Blog

#img_left_nostream#Ще одне поширене явище, яке нагадує нам про те, що ми доки мало знаємо про себе і про мозок, – це «дежа вю». Виявляється, від 70% до 97% людей хоч би раз в житті зустрічалися з цим явищем. Що ж таке дежа вю?

Все йшло розмірено і події плавно текли одна за іншою, але раптом поступово Ви почали відчувати деяке збудження або тривогу. Події, що тільки що трапляються, виявляються Вам до болю знайомими. Ви тут вже були, це говорили, це робили або спостерігали все в точності також, як тільки що сталося. Все було точно так, але коли?! Ви не можете пригадати! Це і є класичний випадок дежа вю.

Як визначається у вікипедії: дежа вю (фр. deja vu — вже бачене) – психологічний стан, при якому людина відчуває, що вона колись вже була в подібній ситуації, проте це відчуття не зв’язується з певним моментом минулого, а відноситься до «минулого взагалі». Термін вперше використаний французьким психологом Емілем Буараком (1851—1917) у книзі L’avenir des sciences psychiques (Психологія майбутнього).

Окрім власне deja vu (коли йдеться про зорове сприйняття інформації) в медицині виділяють ще декілька подібних явищ, deja entendu («вже чуте»), deja lu («вже читане»), deja eprouve («вже випробуване»). «Антипод» дежа вю, jamais vu («ніколи не бачене») — відчуття повної новизни в звичному, повсякденному оточенні. А deja prevu — це передчуття того, що станеться в наступну хвилину. Всі ці явища ставлять сучасну науку в безвихідь!

Існує безліч теорій, що намагаються дати раціональне пояснення цьому феномену. Ось деякі з них. За однією з версій, це феномен може виникнути, коли запам’ятовування випереджає сприйняття. Звичайно  ці два процеси протікають  чергово – запам’ятовування нової інформації йде відразу після її сприйняття. Якщо запам’ятовування «наздожене» сприйняття (або сприйняття «забариться») то два процеси об’єднаються, і виникне ілюзія, що запам’ятовування відбулося до сприйняття.

Оскільки дежа вю часто зустрічається при епілепсії, тому у неврологів також є свій варіант інтерпретації. На їх думку, дежа вю у епілептиків виникає при стимуляції амігдали (corpus amygdaloideum) і гіпокампу (hippocampus). Отже, якщо випадково нервові імпульси «зачіпають» гіпокамп, який грає важливу роль в запам’ятовуванні і пригадуванні, це інтерпретується мозком як помилкове відчуття «знакомості».

Психоаналітики приймають дежа вю як захисний механізм в незнайомих ситуаціях. Нове лякаюче оточення заставляє людину неусвідомлено відшукувати в ньому найдрібніші впізнанні елементи (запах, розташування речей, окремі слова, тембр голосу…). Це і приводить до того, що пізнавання крихітних деталей в якийсь момент поширюється підсвідомістю на всю ситуацію. Людині починає вважатися, що все це вона вже бачила, чула, відчувала, – і страх перед невідомим рушиться.

Є також думка, що дежа вю може обумовлюватися процесами реінкарнації душі. Існування переродження душ є основою світобачення багатьох древніх народів і релігій: індусів, буддистів, древніх греків, ранніх християн. Про існування реінкарнації заявляв в своїх працях знаменитий швейцарський психолог Карл Густав Юнг, стародавній мислитель Піфагор. Останній стверджував, що може пригадати фрагменти своїх попередніх життів. А Платон представив теорію анамнезіса (пригадування), яка  свідчила, що душа – безсмертна. Він вважав, що процес пізнання – насправді спогади про ідеї, які душа споглядала до її злиття з тілом.

