Прославлений у китайській історії художник Гу Кайчжи жив приблизно з 345 по 406 рр. за часів династії Східна Цзінь. Часто його зображують як простодушного дивака, який, як говорили його сучасники, досяг досконалості в «літературних творах, живописі та дурості».
#img_right#Гу твердо вірив, що очі — дзеркало душі. Він уважно спостерігав за очима в житті і вивчав, як правильно їх зображувати. Малювання очей він завжди залишав на завершення портрета, і ці останні штрихи могли зайняти велику частину часу написання усієї картини.
Згідно з легендою, Гу одного разу допоміг зібрати великі грошові кошти на реконструкцію храму. Провівши місяці за написанням картини з сюжетом про Вімалакірті* на стіні храму, він залишив очі незавершеними. Потім у якийсь день він оголосив, що хотів би вночі намалювати очі, і якщо хтось у найближчі три дні хоче помилуватися портретом, то він повинен зробити солідне пожертвування. За розповідями, на наступний ранок під дією сонячного світла очі Вімалакірті на стіні осяяли все довкола, храм був переповнений глядачами, і була зібрана уся необхідна сума.
*Вімалакірті — сучасник Будди Шак’ямуні, послідовник учення Будди.
Гу також вигадав безліч віршів. Деякі з них він наносив у формі каліграфії на полотна своїх картин. На жаль, жоден з оригіналів не зберігся, до нас дійшли тільки кілька копій, завдяки яким ми можемо хоча б трошки розглянути його стиль. Найвідоміші з них: «Настанови старшої придворної пані» (у колекції Британського музею) і «Фея річки Ло».
На сувої «Настанови старшої придворної пані» зображений ряд примітних сцен із життя жінок імператорського двору. Вони зафіксовані в різних рухах, які виражають їх особу і характер. В одній зі сцен показана сім’я — чоловік і його три дружини. Чоловік і перша дружина сиділи разом з однієї сторони, а інші дружини — навпроти. Лише за тонкими виразами їхніх облич можна розрізнити, до якого стану належить людина. Цей прекрасний витвір мистецтва з ретельно промальованими деталями, показує, наскільки глибоко Гу Кайчжи відчув душевний стан зображених людей і, завдяки цьому, передав їхній внутрішній світ фарбами.
Гу написав три книги, в яких узагальнив свої знання про живопис. Він підкреслив, що дуже важливо відбити в картині душу і характер людини. Сам художник, як вважає Гу, окрім безпосередньо малювання, також має бути високоосвіченою людиною, філософом — у такому разі він зможе створити ще витонченішу картину, яка наближається до ідеалу краси.
Незважаючи на свою славу в живописі, якщо вірити оповіданням, над Гу Кайчжи часто жартували. За переказами, одного разу один приятель приліпив до лоба Гу «чарівний лист» і переконав у тому, що художник тепер став невидимкою. Після цього випадку, Гу зберігав цей лист дбайливо в потайному місці, проте, за легендою, він ніколи його не використовував.
Як перший відомий великий художник в історії Китаю Гу Кайчжи зробив величезний вплив на подальших художників, тому його вважають батьком китайського живопису.
