Китайський режим контролює всі сектори промисловості. Як державні, так і приватні компанії, що працюють на міжнародному ринку, повинні підкорятися китайській компартії. Про це заявляють численні звіти американських урядових організацій та свідчення представників компаній, що ведуть бізнес у Китаї.
#img_left#Тим не менш, багато іноземних компаній, які мають партнерські торгові стосунки з КНР, все ще плекають нездійсненну мрію прорватися на потужний китайський ринок і отримати величезні прибутки.
«Впродовж років такі країни, як США, повністю ігнорували цю проблему [що китайський режим контролює всі торгові потоки], в результаті Пекін покарав їх за це», — стверджується у статті на веб-сайті неприбуткової організації Economy in Crisis, де щоденно публікуються статті про американську економіку.
Ніхто не зважає на те, що іноземні компанії прогоріли, виконуючи вимоги китайського режиму: перенести виробництво у Китай, залучити китайських робітників, а також передати свої інтелектуальні та технологічні здобутки. Ці компанії сподівались отримати якісь пільги натомість. Ніхто не усвідомлював, що обіцянки давалися, щоб просто заманити іноземні компанії в КНР, а потім створити копію іноземної компанії — місцевого конкурента, відзначає видання.
«Китай впровадить податкові пільги, а потім виштовхне іноземні компанії, але зробить все, щоб „придбати“ іноземні технології і замінити іноземні компанії своїми», — пишеться у статті Economy in Crisis.
Видання наводить приклад, як два китайських державних підприємства здобули найбільшого зиску від використання технологій зарубіжних компаній. Вони працювали в галузі поновлюваних джерел енергії, в основному в сегменті виробництва панелей сонячних батарей, а також у транспортній галузі — виробляли швидкісні поїзди.
«Близько 10 років тому Китай запропонував контракти іноземним виробникам швидкісних поїздів та панелей сонячних батарей. Потім він почав копіювати (часто викрадаючи) іноземні технології. Далі несподівано припинив дію існуючих пільг. І наостанок побудував свої конкуруючі підприємства», — пише Economy in Crisis.
Протистояння китайському режиму
«Досвідчені бізнесмени та інші зацікавлені особи публічно заявляють про політику Китаю, яка завдає шкоди реалізації американських товарів та послуг, обмежує і підриває наші інвестиції і, в результаті, формує загрозу створенню робочих місць у США», — заявив 25 жовтня Деметріос Дж. Марантіс (Demetrios J. Marantis) перед початком слухань комітету Палати представників США.
Марантіс, який зараз виконує обов’язки заступника торгового представника США, наголосив, що державна політика КНР спрямована на здійснення суцільного контролю над усіма аспектами економіки Китаю. Це поворот у протилежний бік від досягнутих угод, що були підписані КНР у 2001 році після вступу до Світової організації торгівлі (СОТ).
Головні причини конфлікту з владою Китаю — це викрадання інтелектуальної власності, створення перешкод для ведення торгових операцій, інвестиційні обмеження, ігнорування законів, а також відсутність прозорого нормативно-правового середовища у КНР, вважає Марантіс.
«Ми стурбовані з приводу того, що для іноземних автовиробників КНР висуває такі вимоги, що потрібно переносити новітні технології на спільні підприємства і створювати китайські компанії, щоб у майбутньому на цьому перспективному ринку Китай мав свою частку», — відзначив він.
Уряд США через це подав скаргу до СОТ та інших організацій, вказуючи, що КНР порушує існуючі міжнародні торгові домовленості: заборона експорту сировини, надмірні субсидії для своїх підприємств, демпінг на ринку США, а також інші деформовані торгові тактики.
На перший погляд, уряд США вважає, що в переговорах з КНР досягнутий певний прогрес щодо деяких питань, які начебто було вирішено. Але економічні аналітики вказують, що тільки через деякий час можна побачити, чи дійсно відбулися якісь зміни.
«Ми усвідомлюємо серйозність існуючих проблем і знаємо, що попереду нас чекає важка дорога», — зізнається Марантіс.
Сім американських компаній — виробників панелей сонячних батарей у жовтні подали скаргу до Американської комісії з зовнішньої торгівлі та до міністерства торгівлі США. Вони просять впровадити додаткові тарифи, щоб захистити американський ринок сонячних панелей від демпінгової політики китайського режиму.
«З метою зупинити проникнення на американський ринок китайських сонячних панелей за демпінговими цінами, найбільший американський виробник сонячних панелей, компанія SolarWorld Industries America Inc., подала сьогодні прохання до органу місцевої влади», — вказується у прес-релізі компанії SolarWorld від 19 жовтня.
Китайський режим керує усіма компаніями в країні
У звіті американської комісії з нагляду за китайською економікою та безпекою (China Economic and Security Review Commission) від 26 жовтня вказується, що китайські промислові підприємства підпорядковані китайському режиму або місцевій владі провінції, де розташоване підприємство. Хоча з першого погляду справляється враження, що китайські компанії є приватними, але насправді це не так, згідно зі звітом. Китайський режим контролює виробництво, доходи та інші аспекти ведення бізнесу за допомогою контрольного пакету акцій підприємства або державного диктату, стверджується в документі.
Влада Китаю не послабить свій залізний контроль над країною і особливо економікою, що чітко прописано в плані 12-ої п’ятирічки, яка була затверджена 14 березня на Всекитайських зборах народних представників КНР.
«Компартія Китаю не підтримує вільну ринкову економіку… Якщо розглядати КНР як капіталіста, то маємо капіталізм з державним контролем, де напрямок розвитку економіки і навіть приватного сектору визначає політика партії», — пишеться у звіті Комісії США по Китаю.
Державні підприємства становлять більше половини всіх підприємств у Китаї і сьогодні відіграють суттєву роль в економіці КНР. Таку інформацію подає міністерство статистики КНР, але не вказується скільки компаній контролює центральна, міська чи провінціальна влада.
Також відсутня прозора інформація щодо так званих приватних компаній, які китайський режим опосередковано контролює через свої права часткової власності або директивні накази.
«Державні компанії займають значно більшу частку в економіці, ніж вважається… Ні конкретні акціонери, ні продаж акцій іншим особам не можуть жодним чином вплинути на державний контроль над цими підприємствами», — вказується у доповіді Heritage Foundation за 2011 рік.
Дослідження Heritage Foundation за 2010 рік ще більше заплутало розуміння того, як розподіляється власність у Китаї: 38% компаній — державні, 24,3% — компанії з обмеженою відповідальністю і 21,1% — приватні. Всі інші — це іноземні компанії або компанії зі змішаною формою власності.
Проблема не в тому, що китайський режим володіє більшістю компаній у КНР, а в тому, хто контролює їхню діяльність, як офіційно, так і «за лаштунками».
«Провідна роль» китайського режиму в розвиткові економіки КНР протягом 10 років після вступу Китаю до Світової організації торгівлі ставить під сумнів те, що КНР коли-небудь припинить своє втручання в діяльність ринку, — підсумовується у звіті U.S. China Committee.
Хеід Малхотра, The Epoch Times
Джерело англійською:
