Blog

  • Віха в розкладанні КПК – вихід 20 мільйонів чоловік з компартії

    Віха в розкладанні КПК – вихід 20 мільйонів чоловік з компартії

    Минулої неділі, в Окленді, пройшов захід, приурочений виходу 20 мільйонів китайців з КПК (Комуністичної партії Китаю) і споріднених із нею організацій.

    #img_right#Площу Ауті в Окленді пожвавив марш Небесного оркестру,  який відкрив мітинг.  Звуки духового оркестру, здавалося, очищали душі присутніх на цій історичній події. Близько сотні людей зібралися, щоб послухати виступи представників різних організацій, які виступали за падіння комунізму в Китаї і світі.

    Хвиля виходів з КПК почалася в листопаді 2004 року після того, як Велика Епоха опублікувала серію редакційних статей «9 коментарів про комуністичну партію», які викривають історію і  природу КПК з безпрецедентною глибиною і ясністю.

     

    Головний редактор Великої Епохи в Новій Зеландії Сем Мерфі пояснив важливість книги для сучасного світу на тлі зростаючого інтересу до Китаю, особливо у сфері торгівлі.

     

    «Коли люди ведуть справи з режимом, таким як КПК, вони повинні знати з ким мають справу. Велика Епоха це усвідомила і опублікувала «9 коментарів» з метою дозволити світові зрозуміти історію і натуру КПК», – сказав він.

     

    Дослідження, проведене минулого року Гарвардським університетом,  показало, що китайський режим піддає цензурі веб-сайти, особливо ті, які  мають політичне забарвлення.  Тестування доступу в Інтернеті показало, що 80% «політичних» сайтів заблоковано, серед яких «9 коментарів» опинилися серед лідерів.

     

    «Якби в Китаї не було жорсткої цензури в Інтернеті і «9 коментарів» не були заборонені, то компартію залишило б набагато більше людей, ніж 20 мільйонів», – сказав Мерфі.

     

    «Китайський комуністичний режим є організацією,  відповідальною за масові вбивства; з того часу, як він захопив владу, було вбито понад 80 мільйонів чоловік. Люди, чиї віра або ідеї відрізнялися від комуністичних, зазнавали серйозних переслідувань, тортур і знищувалися. Зараз КПК ретельно приховує ці факти».

     

    Цзя Коу, син відомого перебіжчика, який втік з  Китаю минулого року після того, як висловлював демократичні ідеї, також виступив на мітингу.

     

    Цзя Коу, який живе в даний час в Окленді, де його батько намагається отримати політичний притулок, сказав: «Китайський народ поступово звільняється від терору комуністичного режиму».

     

    «У цей похмурий період історії Китаю, кожен, хто знайде в собі сміливість вийти з КПК, стане національним героєм,  і матиме чудове майбутнє», – сказав він.

     

    Сю Пій вважається одним із найбільш видатних сучасних німецькомовних поетів.

     

    «Я присутній на заході, присвяченому виходу з КПК вчетверте. Перший раз це було в Німеччині в Кельні у квітні 2005 року, коли відзначався вихід 1 мільйона чоловік. Другий раз – в Австралії в Сіднеї у листопаді 2006 року, святкуючи вихід 15 мільйонів чоловік. У березні цього року я відвідав захід, приурочений до виходу з компартії 20 мільйонів у Сан-Франциско.

     

    Це говорить про те, що китайці живуть у всіх куточках світу. Це також свідчить про те, що китайські люди, які живуть за кордоном, насолоджуються всіма правами людини, які включають свободу віросповідання, зборів та інформації.

     

    Китаєць або китаянка, варто лише їм опинитися за межами Китаю, починають розуміти, що китайський комуністичний режим насправді позбавив людей їхніх людських прав, позбавив гідності та свободи, якими повинна володіти людська істота.

     

    Тому китайці, які живуть за кордоном,  несуть зобов’язання донести правду до китайців у КНР, дозволивши кожному дізнатися темну історію Китайської комуністичної партії. Вихід з КПК – це перший крок на шляху до повалення комуністичної культури» – закінчив Сю.

     

    Вейгуан Чжун, член  Китайського ліберального культурного руху і радіо «Вільна Азія», Німеччина: «Рух по виходу з КПК розповсюдився по всьому світу. Мета Китайського ліберального культурного руху – зруйнувати комуністичну партійну культуру.

     

    Рух виходу з КПК є безпрецедентним в історії, викликаний прагненням китайського народу і всіх людей до свободи. Деякі люди сумніваються щодо реальності цифри  20 мільйонів, але я вірю, що ця цифра реальна і відповідає дійсності. Насправді, кожен китаєць лає КПК.

     

    Ми тут закликаємо приєднатися до нас. Цей рух торкається кожного і здійснить вплив на долю і майбутнє наших дітей і внуків».

     

    Лю Ян, член Китайського ліберального культурного руху в Новій Зеландії: «Рух виходу з КПК дуже значний,  він спрямований проти авторитаризму і лиходійств, що чиняться в Китаї. «Кажучи з історичної точки зору, в Угорщині був антикомуністичний рух, у Польщі – профспілковий рух, а в Китаї зараз – рух виходу з КПК. Я щиро сподіваюся, що насильство і заколоти залишаться у минулому назавжди».

     

    Рабі Девіс. Велика Епоха

  • Терористи і влада ведуть війну у віртуальному просторі

    Терористи і влада ведуть війну у віртуальному просторі

    Звеличений як засіб для розповсюдження демократії і свободи висловлювання Інтернет також є довершеною зброєю для груп далеких від цих понять. З розвитком цифрових технологій і отриманням  доступу  до Інтернету мільйонів людей у всьому світі, віртуальний простір перетворився на поле битви для протиборчих сторін, які використовують іноді дуже просту зброю, як, наприклад, пропагандистське відео або ж витонченіше,  на зразок  підтасовування даних.  Терористичні групи, як і уряди, в даний час  повністю усвідомили можливості, які надає Інтернет

     

    #img_left#Пригадаємо, як, наприклад, у 2004 році за допомогою декількох кліків мишею можна було побачити, як терористи обезголовлюють  американського громадянина Ніка Берга в Іраку. Зовсім недавно на одному любительському відео демонструвалося падіння американського вертольота, збитого іракськими повстанцями. Розповсюдження таких матеріалів створює ефект психологічної війни, і терористичні групи розширили сфери застосування Інтернету. До них  можна віднести  планування операцій, підтримку зв’язків між членами угрупування, пропаганду, вербування, фінансування, навчання і т.д.

