Письменник Микола Васильович Гоголь був не тільки талановитим письменником, а й відомим гурманом. Про це свідчать спогади сучасників, а також твори знаменитого автора. Гоголь дуже любив вставляти у свої творіння описи їжі, та такі, що у читачів починається слиновиділення, а руки так і тягнуться до холодильника.
При цьому Гоголь згадує не тільки про відомі страви, а й про ті, що вже давно застаріли й канули в лету. Зустрічаються й такі назви, про які сучасний читач навіть і не чув.
Наприклад, у передмові до книги «Вечори на хуторі біля Диканьки» письменник згадує таку страву, як кніш:
«”Бути ж тепер сварці”, — подумав я, помітивши, що пальці у Хоми Григоровича так і складалися дати дулю. На щастя, стара моя здогадалася поставити на стіл гарячий кніш із маслом. Усі взялися до справи. Рука Фоми Григоровича, замість того щоб показати шиш, простяглася до книша, і, як завжди водиться, почали вихваляти майстриню господиню».
Що ж являє собою книш? Книш або книш — це вид випічки, круглий нездобний пиріжок із начинкою. Начинки можуть бути найрізноманітніші — сир, ягоди, варення, гречана каша з цибулею, товчена картопля зі шкварками тощо.
Книш робили так: робили тісто, як на хліб, з нього робили невеликі коржі й надавали їм форму кола, вмочували в олію ложку й надрізали нею коржі по колу на кшталт пелюсток. Зазвичай на кожному коржику виходило по 6-7 пелюсток. У середину коржа викладали начинку, на яку зверху загинали пелюстки. Після коржі випікали в печі. Їли їх обов’язково з маслом.
Книш вважається традиційною стравою української, білоруської, польської та навіть єврейської кухні.
Книш також згадується в повісті Гоголя «Ніч перед Різдвом», де колядники наколядували цілий мішок із книшами. Це не випадково, оскільки книш із картопляною начинкою вважався традиційною стравою на Різдво, за старих часів він був невід’ємною частиною Різдвяних свят. Їх ставили на святковий стіл і обов’язково пригощали колядників.
Марія Мельничук