Існують також теорії генетичної пам’яті, недоліку уваги та інші. Але є моменти, які не можуть бути пояснені за допомогою цих теорій. Наприклад, передчуття того, що відбувається (deja prevu) або віщі сни, які також можна віднести до феномену дежа вю. Багато людей часто бачать сни, які потім збуваються, а деякі навіть точно знають, коли вони стануться. Це пророчі сни. Яким чином  людина може у минулому побачити майбутнє? Існують навіть ті, хто може за власним бажанням заглянути в майбутнє конкретної людини і розповісти все до дрібниць! Звичайно, ці випадки зараз не вивчаються академічною наукою, тому заперечуються. Ймовірно, для оцінки явищ подібних дежа вю, що відображають надприродні здібності мозку, необхідно повністю переглянути нашу вихідну точку і теоретичну базу.

#img_left_nostream#У грудні минулого року було опубліковано дослідження, в якому  визначили, що вживання вітаміну D необхідно для підтримки певних поживних речовин в організмі [1]. Дане дослідження показало, що для підтримки рівня вітаміну D 80 нмоль/л (32 нг/мл) потрібно близько 1600 МЕ.

За останні декілька місяців я намагався оптимізувати свій власний вітамін D. Раніше цього року у мене був рівень в 15 нг/мл (найнижчий). Я почав доповнювати вітамін D в дозі 3000 МЕ на день і приблизно через 10 тижнів мій рівень зріс до 31 нг/мл. 3000 МЕ, які я приймав, було в два рази більше, ніж теоретично мені потрібно було для необхідної підтримки вітаміну D [1]. Можливо, моя потреба вітаміну D була більша, ніж в інших? Хоча читаючи лист, опублікований в американському журналі клінічного харчування на цьому тижні, я в цьому не так упевнений.

У цьому листі [2], лікар Рейнхольд Віт  з лікарні Маунт-Синай в Торонто критикує математичну екстраполяцію, на основі якої базувалося попереднє дослідження [1]. Л-р Віт стверджує, що це невірна  методологія привела до заниження потребі вітаміну D. На підтримку цього він посилається на три дослідження (два з яких є його власними), в яких учасники  дійсно отримували надлишок вітаміну D, щоб побачити, які рівні крові були досягнуті [3-5]. За даними цього дослідження (як у молодих, так і у літніх людей), для підтримки рівня крові 32 нг/мл потрібний 4000 МЕ (100 мкг) вітаміну D на день.

Ці рівні найбільш відповідають моєму недавньому досвіду. Але набагато важливіше, що вони знову продемонстрували, що традиційно рекомендовані рівні вітаміну D абсолютно неадекватні. Чотири тисячі МЕ на добу, це в 10 разів більше зазвичай рекомендованої кількості, і це для досягнення рівня крові, який деякі б назвали далеким від оптимального.

Версія  англійською

Додатки:
1. Cashman KD, et al. Estimation of the dietary requirement for vitamin D in healthy adults. American Journal of Clinical Nutrition, 2008; 88:1535–1542.

2. Vieth R. Experimentally observed vitamin D requirements are higher than extrapolated ones. American Journal of Clinical Nutrition, Aug. 26, 2009 [Epub ahead of print publication].

3. Vieth R, et al. Randomized comparison of the effects of the vitamin D3 adequate intake versus 100 micrograms (4,000 IU) per day on biochemical responses and the wellbeing of patients. Nutrition Journal, 2004; 19; 3:8.

4. Vieth R, et al. Efficacy and safety of vitamin D3 intake exceeding the lowest observed adverse effect level. American Journal of Clinical Nutrition, 2001; 73(2): 288–94.

5. Mocanu V, et al. Long-term effects of giving nursing home residents bread fortified with 125 micrograms (5,000 IU) vitamin D(3) per daily serving. American Journal of Clinical Nutrition, 2009; 89(4): 1132–7.

Китай. Приблизно о 4 годині ранку кілька поліцейських прийшли додому до сім’ї Хао Іна, де після арешту батьків залишилося тільки троє дітей. Вони сказали, що хочуть провести обшук. Коли дівчатка відмовили впустити їх, правоохоронці спробували перелізти через паркан і залізти у вікно. Діти почали голосно кликати на допомогу і поліцейські сховалися.

