Blog

Гонконг. 12 червня на відкритті пам’ятника жертвам комунізму у Вашингтоні президент Буш засудив жорстокість тоталітарних урядів, заявив, що ідеологія комунізму та його прибічників призвела до загибелі десятків мільйонів чоловік.

#img_left#Цинь Ган, спікер Міністерства закордонних справ Китаю, висловив «сильне невдоволення и обурення» стосовно промови Буша. Прте деякі китайські дослідники, вважають, що промова Буша відображає істину, і що захист прав людини має універсальну цінність.



Буш двічі згадував про Китай

У своїй промові, яка тривала декілька хвилин, президент Буш двічі згадував про Китай, зазаначивши, що «у відповідності з оцінками вчених, комунізм забрав десятки мільйонів людей у Китаї та СРСР… Втрата цих людей переслідує історію, і серед них мільйони безіменних, вбитих жорстокою рукою комунізму…, до числа яких належать китайські громадяни, яких було вбито під час «великого стрибка» та Культурної революції.

Цинь Ган скзав, що деякі сили у Вашингтоні проводять цю конфронтацію ідеологій та суспільних систем на основі мислення періоду «холодної війни» та своїх політичних цілей. Він вимагав від США «припинити розрізняти менталітети та ідеології й припинити втручання у внітрішні справи Китаю».



Чжан Цзухуа: Права людини, свобода та демократія – це універсальні цінності

Чжан Цзухуа, пекінський вчений, вважає, що промова Буша є цілком адекватною. Згідно з його розумінням, промова Буша відображає істину. Крім того, він вважає, що права людини, свобода і демократія – це універсальні цінності, їх поребують як американці, так і китайці. Він не вважає це внутрішніми справою Китаю.

Чжан сказав: «У минулому сторіччі два суспільних ідеологічних напрямки, комунізм та фашизм, принесли людям страшенну катастрофу, особливо для людей, які мешкали у комунічтичних країнах. Катастрофа полягала у втраті майна, свободи та життя. Наприклад, у Китаї та Радянському Союзі дестки мільйонів чоловік було вбито внаслідок дій цих напрямків.

Він додав, що після Другої світової війни фашизм, загалом, було стримано, але комунізм, у Китаї та деяких меньших за розміром країнах до сьогодні приносить нещастя навіть після його краху в СРСР та східних країнах. Він гадає, що промова Буша була спрямована на те, щоб дати людям можливість згадати по те, що сталось в історії, розкрити правду та знайти правосуддя.

Сунь Вень-Гуан: Не забувайте історію

Сунь Вень-Гуан, у минулому професор Університету провінції Шаньдун, повідомив, що встановлення пам’ятника жертвам комунізму у США сильно надихнуло його. Він прокоментував: «Ця подія дуже обнадіює китайців континентального Китаю. Кожен, хто прийшов сьогодні сюди, говорив про цю подію, і кожен вважає, що це надзвичайно. Велика кількість людей у світі дотепер пам’ятають про страждання, які спричинив комунізм. Тому що Китай було згадано у промові Буша, всіх хвилює ця тема».

З приводу того, чи була промова Буша виявленням «менталітету періоду холодної війни», Сунь сказав, що це історія, і ми не повинні її забувати. Президент Буш зазначив у своїй промові, що було послідовно вбито 100 мільйонів чоловік. Сунь додав: «Більшість із них – китайці з континентального Китаю. Під час «великого стрибка» загинуло 20 чи 30 мільйонів чоловік, та ще більше людей загинуло під час Культурної революції і проведення аграрної реформи. Тому більшість із тих десятків мільйонів людей були з Китаю».

Сунь зуважив, що президент Буш говорив про китайську історію, однак про масові порушення прав людини, які здійснюються зараз у Китаї, не було сказано.

Тільки Китай займає оборонну позицію

Навіть колишній лідер Комуністичної партії Китаю(КПК) Ден Сяопін як пораду для комуністичного режиму Китаю висував наступні девізи: «Не очолюй», «Не сперечайся», «Приховуй свої таланти» і т.і. Хоча Буш цього разу відзначив інші країни, такі як Ефіпія, Афганістан, Нікарагуа та інші, тільки комуністичний режим Китаю висловив «сильне невдоволення та опозицію».

