Якісний одяг, вироблений у Китаї на експорт, продається тепер усередині країни за заниженими цінами. Таким чином швейна промисловість Китаю, яка сильно постраждала від спаду у світовій економіці, намагається вижити.
#img_left#Згідно з дослідженням наших журналістів, проведеним у китайській провінції Гуандун, швидке зростання собівартості китайської продукції обумовило значне зниження закордонного попиту, тому китайські фабрики з виробництва одягу і взуття опинилися в кризовому становищі.
Вулиця Шансяцзюбусін є однією з найжвавіших торгових місць у місті Гуанчжоу, багато магазинів тут продають заводські надлишки за зниженими цінами роздрібним продавцям. Це означає, що ціни в цих магазинах є індикатором стану легкої промисловості Китаю.
Як повідомило китайське видання Guangzhou Daily (Гуанчжоу Дейлі) 21 травня, один магазин на вулиці Шансяцзюбусін району Лівань м. Гуанчжоу вивісив табличку з написом «Останній день розпродажу», і перед його входом було багато одягу з цінниками 3-9 юанів за штуку. Співробітник цього магазину повідомив, що зниження цін відбулося в основному через закриття багатьох фабрик. На іншому магазині висіла табличка «Суперціна: 1 юань за штуку» за дитячий одяг. Цей одяг був зроблений з 100% бавовни і був високої якості.
Віце-голова Асоціації швейної промисловості Гуанчжоу повідомив, що багато одягу було продано менше, ніж за двадцять юанів на Дорозі Шанцзю, тобто нижче собівартості. Під час фінансової кризи 2008 року багато речей, які призначалися на експорт, залишилися в Китаї і були продані за зниженими цінами на внутрішньому ринку. Проте сьогодні більшість розпродажів відбувається через надлишки виробництва або тому, що фабрика скидає залишки перед своїм закриттям.
Згідно з інформацією веб-сайту китайського валютного ринку з текстилю, під час проведення Китайської міжнародної ярмарки одягу та аксесуарів у березні цього року найбільш обговорюємою темою серед продавців було зростання собівартості продукції.
У 2010 році вартість бавовни зросла на 50%, а вартість робочої сили виросла більш, ніж на 15%. Багато виробників одягу кажуть, що менше, ніж за рік загальна вартість однієї одиниці одягу виросла на 20%. У взуттєвій промисловості ситуація ще гірше: ціна зросла на 30-40%.
Guangzhou Daily пише про компанію, яка спеціалізується на виготовленні фірмових джинсів для дітей і знаходиться в містечку Сіньтан під Гуанчжоу. Одна третина її замовлень йде зсередини країни, тоді як дві третини йшло з Європи. У минулому році середньомісячний обсяг її виробництва досягав 220-250 тис. штук, але з березня кількість замовлень значно скоротилася, і тепер щомісячний обсяг ледве досягає 100 тис. штук.
Ditai Textile належить до швейним фабрикам середніх розмірів. Її директор Чжань Цзяфу каже, що вони виробляють сім найменувань продукції, але тільки три з них у даний час затребувані, і майже всі замовлення по них закриті, а нові замовлення не надходять, і чисельні співробітники фабрики знаходяться у вимушених відпустках. «Ситуація в цьому році гірше, ніж під час фінансової кризи, яка була тоді», – сказав Чжань.
У взуттєвій промисловості також проблеми. Го Чженьхуа володіє заводом Баофу з виробництва гуми, який спеціалізується на поставках сировини для взуттєвих фабрик. Він вважає, що збільшення собівартості призводить до підвищення цін на китайське взуття, а багато іноземних клієнтів почало замовляти продукцію не в Китаї, а у В’єтнамі та інших країнах.
Пан Го каже, що Гуандун в основному виробляє взуття середньої і високої якості. З жовтня минулого року замовлення скоротилися приблизно на 30%. У м. Цзіньцзян провінції Фуцзянь виробляється в основному взуття середньої та низької якості, і там ситуація ще гірше. Нещодавно він був у Цзіньцзяні і бачив, що у них не було замовлень, робітники були звільнені і численні фабрики вже закрилися.
Лі Сяою. Велика Епоха