    У своїй війні з тероризмом США не залишили без уваги діяльність своїх ворогів ісламізму  у віртуальному просторі. Згідно з недавньою статтею щоденної газети «USA Today», що цитує документи Пентагону, американська армія збирається розробити методи, спрямовані на протистояння діяльності терористів в Інтернеті, які є «сукупністю < … >  атак на мережеві ресурси».

    Програма з бюджетом в 40 мільйонів доларів здійснюватиметься під керівництвом Науково-дослідної лабораторії наземних і повітряних військових сил.

    Це настання у віртуальному просторі виникло на тлі зростання кількості сайтів терористів і розповсюдження відео, чия мета об’єднати людей в боротьбі проти «хрестоносців», Ізраїлю або «невірних» у світлі  американської окупації Іраку і Афганістану.

    Діяльність терористів в Інтернеті привертає увагу не тільки урядів. Інститут з дослідження міжнародних терористичних організацій (SITE) займається вивченням пропаганди, комунікації, методів навчання терористичних груп. Ріта Катц, директор інституту, нещодавно, виступаючи в американському Конгресі, заявила: «Інтернет дає можливість угрупуванням  ісламізму продовжувати своє існування всупереч  військовій  могутності США».

    Техніка  терористів

     

    Один документ, опублікований  минулого листопада,  привернув увагу аналітиків, які займаються вивченням тероризму. Йдеться про журнал «Техніка моджахеда», поширюваний  «Інформаційним центром    Аль-Фаїр». Доступний для тих, що мають пароль на форуми ісламізму, крім усього іншого, він  піднімає питання безпеки в Інтернеті. Створений для використання, як новачками, так і експертами він навчає, як кодувати дані, відео, інформацію або повідомлення, а також стосується питань використання супутникової системи навігації.

    За словами редакторів, посібник являє собою відповідь на запит про «технічну допомогу», висунутий керівником Аль-Каїди в Іраку Абу Хамза аль-Мухаджіром. В цілому, в ньому йдеться про захист від  атак на інформаційні ресурси угрупувань, і в першому номері не говориться про нанесення власних атак у віртуальному просторі.

    Другий номер  «Техніки моджахеда» вийшов у лютому. За даними журналу «Terrorism Monitor», що видається Фондом Джеймстаун,   в ньому описані методи таємного зв’язку і застосування дігитальних зображень. Там  також є керівництво із створення веб-сайтів ісламізму та відео з субтитрами або голосом за кадром. На перший погляд, здається, цілком нешкідливим. Але крім цього там присутній розділ з інструкцією з використання протиповітряної зброї типу базукі, яка останнім часом з успіхом застосовується  для ураження американських вертольотів в Іраку.

    Американська правозахисна організація «Anti-Defamation League» (ADL), яка бореться з антисемітизмом, опублікувала свою власну доповідь, присвячену діяльності терористів в Інтернеті, в якій  вказала на відсутність методів для  її припинення. Підкреслювалося, що багато сайтів терористичних груп ісламізму знову відновлюють свою роботу через якийсь час після того, як вони були закриті; члени Аль-Каїди можуть користуватися Інтернетом в американських громадських бібліотеках і т.д.

    Але ADL також відзначила те, що спостереження за віртуальною діяльністю ісламізму може дозволити більше дізнатися про їхні плани, стратегію та ідеологію.

    Проте, надмірний контроль часто веде до свавілля і зачіпає проблему недоторканності приватного життя, що широко спостерігалося після терористичних  атак 11 вересня.

    Суспільство опинилося в незручній ситуації, коли потрібно чимось жертвувати: приватним життям або безпекою. Вороги США існують не тільки у віртуальному просторі. 

    Ное Шартьє. Велика Епоха

  • Що є життям?

    Що є життям?

    Визначення поняття «життя» усе ще залишається для наукового світу невирішеним завданням. І хоча може здатися на перший погляд, що визначити, що є живим, а що неживим, – просто, природа останніми роками демонструє вченим численні приклади, які руйнують межі органічного світу.

    #img_left#До теперішнього часу загальноприйнятими класичними біологічними характеристиками для кваліфікації істоти як «живої» переважно були зростання і розвиток, реакція на навколишні подразники, розмноження без допомоги ззовні і споживання енергії. Проте, незважаючи на те, що ці характеристики, здавалося б, відмінно визначають життя, з яким ми знайомі, вони також поширюютсья на велику кількість фізичних явищ або предметів, які зазвичай іменуються «неживими». Один із найнаочніших прикладів – мінеральні кристали, які ростуть, розмножуються, споживають енергію і реагують на зміни навколишнього середовища. Незважаючи на це, сучасна наука все ще не визнає того, що гірський кришталь наділений життям.

    З іншого боку, всі визнають, що через якісь причини стерильна, нездатна до розмноження тварина у будь-якому разі є живою. І технічно також визнано, що вогонь потребує палива як енергії, і що він легко може поширюватися і розмножуватися. «Будь-який мимовільний хімічний процес повинен споживати вільну енергію, незалежно від того, живий він чи ні», – стверджує Стівен Беннер, астробіолог із Флоридського університету, який також теоретизує на тему про живе.