І Сунь, і Чжан вважають, що китайські комуністи, в певній мірі, висловились як представники комуністичних режимів усього світу, з того часу як комунізм зник у СРСР та Східній Европі. Тільки КПК вважає за необхідне протистояти словам Буша.

Хай Ян. Радіо Голос Америки

Нещодавно були розкриті шокуючі факти існування дитячої праці на континентальному Китаї. Понад тисячу дітей було продано для примусової праці на цегельні заводи в окрузі Хундун провінції Шаньсі. Влада не поспішає з відповіддю або зовсім відмовляється коментувати ці факти.

#img_left#За повідомленнями ЗМІ, місцева влада поставилася байдуже до цього злочину, й іноді вона навіть перешкоджає розслідуванню, проведеному батьками дітей. Комуністичний режим почав розслідування лише під міжнародним тиском.

Відповідно до повідомлень ЗМІ континентального Китаю, більшість дітей були притягнуті або викрадені контрабандистами на залізничних станціях, автовокзалах, під мостами або на вулицях м. Чженьчжоу. Дітей продають на цегельні заводи провінції Шаньсі зазвичай за 500 юанів (приблизно 65 американських доларів) за кожну дитину.

Організована злочинність захищена

15 червня 2007 р. газета «Beijing Youth» повідомила, що синові партійного лідера села Цаошен належить один із підземних цегельних заводів в окрузі Хундун, і він перебуває під спеціальним захистом. Ці цегельні заводи платять високі податки й «мають особливі зв’язки з державними чиновниками».

За повідомленням газети «Guangzhou New Express Daily» від 13 червня, рабська праця дітей існує багато років. Місцева влада не допомагала рятувати дітей, а замість цього захищала й підтримувала цегельні заводи. Чай Вей, батько одного з дітей-рабів, сказав, що якось він намагався врятувати декількох дітей із цегельного заводу в окрузі Ліньї. Однак поліція відмовилася допомагати йому, тому що власником заводу була впливова людина. Зрештою, Чай зміг урятувати тільки сімох дітей. Іншого разу поліція округу Юнцзі навідріз відмовилася йому допомогти.

За даним телеканалу провінції Хенань, один із батьків знайшов свою дитину на цегельному заводі за допомогою поліції. Він також знайшов іншу дитину зі свого міста й захотів забрати її назад додому. Місцева поліція сказала йому, що завод витратив сотні юанів на купівлю дитини, і заявила: «Ви знайшли свою дитину, а інших залишіть у спокої».

Нещасні раби – і це в наш час!

14 червня газета «Shanghai Morning Post» повідомила про групу дітей, які працювали на цегельному заводі. Вони тягали глиняну цеглу понад 10 годин на день. Їх регулярно били для того, щоб змусити працювати швидше. Ці діти були брудними, а їхній одяг – зношений і весь в пилу. Деяким із них було біля 15 років, а деяким – усього 8. Усе це відбувається на сотнях цегельних заводів у південній частині провінції Шаньсі.

5 червня 2007 р. в «Dahe BBS» була опублікована стаття «Дорога до рабства – діти, продані на цегельні заводи провінції Шаньсі. 400 батьків молять про допомогу». У статті описується, що відбувається з дітьми на цих заводах:

"Ці босі діти працюють цілими днями,  їхнє волосся настільки брудне, що вони схожі на дикунів. Деякі з них ізольовані від навколишнього світу вже сім років; інших б’ють і калічать після їхніх спроб утекти; у деяких із них обпалені й закривавлені спини, тому що працівники випалюють на їхніх спинах клеймо розпеченою цеглою. Дітям доводиться працювати понад 14 годин на день, і їх ніколи як слід не годують. Якщо вони занадто втомилися або зменшують темпи роботи, наглядачі беруть цеглу й кидають її їм у голову. Якщо кровотеча посилюється, вони використовують брудний одяг, щоб зупинити її, але при цьому діти повинні продовжувати працювати. Жорстокі побої відбуваються увесь час".

«Дітей ніколи не відправляють у госпіталь, якщо вони одержують травми від побоїв. Якщо їхній стан погіршується, і немає надії на лікування, то їх заживо ховають. Ці діти також страждають від серйозних шкірних захворювань через відсутність душу та належної гігієни. Наймолодшому з них 8 років».