#img_center_nostream# #img_center_nostream#

Це сталося 29 вересня в повіті Цзісян міста Тяньцзінь.

 

У надісланому листі з фотографіями діти розповіли, що рано вранці, коли ще було темно, вони прокинулися від сильного стукоту у двері. А коли запитали хто там, їм відповіли, що це поліція прийшла робити обшук. Перелякані діти сказали, що не відкриють їм двері, тоді поліцейські почали погрожувати. Після цього двоє з них обійшли будинок, залізли на паркан і сказали, що якщо їх не впустять через двері, то вони залізуть в квартиру через вікно. Дівчата почали голосно кричати і кликати на допомогу сусідів. Тільки коли піднявся шум, поліцейські відступили і пішли.

Дівчаток звуть Сяо Цзінь, Сяо і Янь Сяо Цзяо. Їхня мати Гао Янье була заарештована за те, що займається духовною практикою Фалуньгун. За прихильність до цієї духовної практики її засудили до трьох років ув’язнення. Їхній батько Хао Ін також був заарештований на початку року за практику Фалуньгун, але йому вдалося втекти з поліцейської дільниці і в даний час він змушений бродяжити і ховатися від поліції.

Напередодні святкування 60-річчя влади компартії (1 жовтня), до них додому кілька разів приходили поліцейські, які погрожували і залякували дітей. Зараз вони бояться навіть виходити на вулицю.

Перебуваючи в ув’язненні, їх мама в результаті тортур позбулася зору на одне око і почала погано чути на одне вухо. Діти намагалися зустрітися з нею, але адміністрація табору відмовила їм.

У написаному дівчатками листі вони просять всіх людей доброї волі допомоги їм. Вони впевнені, що поліцейські можуть прийти знову.

Китай. У всіх храмах Конфуція на Тайвані 28 вересня відзначали 2559-й день народження великого мудреця і вчителі Куна (Конфуція). У континентальній же частині країни, якою керує компартія, ім’я Конфуція вже давно стало інструментом політичної пропаганди.

Тайвань

На світанку, 28 вересня мер міста Тайбея Хао Лунбін, як розпорядник здійснив церемонію зведення на пост конфуціанського релігійного діяча 79-річного нащадка Конфуція Кун Чуйчжана.

На церемонії були присутні почесні гості з Японії, Європи і США.

Крім традиційних танців «Баі» та інших церемоній, цього разу в храмі Конфуція в Тайбеї після 12-річної перерви було відновлено ритуал «виривання волосся мудрості». Згідно з традицією, цього дня люди у храмах Конфуція виривали по волосинці з жертовної «корови мудрості». Вважалося, що цей волосок може додати мудрості і допомогти в осягненні наук, а також при здачі іспитів. З волосків також виготовлялися пензлі для каліграфії.

12 років тому через протести городян проти не гуманного поводження з тваринами, цей ритуал був скасований. Цього року його вперше відновили, але замість справжньої корови скористалися імпровізованою, в яку вставили вже готові 2 тисячі пензлей з «волосками мудрості».

#img_gallery#

КНР

У континентальному Китаї протягом останніх років влада також масово проводить заходи «вшанування культури Конфуція», а за кордоном у багатьох країнах засновують інститути Конфуція.

У доповіді міністерства освіти КНР, опублікованому в кінці липня, йдеться, що вже в 83 країнах створені 268 інститутів Конфуція, які стали «головним символом м’якої сили Китаю».

Наш спеціальний коментатор Фен Лінь у своїй статті «Чому храми Конфуція в Китаї розвиваються слабше інститутів Конфуція за кордоном» пояснює, що вислів «м’які сили» є спеціальним терміном китайської компартії і, що воно наповнене політичним змістом.