    Для науки спроби зрозуміти, що таке життя, не є тільки філософським питанням, оскільки пошуки його на інших планетах (або в інших віддалених від Землі місцях) тісно пов’язані з цим поняттям. Нерозуміння цього моменту може призвести до помилок, таких як ті, що були допущені при «Експерименті зі внесення мічених речовин» (Labeled Release experiment) місії Вікінг у 1976 р., під час якого у марсіанський ґрунт було введено розчин радіоактивно помічених речовин, щоб перевірити, чи не відбудеться вивільнення газів унаслідок розкладання. І справді, під час досліду було підтверджено виділення вуглекислого газу і був зроблений радісний висновок, що на Марсі живуть мікроорганізми. Але сьогодні думки більшості вчених сходяться у тому, що марсіанський ґрунт володіє інертною хімією, здатною засвоювати поживні речовини, і що даний експеримент не є способом, придатним для виявлення життя в інших місцях.

    Життя – це кислота

    Але, вочевидь, існує ефективний спосіб ідентифікації життя, вільний від заплутаних формул і графіків; один загальний чинник, який, здавалося б, об’єднує всіх істот, які володіють цією таємничою енергією, що називається «життям», – ДНК. Багато хто вважає, що знайшов у цій дивовижній і складній молекулі відповідь на питання, над яким сушили голову мільйони. На думку Бентона Кларка, астробіолога з Університету штату Колорадо і корпорації Lockheed Martin [авіабудування і авіакосмічна техніка], фактично у живих істот існують 102 спостережуваних характеристики, але якщо ми з’єднаємо всі їх в одне визначення, то все ж таки не зможемо отримати чогось прийнятного. Але, як стверджує Кларк, життя можна визначити, якщо ми візьмемо за основу усього лише три характеристики: самовідтворення, використання енергії і володіння набором інструкцій. Цей набір інструкцій відомий як ДНК або дезоксирибонуклеїнова кислота. Вона знаходиться у переважній більшості наших клітин і є списком інструкцій, які клітина повинна виконувати.

    На жаль, хапатися за ДНК як за обов’язкову умову для життя – ще одна помилка, якої багато вчених не бажають припускатися. Як ми знаємо, існують віруси, які у якості коду володіють лише РНК (рибонуклеїнова кислота). Хоча багато дослідників вважають віруси за межу між живим і неживим, що явно викреслює і поміщає у розряд інертних простіші форми, такі як віроїди й органічні молекули, ці справжні машини для самовідтворення мають відповідні характеристики, щоб назвати їх живими. Незважаючи на те, що існує аргумент, який дозволяє взяти під сумнів життєздатність вірусів, і який полягає у тому, що вони не здатні розмножуватися без наявності клітин-господарів, можна привести такий самий аргумент і відносно тварин, які залежать від інших живих істот в отриманні енергії для відтворення.

    Крім того, віруси можуть існувати десятки тисяч років з припиненим метаболізмом доти, доки не зустрінеться відповідний «господар», тоді як багатоклітинні тварини без їжі вмирають за короткий термін часу. Хто або що, у такому разі, є живим? Вірус (який здатний розмножуватися, стаючи причиною тисяч смертей) явно видається таким.

    Ми могли б розширити наше визначення того, що є живим, стверджуючи, що воно неодмінно містить яку-небудь нуклеїнову кислоту: чи ДНК, чи РНК. Це визначення включало б віруси і віроїди, але наш кругозір не зміг би розширитися ані на крок більше. Ми взяли у наш Ноїв ковчег достатньо форм життя, аби вірити, що існує щось іще, що може називатися живим. Але чи впевнені ми у тому, що знайшли визначення життя? Звичайно ж, ні.

    Обмежитися ДНК – означає визнати єдину форму життя у Всесвіті: форму життя, пов’язану із вуглецем. Цілком можливим є те, щоб якась форма життя базувалася на органічних молекулах, при цьому не маючи коду ДНК, або на інших, неорганічних молекулах (що не містять вуглецю). «Проблема, яка виникає при пошуку форм життя, що підтримують інструкції, – каже Кларк, – полягає у тому, що критерії можуть бути дуже специфічними. Єдині інструкції, які ми знаємо, – це ДНК і РНК. У Всесвіті можуть бути й інші можливі генетичні системи, не схожі на земну систему». Слід все ж таки визнати, що життя, яке прагнуть виявити у Всесвіті, можливо, завжди буде пов’язане із вуглецем через наявність у нього властивості з’єднуватися з іншими молекулами вуглецю, утворюючи гігантські складні молекули. Проте залишається можливість існування життя, що базується на іншій молекулі. Фактично багато вчених висунули теорію життя, що базується на кремнії, хімічному елементі, сусідньому до вуглецю у періодичній таблиці. Якби ця можливість дійсно існувала, незважаючи на те, що її не знайшли на жодній із трильйонів планет Всесвіту, від гіпотези, яка пропонує нуклеїнові кислоти як обов’язкову умову для життя, можна було б відмовитися.

    І все-таки… живе чи ні?

    Ще більше підливають масла у вогонь у полеміці навколо того, що є живим, а що – ні, певні природні реакції, які, як видається поглядові людини, мають усі ознаки життя, такі як засвоєння поживних речовин марсіанським ґрунтом або диво-мембрани Маселко-Стрижака. Останні, отримані внаслідок простого хімічного досліду, демонструють, що у природі можуть існувати стихійні реакції без участі вуглецю, дуже схожі з тими, які відбуваються в органічних клітинах. Мембрани Маселко-Стрижака, відкриті у 2004 р. двома вченими, – Єжи Маселком з Університету штату Аляска (США) і Петром Стрижаком із київського Інституту фізичної хімії ім. Л. Писаржевського Національної академії наук України, – продукт сполучення хлориду кальцію, карбонату натрію, хлориду міді, йодиду натрію і перекису водню. Ці з’єднання, вступаючи у реакцію, викликають ріст мембран у вигляді гриба, які з невеликою кількістю крохмалю приводять до реакції обміну між зовнішніми сполуками і порожнистою внутрішньою частиною мембрани. Справжні неживі клітини! Ці мембрани вражають тим, що в них залишаються незрозумілими не лише функції передачі, але й те, що вони діляться та ростуть.