Держава не поспішає з відповіддю

5 червня ЗМІ провінції Хенань почали збирати імена зниклих дітей, сподіваючись на подачу списку до департаменту громадської безпеки. Однак, як прокоментувала газета «Oriental Daily News», про випадок із провінцією Шаньсі було відомо вже майже два тижні, але центральний уряд відповів лише кілька днів тому.

Із самого початку контролювати цю справу було наказано чиновникам низького рівня, а не людям з політичних і юридичних установ. Це змушує людей задуматися про те, що центральний уряд намагався представити цю справу не як карну, надаючи злочинцям час зникнути, а також очікуючи, що згодом інцидент буде вичерпаний.

Фен Іжань. Велика Епоха

Ума Турман народилася 29 квітня 1970 року в Бостоні, США, в родині відомого історика-буддиста Роберта Турмана і шведки за походженням Нені он Шлебредж – психотерапевта. Ума виросла в Індії, оскільки її батько свого часу отримав пропозицію щодо роботи у цій загадковій країні. У них вдома часто гостювали буддійські ченці, одного разу навіть її родину відвідав сам Далай Лама.

У п’ятнадцять років Ума приймає рішення кинути школу заради акторської кар’єри і переїздить до Нью-Йорка. Вона заробляла на життя, працюючи моделлю і посудомийкою, як і її мати, коли та приїхала в США зі Швеції. Потім були перші незначні ролі. Найбільш важливою роботою на початку кар’єри стала роль в картині «Небезпечні зв’язки» (1988), де її партнерами стали Джон Малковіч, Мішель Пфайффер і Кіану Рівз. Її робота в цьому фільмі була високо оцінена критиками.

У 1990 році Ума виходить заміж за британського актора Гері Олдмена, проте шлюб виявився недовгим, і через два роки сім’я розпалася. З чуток, причиною розлучення стала надмірна пристрасть Олдмена до випивки.

#img_gallery#

Справжня слава до Уми Турман прийшла після того, як вона зіграла роль Мії Уоллес, дружини гангстера в культовому фільмі Квентіна Тарантіно «Кримінальне чтиво» (1994). Фільм викликав справжню сенсацію, був названий однією з кращих картин десятиліття, завоював «Золоту пальмову гілку» кінофестивалю в Каннах. Квентін Тарантіно став світовою знаменитістю, а Ума Турман була номінована на Оскара, як краща актриса другого плану.

Під час зйомок футурологічного триллера «Гаттака» (1997) Ума знайомиться із своїм майбутнім другим чоловіком актором Етаном Хоуком, який був її партнером по фільму. Як це вже часто траплялося в її кар’єрі, фільм був високо оцінений критиками, але не мав касового успіху. Зате через рік вона вийшла заміж за Етана Хоука і незабаром у них народилася донька. У січні 2002 року у подружжя з’явилася і друга дитина – син Роан.

У 2003 році Ума Турман знову працює разом з Квентіном Тарантіно над картиною «Вбити Біла» (вийшла в двох частинах), з яким у неї після зйомок «Кримінального чтива» зав’язалася тепла дружба. Режисер навіть відклав на рік початок роботи над фільмом через вагітність Уми, не бажаючи віддавати роль іншій актрисі.

Рік очікування не виявився марним: фільм зібрав у всьому світі понад 110 000 000 доларів, а Ума Турман була номінована на «Золотий глобус» як краща актриса. Квентін Тарантіно часто називає Уму Турман своєю музою. Вочевидь, в його словах є велика частка правди.

Головне місто Таїланду, метушливий і неспокійний Бангкок, пропонує достаток кулінарних спокус для будь-якого мандрівника. Це – місто з більш ніж дев’ятимильйонним населенням і місце, де ви можете що-небудь поїсти у будь-який час.

#img_right#Апетитні фрукти

Для тих, хто вперше в Таїланді, рекомендується покуштувати тропічні фрукти на одному з численних ринках міста. Такий ринок на відкритому повітрі зазвичай знаходиться на початку провулка, де продається все, починаючи від фруктів до живих курчат. Ціни на фрукти і овочі, куплені на відкритих ринках, як правило, нижчі ніж в універсамах.

