Blog

#img_left_nostream#Фільм створено за мотивами книги Майкла Люіса «Удар стишка» – це справжня історія гравця в американський футбол команди Baltimore Ravens Майкла Оера. За роль Лі Енн тиждень тому Сандра Баллок була нагороджена «Оскаром», і це дійсно гра, яку варто подивитися.

Холодним дощовим вечором афроамериканський хлопець зі значними габаритами на прізвисько «Великий Майк» повільно йшов вулицею. Жінка через вікно дорогого автомобіля, що проїжджав повз, зосереджено проводжає його поглядом: «Поверни назад!» – Звертається вона до чоловіка тоном, який не терпів заперечень.

На її питання, чи є йому де переночувати, хлопець тільки киває головою, він такий неговіркий, цей «Великий Майк». Зрозумівши, що хлопцеві йти нікуди, Лі Енн, так звуть жінку, відвозить його до себе додому. На такий вчинок дружини чоловік, звертаючись до дітей, які сиділи позаду в авто, тільки зазначає: «Зараз з нею краще не сперечатися».

Так 17-річний Майкл Оер потрапляє в сім’ю Туї, до Лі Енн і Шона з їх двома дітьми – Сі-Джею і Коллінс. У Майкла певні проблеми з навчанням, він погано схоплює нові знання, але його тіло – це рідкісне поєднання потрібних якостей для гри в американський футбол. Майкл тихий і замкнутий, Лі Енн каже, що він як бичок Фердінанд із дитячої книжки.

Коли Майкл починає тренуватися, йому спочатку важко вловити суть гри, до того ж, він абсолютно нешкідливий, і не бажає вдаватися до насильства навіть у грі. Майкл не сприймає крики тренера, тільки Лі Енн може знайти для нього слова, які він здатний почути: «Думай, що захищаєш свою сім’ю». Тепер тримайся противник!

З часом Майкл починає усміхатися. Він любить носити яскраві смугасті светри, в яких він схожий на гігантського джмеля. Коли при всій родині Лі Енн запитує, хотів би він, щоб його всиновили, щоб він став частиною сім’ї, Майкл відповідає: «Я думав, я і є». Коли подруга хвалить вчинок Лі Енн словами: «Ти змінила його життя», Лі Енн відповідає: «Ні, це він змінив моє».

Я б не назвала це спортивною драмою, ні, ця картина не про спорт, це фільм про людей, про те, як добрі вчинки людини можуть впливати на життя навколишніх людей. Фільм переглядається на одному диханні – режисер і співавтор сценарію Джон Лі Хенкок з такою любов’ю до людей зробив свою картину, здається, все навколо випромінює добро, але добро не показне, а приховане десь глибоко в серці людини, але здатне творити справжні чудеса.

Що можу сказати про гру акторів… Сандра Баллок змусила мене заплакати, створений нею образ Лі Енн – це сильна, мудра й ділова жінка, не проявляє свої почуття на показ, але вона знає, що таке справжня доброта. Це здатність надати дах чужій людині, не знаючи про нього нічого, та зробити це тільки тому, що він голодний і змерз, що він така ж людина, якій необхідно трохи тепла.

Я дивилася на справжню акторську гру, – коли спостерігаєш за дією на екрані, й не виникає і тіні сумніву в правдивості того, що відбувається. Яким би неправдоподібним здавався вчинок героїні, я повірила, що вона повинна була так вчинити.

Тут важливі дві речі. Перше: режисерська постановка сцени: акцент на якісь незначні дрібниці, реакцію навколишніх та ін. – все це стає важливим для досягнення глибокого емоційного ефекту. Друге й завершальне – це акторська майстерність, і тут Сандра Баллок надала справжню насолоду.

Другий «Оскар» я б дала маленькому актору Джею Хеду за роль Сі-Джея. Просто немає слів – живий, природний, імпровізує, не нарадуватися! А як він тренував свого зведеного брата! Та й Кеті Бейтс у невеликій ролі – просто свято. Взагалі весь акторський ансамбль, як хороший симфонічний оркестр на генеральній репетиції, дивишся і думаєш: "Супер!».