    Цей тип молекулярних реакцій робить межу між живим і неживим дуже розмитою. У природі відбувається величезна кількість молекулярних реакцій, і наше фізичне тіло, як видаэться, не є винятком, воно відрізняється лише своєю складністю. Клітинні реакції обмежені лише тим, що підкоряються хімічним і фізичним законам, а ці закони застосовуються з тією ж точністю у відтворенні органічних і неорганічних молекул і навіть в окремих атомах з електронами, що обертаються навколо їхніх ядер. У цьому випадку ми можемо поставити під загрозу гіпотезу, за якою або весь Усесвіт (включаючи те, що ми називаємо життям) пов’язаний із низкою основ, у яких життям не може називатися ніщо, або, навпаки, кожен атом Всесвіту переповнений життям. Щодо цього питання Бентон Кларк також указує на те, що для існування життя не обов’язково, щоб мали місце розмноження і використання енергії. Він ділить життя на дві категорії: «організми» і «форми життя». «Форма життя – ширша категорія, яка включає організми і робить можливим розмноження». «Те, що я пропоную, полягає у тому, що окремі фізичні об’єкти треба називати «організмами», але іноді, щоб досягти розмноження, необхідна група організмів, «форма життя», – пояснює Кларк. У такому разі цими «організмами» могли би бути і кристали, що виросли за деякий час, а скеля чи стіна могли би бути такими самими живими, як і ми самі.

    Існує кінцева теорія, яка для деяких є остаточним визначенням життя. Вона базується на другому законі термодинаміки, і припускає, що Всесвіт постійно збільшує свою ентропію, тобто невпорядкованість. Згідно неї, живі системи – це «певні райони, де відбувається безперервне зростання порядку без зовнішнього втручання». Мабуть, на даний момент це найнадійніше визначення того, що таке життя. Або, можливо, нам слід докорінно змінити наше уявлення про Всесвіт.

    Версія статті іспанською

  • Шість адвокатів відкрито захищають Фалуньгун на суді в Китаї

    Шість адвокатів відкрито захищають Фалуньгун на суді в Китаї

    Ван Бо, її мати і батько, послідовники Фалуньгун з міста Шицзячжуан провінції Хебей, були арештовані комуністичним режимом Китаю. Їм був пред’явлений судовий позов.

    #img_left#Слухання у справі Ван Бо було призначене на ранок 27 квітня в районному народному суді Шицзячжуан. Шість адвокатів з Пекіна – Лі Хепін, Лі Сюнбін, Чжан Ліхуей, Лі Шунчжан, Тен Бяо і У Хунвей – виступили на слуханні, щоб захистити цих трьох відповідачів.

    Цей випадок примітний тим, що, за вказівкою режиму, захист послідовників Фалуньгун адвокатами на суді є протизаконним. Цих шість адвокатів були присутні на суді за своєю ініціативою, узявши на себе особисту і професійну відповідальність.



    У кварталі було введено військовий стан

    Згідно з повідомленням сайту «Мінхуей» (Minghui.net), три міліційних машини супроводжували трьох членів сім’ї до будівлі суду. Понад 600 міліціонерів стояли на варті навколо будівлі суду. Вся вулиця перед будівлею була оточена міліцією, а інші співробітники були вишикувані в два ряди по тротуару. Багато міліціонерів при суді і в цивільному входили і виходили з будівлі.

    Перехожі, які спостерігали за цією подією, не могли зрозуміти, навіщо необхідні всі ці заходи лише для слухання однієї справи послідовників Фалуньгун. Навіщо потрібно було збирати стільки міліціонерів, немов вони готуються боротися з кимось?

    Після того, як міліційна машина проїхала, міліціонер з відділу громадської безпеки заарештував У Лей, який також був послідовником Фалуньгун, за те, що він сфотографував цю сцену.

    Адвокати наводять у захист підсудних вагомі аргументи

    Адвокат Бо, Лі Хепін, зачитав свою вступну заяву під назвою «Конституція є вищим законом, а віра не є злочином», яку було написано в співавторстві з іншими адвокатами з команди захисників. Заснований на базі панування конституції, яка підкреслює свободу віри і захист прав людини, захист на суді роз’яснив справу на різних рівнях конституції, законодавчого органу, судової влади і пунктів закону.

    Кожний із захисників з різних точок зору вказав на те, що під час першого слухання цієї справи, закон використовувався не належним чином: факти були нечіткими, свідчення недостатніми і все це супроводжувалося неправильними судовими процедурами. З правової точки зору і з погляду принципів прав людини, У Хунвей навів приклад, що це подібне до того, як дозволити підзахисному носити лише літній одяг в холодний зимовий день.

    Суддя часто переривав захисників і погрожував їм під час слухання справи. Коли Лі Хепін відповідав, що віра у Фалуньгун належить до сфери свободи віри, суддя Лю Бінь не міг логічно і юридично спростувати цю точку зору; натомість він стверджував: «Лі має деякі проблеми в галузі ідеології».

    Відповідачі розкривають правду про переслідування Фалуньгун

    Знаходячись на трибуні, відповідач Ван Бо, її мати Лю Шуцинь і батько Ван Синьчжоу викрили злочинні дії судді та обвинувачів на першому слуханні і також заявили, що всі троє послідовників Фалуньгун зазнавали тортур, щоб змусити їх визнати свою провину.

    Під час останньої заяви Ван Бо, її неодноразово переривали судді Луй Ліїн і Лю Бінь.

    Адвокати, яким погрожували

    Через тиск китайського комуністичного режиму Тен Бяо не зміг приєднатися до команди захисників, але він все-таки відвідав слухання справи, щоб виразити свою підтримку. Після суду на Тена напала група міліціонерів, які знаходились при виконанні службових обов’язків у суді. Вони схопили його і кинули в бруд на інший бік дороги, поряд з будівлею суду.

