#img_left_nostream#Нижчевикладена інформація надана старшим військовим лікарем з Шеньяна, який раніше надав інформацію про вилучення органів у живих послідовників, здійснюване Комуністичною партією Китаю (КПК).
Недавно в Пекіні КПК провела З’їзд Центрального комуністичного Військового Комітету Китаю з питання „як поводитися з релігіями з іноземним втручанням”.
Після закінчення конференції генерал-лейтенанти, глави головного департаменту логістики, довели до відома всіх військових організацій на місцях рішення цього з’їзду.
На конференції були прийняті три наступні директиви:
1. Продовжувати перекривати інформаційні канали, пов’язані з Фалуньгун, і підсилити систему безпеки.
Це відноситься до інформаційного прориву ділянок особливого військового нагляду (тобто концентраційних таборів). Влада має намір заблокувати відповідні інформаційні канали так, щоб зменшити тиск з боку міжнародного співтовариства. Особливе місце на конференції було відведене обговоренню і критиці протесту пані Ван під час візиту Ху Цзіньтао в США, особливе значення було надане секретності і охороні інформації.
На конференції підкреслювалося, що інформація про ділянки особливого військового нагляду класифікується як державна інформація особливої важливості, і була висунута ідея про те, щоб тих, хто сприяє просочуванню такої інформації, піддавати жорстокому покаранню.
2. Поводитися із зрадженими послідовниками релігій, що мають потенційні зарубіжні зв’язки, як з послідовниками Фалуньгун.
На цій конференції прозвучало вперше, що з ярими послідовниками християнства, католицтва, з послідовниками ісламу і ортодоксальних релігій, що не знаходяться під контролем уряду, поводитимуться як з послідовниками Фалуньгун.
Прозвучав заклик провести жорстку атаку на зарубіжні релігійні групи і суворо карати тих, хто не слідує розпорядженням і після неодноразового розформування знов наполягає в утворенні своєї групи.
3. Розвернути атаку на організації, що мають зарубіжні зв’язки, і розширити визначення Фалуньгун.
У зв’язку з тим, що питання Фалуньгун набуває міжнародного політизованого характеру, відповідні державні установи були уповноважені надати підтримку, і було винесено ухвалу розглядати тих, хто підтримує Фалуньгун нарівні з практикуючими Фалуньгун. Таким чином, Фалуньгун буде ізольований.
Починаючи з 1999 року було проведено шість таких конференцій; за кожною слідували внутрішні чищення і посилення переслідувань, не щадячи навіть військових, медичних працівників і озброєну поліцію. Наближається наступна буря. У мене залишилося не так багато часу, і можливостей для передачі інформації буде не так багато. Можливо, я передаю інформацію востаннє. Я так сподіваюся побачити демократичне оновлення Китаю, поки я живий!
Старший військовий лікар з Шеньяна
The Epoch Times (Великая Эпоха)
Вчені монголознавці вважають другу половину 2-го тисячоріччя до нової ери періодом високого розвитку металоплавлення й появи славетного карасукського стилю в мистецтві Монголії. Для карасукського стилю характерні зображення скульптурних голів диких тварин з довгими вухами, великими очима, величезними рогами на бронзових ніжках. З Монголії ці вироби потрапляли в Іньський Китай і до Південного Сибіру.
Ранньою формою релігії у всіх палеоазіатських племен було шаманство, поклоніння духам природи, обожнювання й одухотворення її. Древні люди мали своїх племінних тотемів, шанували й молилися ім. З дерева вони вирізали різноманітні предмети шаманського культу, що представляють собою звірів, птахів, тварин, які можна віднести до справжніх творів художнього різьблення.
На декоративно-прикладне мистецтво й ремесло Монголії значний вплив зробив буддизм, з’явилися елементи індійського, тибетського, непальського мистецтва. Іконостаси /гунгерва/, посудини для підношень божествам, курильниці й інші вироби, музичні духові й ударні інструменти, що застосовувалися при богослужіннях, були витвором умільців народного ремесла.
