Blog

#img_left_nostream#Командир російського літака Володимир Іванович бере на борт вантаж з амуніцією, що, як пояснює йому замовник, його ж співвітчизник, прирівнюється до гуманітарної допомоги.

Над Кандагаром літак з російським екіпажем захоплюють, і льотчиків беруть під варту за перевезення військового вантажу. Яке життя хрещених у полоні мусульман, неважко здогадатися.

Народ тут такий же суворий і похмурий, як природа – пил, бруд і спека, суцільний пісок і камені покривають сірі пагорби, які при рожевому світанку мають ще більш похмурий вигляд, лише грудки саксаулу котяться по безплідній землі.

#img_left_nostream#Якась країна жахів у повному розумінні слова, і льотчики, що туди потрапили ледь зберігають присутність духу. Дні, що відзначаються іржавим цвяхом смужкою на стіні їх в’язниці, летять безповоротно, все ясніше усвідомлення, що кінець цього наступить лише зі смертю.

Їх всього п’ятеро – Володимир, Сергій, Віктор, Рома і Микола – і в кожного з них свої переживання, своя шкала цінностей. Хтось ось-ось готовий перейти в мусульманство, тому що за це йому обіцяють свободу, хтось намагається максимально пристосуватися, щоб вижити.

Вже 378 днів льотчики знаходяться в полоні й розуміють, що вихід тільки один – тікати. Але за злітною смугою мінне поле, та й варта ні на хвилину їх не залишає. Але варіантів не багато – злетіти або…

Мені було дуже важко бачити перебування людей в умовах, що нагадують пекло. Цілком вистачило власної уяви, не обов’язково спостерігати за всім цим на #img_left_nostream#екрані, але автори картини спробували зрозуміти і народ Афганістану, цих прихильників такої чужої для нас віри.

Таліби, нібито воюючі за мусульманство, насправді вбивають людей своєї ж віри. Вони живуть сліпим переконанням, що «бідні й голодні завжди перемагають ситих і багатих, якщо у голодних є віра, а в ситих її немає».

Актори – Олександр Балуєв, Володимир Машков, Андрій Панін, Олександр Голубєв і Богдан Бенюк – спробували перейнятися станом душі своїх співвітчизників. Особливо хочеться відзначити виконавця ролі командира екіпажу А. Балуєва, адже його герой у найважчій ситуації.

По-перше, на ньому відповідальність за членів свого екіпажу, по-друге, почуття провини за взятий вантаж також лягає в основному на нього. Ми бачимо цю людину на межі зриву, бачимо як вона не знає як вчинити, як він поступово набуває впевненість у правильності задуманого, все це в ролі зумів розкрити Олександр Балуєв. Але насправді, всі виконавці головних ролей дійсно як одна команда, в них відчувається щось спільне, що об’єднує людей, які працюють разом, і потрапили в біду.

Після фільму в субтитрах зазначено, що всі члени екіпажу після прибуття на батьківщину були нагороджені. І я від душі рада, що людям вдалося вибратися з місця, де людина взагалі не повинна бути, але на одне питання я не знайшла відповідь: «Навіщо ж все-таки вони везли патрони в країну, в якій йде війна?»