Вісім років після смерті Чжао Цзияна сотні чоловік зібралися біля його будинку, щоб вшанувати його пам’ять. Чжао займав пости прем’єр-міністра і генсека компартії Китаю. Він пішов у відставку після того, як комуністичний режим вчинив масові вбивства студентів на площі Тяньаньмень у 1989 році.
#img_left#У цьому році, на відміну від минулих років, влада не перешкоджає тим, хто приходить вшановувати пам’ять колишнього лідера.
Рано вранці 17 січня люди всіх верств суспільства прийшли до будинку №6 на вулиці Фуцян в Пекіні, де смерть наздогнала Чжао Цзияна, щоб вшанувати його пам’ять.
Недалеко від цього місця розташувалися поліцейські автомобілі і чергували охоронці, але людей ніхто не затримував.
«У цьому році відчувається, що прийшло більше народу. У дворі багато відвідувачів», — сказав Ван Чжихуа, чоловік Ван Яньнань, дочки Чжао Цзияна, в інтерв’ю «Голосу Америки».
Правозахисник з Пекіна Лі Хуань-цзюнь погодився з цим і додав, що «велика частина з них вже пішла, її змінив інший натовп людей. За моїми оцінками, там були сотні людей. Багато з них пішли до мого приїзду».
Люди пам’ятають прояв людяності
У цьому році сюди приїхав демократичний активіст Ху Цзя, якого засудили до трьох з половиною років тюремного ув’язнення в квітні 2008 року. Його звинуватили в «спробі повалення державної влади» — розпливчасте обвинувачення, яке прирівнюється до того, що раніше називалося «контрреволюційна діяльність». Після в’язниці Ху два роки перебував під домашнім арештом. Це був його перший візит до будинку Чжао за останні п’ять років.
Ху сказав, що в критичний момент Чжао вибрав людську природу замість «партійної культури», розуміючи яку ціну він заплатить за це. Він намагався запобігти масовому вбивству студентів в 1989 році.
Захоплюючись мужністю Чжао, Ху зазначив, що хоча нинішні лідери не несуть безпосередню відповідальність за криваву розправу на площі Тяньаньмень, вони як і раніше належать до привілейованого класу суспільства. Він вважає, що нинішні лідери не володіють мудрістю і мужністю, щоб змінити реалії однопартійної диктатури в Китаї.
Він сказав: «Ми не можемо чекати. Ми повинні це зробити».
Ху Цзя вважає, що немає ніякої надії на реформи зверху. «Компартія ніколи не погодиться на зміни. Все зводиться до того, як багато людей підняли свою голову, скільки з них пробуджується на боротьбу з диктатурою», — заявив Ху.
Бао Тун, політичний секретар Чжао, який все ще перебуває під домашнім арештом, сказав, що хоча він не в змозі особисто висловити свою подяку Чжао, він ніколи не забуває відзначати річницю його смерті.
За словами Бао, Чжао відрізняється від інших високопоставлених чиновників тим, що ставився до людей по-людськи. Інші партійні лідери розглядають людей як інструмент, як ляльок, як людські ресурси або військові сили.
Цзян не дозволив провести похорон
Після смерті Чжао 17 січня 2005 року партійні чиновники запитали своє начальство про те, як бути з похоронами Чжао.
Ді Со, дружина Ху Цзівея, колишнього керівника газети «Женьмінь Жибао» розповіла, що лідери партії, такі як голова Всекитайських зборів народних представників Вань Лі та віце-голова Постійного комітету Всекитайських зборів народних представників Тянь Цзіюнь, просили центральне керівництво дозволу провести похорон Чжао Цзияна у відповідності з його рангом. Члени центрального партійного керівництва хотіли провести офіційні похорони Чжао, але колишній партійний глава Цзян Цземінь був проти цього.
Перебуваючи під тиском, глава компартії Ху Цзіньтао і прем’єр Вень Цзябао відмовилися від вшанування Чжао.
Цзян побоювався, що події 4 червня можуть переглянути і зробити інші висновки.
Цзян і Лі Пен, який отримав прізвисько «м’ясник Пекіна», прийняли рішення застосувати силу проти студентів 4 червня 1989 року.
Після того, як були опубліковані документи про події на площі Тяньаньмень, Цзян і Лі змусили кожного члена Політбюро визначити свою позицію до подій 4 червня і прийняти резолюцію, яка гарантувала б, що події 4 червня ніколи переглядатися не будуть.
Цзян після кривавого придушення студентів на площі Тяньаньмень з рівня шанхайського партійного боса піднявся на найвищий рівень влади китайського режиму.
Вень Цзюнь, Велика Епоха
