Вдень вони складають свої шкірясті крила, звисаючи гачкоподібними кігтями високо на стріхах. Вони відпочивають непомітно за величними позолоченими книжковими шафами до сутінків, а потім вилітають на бенкет.
Вони — кажани в бібліотеці, які чекають темряви, щоб схопити комах, які могли б харчуватися безцінними книгами, що тут зберігаються.
Насправді, протягом століть кажани виконували важливу роль у бібліотеці — вони боролися зі шкідниками у цій книгозбірні, яку називають однією з найкрасивіших бібліотек світу.
Однак під час відвідування ви їх не побачите.
Прибувши до португальського Університету Коїмбри, де знаходиться Бібліотека Жуаніна, туристи будуть вражені інтер’єром, який блищить розкішним оздобленням 18-го століття, при першому ж вході зі старої брукованої площі Палацу шкіл. Вони пройдуть повз статую засновника бібліотеки, короля Португалії Іоанна V, на честь якого вона була названа.
Коли в 1717 році почалося будівництво Бібліотеки, настала епоха Просвітництва. Будівництво було остаточно завершено в 1728 році. Перші книги з’явилися в 1750 році, і зараз бібліотека налічує близько 70 000 томів, присвячених науці, цивільному і канонічному праву, філософії та богослов’ю. Деякі з них датуються ще 15-м століттям. Кажуть, що ці томи представляють найкраще з того, що було надруковано на континенті.
Коли ви входите з площі, ви фактично стоїте на третьому і найвищому поверсі бібліотеки, який називається Шляхетним поверхом, багато прикрашеним. Тут стоять ті великі позолочені книжкові полиці. Три зали цього поверху розділені високими орнаментованими арками й заповнені полицями з екзотичного, різнобарвного дуба. Цінні тропічні породи дерева з Бразилії нагадують про імперську минулу славу Португалії.
Вхідні двері з тикового дерева замикають усю споруду, наче сховище, в якому зберігається скарб. Кам’яні стіни товщиною понад 2 метри допомагають регулювати температуру і вологість для збереження антикварних томів, що зберігаються всередині.
Звісно, є ще два нижніх поверхи, але оскільки ми говоримо про реставрацію, то не можна не згадати про тих пухнастих літаючих ссавців.
Ви їх не побачите. Але ви можете їх почути. У сутінках можна почути відлуння цвірінькання, скрекотіння або голоси, описані як «спів кажанів», згідно зі Смітсонівським музеєм. Кажуть, що якщо ви будете сидіти надворі вночі, то побачите, як вони пурхатимуть на вулиці або кидатимуться назад у будинок у пошуках притулку.
Хоча запах дубової деревини є природним репелентом для комах, ці кажани набагато ефективніші в цьому. Вони мають ненажерливий апетит до комах, які полюбляють копошитися в паперових книгах та рукописах. Але, мабуть, найбільше вони полюбляють комарів.
Єдине справжнє занепокоєння — кажанячий послід.
За старою доброю традицією, працівники накривають розкішні етажерки великими шматками шкіри, щоб захистити їх від безладу. У європейських бібліотеках і церквах протягом століть так робили завжди. Вранці працівники знімають простирадла і змащують мармурову підлогу в місцях, де впав послід, невеликою кількістю жиру.
Це невелика ціна за захист безцінних томів.
Колонія кажанів була невід’ємним атрибутом бібліотеки майже відтоді, як король Іоанн V вперше побудував її.
Помилувавшись двоповерховими позолоченими стелажами та витіюватими арками з гребенями, оглянувши шість рельєфних дерев’яних столів та веранди з багатим різьбленням і золотом, не кажучи вже про таємні сходи, заховані у фальшивій дерев’яній арці, пофарбованій під мармур, потаємні двері, відомі лише співробітникам, які ведуть на балкон, закритий для відвідувачів, ми можемо спуститися вниз по сходах.
Середній поверх більш суворий, вирізаний з простої кам’яної кладки. Це може здатися дивним, але здавна тут розміщувалися охоронці та сторожі. До 1834 року університет був самоврядним органом, а тому утримував власну в’язницю Королівського палацу. Важкодоступна багато років тому, зараз вона відкрита для демонстрації рукописів, а також слугує місцем для їх збереження.
Середньовічна в’язниця знаходиться в самій основі споруди. Вузькі камери та гвинтові сходи утворюють примітивну в’язницю, найстарішу зі збережених у Португалії. На першому поверсі в’язниця зараз слугує книгосховищем, куди приносили колекції для каталогізації перед тим, як розставити їх на стелажах на головному поверсі.
Щороку Бібліотеку Жуаніни відвідують півмільйона людей, і саме тому її охорона є такою ретельною. Автомобільний рух залишає сліди у купах пилу і змінює навколишнє середовище. Лише 60 людям тепер дозволено входити кожні двадцять хвилин, щоб підтримувати чистоту і порядок. Вони не можуть перебувати в головній кімнаті довше, ніж 10 хвилин.
Тим часом невелика армія істот, що живуть за книжковими полицями, продовжує вести війну зі шкідниками. Колонія кажанів залишається важливою протягом багатьох років і продовжує робити свій внесок.