На семінарі співробітників Міжнародної спілки інститутів Конфуція, що проходив 24 вересня, постійний член політбюро ЦК КПК, голова Всекитайського політико-консультаційної ради Цзя Чінлін сказав: «Потрібно ще краще пропагувати та поширювати конфуціанство, і таким чином служити розвитку і процвітання культури соціалізму».

Фен Лінь вважає, що цей вислів китайського чиновника повною мірою розкриває справжнє призначення цих інститутів, тому що «ідеї конфуціанства і соціалізму не мають між собою нічого спільного».

На думку директора інституту «Гарвард-Енчін» (Harvard-Yenching Institute) професора Ду Веймінь, в континентальному Китаї зараз відновили шанування Конфуція, але «все це має дуже густе забарвлення залучення туристів, виглядає дуже несерйозно і зовсім незрівнянно, наприклад, з Південною Кореєю».

Політики та спеціалісти багатьох країн вже давно побачили в цих інститутах Конфуція «відділ пропаганди КНР». Один зі шведських конгресменів сказав, що ці інститути надали режиму китайської компартії платформу для своєї пропаганди. Інформбюро міністерства безпеки Канади назвало ці інститути «способом китайської влади сподобатися Заходу». Комітет тайваньських мігрантів вважає, що китайська компартія систематично використовує освіту і культуру, щоб отримати схвалення і визнання міжнародної спільноти, а робиться це для того, щоб можна було ефективніше пропагувати точку зору Пекіна.

Професор Юй Їнші, який проживає в США і вивчає культуру й історію Китаю, говорить про інститути Конфуція: «У всьому цьому є політичні цілі компартії, але зовсім не культура».

Викладач китайської мови в Гарвардському університеті професор Фен Шеньлі сказав, що «ці інститути можна сміливо називати "інститутами комунізму", це буде більше відповідати дійсності».

Фен Лінь у своїй статті приходить до висновку, що як би китайська влада не пропагували інститути Конфуція або семінари з конфуціанства і т.п., то компартія ніколи б не намагалася реально втілювати в життя конфуціанські ідеї про мораль, моральність і шанування Неба. На думку Фена, основна мета усіх цих заходів – поширювати комуністичні погляди по всьому світу, тільки робиться це дуже завуальовано, тому відразу розпізнати це нелегко.

Комуністична партія (КПК) управляє Китаєм вже 60 років. Економічні реформи в країні почалися 30 років тому. Китай займає третє місце в світі за величиною валового внутрішнього продукту (ВВП). І все-таки, незважаючи на це, більшість китайських селян, які складають близько 65% всього населення країни, дуже бідні. Виникає питання – чому?

#img_right#Компартія проводить реформи в сільському господарстві, однак вони не роблять селян багатшими. Чи дійсно так складно змінити економічну структуру сільських місцевостей? Якщо докладніше розглянути проведені реформи, то можна відмітити, що КПК насправді не хотіла змін, а навмисне прагнула залишити селян бідними.

Чому компартія хотіла, щоб селяни залишалися бідними? Тому що у неї була мета – зберегти дешеву робочу силу (всі робітники-мігранти, праця яких найдешевша, є селянами). Крім того, вона може зберігати психологічний контроль над селянами, ставлячи їх в економічну залежність від себе.

Низькі зарплати – це основа низьких цін, яка дає можливість уряду вийти на величезні іноземні ринки. Дешеві товари й продукти з Китаю оволоділи ринками США та Європи. За кордоном запаси китайських товарів займають перше місце в світі, проте при цьому китайські селяни змушені боротися за своє існування.

В історії Китаю було багато випадків, коли скидання влади починалося з повстання селян. З цієї причини компартія зробила багато зусиль для контролю над цєю соціальною верствою, залишаючи селян в найбільш без заздрісному становищі. Так вона (КПК) може бути упевнена, що у селян не буде ані сил, ані волі до протестів.