Крім ринків, такі фрукти, як гуава, ананас, папайя, кавун і зелене манго, продають також вуличні продавці. Зелене манго досить в’язке, але приємне на смак. У торговців зазвичай також є два типи фруктових соусів: солоно-солодкий соус, змішаний з роздробленим чілі, і «нам-пла-ван» (буквальний переклад водно-солодко-рибний), який схожий на карамелевий соус, зроблений з пальмового цукру і рибного соусу.

Більшість тайців вживає соус «нам-пла-ван» із зеленим манго, а солоно-солодкий – із зеленим манго, гуавою, ананасом і кавуном. Якщо Ви полюбляэте солодке, спробуйте «нам-пла-ван». Середня ціна 10 або 20 батів (0,37 $ або 0,74 $) за порцію у вуличних торговців – це невелика ціна за таку чудову і здорову закуску.

Звичайно, в Таїланді є більш екзотичні тропічні фрукти, типу мангостін, саподілла (один із моїх улюблених, який продається в сезон з вересня по грудень), лонган, ной наа (солодке кремове яблуко), рамбутан, і рожеве яблуко (мій чоловік обожнює його після того, як спробував один раз). Є також сумно відомий дуріан, який, як то кажуть, "має смак небес і запах пекла". Люди або люблять ці фрукти або ненавидять їх. Незалежно від того, що говорять інші, завжди краще спробувати і вирішити самому.

Якщо вам подобається смак дуріана і, ласуючи ним, вам важко зупинитись, запам’ятайте одне: місцеві жителі говорять, що не можна вживати алкоголь, якщо ви з’їли велику кількість дуріана. Фольклорний переказ розповідає про чоловіка, який помер від того, що "жар" в його тілі від дуріана змішався з "жаром" від алкоголю. Також заборонено вживання дуріана і фруктів лонгана разом у великих кількостях. "Жар" від обох фруктів може викликати хворобливий стан. Проте дуріан може споживатися разом з мангостіном. Вважається, що мангостін "холодний" і врівноважує "жар" дуріана. Звісно, це фольклор, але в кожній казці є доля правди, тому краще остерегтися.

Обід біля річки

#img_right#Після прогулянки жарким і вологим містом існує чудовий спосіб прийти до тями – це розслабитися і насолодитися їжею біля річки Чао Пура.

Моє улюблене місце – бар і ресторан «Милий пейзаж», що розташувався недалеко від моста Крунг Тхеп (Банкок). Хоча пейзаж біля ресторану не такий вже й дивовижний, але це компенсується освітленою свічками атмосферою і звучанням солодкої мелодії живої музики. Обід увечері – найкращий час, щоб насолодитися заходом сонця і дивовижно легким бризом.

"Милий пейзаж" пропонує три різні типи кухні: тайську, японську і європейську. Я ніколи не куштувала японські або європейські страви, оскільки мій розум зазвичай зосереджується тільки на тайській їжі.

Смажена у фритюрниці сушена яловичина (в’ялена яловичина в тайському стилі) і Чіангмай – свиняча ковбаса з різними типами трав і "палаючим" присмаком (гостра), – є хорошим вибором для початківців.

Морепродукти, приготовані на вугіллі і подані в соусі каррі на банановому листі, печені креветки з тонкою локшиною в гарячому горщику, цілком приготований на пару луціан в чілі та лаймовому соусі, риба лоцман і овочі чао-ом в приправленому перцем чілі пряному супі і добре просмажений хрусткий салат – чудові головні страви, щоб задовольнити мою тягу до тайської їжі.

Якщо ви зібралися піти в ресторан, не забудьте замовити столик, якщо ви хочете насолоджуватися видом річки, оскільки кількість столиків біля води обмежена. Ресторан розташований далеко від потягів і метро, тому кращий спосіб – це спіймати таксі.

Через час

Все ще голодні після опівночі? Вам пощастило. На багатьох вулицях Бангкока вуличні торговці продають їжу мало не до ранку. Одна з найпопулярніших вулиць, куди місцеві жителі люблять ходити – Сухумвіт Сой 38. Продавці приходять встановлювати прилавки близько 7 години вечора, і зазвичай працюють до 3 години ночі у будні та до 4 години у вихідні.

