекторалі Великої Скіфії займає центральне місце! Це не просто красивий сюжет, але і таємні знання, які скіфи хотіли навіки відобразити в образах пекторалі і передати ці знання нащадкам. І охороняють ці знання грифони — собаки Зевса, від якого пізні скіфи вели свій родовід.
Саме тьма підземель і була надійним хранителем скіфських скарбів, які вони ховали в Геррах, чию таємницю охороняв весь народ. До речі, саме в тьмі льохів зберігається (витримується) і вино.
Якщо міфічні грифони в стародавній Скіфії допомагали зберігати накопичені скіфами скарби, то у наш час вони символічно охороняють цінності України!
Просто як у казці — на рогах красивої будівлі Національного банку в Києві розташовані скульптурні зображення гігантських грифонів, які гострозоро стережуть цінності, що зберігаються в нацбанку.
Нині зображення грифонів на сучасних емблемах вже не рідкість, погляньте хоч би на етикетки відомого київського Оболонського пивзаводу (Україна), і ви побачите, що герб цього підприємства прикрашає пара прекрасних грифонів, мабуть, особливо «охороняючи смак» темного сорту цього українського пива.
Грифон зображений на емблемі (логотипі) і відомої виноробної компанії «Шуми» (Грузія). За стародавньою легендою, саме грифон приніс людям той перший кетяг винограду, з якого потім стали розводити виноградники на Землі.
Загальновизнано, що відбитки виноградного листя минулих епох, а також насіння культурного винограду, знайдене при археологічних розкопках і датоване 6 – 5-м тисячоліттям до н.е., дозволяє вважати, що Грузія є батьківщиною виноградарства і виноробства. (Детальніше про це див. на веб-сайті відомої грузинської виноробної компанії «Шумі» /Wine Company SHUMI/).
От як іноді стародавні оповіді переплітаються з сучасною дійсністю!
У таких оригінальних амфорах (компанії Шуми), зберігається сухе червоне вино мукузані та ін., про цілющі властивості якого добре відомо в увсьому світі, оскільки воно зміцнює судини, а значить і продовжує життя. Така амфора прикрашала стіл на моїй зустрічі з родичем князем Петером Волконськім з роду Рюріковічів в кінці 2005 р. в Києві.
Деякі золоті фігурки пекторалі позначали і якісь території. Так, козел позначав і особливу благу землю, розташовану на правому березі Каспійського моря.
Погляньте на хорошу географічну карту, і лише сліпий не побачить на ній в контурах рельєфу місцевості гігантську фігуру козла з характерною зігнутою лівою передньою ногою, а зараз порівняйте побачену фігуру із зображенням золотого козла на пекторалі, і переконайтеся самі, що збіг просто вражаючий.
Сергій Пауков, незалежний дослідник, письменник