     

    Тен є доктором юридичних наук, відомим дослідником і викладачем в китайському університеті політології і права. Одного разу він написав листа в Збори народних представників, радячи усунути систему арештів. Він був вибраний в числі 10 популярних постатей у сфері права країни в 2003 році, він також отримав приз за соціальні досягнення від «Gleitsman Foundation».

    Все більше й більше людей висловлюються в захист Фалуньгун

    Починаючи з 1999 року, комуністична партія Китаю поширювала чутки і брехню про Фалуньгун, щоб обгрунтувати свої переслідування проти послідовників Фалуньгун. Після восьми років постійного роз’яснення правди практикуючими Фалуньгун, все більше й більше людей дізнаються правду і починають висловлюватися на захист Фалуньгун. Ці шість адвокатів – всупереч критиці комуністичного режиму, відкрито захищали Фалуньгун на суді.

    Версія англійською

  • Китайський комуністичний режим намагається перешкоджати Всесвітньому конкурсу китайського танцю, що проводиться НТДТБ

    Китайський комуністичний режим намагається перешкоджати Всесвітньому конкурсу китайського танцю, що проводиться НТДТБ

    26 квітня пропагандистська машина китайського комуністичного режиму опублікувала статтю, яка дискредитує телекомпанію «Нова Династія Тан» (НТДТБ) і її перший Всесвітній конкурс Китайського танцю ("Global Chinese Dance Competition"), проведення якого планується 20-27 травня 2007 р. в місті Нью-Йорку.

    #img_right#У статті цитувалося офіційне звернення до китайських танцюристів, метою якого є підірвати і перешкодити проведенню конкурсу. Журналіст «Великої Епохи» взяв інтерв’ю у Цзінь Чжун, головного редактора «Open Magazine» в Гонконзі, який висловив свою думку про те, що в послідовній методиці придушення Комуністичною партією Китаю (КПК) не було нічого нового.

    Цзінь сказав, що успіх яскравого театрального китайського новорічного дійства НТДТБ добре відомий міжнародній громадськості. Як західна, так і східна публіка цього року була глибоко зворушена видатним виконанням. Культурні і художні заходи, проведені НТДТБ, такі, як яскраве театральне дійство і Всесвітній конкурс китайського танцю, є глибоким і знаменним відродженням справжньої китайської культури. Розповсюдження традиційної китайської культури НТДТБ дало нове відродження китайського мистецтва на світовій сцені.

    Експорт комуністичним режимом комуністичної партійної культури протягом 60 років її існування прихований під маскою лицемірства, брехні, аморальності і жорстокості. Ця пропаганда показує, що може тільки зазнати невдачі поряд із справжньою китайською культурою НТДТБ. Тому режим почав даремну атаку на НТДТБ.

    Цзінь прокоментував: «Поряд із стабільними і могутніми успіхами концертів НТДТБ, комуністичний режим, знаходячись у безвиході, може діяти тільки по-старому, намагаючись обдурити людей шляхом відвертої пропаганди. Використовувалася та ж тактика, що й режимом колишнього лідера Цзян Цземіня на початку переслідування Фалуньгун. В цьому випадку КПК намагається залякувати людей в художніх колах і погрожувати їм».

    Під час проведення Китайського Нового року в 2007 році, Цзінь дивився китайське новорічне шоу (Chinese New Year Spectacular) в Радіо Сіті в Нью-Йорку. Він розповідає: «Дійство було яскравим і успішним. Я бачив, що воно дуже сподобалося як китайцям, так і європейцям. Вони були глибоко зворушені. У ньому був переданий дух істини, доброти і краси.

    Дійство втілювало все хороше і праведне, підкреслюючи моральний характер традиційної китайської культури і показуючи, що «за добро відплатиться добром, а за зло послідує покарання».

    Воно відновило традиційну китайську культуру, і чисті, піднесені й прекрасні елементи концерту принесли людям велику користь. Вони очистять душі глядачів і піднімуть людську моральність.

    «Комуністична партія Китаю відповідальна за повне знищення всієї традиційної китайської культури протягом останніх 60 років. Здійснюючи таке зло, задіюючи величезні людські та інші ресурси для розповсюдження ідеології КПК про класову боротьбу і ненависть… широкомасштабне промивання мізків, вона отруїла багато молодих людей, щоб вимостити дорогу Китайській революції», – пояснив Цзінь.

    «Під час страшної і безпрецедентної Культурної революції незліченна кількість сімей була зруйнована і безліч людей померли насильницькою смертю. Люди, від інтелектуалів до пересічних громадян, зазнали жорстоких переслідувань. У той час багато підлітків служили в Червоній Армії. Вони стали порочними вбивцями комуністичного режиму. Це тільки один типовий приклад того, як комуністична партійна культура отруїла китайців, а подібних прикладів незлічити. Сьогодні так звані художні виступи комуністичної партійної культури  наскрізь просочені її ідеологією ненависті, жорстокості, аморальності і вульгарної веселості», – продовжив Цзінь.

     

    На закінчення Цзінь сказав, що він упевнений: всесвітній конкурс Китайського танцю пройде успішно і на міжнародній сцені з’явиться напрям китайського класичного танцю, який виявиться успішним.

    «У ці дні нападки режиму є все більш і більш істеричними, але менш впливовими. Вони не в змозі досягти своєї мети – перешкодити НТДТБ. Це показує тільки неспроможність партійної культури КПК. Всі люди, які бачили дійство, і ті, хто подивляться Всесвітній конкурс китайського танцю, перед лицем фактів зможуть відрізнити добро від зла і праведне від неправедного», – сказав Цзінь.

    Версія англійською

  • Щоб прикрити бідність, в Китаї побудували «Велику Стіну прикриття»

    Щоб прикрити бідність, в Китаї побудували «Велику Стіну прикриття»

    За повідомленням інформаційного агентства Чжунянше, район Юн Цзін, розташований в провінції Ганьсу на північному заході Китаю, є одним з найбідніших районів у Китаї. Недавно місцевий уряд збудував високу стіну біля федеральної дороги. Жителі називають її – «Велика Стіна прикриття».

    Якщо виїжджати з міста Ланьчжоу, столиці провінції Ганьсу, до району Юн Цзін, то всі три волості, розташовані вздовж шляху, є бідними районами. Раніше тут можна було побачити тільки убогість і голі гори, навіть зелені порівняно небагато.

    Тепер, якщо їхати цією дорогою, можна побачити з обох боків нові високі стіни, пофарбовані синьою фарбою. У деяких місцях над стіною ще додали глазуровану черепицю. Житель села Саньтяосянь сказав: «Ці стіни будували для того, щоб не було видно старих будинків і убогості. Ті, хто тепер проїжджають, не бачать наших старих і бідних будівель».

    Житель села Женьхе відзначив, що стіни, звичайно, красиві, але вони завдають дуже багато незручностей для побутового життя. У багатьох  будинках через ці стіни в кімнатах немає сонячного світла. Місцеві торговці також не задоволені цією спорудою.

    Як повідомляється на селянському сайті «163.com», цеглу і цемент привезла місцева влада. За наказом місцевого начальства, всі сім’ї повинні брати участь у будівництві. Ті сім’ї, які не вміють або не можуть взяти участі в будівництві, повинні заплатити 30 – 40 юанів, щоб найняти майстра для будівництва.

    На запитання, навіщо витрачати таку велику суму грошей для спорудження стін, чиновник з села Ченьцзін заявив, що це нова вимога від уряду району. Мета в тому, щоб швидко покращити вигляд сучасного Китаю.

    На думку фахівців, з епохи Ден Сяопіна компартія Китаю побудувала декілька «вітринних міст», витративши кошти всього Китаю. І хоча іноземні гості можуть бачити і захоплюватися такими сучасними містами як Шанхай, Шеньджень, Гуанчжоу і т. д., більшість районів Китаю не мають шансу на розвиток. Тому, місцеві чиновники придумали такі «геніальні й швидкі способи» покращення зовнішнього вигляду місцевості.

    #img_center_nostream#

    #img_center_nostream#

    #img_center_nostream#

  • Фотоогляд: Безпорадні пішоходи в жвавих районах Пекіна

    Фотоогляд: Безпорадні пішоходи в жвавих районах Пекіна

    #img_center_nostream#

    #img_center_nostream#

    #img_center_nostream#

    #img_center_nostream#

    #img_center_nostream#

    #img_center_nostream#

    #img_center_nostream#

    #img_center_nostream#

    #img_center_nostream#

     

    «Взгляд на Китай» 

  • Заява Девіда Мейтаса і Девіда Кілгура про те, що в Китаї повинні вступити в силу нові правила стосовно видаляння органів

    Заява Девіда Мейтаса і Девіда Кілгура про те, що в Китаї повинні вступити в силу нові правила стосовно видаляння органів

    Девід Мейтас і Девід Кілгур у своїй заяві, оголошеній кілька днів тому, закликали уряд Китаю терміново ввести нові правила стосовно видаляння органів.



    #img_right#Уряд Китаю затвердив нові  правила в п’ятницю 6 квітня, і вони набули чинності 1 травня. Нові правила забороняють торгівлю людськими органами заради отримання прибутку.

    Кілгур і Мейтас заявили:

    «Китай вже має досвід у сфері голослівних заяв і видання законів, які звучать красиво, але не втілюються в життя. Заяву про зміну правил можна тільки вітати. Але ця заява нічого не означає, якщо практика видаляння органів з тіл донорів заради отримання величезних сум триватиме».

    «Ця заява про зміну правил фактично стверджує, що Китай збирається  зупинити видаляння органів заради отримання великих прибутків у донорів, які не дали своєї згоди. Сама заява, що вони збираються це припинити, говорить про те, що така практика існує».

    «Ми виражаємо стурбованість тим, що ця заява про зміну в законі не більш, ніж політична косметика, елемент пропаганди».

    Девід Кілгур і Девід Мейтас є авторами Звіту про перевірку тверджень про видаляння внутрішніх органів у практикуючих Фалуньгун в Китаї, перша версія якого була обнародувана 6 липня 2006 р., друга – 31 січня 2007 р. Вони стверджують, що тисячі практикуючих Фалуньгун страчуються професійними медиками заради комерції, і їх життєво важливі органи продаються, часто іноземцям. Повторний звіт майже подвоїв, з 18 до 33, кількість свідчень, що доводять це твердження. Обидві версії знаходяться на organharvestinvestigation.net. Повний текст заяви наведений нижче.

    Для отримання докладнішої інформації:

    Девід Мейтас: 204-944-1831; dmatas@mts.net.

    Девід Кілгур: 613-747-7854; dwkilgour@gmail.com.


    Заява Девіда Мейтаса і Девіда Кілгура

    У відповідь на зміну правил стосовно видаляння органів, оголошену в Китаї 2 травня 2007 р.

    Китай вже має досвід політичних декларацій і видань законів про трансплантацію людських органів, які звучать красиво, але не втілюються в життя. Найостаннішу офіційну заяву Китаю про зміну правил трансплантації людських органів, яка забороняє їхній продаж заради отримання прибутку, можна тільки вітати. Але ця заява не  означає нічого, якщо триватиме  практика видаляння органів у донорів, які не дали своєї згоди,  що відбувається заради отримання величезних прибутків. Нові правила повинні бути запроваджені в життя.

    У березні Китай ввів інший закон, що набув чинності 1 липня 2006 р., який також забороняв продаж органів. І раніше Китай проводив політичні маніпуляції  замість того, щоб попередити таку практику.