Вулиця Сухумвіт Сой була відома тільки місцевим жителям, але чутки дійшли і до туристів, які шукають, де б перекусити в такий час.

Типова вулична їжа тут – це «као-ман-кай» (курча з рисом), «йен-та-фо» (страва з рожевої локшини) і «пад-тай». Ціни вищі, ніж у продавців на інших вулицях (все це коштує 50 батів, близько 1,84 $), така сама ціна, як і в закритих торгових центрах з кондиціонерами.

Тому будьте спокійні. Якщо ви приїдете до Бангкока, незалежно від часу доби, ви точно не залишитесь голодними завдяки різноманітному асортименту пропонованої апетитної тайської їжі.

Тереза Чен. Велика Епоха

Близько 10 років тому ми були буквально завалені нескінченним потоком повідомлень про той кошмар, що нібито чекає нас у 2000 році. Мільярди доларів були витрачені на те, щоб виправити примарну проблему. Але довгоочікуване 1 січня 2000 року настало і нічого не сталося!

#img_left#Фактично усе було гранично просто. Якщо комп’ютер не був запрограмований на відключення з настанням 2000 року (00 на календарі), нічого і не повинно було трапитися.

Комп’ютер – це всього лише машина, для якої немає різниці між двома нулями чи будь-якими іншими двома цифрами. Деякі скажуть, що нічого не відбулося завдяки тим грошам, що були витрачені на запобігання катастрофи. Але компанії, які взагалі нічого не зробили, виявилися такими ж дієздатними, як і ті, що витратили мільйони. Усе це було фарсом!

Потім була істерія з приводу Єль-Ніньйо. Зараз ми знаємо, що Єль-Ніньйо дійсно був, але нічого нового він не приніс. Цей природний фенoмен існував і до і після того, як уперше почалися метеорологічні спостереження.

Тепер перед нами інша проблема – глобальне потепління, причиною якого є людина. Якщо вчений насмілиться вагатися щодо правильності теорії, за якою через забруднення довколишнього середовища людиною саме газ СО2 є причиною глобальної катастрофи, то його звинуватять у співробітництві з великими енергетичними компаніями чи в некомпетентності. Існування іншої думки – не припустимо. Відкриті наукові дискусії заборонені.

У будь-якому випадку політична коректність вимагає заборони відкритої дискусії між обома сторонами, наукові обґрунтування наводяться марно.

Незважаючи на це, деякі вчені, ризикуючи своєю репутацією, ставлять теорію глобального потепління під сумнів. У 75-хвилинному документальному фільмі, який можна переглянути на youtube.com, ці вчені представили докази, що спростовують дану теорію. Дослідники не вагаючись заявляють, що насправді сонце є причиною циклів потепління. Однак у процес навколо глобального потепління залучені чималі кошти. Отже, вчені, які хочуть одержати фінансування для своїх проектів, повинні погоджуватися з інтересами тих, хто виділяє кошти.

Сьогодні не обов’язково бути вченим, щоб поставити під сумнів теорію глобального потепління. Наука стверджує, що тисячі років тому був льодовиковий період. Якщо це правда, то відтоді бабуся Земля нагрівалася протягом тривалого періоду часу. Одже ми, власне, повинні цьому радіти, інакше всі були б ескімосами. До речі, у той час не існувало створеного людством газу СО2, що став би причиною танення льодовиків.

Я також хотів би представити свою власну теорію щодо причини глобального потепління. Це, можливо, призведе до того, що політично коректні священики високого рівня назвуть мене єретиком. І я сподіваюся, що після цього великі енергетичні компанії наймуть мене на роботу, і я зможу собі дозволити купувати їхню продукцію.

А от, власне, і моя теорія – причина глобального потепління приховується в політичних суперечках та балаканинах.

Стів Кейсі, який стежить за ситуацією навколо глобального потепління з Стоунвол, штат Луїзіана, США. Спеціально для Великої Епохи.

З огляду на  місце розташування, не дивно, що віддалені північні простори Норвегії, які гордо височіють над Європою, претендують на звання "найпівнічніших". Найпівнічніший кафедральний  собор, університет, пивоварний завод, бар, міст, готель, парк, кемпінг, магазин різдвяних подарунків…



#img_left#Ці звання зустрічаються будь-де, залежно від того, як ви просуваєтесь усе далі й далі за полярне коло до Нордкапу (Північного мису) – найпівнічнішого пункту континентальної Європи.