Весь фільм пронизаний теплим світлом. Навіть серце ярого скептика в особі вчителя літератури розтануло, прочитавши рядки твору Майкла: «Бути відважним не просто: не можна ставити питання або сумніватися ні в тренері, ні в учителі, тому що правила встановлюють вони».

Я б сказала, що це фільм про справжню віру, ні, не про релігію, саме про віру.
 

#img_left_nostream#Глядачі вже зачекалися появи на екрани третього фільму саги про вампірів, людей і перевертнів, що завоював симпатії мільйонів. Нарешті, з’явився рекламний ролик, що віщує про швидку появу картини «Сутінки. Сага. Затемнення» в кінопрокаті.

Третя частина саги «Сутінки. Сага. Затемнення», створена за мотивами роману американської письменниці Стефані Майєр, планується до виходу на екрани кінотеатрів Північної Америки 30 червня цього року.

Після довгих пошуків вдалося знайти режисера, за всіма параметрами відповідного для створення картини, – ним став Девід Слейд. Так як у фільмі дуже багато емоцій, необхідно було знайти режисера, який вміє працювати з акторами.

У головних ролях, як зазвичай, побачите улюблених акторів – Крістен Стюарт, Роберта Паттінсона та Тейлора Лотнера. У цьому фільмі роль Джейкоба буде значно більшою, ніж у попередніх двох фільмах, і Тейлор Лотнер вже довів, що здатний впоратися зі своєю роллю.

На сьогодні критики і глядачі зійшлися у думці, що перший фільм саги був цікавіший наступної картини «Сутінки. Сага. Молодий місяць». Робота режисера Кетрін Хардвік все ж перевершує роботу режисера другої картини Кріса Вайце.

Але, заради справедливості, треба відзначити, що в першому фільмі вже були розіграні всі козирі, як-то: присутність таємничих потойбічних сил. Крім того, хто ж не знає, що в історії кохання найцікавіший завжди початок?

Зйомки фільму «Сутінки. Сага. Затемнення» завершилися наприкінці жовтня минулого року. Другий фільм франшизи на сьогодні заробив у кінопрокаті вже 600 мільйонів доларів. Глядачам належить ще побачити й четвертий фільм саги «Сутінки. Сага. Світанок», про зйомки якого поки нічого невідомо.

#img_right_nostream# Небезпечні чи безпечні щеплення дітям – це питання постає перед кожним з батьків, у кого маленькі діти. І недавні події з летальними наслідками у кількох областях України саме батьків підштовхують до того, що їм самим потрібно брати відповідальність на себе за можливі наслідки щеплень.

«Старшій доньці 6 років, отримала усі щеплення (тепер відмовилися від щеплень). При пологах звихнули хребетний стовп. Внаслідок цього з народження ВЧД, не спала до 1р. 2міс., гіпертонус, гіперактивність, дисплазія тазостегнових суглобів, зараз з’явився алергічний риніт, цистит. Пам’ятаю, як вона довго кричала після кожного АКДС, але ми тоді свято вірили лікарям. І думали, що це наслідки пологів. П’ять років мріяли про доньку, і тут таке … Трохи сім’я не розпалася, дитина з рук не сходила, нескінченні сльози і капризи … І не спадало на думку задуматися, тому що не вилазили з кабінетів лікарів (це після безсонних ночей, реально тоді спала на добу по 1-2 години вдень, поки мама гуляла з донькою на вулиці). До народження сина підготувалися по повній програмі. Зараз синові 6 міс., і до 3 міс. все було ідеально: поїсть, на бік і спати, в 3міс. зробили АКДС і поліомієліт – і сина як підмінили: перестав спати, гуліти, спроби перевертатися зникли, з’явився гіпертонус, капризи .., сповільнився фізичний розвиток ,…» – ділиться пережитим Марина М.

Тема щеплень давно перестала бути однозначною. Педіатри в будь-якій лікарні в один голос готові заявити, що щеплення – це захист Вашої дитини, причому вони абсолютно безпечні. З іншого боку, існує безліч противників щеплень. Ними стають, в першу чергу, ті, хто постраждав від поствакцинальних ускладнень (в Україні навіть є ГО Ліга Захисту громадянських прав). Розвинувся так званий цілий рух антивакцинаторів. Сюди примикають також лікарі-гомеопати (О. Коток, Афанасьєв) і вчені-дослідники, в основному закордонні. Існують і ті, хто виступає тільки проти введення живих вакцин, проти масового охоплення щепленнями населення та самої системи щеплення (вірусолог РФ Г. П. Червонська).