Основним житлом кочівників є юрта, оздоблення її й декор вимагають глибоких знань цілого ряду ремесел і видів декоративно-прикладного мистецтва. У легендах і сказаннях часто зустрічаються пісні, що вихваляють юрти й палаци. Юрта, її форма, конструкція, розпис і внутрішнє убранство дійшли без змін до наших днів.
Г.Е. Грум-Гржимайло, який подорожував на початку століття по західній Монголії й Урянхайському краю, у своїх записах відзначав особливе значення ковальської справи серед інших народних ремесел Монголії. Коли в кузню заходив урядовець, то коваль міг не відриватися від роботи й не вітати його, тому що за звичаєм вважалося, що ковальська справа народилася набагато раніше урядовця.
Монголи з давніх часів завжди самостійно виготовляли з дерева домашнє начиння: юрти, вози, скрині, шафи, цебри, посуд, музичні інструменти тощо. Різьбярі вирізали шахи, хороли /національні іграшки/, фігурки свійських тварин, кліше для друкування книг, предмети тонкої художньої роботи.
Виготовлення монгольських національних музичних інструментів здавна належить до особливого народного художнього ремесла. В історії Юаньської династії сказано, що в палаці імператора Тогон Темура був симфонічний оркестр у складі 312-ти чоловік. М. Бадрах у своєму нарисі писав, що монгольські музичні інструменти здебільшого струнно-щипкові й смичкові. У всесвітньовідомому монгольському героїчному епосі "Жангар" про дружину Жангара Агат говорилося: "Коли в руки брала вона високу срібну ятгу з 91 струною, лунали лементи лебедихи, що знесла в очереті яйце; качки, що знесла яйце в дзеркалі озера"…
Із глибокої давнини й дотепер монгольське мистецтво, втілюючи в собі великий досвід людського розуму, продовжувало й продовжує розвиватися, збагачуючись і доповнюючись, прагнучи до прекрасного.
Не легко вирішити, хто може жити чи вмерти, тим більше, що винести такий вирок без втручання особистих почуттів узагалі, напевно, неможливо. І саме ця проблема піднімається в новій драмі Марка Ст. Германа «Збори Богів». Місце драми – актовий зал у лікарні. П’єса показує процес ухвалення рішення медичним персоналом, від хірурга до терапевта й адвокатів пацієнта, що намагаються вибрати можливого кандидата для трансплантації серця.
#img_right#Серед кандидатів на пересадження – молодий чоловік з багатої родини, який щойно потрапив у лікарню після автомобільної аварії і його батько запропонував пожертвувати значну суму на програму трансплантації, незалежно від того, одержить його син серце чи ні. Інші можливі кандидати – це жінка 78 років з люблячої її родини, але яка одного разу намагалася покінчити життя самогубством, і несимпатичний чоловік, за яким після операції нікому доглядати. Розглядаючи всі ці фактори, і в той же час знаходячись в умовах обмеженого часу і зовнішнього тиску, люди в стані стресу починають зриватися, різні історії спливають на поверхню і, в результаті, з’являється реальна небезпека того, що вони переступлять людські й етичні межі.
Однак, замість того, щоб розглядати всю ситуацію з погляду медицини й етики, п’єса напхана безліччю елементів мильної опери (таких як хвороба, розлучення, самогубство) і особистими історіями учасників зборів (які протиставляються пацієнтам), що, на наш погляд, знижує враження від усього твору.
За п’єсою, учасники зборів закінчують свою роботу і розходяться, щоб відразу повернутися знову через зненацька виниклі ускладнення, і суперечки відновлюються. Оскільки проблему, що з’явилася, можна було б вирішити одній людині по телефону, то створюється враження, що наявність її в сюжеті обумовлена бажанням автора продовжити саму п’єсу, яка без неї була досить короткою.