Північний мис – це головна туристична пристрасть, через яку шукачі пригод вирушають,  ризикуючи, у віддалену північну дику місцевість Норвегії, що простягається уздовж сусідніх Швеції та Фінляндії, розмежовуючи західний кордон із Росією.

Тут північні олені перевершують чисельністю людей та іноді навіть перешкоджають руху автобусів. Наша експедиція до верхівки Європи проходила пізніми днями північного літа – занадто пізно для опівнічного сонця й занадто рано для північного сяйва, хоча ці місцеві явища, як відомо, не завжди дотримуються жорстких розкладів і можуть дивувати несвоєчасних відвідувачів.

Туман, вітер, дощ і навіть сонячне світло, з якими ми зіткнулися протягом нашого літнього відвідування, разом із драматичною спустошеністю пейзажу, повністю позбавленого дерев і з переважанням скель, дає можливість уявити, наскільки обезлюднені, надзвичайно ізольовані та суворі ці місця взимку.

Незважаючи на місце розташування і клімат, ця прикордонна земля все-таки населена, про що свідчать рекламні плакати, які відображають бажання місцевих жителів привернути до цього увагу й заробити значні кошти на туристському бізнесі. Однак усі дороги спрямовують туристичні автобуси на північ і у всіх одне призначення – Північний мис.

Зворушливий Північний мис із гладенькою платформою на своїй вершині, що забезпечує зручний доступ для автобусів, є безперечним туристичним лідером північної Норвегії. Але справа в тому, що й він не є найпівнічнішим місцем Європи.

Ця честь належить сусідньому півострову Knivskjellodden, куди неможливо дістатися автобусом, а можна потрапити тільки пройшовши 18 кілометрів пішки.

Дістатися до справжнього північного краю Європи нелегко. Починаючись від дороги, що веде до Північного мису, стежина на Knivskjellodden повільно спускається долілиць до рівня моря й проходить повз тундру, рідку трясовину та гострі, стрімкі скелі. Шлях досить складний, і вам постійно потрібно дивитися під ноги, незважаючи на захоплюючі унікальні пейзажі й атмосферу, що занурює у роздуми. Це дійсно трохи схоже на те, начебто йдеш до самого краю землі, що у деякому сенсі так і є.

Скелі превалюють у всьому пейзажі, і навіть нагадують формами скульптури. Можливо їх зробили попередні мандрівники, щоб допомогти собі знайти шлях? Адже інколи цю місцевість огортає густий морський туман, що відбувається регулярно й досить швидко.

Пішохідні стежки в Норвегії не так чітко позначені як в інших країнах, і мандрівники тут найчастіше воліють самотужки планувати свій власний шлях на місцевості. Однак, періодично тут все-таки зустрічаються червоні хрести, встановлені на високих тичинах, що височіють над снігом узимку. Вони вказують, що ви рухаєтесь у правильному напрямку. Такі знаки-покажчики, поряд зі скелястими формуваннями, що нагадують твори мистецтва, непогано виконують функцію приблизного маршруту до Knivskjellodden.

Нам пощастило з відносно ясною погодою під час переходу, і круті стрімчаки Північного мису драматично з’являються праворуч на нашому шляху, вказуючи подальший напрямок і надихаючи на подорожі.

Через недосяжність для туристичних автобусів, труднощі піших переходів і непередбачених погодних умов, Knivskjellodden залишається ізольованим районом і йому не вистачає популярності свого південного сусіда – Північного мису, де стугонливий туристський вулик має власну величезну автостоянку, різноманітніші туристські магазини, кафе, ресторани, пам’ятники старовини, каплицю,  власне поштове відділення, і, навіть за стандартами Норвегії, місцеву дорожнечу.

На відміну від нього, справжнє найпівнічніше місце в Європі відзначене скромним пам’ятником, що фіксує широту 71° 11′ 08" (це ще північніше, ніж Північний мис – 71° 10′ 21"). Біля пам’ятника лежить невелика дерев’яна коробочка, в якій знаходиться книга, куди ви можете записати ваше ім’я й номер відвідувача. Ви можете пізніше запросити свідоцтво, яке засвідчить ваше досягнення, звісно за маленьку винагороду, назвавши свій номер у сусідньому кемпінгу Kirkeporten – "найпівнічнішому у світі".

Справжньою нагородою за те, що ви досягли Knivskjellodden, стає почуття досягнення мети разом із відчуттям абсурдності того, що саме важається найбільш північнішим пунктом Європи. Спокій пильного споглядання півночі й сновидінь тільки про воду, що біжить до Північного полюса, разом із наповненою різноманітністю морського життя, життя птахів, польових квітів і ягід – все робить похід дуже цінним.

Присівши на півдорозі перевести дух та витягнути ноги, залишається тільки насолоджуватися й пишатися тим фактом, що найпівнічніше місце в Європ – це справжня дика місцевість, яка дійсно відповідає такій назві.

Є невелика втіха в усвідомленні того, що неприборканий дух наживи сучасного суспільства ще не досяг усіх куточків земної кулі – хоча його присутність можна відчути вже зовсім поруч – у місцях продажу сувенірів і в ресторанах, що обдирають туристів.

Дорога назад від Knivskjellodden створює помилкову уяву про поступовий рух долілиць. На крутих схилах виникає задишка й палають ноги, а кожний Червоний хрест і мітка на скелі вдячно вітаються.

Незважаючи на перебільшену претензію щодо своєї популярності та чималу комерційну спрямованість, сам Північний мис також  варто відвідати. Малоймовірно, що ви, здолавши весь цей шлях, передумали б там побувати через високу вхідну плату. Вечір – найкращий час для візиту, серед літа він може бути дуже пізно, наприклад, під час нашого приїзду – о 21:13 вечора.

Море, небо й відблискування сонячних променів, що мерехтять у воді – цим захоплюючим пейзажем можна милуватися з морських стрімчаків другого найпівнічнішого місця Європи так довго, наскільки ви зможете вистояти у вітер і холод.

Метью Макдермотт. Велика Епоха

Можете уявити дріт, який міг би відтворювати свою первісну форму після того, як його піддали деформації будь-якого типу? Інженерам Університету Іллінойс (США) вдалося створити нове покоління металів, що володіють здатністю "запам’ятовування".

#img_left#Натуральні метали та сплави, що використовуються в промисловості, мають переважно однорідну молекулярну структуру маленьких або великих часток. Щодо металів із винятково маленькими частками, можна сказати, що матеріал у цьому випадку схильний до крихкості й твердості, отже, еластичність тут перебуває в такому стані, що виключає твердість виробу. В іншому випадку, вчені виявили, що велика кількість твердих часток у складі металу призводила до того, що він ставав пружним і тягучим, але після його крутіння повертався до початкового стану.

Проте, нові метали прийшли на зміну старим концепціям як невід’ємні їхні властивості. Учені Таер Саіф, Джаганнатан Раджагопалан і Джонг Хан довели, що навіть після того як метал зазнав певної деформації, якщо стане можливо домогтися рівноваги між маленькими й великими частками, то матеріал стане володіти "пам’яттю".

 

Наукове пояснення даного явища полягає в тому, що матеріали зі здатністю "запам’ятовування" мають внутрішню структуру часток змішаного розміру, найбільш еластичні (великі) частки дуже добре переносять деформацію й розтягування, у той час як маленькі (тверді) частки спрямовують великі частки до первісного стану. Одже, матеріал не крихкий і має стійкість до деформацій.

Вчені, які створили метали зі здатністю "запам’ятовування", пояснюють, що внаслідок деформації термічна активація (нагрівання) дозволяє помітно прискорити процес повернення металу в його первісний стан. Крім того, на відміну від інших металів зі здатністю "запам’ятовування", ці, зазвичай, не залишають слідів маніпуляцій після повернення до свого первісного стану.

Тим часом, ринок сподівається на можливість застосовувати такі метали в електронних компонентах, які зазнають постійної вібрації, змальовуючи в уяві ймовірність вторинного використання браслетів, що володіють "пам’яттю",  еластичних інструментів і кухонного посуду майбутнього. Можливо, одного чудового дня вам не потрібно буде турбуватися про те, що ваша машина перетвориться в "гармошку" в результаті нещасного випадку.