Фонтан у Маріїнському парку.
Фото: Искусство инженерии/panoramio.com
Скільки у Києві фонтанів? Нині їх близько 90. Старовинні, у французькому стилі, і сучасні, у вигляді кульбаби чи зі світломузикою. Вони полюбилися киянам, і в теплу пору милують око веселим водограєм.
Латинське слово fontis означає джерело, ключ. Раніше фонтани, перш за все, мали практичне значення: усі охочі могли напитися води, а вже потім, були окрасою міста. У Києві свого часу навіть брали гроші за напування з них худоби (по копійці з голови) та за набір води (по копійці за шість відер).
Перші фонтани Києва були збудовані у Братському та Флоровському монастирях ще на початку XVII ст. Вода в них самопливно текла від джерел київських гір по дерев’яних трубах.
На Подолі, біля Гостинного двору, було священне джерело. Оскільки поряд розташувався Магістрат, то за європейською традицією тут у 1749 році побудували і фонтан з альтанкою, яку доповнювала дерев’яна скульптура ангела. З чаші в руках ангела витікала вода. На верхівці альтанки з’явилася фігурка ще одного ангела, яку обертав вітер. Цей павільйон називали «Феліціаном». Його створили за проектом архітектора Івана Григоровича-Барського.
Фонтан Самсон.
Фото: kievtrip.com.ua
У 1809 році дерев’яних ангелів змінив біблійний богатир Самсон, що поборює лева. Його появу приурочують до 100-річчя Полтавської битви. Тут Самсон, як герой Старого Завіту, ніби символізує Петра I.
Перший централізований водогін відкрив нову сторінку в історії київських фонтанів. Найвідомішою серед давніх фонтанів нашої столиці є серія чавунних водограїв-близнят, яким уже більше ста років. А починалося все так…
Турботами губернатора Івана Фундуклея у 1872 році на місці нинішньої Європейської площі був встановлений фонтан, спроектований відомим архітектором Олександром Шілле. Прозвали фонтан «Іваном».
Фонтан на місці нинішньої Європейської площі, спроектований Олександром Шілле. 1872 р. (не зберігся)
За чергового переупорядкування площу назвали Царською, а фонтан прибрали. А пізніше міська дума замовила серію фонтанів на кшталт «Івана». Чавунні чаші відлили умільці місцевого заводу Термена. Вони прикрасили Царський сад, Миколаївську, Софіївську і Караваївську площі, Маріїнський парк, сквер біля Золотих воріт. Сучасники так описували фонтани серії «Іван»: «У центрі круглого басейну з високим бордюром стоїть могутня чавунна колона, увінчана шатром та оздоблена рослинним орнаментом. Чаша у вигляді квітки декорована маскаронами*: восьмигранний цокол прикрашають голови левів».
* Маскарон — скульптурна прикраса у формі голови тварини, людини, фантастичної істоти.
Фонтани у формі чаші були тогочасною європейською модою. У Київ французький стиль понад століття тому привіз вже згаданий Олександр Шілле, який студентом практикувався у Парижі.
Перші два «Івани», встановлені на Хрещатику, не збереглися. Вижили ті, котрі стояли подалі від головної вулиці.
Сьогодні десятки фонтанів прикрашають нашу столицю. Серед них: старовинні, оформлені за усіма вимогами високого тону,помпезні, кульоподібні, і навіть фонтани, що танцюють під музику.
Переливні і каскадні фонтани в Броварах, квадратний фонтан у клініці Феофанія, круглий фонтан у парку Перемоги, світломузикальний фонтан Дюймовочка…
Фонтан бажань.
Фото: prawie-jak-tony-halik.blogspot.com
Досить оригінальним є п’яти метровий фонтан бажань, що прикрашає стіну київського готелю «Інтерконтиненталь». Створений він у 2009 році. Фонтан складається з 21 бронзової чаші, покритої тонкими декоративними листами золота з вигравіюваним зображенням грецької богині Ніки. У кожну чашу з голови грифона ллється вода.
Досить оригінальним є мармуровий фонтан, розташований у дворі будинку №10 на Дніпровській набережній, побудований у 2010 році. Діаметр його чаші ― 4 м, а висота скульптури ― 3,8 м. Таємничості і загадковості додає водограю кольорове діодне підсвічування.
Мармуровий фонтан у дворі будинку №10 на Дніпровській набережній у Києві зі діодним підсвічуванням.
Фото: Искусство инженерии/panoramio.com
Скільки у Києві фонтанів? Нині їх близько 90. Скромні фонтани у скверах, потужні на площах, старовинні і сучасні очевидці історії міста, яка без коректури і редагувань відбивається у їх водах, а вони залишаються спокійними. Ведуть літопис нашого життя.