Центральна думка п’єси така: якими думками і почуттями керуватися при прийнятті подібних рішень. Однак п’єса настільки перевантажена численними історіями, що основна думка губиться.
Актори, зайняті в п’єсі «Збори богів»: Маху Чехлауі, Бренда Томас, Пітер Джей Фернандез, Ларрі Кейс, Емі Ван Ностранд, Майкл Мулхерен і Рон Орбах.
Джуд Холландер, спеціально з Нью-Йорка
Не легко вирішити, хто може жити чи вмерти, тим більше, що винести такий вирок без втручання особистих почуттів узагалі, напевно, неможливо. І саме ця проблема піднімається в новій драмі Марка Ст. Германа «Збори Богів». Місце драми – актовий зал у лікарні. П’єса показує процес ухвалення рішення медичним персоналом, від хірурга до терапевта й адвокатів пацієнта, що намагаються вибрати можливого кандидата для трансплантації серця.
#img_right#Серед кандидатів на пересадження – молодий чоловік з багатої родини, який щойно потрапив у лікарню після автомобільної аварії і його батько запропонував пожертвувати значну суму на програму трансплантації, незалежно від того, одержить його син серце чи ні. Інші можливі кандидати – це жінка 78 років з люблячої її родини, але яка одного разу намагалася покінчити життя самогубством, і несимпатичний чоловік, за яким після операції нікому доглядати. Розглядаючи всі ці фактори, і в той же час знаходячись в умовах обмеженого часу і зовнішнього тиску, люди в стані стресу починають зриватися, різні історії спливають на поверхню і, в результаті, з’являється реальна небезпека того, що вони переступлять людські й етичні межі.
Однак, замість того, щоб розглядати всю ситуацію з погляду медицини й етики, п’єса напхана безліччю елементів мильної опери (таких як хвороба, розлучення, самогубство) і особистими історіями учасників зборів (які протиставляються пацієнтам), що, на наш погляд, знижує враження від усього твору.
За п’єсою, учасники зборів закінчують свою роботу і розходяться, щоб відразу повернутися знову через зненацька виниклі ускладнення, і суперечки відновлюються. Оскільки проблему, що з’явилася, можна було б вирішити одній людині по телефону, то створюється враження, що наявність її в сюжеті обумовлена бажанням автора продовжити саму п’єсу, яка без неї була досить короткою.
Центральна думка п’єси така: якими думками і почуттями керуватися при прийнятті подібних рішень. Однак п’єса настільки перевантажена численними історіями, що основна думка губиться.
Актори, зайняті в п’єсі «Збори богів»: Маху Чехлауі, Бренда Томас, Пітер Джей Фернандез, Ларрі Кейс, Емі Ван Ностранд, Майкл Мулхерен і Рон Орбах.
Джуд Холландер, спеціально з Нью-Йорка
В неділю, 14 травня, з ініціативи студентів та викладачів Національного університету «Острозька академія» та працівників історико-культурного заповідника, відбулося відкриття фестивалю етнічної культури «Галас». Місце проведення – територія замку Князів Острозьких, що в місті Острог, – було вибрано не випадково, адже саме Острог був центром розвитку і розквіту самобутньої української культури, історії, архітектури, мистецтва. Унікальним є те, що й по нині українці можуть насолоджуватись як давнім минулим, так і скороминучим теперішнім.
#img_left#«Галас» – це спроба довести чи показати, насамперед, молодому поколінню, наскільки неповторними є українські традиції. Особливістю кожного народу є музика, тому не дивно, що саме з неї починався святковий вечір. Крім добревідомих рівненських гуртів, таких як «Джерело» (фольклор українського Полісся), «Уна Корда» (акапельний розспів) та «Маракуйя» ( ВІА із Острозької академії), дует сестер Куришко (аунтетичний волино-подільський спів), глядачі чекали й на гостей із Хмельниччини та Закарпаття. Якщо перші не змогли потрапити на фестиваль, то на других очікували з нетерпінням, адже гурт «Гудаки» із села Нижнє Селище Закарпатської області відомий не тільки на Україні, а й далеко за її межами. Приємно здивували хлопці з Київської міської організації бойових мистецтв “Спас”, що продемонстрували присутнім справжній козацький бій та дух бойового українського мистецтва.
