Blog

Рюкзаки дуже зручні та практичні, оскільки здатні розподілити вагу на найсильніші м’язові групи. Проте, щорічно велика кількість травм і пошкоджень хребта виникає в результаті неправильної експлуатації дітьми шкільних рюкзаків.

Щоб уникнути небажаних наслідків, необхідно звернути увагу на деякі моменти при виборі і носінні дітьми рюкзака. Як повідомляє «Дитяче Ортопедичне Товариство Північної Америки» (Pediatric Orthopaedic Society of North America), батьки повинні прислухатися до своїх дітей і уважно стежити за тим, як вони носять рюкзак:

• Рюкзак повинен мати дві широкі м’які смуги на прилеглій частині до спини. Це дозволить підвищити комфорт і захистить малюка від гострих предметів (олівців, ручок, лінійок).

• Рюкзак повинен бути оптимального розміру: не більше ніж три чверті від розмірів спини, а максимальна вага в навантаженому стані не повинна перевищувати 15% від ваги дитини.

• Слідкуйте, щоб дитина правильно носила рюкзак. Обов’язково треба використовувати дві лямки. Лямки повинні бути затягнуті, але не занадто щільно. Якщо є ремінь в області талії, застебніть і його.

• Якщо існує можливість менше носити рюкзак, використовуйте її. Можна продумати варіант з двома комплектами підручників, один з яких залишиться в школі, а інший буде вдома.

• Більше спілкуйтеся з дитиною та спонукайте її повідомляти про хворобливість і дискомфорті. Не ігноруйте її скарги.

Але невелика частина лікарів, переконаних в ефективності та безпеці методики кріоліполізу, все-таки почала її використовувати, оскільки попередня інформація вельми обнадійлива. Перші дані, отримані на 200 учасниках, не виявили будь-яких відхилень, проте вже після першого сеансу продемонстрували 25% зменшення жирових відкладень.

Механізм методики кріоліполізу полягає в приєднанні до тіла пацієнта спеціальних присосок, які «забирають» на себе тепло з більш глибоких шарів шкіри. Найбільш чутливими до низьких температур виявилися саме адипоцити (жирові клітини). Поверхневі клітини шкіри більш стійкі, до того ж не охолоджуються так сильно. У зв’язку з цим ушкоджень епідермісу не відбувається.

Адипоцити ж, навпаки, поступово гинуть, а потім переробляються та потрапляють в лімфатичне русло. Таким чином, жирова тканина втрачає свої основні структурні елементи, її маса зменшується.

Звичайно, метод поки маловідомий і особливості його дії вимагають подальшого дослідження. Але в порівнянні з іншими методиками, наприклад ліпосакцією, він є кращим, оскільки має низьку травматичність.

Коли були оприлюднені перші дані про участь холестерину в генезі атеросклеротичних змін, суспільство рішуче віднеслося до боротьби з ним,  і холестерин був включений до переліку «шкідливих» речовин. Це сталося під час бойових дій між США та Кореєю.

Американські патологоанатоми були просто збентежені, коли при розтині тіл убитих солдат у віці 20-21 років виявилося, що у половини з них були виражені атеросклеротичні зміни артерій серця. Опублікування таких даних викликало в американському суспільстві потужну реакцію. Адже якщо у молодих здорових хлопців спостерігаються такі виражені зміни, що говорити про «середнього» американця. Обстановку розпалили дані статистики, де перше місце серед причин смертності займають ішемічні патології серця, тобто атеросклероз серцевих судин.

Негайно відреагував державний апарат, і в результаті з’явилася «Загальнонаціональна програма США по боротьбі з атеросклерозом», яка полягала у створенні "раціональної американської дієти", серії біохімічних досліджень та доповнилася кампаніями проти куріння та вживання алкоголю.

Проте з часом таке протистояння холестерину викликає все більше сумнівів. Адже за період у кілька десятків років ні рівень захворюваності, ні смертності від атеросклерозу кардинально не змінився. Крім цього, в результаті великомасштабних досліджень з’явилися деякі феномени та парадокси, які не укладаються в загальну теорію «шкідливого холестерину».
 
#img_right#І ось один з них. Відомо, що французи мають найнижчий в Європі рівень серцево-судинних захворювань. А вони ж споконвіку вживають їжу, багату на холестерин. Це явище названо «французьким парадоксом». Крім того, при більш ретельному дослідженні відкрилися факти, що свідчать про незамінності холестерину для нашої життєдіяльності. Тому вчені вважають, що в справі винності холестерину ще рано ставити крапку.

Призначення холестерину
 
Давайте спочатку розберемося, що таке холестерин. Історія вивчення холестерину почалася в XVIII столітті, коли француз Пулетьє де ла Саль під час дослідження жовчних каменів отримав з них білу щільну речовину, що за своїми властивостями нагадувала жир. Завдяки джерелу отримання цю речовину згодом було названо «холестерин» або правильніше «холестерол» ("chole" – жовч, "sterol" – жирний).

Холестерин – природний жирний спирт, що міститься в клітинних мембранах всіх тваринних організмів. Близько 80% холестерину виробляється самим організмом і тільки решта 20% поступають з їжею. Холестерин – це важливий будівельний компонент нашого організму. Він являє собою якийсь каркас у клітинній стінці, на якому тримаються всі інші її елементи.

Крім того, з холестерину синтезуються провітамін D3, кортикостероїдні та статеві гормони. З холестерину в печінці синтезуються жовчні кислоти, необхідні для процесів травлення в тонкому кишечнику. Та до того ж понад 8% щільної речовини мозку складається з холестерину. Не будь холестерину, не було б у нас і всього цього. Виходить холестерин не так вже й шкідливий. Тоді в чому справа?

#img_left_nostream#Такий різний холестерин

Справа в тому, що холестерин буває різний. Молекули холестерину, потрапляючи з їжею, всмоктуються в кишечнику і надходять у печінку. Там вони «вбираються» в спеціальні білкові оболонки і формуються, так звані, ліпопротеїди. У такому «обмундируванні» молекули холестерину подорожують організмом із потоком крові. Щоправда, ліпопротеїди можуть значно відрізнятися своїми габаритами. Ось вони в порядку убування їх розмірів: хіломікрони, ліпопротеїди дуже низької щільності (ЛПДНЩ), ліпопротеїди низької щільності (ЛПНЩ) та ліпопротеїди високої щільності (ЛПВЩ).

Чим розміри менше, тим ліпопротеїди легше проникають через клітинну стінку. Наприклад, ЛПДНЩ і ЛПНЩ грають найбільшу роль у формуванні атеросклеротичних бляшок на судинах, оскільки погано проникають через клітинну мембрану. А ЛПВЩ настільки малі, що легко проникають і залишають клітинну стінку. До того ж на зворотному шляху вони ще можуть захопити з собою застряглі там залишки холестерину, ЛПНЩ і ЛПДНЩ, таким чином, очищують стінки судин.

Тому доцільно виділяти так званий «шкідливий» (ЛПДНЩ і ЛПНЩ) і «корисний» (ЛПВЩ) холестерин. Перший сприяє появі бляшок в судинах, а другий перешкоджає їх виникненню. Таким чином, загальний рівень холестерину не може свідчити про активність атеросклеротичного процесу, і тільки визначення ліпідного спектру відображає конкретну ситуацію зі змістом «шкідливого» і «корисного» холестерину в плазмі крові. І який у такому випадку наш вердикт? На одній шальці терезів – високий вміст холестерину в плазмі крові – фактор ризику атеросклерозу, на іншій – атеросклероз часто розвивається і в людей з нормальним рівнем холестерину. Крім того, є й інші фактори ризику атеросклерозу, наприклад: ожиріння, куріння, алкоголь, діабет і гіпертензія. Виходить, рівень холестерину і розвиток атеросклерозу – зв’язок вельми непростий     і простим вилученням продуктів з високим вмістом холестерину здоров’я не знайти.

Різниця в ефектах «шкідливого» і «корисного» холестерину обумовлює тактику профілактики серцево-судинних захворювань. Наприклад, завдяки вживанню в їжу продуктів, що підвищують вміст ЛПВЩ або знижують ЛПНЩ, можна знизити ризик розвитку атеросклерозу. Відомо, що петрушка, кріп, селера, капуста білокачанна, броколі, болгарський перець містять вітамін С, що підтримує рівень ЛВП. Щоправда, чим менше вони піддаються термічній обробці, тим краще зберігають свої корисні властивості.

Їжа, що містить вітамін Е запобігає руйнівну для артерій трансформацію ЛНП. Продукти, які містять ненасичені жири, запобігають окисленню ЛНП. Тому корисною буде риба, незважаючи на те наскільки жирною вона є. До того ж, відмова від шкідливих звичок та активний спосіб життя також перешкоджають розвитку атеросклеротичного процесу. Недарма існує вислів, що «рух – це життя».

Чим би Ви не займалися, що б Ви не їли, якщо Ви прагнете до тривалого, стабільного результату, Вам доведеться змінитися самому. Це потребує зміни погляду на навколишнє та Ваш спосіб життя.

Буддійські ченці кажуть, що «той, хто шукає зовні, пішов на поводу у диявола», тобто причина завжди всередині людини. Ця фраза  зачіпає високі принципи духовного вдосконалення, але вона також може вказати на ключ успіху в фітнесі.

Вдосконалення тіла – вдосконалення духу

На мій погляд, прагнення людини до занять спортом, фітнесом або іншим видом фізичної активності, є її виразом прагнення до прекрасного, до краси, до власного розвитку. Людям більше подобається гарне, ніж потворне. Тому поліпшення фізичної форми та можливостей організму, суть – різновид власного вдосконалення.

Для більшості людей, які досягли успіху та мають спортивну статуру, тренування –  невід’ємна складова. Якщо вони не можуть тренуватися, у них виникає неприємне відчуття втрати часу. Якщо вони не йдуть вперед – вони йдуть назад.

#img_right#Яка б у людини не була генетика або фізична форма, якщо вона знайшла тверде бажання змінити себе на краще, вона здатна зробити це. Питання тільки в часі та зусиллях. Комусь  необхідно більше часу, у когось швидко все виходить.

Але навіть час не є визначальним, головне – це процес. Здається, що ми маємо справу тільки з фізичним гартом, але це не так. Це цілісний процес вдосконалення тіла та свідомості людини. Ось чому не змінившись внутрішнє, не можна змінитися зовні.
 
Чим би Ви не вирішили зайнятися: бігати, щоб покращити свою фізичну форму, займатися акваеробікою, щоб мати гарне тіло, ходити в тренажерний зал для отримання сили – Вам доведеться подолати себе.

Вам дійсно прийдеться довести, що тренування важливіше, ніж повалятися на дивані, інший раз погуляти з друзями або посмакувати якісь солодощі. Погана погода, втома або відчуття безперспективності обов’язково стануть перед Вами. Та й самі тренування – процес подолання себе, кожен раз ви підвищуєте та перевершуєте себе колишнього. Все це зречення від колишнього себе, зміцнення волі, загалом, вдосконалення духу.

На цьому шляху Ви зустрінете тих, хто буде говорити, що це марно, що це не цікаво та не модно. Ваша робота над собою не принесе Вам плодів, а якщо й принесе, то навіщо вони взагалі потрібні. Вони не знають, що той, хто не втрачає, нічого не отримує. Але наскільки дійсно сильно Ваше бажання, можна буде побачити за розміром перешкод, які Ви зустрінете.

#img_left_nostream#Немає легких шляхів

Звичайно, зараз існує різні пластичні операції та лікарські препарати, що швидко дають певні результати. Але насправді вони є ілюзією. Якщо не втратиш, то й не отримаєш. На шляху до справжніх результатів немає легких доріг.

Гормони мають численні побічні ефекти, порушують фізіологічний метаболізм і мають синдром відміни. Деякі операції також треба постійно продовжувати робити, інакше все стане ще гірше. Гонка за швидкими результатами – помилковий шлях.

Щоб досягти результату в тренуваннях, потрібно відмовитися від деякої поганої частини себе. І це, мабуть, основна причина успіху в фітнесі.

А як вважаєте Ви?