    Заступник міністра Охорони здоров’я Хуан Цзефу, виступаючи на конференції хірургів на півдні в місті Гуанчжоу в середині листопада 2006 р., відкрито засудив продаж органів, видалених у страчених ув’язнених, засуджених до смерті, сказавши: «Підпільний бізнес повинен бути заборонений». Але він вже й був заборонений  законом з 1 липня і політичними заявами, даними задовго до цього. Його промова була офіційним визнанням того, що попередні заборони були неефективними.

    У своєму звіті «Кривавий урожай», ми прийшли до висновку, що тисячі практикуючих Фалуньгун страчуються професіоналами від медицини з комерційних міркувань, і їх життєво важливі органи продаються, часто іноземцям. Перша версія цього репортажу вийшла 6 липня 2006 р., друга версія була випущена 21 січня 2007 р. Оновлена версія майже подвоїлася в кількості, з 18 до 33  свідчень свідків, що привели до цього висновку. Уряд Китаю ще не надав яких-небудь фактів або цифр, які б спростовували висновки, зроблені в Звіті.

    Одна з причин того, що ми в своєму звіті «Кривавий урожай» пришли до висновку, що видаляння внутрішніх органів у практикуючих Фалуньгун має місце, полягає в тому, що заходи безпеки для перешкоди цьому не були проведені. Заява про зміну правил доводить це спостереження. Зміна в законі є  мовчазною згодою з тим, що існуюча система законодавства  не здатна запобігти практиці, яку ми з жахом засуджуємо.

    Ця заява про зміну закону фактично стверджує, що Китай збирається припинити видаляння органів у донорів, які не дали своєї згоди. Сама заява, що китайські лікарні збираються припинити цю практику, є допущенням того, що ця практика існує.

    Ми стурбовані тим, що ця заява про зміну в законі – не що інше, як  політична  косметика і елемент пропаганди. Така ж, якою виявилася заява в березні 2006 р. про зміну в законі з 1 липня 2006 р. і попередні політичні заяви.

    Китайська влада побудувала величезну кількість трансплантаційних  центрів. Багато практикуючих Фалуньгун  залишаються  в центрах  ув’язнення і у виправно-трудових таборах. Чи будуть військові шпиталі та хірурги, які сьогодні функціонують, незалежно від цивілізованої системи охорони здоров’я і серйозно залучені в трансплантаційний бізнес, підкорятися новим положенням?

    Практика видаляння органів у донорів, що не дали своєї згоди, для отримання величезного прибутку, пережила всі попередні політичні декларації. Залишається тільки спостерігати, чи  дадуть ці зміни в законі позитивний ефект.

    Ця заява підтверджує, що трансплантаційна індустрія в Китаї створює уряду політичні проблеми. Ми стверджуємо, що ці проблеми не будуть вирішені політичними деклараціями, які вже проголошувалися не раз. Ми продовжуватимемо ретельно досліджувати практику трансплантацій в Китаї. Ми закликаємо світову спільноту не допускати, щоб ця заява примусила  повірити, що тепер у Китаї в питанні трансплантації все буде гаразд.

  • 74 802 чашки чаю на площі в Лондоні (фотоогляд)

    74 802 чашки чаю на площі в Лондоні (фотоогляд)

    Продюсер фільму "Сліди людини" підрахував скільки чаю випиває людина за все життя. Для наочності він виставив 74802 чашки чаю на Трафальгарській площі з метою реклами свого фільму.

    Фільм "Сліди людини" (Human Footprint) по Channel 4 спрямований на те, щоб звести воєдино всі аспекти нашого життя, щоб зрозуміти, скільки ми їмо, мріємо і пукаємо від колиски до могили. Також у фільмі розглядається дія кожної людини на планеті протягом 2 475 576 000 секунд, які кожен з нас, в середньому, проводить на планеті Земля.

     

    "Наш проект примушує замислитися, що вийде, якщо весь одяг, пральні машини і туалетний папір, які ви використовували за життя, скласти під дверима. Або якщо викласти весь хліб, який ви з’їли або, виставити чашки чаю, який ви випили".

    Фільм відправляє глядачів у подорож, починаючи з дитинства, де ми використовуємо 3796 підгузників і відливаємо 254 літри сечі, до похилого віку і смерті: до цього трагічного моменту ми з’їдаємо 10866 морквин, приймаємо 7163 ванни і випускаємо гази, в середньому, 15 разів на добу.

    За його словами, більше всього його вразили дані про те, скільки людина викурює: в середньому, 77 тис. сигарет. Впродовж нашого життя 10 наших знайомих здійснюють самогубство, 9 гинуть у ДТП і один гине під час пожежі.

    #img_gallery#
  • Шоколадна історія

    Шоколадна історія

    Сьогодні нікого не здивуєш шоколадним батончиком, але довгий час шоколад вважався продуктом, доступним лише вишуканій і заможній публіці.

    Від напою до плитки

    #img_left#Історія цього продукту почалася десь у 600 році до н.е. на берегах Мексиканської затоки. На думку дослідників, саме в цей час стародавні майя і ацтеки стали культивувати какао-дерево і готувати з його плодів напій чоколатль, який додає сил та енергії. На смак він дуже відрізнявся від звичного гарячого шоколаду, оскільки складався з розмолотих какао-бобів, пекучого перцю чилі та меду, тому був дуже гірким. Напій вважали їжею богів, унаслідок чого плоди какао-дерева стали використовувати як гроші — за сотню бобів можна було купити раба.

    У Старому Світі про шоколад дізналися лише через 2000 років. Спочатку Колумб отримав у дар від індійців какао-боби, а через декілька років інший іспанський конкістадор, Ернан Кортес, підніс їх в дар королю Карлу V. У супровідному листі мовилося, що одна чашка шоколадного напою допомагає боротися із втомою і додає сил. Але іспанцям він не сподобався. Та й з чого б? Гіркий і незвичний на смак. Тому кухарі вирішили вдосконалити творіння ацтеків: замінили чилі на корицю і мускатний горіх, замість меду щедро додали цукру і подали шоколад гарячим. Оле! Напій виявився для двору.