Дощ та шквальний вітер, що зірвався просто перед виступом, не завадили закарпатському гурту “Гудаки” гідно виступити як для своїх шанувальників, так і для неознайомлених із їх творчістю слухачів. Запевняю: обидві категорії присутніх були у захваті. Та й не дивно, бо, не зважаючи на молодий вік ансамблю, вони тримають ланку професійності, оригінальності й … народності. Адже їх спів такий близький українській душі: щирий і мелодійний, сумний і ностальгічний, веселий і життєрадісний. Ці суперечливі поняття зовсім не викликають розрізненість, навпаки, створюють гармонічну і незвичайну атмосферу. “Ми з першого дня разом. Наш склад не змінювався до цього дня жодного разу, не зважаючи на творчі непорозуміння. Ми разом як на Україні, так і за кордоном”, – каже скрипаль Михайло Шутко. Справді, гурт дуже популярний на пострадянському просторі, і їхню музику часто порівнюють із Ґораном Бреґовічом. Може, “Гудаки” нарешті доведуть Європі, що український фолк не гірший, ніж балканський?
Фестиваль проводився в рамках святкування Дня музею, а тому й не обійшлося без презентацій майстрів народних ремесел, зокрема вишивки, плетення, гончарства. Той, хто мав справжню українську вишиванку, міг відвідати Острозький заповідник безкоштовно, і отримати декілька шматочків закарпатського сиру, що зроблений за оригінальною швейцарською технологією із якісного українського молока.
Із заходом сонця завершився фестиваль. Але так само, як вранці, сонячне проміння освітлює землю, так і традиційно відбуватиметься “Галас” – щоразу яскраво і незабутньо. Організатори сподіваються, що свято етнічної культури надалі проходитиме не лише в межах України, а участь у ньому братимуть учасники з інших країн світу.
В неділю, 14 травня, з ініціативи студентів та викладачів Національного університету «Острозька академія» та працівників історико-культурного заповідника, відбулося відкриття фестивалю етнічної культури «Галас». Місце проведення – територія замку Князів Острозьких, що в місті Острог, – було вибрано не випадково, адже саме Острог був центром розвитку і розквіту самобутньої української культури, історії, архітектури, мистецтва. Унікальним є те, що й по нині українці можуть насолоджуватись як давнім минулим, так і скороминучим теперішнім.
#img_left#«Галас» – це спроба довести чи показати, насамперед, молодому поколінню, наскільки неповторними є українські традиції. Особливістю кожного народу є музика, тому не дивно, що саме з неї починався святковий вечір. Крім добревідомих рівненських гуртів, таких як «Джерело» (фольклор українського Полісся), «Уна Корда» (акапельний розспів) та «Маракуйя» ( ВІА із Острозької академії), дует сестер Куришко (аунтетичний волино-подільський спів), глядачі чекали й на гостей із Хмельниччини та Закарпаття. Якщо перші не змогли потрапити на фестиваль, то на других очікували з нетерпінням, адже гурт «Гудаки» із села Нижнє Селище Закарпатської області відомий не тільки на Україні, а й далеко за її межами. Приємно здивували хлопці з Київської міської організації бойових мистецтв “Спас”, що продемонстрували присутнім справжній козацький бій та дух бойового українського мистецтва.