Звідки ж виник конфлікт? Все почалося ще з часу появи близько 200 років тому першого щеплення проти коров’ячої віспи Дженнера. Тоді ж інші цивілізовані лікарі (наприклад, Йозеф Герман, головлікар Віденської лікарні) і гомеопати (18 століття) заявили, що такого обману населення в історії медицини ще не було. Деякі міста, такі як Лейстер в Англії, відмовилися від щеплень взагалі, коли люди на собі помітили їх згубні наслідки у вигляді ускладнень і відсутності ефекту. Але, незважаючи на це, офіційна медицина прийняла щеплення і зробила це медичне втручання масовим, переконуючи населення в його користі й безпеці, а противників називаючи шарлатанами та неосвідченими.

Щоб розібратися, небезпечні чи безпечні щеплення дітям, а також в їх дії на організм, давайте трохи заглянемо в термінологію. Всі сторони погоджуються в тому, що щеплення – це «маленька хвороба», тобто в організм вводяться живі чи неживі вакцини – віруси, носії відповідної хвороби, – з метою створення штучного імунітету. В результаті в тілі повинні утворитися антитіла, які борються з цією інфекцією. Передбачається, що в разі захворювання у прищепленої людини хвороба буде протікати в більш м’якій формі, або вона зовсім не захворіє. Таким чином, спробуємо розібрати ключові поняття даного визначення з точки зору безпеки, а саме: віруси, імунітет, механізм роботи вакцини в організмі, плюс її наслідки.

#img_left# Супротивники щеплень аргументують наступні пункти, що показують небезпеку щеплень:

• Щеплення роблять дітей носіями збудників хвороб довічно, особливо коли це стосується живих вакцин. Живі чи ослаблені віруси здатні мутувати, викликаючи те захворювання, від якого вони зроблені. Деякі вакцини синтезуються з використанням клітин тварин (ембріон морської свинки у вірусі проти вітряної віспи), а введення чужорідного ДНК в тіло людини може призвести до непередбачуваних наслідків.

• Стійкий довічний імунітет підміняється штучним недовговічним. Відбувається виснаження імунітету, і як результат – поява більш серйозних хвороб, включаючи онкологію.

• Щеплення «відсовують» дитячі хвороби на більш пізній вік, коли ці хвороби переносяться важче, збільшуючи тим самим їх небезпеку.

• Вакцини провокують ускладнення і появу інших серйозних захворювань, тому що містять токсичні компоненти: мертиолят (сполука ртуті; аутизм має симптоми отруєння ртуттю), гідроксид алюмінію (результат – хвороба Альцгеймера), формальдегід (дуже небезпечний для організму) і феноксиетанол (відомий як антифриз ). Такими захворюваннями є: бронхіальна астма, алергії, цукровий діабет, ревматоїдний артрит, онкологічні, аутизм.

Прихильники вакцинації говорять про безпеку й ефективність щеплень, спираючись на статистику і те, що саме щеплення допомагають запобігти епідемії віспи, кору, краснухи, туберкульозу, гепатиту В та інших. Однак їм заперечують, що цим цифрам вірити не можна, тому що вони «притягнуті за вуха» через некоректні порівняння і наміри видати чорне за біле. Склад вакцин ледве знає ваш дільничний педіатр, а значні ускладнення, що з’явилися, або захворювання не пов`язують зі щепленнями. Додому відпускають відразу після медичного втручання, тоді як ускладнення можуть початися через 3 години і пізніше. Якщо дитина захворіла на хворобу, від якої прищеплювали, ставиться свідомо помилковий інший діагноз, тому що апріорі вважається, що дитина не може захворіти на цю хворобу за визначенням «безпеки» та ефективності щеплення.

