КНР провела в Кашгарі конференцію, на якій археологічні знахідки в буддійському храмі Моер поблизу Кашгара видавали за доказ того, що «Сіньцзян завжди був китайським», пише (Гірка зима, журнал про релігійну свободу і права людини).
Недалеко від Кашгара, в Сіньцзяні, посеред пустелі стоїть стародавня буддійська ступа. Завдяки своїй конічній формі вона отримала місцеву назву «Мо’ер», що в перекладі з уйгурської означає «димова труба».
За оцінками експертів, ступа і храм поруч із нею були побудовані близько 1 700 років тому, а через кілька століть про них забули. Археологи почали розкопки 2019 року і виявили кілька кам’яних знарядь, мідні монети і фрагменти статуї Будди.
Далі КНР заявила про те, що цей археологічний об’єкт «доводить», що Сіньцзян історично був частиною Китаю.
Ідеологи КНР стверджують, що артефакти, виявлені в Моері, схожі на ті, що були знайдені за тисячі миль на схід, у районах, де домінують ханьці. Також стверджується, що деякі частини храму були побудовані в стилі «ханьського буддизму». І десь на цьому шляху його відвідав знаменитий монах із центрального Китаю, відомий як Сюаньцзан (602-664 рр.). В Індії його називали Хсуен Цан (тоді як його справжнє ім’я до вступу в чернецтво було Чен І), і йому приписують поширення буддизму в Китаї. Таким чином, така фрагментарна інформація використовується для утвердження влади Пекіна над Сіньцзяном.
Нещодавно КНР організувала в Кашгарі конференцію, присвячену відкриттям, зробленим у храмі Моер та інших місцях. Пань Юе, міністр Національної комісії у справах етнічних груп і заступник керівника Департаменту з роботи Об’єднаного фронту, відкрито заявив, що ці археологічні знахідки доводять, що між культурою Сіньцзяна і Китаю немає поділу.
Він додав, що ті, хто критикує політику КНР у регіоні, демонструють «повсюдне незнання китайської історії» і поширюють «необґрунтовані наративи».
Перерахувавши численні археологічні знахідки в Сіньцзяні, що відносяться до різних цивілізацій, міністр рішуче заявив, що «культура Сіньцзяна різноманітна, але більша в єдності» і що «об’єднуючим елементом є “китайська культура”».
Твердження про китайський характер культури в Сіньцзяні може бути спробою відвернути увагу від зусиль Комуністичної партії Китаю (КПК) з викорінення уйгурської ідентичності.
Для міністра Пань Юе Моер — приклад синізованого (китаїзованого) буддизму. Хоча він визнає, що в цьому місці архітектура виконана в індійському стилі Гандгара, але наполягає на тому, що через століття «синізований буддизм повернувся в західний регіон, побудувавши китайські буддійські зали в місцях свого первісного проникнення в Китай».
Наратив КНР щодо Сіньцзяна насправді сумнівний, пише Bitter Winter. Стародавні династії Китаю мали в Сіньцзяні постійний військовий плацдарм, але з VIII століття до початку XVIII століття їхній вплив був незначним. Тільки 1759 року китайська династія Цин завоювала цей регіон і перетворила його на колонію. Пізніше, з 1944 по 1949 рік, регіон був де-факто незалежною республікою, до його анексії КНР.
Відтоді КПК намагалася синізувати Східний Туркестан різними способами, зокрема перейменувавши його на Сіньцзян. На піку кампанії із гарантування безпеки у 2018-2019 роках понад мільйон уйгурів (консервативна оцінка, що використовується в міжнародних документах, оскільки, на думку експертів, реальна кількість може бути втричі більшою), більшість із яких мусульмани, та інших тюркських жителів насильно асимілювали до ханьської культури в сумнозвісних «трансформуваннях через освіту» і таборах примусової праці.
Тут виникає питання: якщо жителі Сіньцзяна завжди були китайцями, навіщо їх насильно асимілювати? Табори перевиховання викликали міжнародний резонанс, а деякі країни назвали дії КНР у Сіньцзяні культурним геноцидом.
Археологічні пам’ятки демонструють зв’язки стародавніх цивілізацій уздовж Шовкового шляху, мережі євразійських торговельних шляхів, що з’єднували Китай із Центральною Азією та Європою. Торгівля і релігія вільно переміщалися Шовковим шляхом, і на цьому шляху відбувалося природне змішання культур.
В останні роки пекінські чиновники наказали зруйнувати сотні мечетей і мусульманських святинь по всьому регіону. Найімовірніше, маючи на меті стерти культурні відмінності і створити Китай «тільки для ханьців», КНР не зацікавлена в тому, щоб заглиблюватися в історію таких археологічних знахідок, як у храмі Моер.