    Тільки у другій половині XVII століття шоколад стали додавати у випічку – тістечка та рулети. Це відкрило нову віху в історії продукту – тепер його можна було не тільки пити, але й їсти. А ось перші предки шоколадних плиток з’явилися тільки в XIX столітті. З цієї миті почався розквіт компаній, що виробляють кондитерські вироби з цього продукту.

    Шоколадні шедеври

    #img_left#Сьогодні шоколад є постійним інгредієнтом в кулінарії – з цього продукту готують цукерки, покривають ним торти, будують замки і скульптури і навіть зображують з його допомогою… президентів. Так, недавно на «Шоколадному салоні» в Парижі російські кондитери представили роботу художника Віталія Пономарьова, яка була зроблена за стародавньою китайською технологією і була не що інше, як портрет Володимира Путіна. На виготовлення «солодкого» президента у майстра пішло 8 годин. Шоколадку розміром 34х48 см оцінили в 700 доларів, але це вже не їжа, а мистецтво.

    Краще весняне рішення

    У травні весна дарує ласунам першу фруктову спокусу – з’являється полуниця. Найкращий спосіб урізноманітити десертне меню – сумістити ягоди, фрукти і шоколад у шоколадному фондю. Ніщо так не об’єднує компанію, як фондюшниця і шпажки.

     Шоколад для цього краще вибирати гіркий, але не пористий, з великим вмістом какао (мінімум — 75%). Він добре розтоплюється, рівномірно покриває плоди і досить швидко застигає. Важлива деталь: фрукти для фондю повинні бути сухими, щоб в розтоплений шоколад не потрпляли вода або сік. І, звичайно ж, в нього можна додати (це вже залежить від смаку) коньяк, лікери, різні спеції. Незабутня вечірка гарантована.

    Соус молі

    Соус молі винайшли черниці в мексиканському місті Пуебла. Його прийнято подавати до овочів та м’яса. Соус має насичений аромат і смак; до його складу входить шоколад, кориця і, звичайно ж, перець чилі.

    Склад:

    маленькі перчинки чилі – 12 шт.

    стиглі помідори – 3 шт.

    свинячий жир – 1/4 чашки

    цибуля – 1 шт.

    часник – 8 зубчиків

    кориця – 1 паличка

    материнка – 1 ст.л.

    несолоний арахіс – 1/4 чашки

    гвоздика – 1 зірочка

    тісто з кукурудзи (маса) – 1/4 чашки

    порошок какао – 1 ч.л.

    чебрець – 1/4 ч.л.

    насіння анісу — 1/4 ч.л.

    розпарені родзинки – 1/4 чашки

    перець — 3 горошини

    курячий бульйон – 4 чашки

    Приготування

    Перчинки чилі обсмажити на сухій сковороді, зняти шкірку, очистити від насіння і з’єднувальних перегородок. З помідорів зняти шкірку.

    Приготувати масу: збити 1 чашку свинячого жиру до повітряного стану, вмішати 3 чашки кукурудзяної муки, додати 2 ч.л. солі та 2 чашки води. Вимісити до однорідного стану.

    Традиційно всі інгредієнти, окрім бульйону, розтирають в ступці (можна скористатися блендером).

    Розігріти жир і обсмажити в ньому порізані кубиками цибулю і часник до м’якості. Пюрірувати арахіс і какао; додати прянощі, томати і збивати до отримання однорідної пасти. Покласти в масу цибулю і часник, знову збити. В кінці додати перець і збивати до однорідного стану.

    Додавати по 1/4 чашки бульйону і вимішувати до гладкості в невеликій каструлі. Уварювати на повільному вогні протягом години доти, доки маса не загусне. Іноді для пікантності в цей соус додають 1/2 ч.л. меленої кави.

    Шоколад по-мексиканськи

    В ідеалі цей напій готується з круглого мексиканського шоколаду, який можна знайти в спеціалізованих магазинах. Але його можна замінити 1/4 чашки якісного какао, змішаного з 1/4 чашкою цукру.

    На 4 чашки:

    Склад:

    мексиканський шоколад – 40 г

    молоко – 3 чашки

    вода – 1 чашка

    кориця – 3 палички

    кайєнський перець (за бажанням) – 1/4 ч.л..

    Приготування

    Шоколад порізати на шматочки. Налити в каструлю 3 чашки молока, влити воду і поставити на слабкий вогонь. З’єднати суміш із шоколадом.

    Помішувати шоколадне молоко за допомогою палички кориці для додання напою аромату. За бажанням можна додати 1/4 ч.л. кайєнського перцю, щоб шоколад став більш пряним.

    Розрізати навпіл дві палички кориці й покласти їх в 4 чашки. Збити шоколад віночком і розлити по кухлях. Подавати одразу ж.

    Цікаві факти

    Чорний шоколад 

    #img_left#Для справжніх гурме не існує іншого шоколаду, окрім чорного. У ньому міститься від 30% до 75% какао-бобів. При виборі продукту перевагу варто віддавати маркам з високим відсотком вмісту плодів какао-дерева. Особливо важливо враховувати це правило, якщо ви купуєте його для теплової обробки або з  іншою кулінарною метою.

    Молочний шоколад 

    В цьому сорті менше какао-бобів і більше цукру, ніж в чорному. Молочний шоколад більше підходить для прикраси тортів і тістечок. Еталонний смак повинен бути вершковим, але не занадто солодким. При купівлі варто звернути увагу на список інгредієнтів, наведений на упаковці. Якщо виявиться, що виробник замінив какао-олію рослинним жиром, відмовтесь від купівлі. 

    Білий шоколад 

    Шоколадом цей продукт можна назвати з великою натяжкою. Переважно він складається з какао-олії, сухого молока і цукру. З кулінарною метою краще використовувати хороші марки білого шоколаду. Головне правило: при розтопленні використовуйте делікатну температуру. Перегрітий білий шоколад стає зернистим і втрачає в смаку.