На сайті МОЗ України Ви не знайдете пояснень про склад вакцин, не кажучи вже про будь-які попередження про поствакцинальні ускладнення: для офіційної медицини вони начебто не існують, хоча увесь світ сурмить про це. Є тільки перелік т.зв. побічних ефектів, таких як підвищена температура, висипання і т.п. Про ускладнення можна прочитати в Додатку 1 до Наказу № 48 МОЗ України від 03.02.2006 «Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні та контроль якості й обігу медичних імунобіологічних препаратів». Відсутність вакцинації за звичкою розглядається як загроза здоров’ю не тільки самої дитини, а й інших, а також як величезний ризик важких захворювань і виникнення масових епідемій. Більше того, громадяни України навіть не мають права вибору робити чи не робити щеплення.

Деякі лікарі (Коток, Червонська) вказують на навмисне створення міфів навколо теми щеплень, завдання яких – граючи на людських страхах хвороб, вселити віру в безпеку й ефективність щеплень. Кінцева ж мета – величезні бариші, які зривають виробники вакцин, що розсилають диво-пробірки в усі країни світу. І треба сказати, їм це вдається. Наприклад, в Україні не у всіх є можливість просто вийти в інтернет, або незнання англійської мови перешкоджає вивчення зарубіжної літератури, а книги противників щеплень видаються невеликими тиражами і продаються в непомітних місцях. Зате в будь-якій поліклініці на стіні ви можете побачити плакат, який розповідає про жахи туберкульозу, який, як привид, бродить серед нас.
Спеціальні дослідження про наслідки щеплень проводилися тільки за кордоном, описані американськими та європейськими вченими, і результати їх не на користь «прищеплювачів». У США, наприклад, проблема щеплень є дуже гострою. Американські імунологи дійшли висновку, що безпека і ефективність вакцин знаходяться в суперечності. Цей конфлікт полягає в тому, що чим більш ефективна вакцина, тим більше ускладнень вона несе. Звідси, згідно з ними, випливає, що немає безпечних вакцин, так само як і немає абсолютно ефективних вакцин. На території СНД віру в щеплення лікарів нерідко порівнюють з релігійною. В книзі Р.Я. Мєшкової «Керівництво з імунопрофілактики для лікарів» наводяться дані по небажані реакції на вакцини на матеріалі тільки лише закордонних країн. Виходить, що у нас (і Росії) або таких немає, або така статистика не ведеться, або вона ретельно приховується. У США ведеться статистика VAERS і, згідно з нею, наприклад, у 1999-2002 рр.. було отримано 13363 повідомлення про ускладнення чи побічні реакції на щеплення від гепатиту В у віковій групі від 0 до 6 років; 1840 чоловік потрапило до лікарні, 642 – загинуло.

Вакцінолог і вірусолог Г.П. Червонська у своєму зверненні до Президента РФ Б.Н. Єльцина писала: «Ми маємо в своєму розпорядженні матеріали, що беззаперечно доводять, що введення цього хіміко-біологічного конгломерату, що іменується "вакциною", викликає велику кількість ускладнень, у значній мірі підвищує чутливість організму дитини до існуючого інтенсивного забруднення навколишнього середовища. Післящепленнєві реакції на АКДС неоднозначні й рясні. Іноді її введення викликає раптову смерть дитини. Вакцинація в нашій країні проводиться абсолютно неграмотно, без попереднього діагностичного обстеження, а, отже, і без обліку протипоказань, котрих до введення АКДП -16, БЦЖ – 9 і т.д. В інших країнах, на досвід яких так люблять посилатися функціонери від управління медициною, кожен громадянин з народження обстежений на імунологічний статус, має паспорт іммуностатуса і генетичну карту, що дозволяють грамотно відповісти на питання: чи можна і чи потрібно вводити будь-яку вакцину кожній конкретній дитині. Іншими словами, ефективна вакцинопрофілактика залежить не тільки від якості препарату, а й від якості організму». І, продовжуючи, слід зазначити, що Японія, наприклад, відсунувши поріг вакцинації маленьких дітей від народження до 2-х років, пересунулася на останнє місце з дитячої смертності, тобто отримала з усіх країн найменшу кількість останніх.

Повертаючись до України, можна сказати, що питання про небезпеку щеплень лікарями не ставиться зовсім. Є Закон про обов’язковість щеплень. І який лікар не послухається його? Звичайно, якщо тільки ризикне поплатитися своїм робочим місцем. Та й навіщо думати про те, що вакцини можуть бути небезпечними? Роби прищепний календарний план і отримуй свою зарплатню: робота така …