Дощ та шквальний вітер, що зірвався просто перед виступом, не завадили закарпатському гурту “Гудаки” гідно виступити як для своїх шанувальників, так і для неознайомлених із їх творчістю слухачів. Запевняю: обидві категорії присутніх були у захваті. Та й не дивно, бо, не зважаючи на молодий вік ансамблю, вони тримають ланку професійності, оригінальності й … народності. Адже їх спів такий близький українській душі: щирий і мелодійний, сумний і ностальгічний, веселий і життєрадісний. Ці суперечливі поняття зовсім не викликають розрізненість, навпаки, створюють гармонічну і незвичайну атмосферу. “Ми з першого дня разом. Наш склад не змінювався до цього дня жодного разу, не зважаючи на творчі непорозуміння. Ми разом як на Україні, так і за кордоном”, – каже скрипаль Михайло Шутко. Справді, гурт дуже популярний на пострадянському просторі, і їхню музику часто порівнюють із Ґораном Бреґовічом. Може, “Гудаки” нарешті доведуть Європі, що український фолк не гірший, ніж балканський?
Фестиваль проводився в рамках святкування Дня музею, а тому й не обійшлося без презентацій майстрів народних ремесел, зокрема вишивки, плетення, гончарства. Той, хто мав справжню українську вишиванку, міг відвідати Острозький заповідник безкоштовно, і отримати декілька шматочків закарпатського сиру, що зроблений за оригінальною швейцарською технологією із якісного українського молока.
Із заходом сонця завершився фестиваль. Але так само, як вранці, сонячне проміння освітлює землю, так і традиційно відбуватиметься “Галас” – щоразу яскраво і незабутньо. Організатори сподіваються, що свято етнічної культури надалі проходитиме не лише в межах України, а участь у ньому братимуть учасники з інших країн світу.
#img_right#З повідомлення з вебсайту Мудрість, що прозріла
Кілька тижнів тому, читаючи статтю на вебсайті Мудрість, що прозрілапро вилучення органів з тіл послідовників Фалунь Дафа на території Китаю, я згадував події, які трапилися, коли я ще працював.
Я був охоронцем в судовій системі. Іноді я повинен був виконувати спецзавдання і таємно виконувати страти, щоб забезпечити лікарні свіжими органами. При використанні таких органів забезпечується набагато вищий ступінь виживання при трансплантації, але такі органи дуже важко знайти.
Зазвичай ми робили це після опівночі, і армійські лікарі й медсестри здійснювали видалення органів, в той час, як ми робили фотографії, щоб впевнитися, що ми вбили саме ту людину, яку було потрібно, і потім ми повідомляли про це вищому начальству. Два випадки дуже глибоко вразили мене. Першим було видалення рогівки ока у вбивці. Вони поклали його на спеціальне ліжко, стабілізували його голову, зв’язали тіло, а потім помістили на живіт включену електричну машинку для тиску.
Через деякий час його очі автоматично виявилися витріщеними і залишалися прикріпленими тільки двома нервами. Видаливши очі, лікар запечатав контейнер, і очні ямки ув’язненого залишилися двома кривавими отворами. Медсестра заповнила ці два отвори ватяними кульками. Спостерігати за цим було дуже страшно. Потім вони розрізали його тіло, щоб витягнути печінку.
Другий раз це була засуджена до страти ув‘язнена-жінка. До цього у неї було повне триденне фізичне обстеження, і, здавалося, всі її органи були придатні до застосування. Вона була дуже повною, тому я добре запам’ятав її. Армійські медичні працівники прикрили їй обличчя, наповнили чимось рот і прив’язали її доопераційного столу. Вони очистили їй шкіру, привели її в санітарний стан і помістили шматок білої тканини з поперечним отвором їй на живіт, а потім зняли з неї шкіру без жодного анестезуючого засобу.
Я бачив, що жінка всім тілом тремтіла від болю, потім вони розрізали її, щоб видалити печінку. Я був членом КПК і був свідком цих жахів. Мета написання цієї статті полягає в тому, щоб пробудити моїх колег, які все ще працюють в судовій системі. Будь ласка, прокиньтеся! Припиніть продавати ваше життя злісній КПК! Швидше вийдіть з неї, щоб гарантувати собі безпечне майбутнє!
Джерело:Мудрість, що прозріла