За останніми даними управління статистики КНР, дохід країни від початку правління компартії збільшився в 985 разів. Але дохід на душу населення всього лише змінився з «низького» до «нижче середнього». Це результат економічної політики КПК, яка змушує селян і середньостатистичних робітників у містах жити в крайній бідності. У Китаї селяни становлять близько 65% населення країни, тому ті, хто збагатився, становлять меншість.

Як же вдалося компартії Китаю тримати селян в такій бідноті? Основним способом є контроль над цінами сільськогосподарської продукції. Як би важко не працювали селяни – їх дохід завжди залишається низьким, оскільки вони не можуть продавати свою продукцію по відповідних цінах. На великих територіях західного і південного Китаю середній річний дохід однієї селянської сім’ї – нижче 600 доларів США.

#img_right#Міські жителі, наприклад, робітники фабрик або працівники сфери обслуговування також порівняно бідні. У провінції Гуандун багато робітників отримують від 85 до 120 доларів у місяць. Навіть в економічно розвинених районах, таких як місто Шеньчжень, середній дохід робітників становить 200 доларів в місяць.

Таким чином, китайська влада зберігає дешевий ринок праці, що деякою мірою сприяє економічній стабільності тих, у кого великі заробітки. Люди в Китаї бояться бідності, тому, якщо є хоч якась можливість заробити – вони важко працюватимуть навіть за низьку плату і без належних умов праці.

Це забезпечує вигідні умови для іноземних інвесторів. Китай вже тривалий час експлуатується всім світом: низькі зарплати, велика кількість робочих годин, погані умови праці, відсутність соціального страхування, забруднення навколишнього середовища. Іноземні інвестори можуть дозволити собі все. Китай став раєм для інвесторів. Внутрішній валовий продукт Китаю зріс завдяки іноземним інвестиціям. Багато вчених економістів називають це явище «економічним дивом Китаю». Та чи знають вони, якою ціною це «диво» було досягнуто? У світі немає країни з такою дешевою робочою силою.

Внаслідок низьких цін на їх продукцію селяни не мають мотивації обробляти землю. Але керівництво країни не може підняти ціни, тому, що більшість людей в містах теж живуть не багато. Якщо піднімуться ціни на продукти харчування, КПК повинна буде виплачувати соціальну допомогу городянам, що призведе до інфляції.

Які ж заходи прийняв уряд? Останніми роками вони понизили податки в сільському господарстві, а деякі з них анулювали. Хоча це підбадьорило селян, однак було лише способом заспокоїти їх та змусити знову працювати, залишаючись убогими.

Всі керівники державних підприємств-монополій мають тісні зв’язки з високопоставленими партійними чиновниками. Це стосується галузей нерухомості, засобів зв’язку, нафтовидобувної промисловості, повітряних перевезень, транспорту, водо- і електропостачання. На цих ринках КПК за бажанням підвищує ціни, щоб забезпечити високий прибуток.

Наприклад, ринок нерухомості. Останніми роками ціни на нерухомість в містах нестримно росли. Керівництво країни постійно бере свої гроші від тих, у кого краща ситуація. Пекін – яскравий тому приклад, де ціни на нерухомість менш ніж за рік подвоїлися. І хоч, можливо, дехто думає, що його справи йдуть добре, оскільки спромігся купити собі будинок у кредит, який коштує понад 120 тис. доларів, Але ж давайте задумаємось. Що він купив? Чи належить це йому насправді? Він можете жити там тільки певний час. Навіть після багатьох років важкої роботи китайці не в змозі сплатити суму за своє помешкання. Великі втрати на біржі збільшили втрати інвесторів. Тому міським жителям живеться не краще. Вони у не набагато більшому статку, ніж селянам.

При детальному розгляді економічного розвитку Китаю в останні десятиліття можна зробити висновок, що реально збагатилася тільки правляча компартія. І зробила вона це за рахунок праці народу.