Ду Фу (712—770 н.е.) — видатний китайський поет часів династії Тан. Жив він бідно і просто. Слабке від народження здоров’я постійно його непокоїло. Та незважаючи на це, він присвятив все своє життя поезії. Більше 1400 чудових віршів, написаних ним, й нині згадують і читають.
#img_right#Літературні критики Китаю зазвичай ділять життя Ду Фу на 4 періоди.
Перший з них — це коли семирічний онук поета Ду Шеньяня Ду Фу почав проявляти свій талант у написанні віршів. Завдяки тому, що він народився в заможній родині, майбутній поет отримав традиційну конфуціанську освіту і до 35-річного віку дуже любив подорожувати. До наших днів збереглися більше 20 віршів, написаних ним у цю пору.
Другий період — між 35 і 44 роками, коли Ду Фу не вдалося успішно скласти іспит для того, щоб вступити на державну службу. Тоді він жив у столиці Чан’ань і дуже бідував. Спостереження за життям жадібних чиновників і стражданням народу змусили його замислитися про подальшу долю нації. Вірші, написані ним у ці роки, у своїх рядках критикують несправедливі рішення держави, а також висміюють впливових і багатих чиновників. Ці вірші виразно ілюструють ті труднощі, з якими йому довелося зустрітися, живучи в столиці, і нелегке життя городян. До наших днів дійшло більше ста віршів, написаних ним у цей відрізок часу.
«Вірші в п’ятсот слів про те, що у мене було на душі, коли я зі столиці прямував до Фенсян» (уривок), 755 р.
(Переклад російською О.І.Гітовіча)
Здесь государь
Проводит дни с гостями,
Я слышу —
Музыка звучит опять.
Те, кто в халатах
С длинными кистями,
Купаться могут здесь
И пировать.
Но шёлк, сияющий
В дворцовом зале —
Плод женского
Бессонного труда.
Потом мужчин
Кнутами избивали —
И подати
Доставили сюда.
И если
Государь наш милостивый,
Тот дивный шёлк
Сановникам даря,
Хотел, чтоб власти
Были справедливы —
То не бросал ли он
Подарки зря?
Да, здесь чиновников
Полно повсюду,
А патриотам —
Не открыть сердца.
К тому ж, я слышал,
Золотые блюда
Увезены
Из алого дворца.
За третій період приймають час між 45—48 роками його життя. В цей час країна була охоплена полум’ям війни між владою і повстанцями. Ду Фу тоді обіймав посаду дрібного чиновника і був змушений тікати.
Одного разу, коли Ду Фу ночував у будинку бідних стареньких, він став свідком сімейного горя. Серед ночі хтось постукав у двері. Почувши стукіт, старий злякався і втік. Він переліз через стіну заднього двору і сховався там. Двері небажаним гостям відкрила літня жінка. Це були офіцери, які заходили в кожен дім, щоб змусити чоловіків служити в армії. Вона сказала офіцерам, що всі троє її синів були змушені піти на службу в армію, і двоє з них уже поклали голови на полі бою. Благаючи, вона просила більше нікого не забирати, тому що тепер у неї залишилася тільки невістка з дитиною. Не звернувши уваги на її прохання, офіцер схопив дівчину і відправив у військовий табір допомагати готувати їжу для війська. На світанку, коли Ду Фу покинув будинок, він зміг тільки мигцем попрощатися зі старим, який лише під ранок повернувся до будинок. Ду Фу описав цю сумну історію у своїй поемі.
Багато віршів про страждання людей і занепад династії Тан були написані ним у цей лихий для країни час. Ду Фу робив записи побачених подій і на основі них складав вірші, за що його називали «поетом-істориком». Більше двохсот віршів цього етапу його життя збереглися, більшість із них називають великими шедеврами.
Останній період припав на вік від 49 до 59 років. Це були останні, найважчі роки його життя. За два роки до своєї смерті у нього не було власного житла, в цей час велику частину часу він жив у човні. А взимку 770 року Ду Фу помер у своєму ж човні у віці 59 років. До нас дійшло більше тисячі віршів поета, складених у цей період.
Усе своє життя Ду Фу слідував конфуціанській доброзичливості. Його вірші охоплюють широке коло подій суспільного життя: від військової тактики до страждань народу в роки хаосу і громадянської війни. Багато з його віршів написані дуже просто і зрозуміло. Вони показують швидше велике співчуття до життя городян, ніж скарги на свою тяжку долю.
Митець дуже вплинув на літературний стиль тодішньої поезії. Зміст його віршів був глибоким, багатим історичними алегоріями і пронизаним філософським змістом. У літературній енциклопедії Merriam-Webster мовиться, що склад його вірша дозволяє повною мірою використовувати потенціал кожного слова, справжню суть якого не завжди можна розкрити і зрозуміти до кінця.
Ду Фу захоплювалися як мудрецем. Багато критиків уважають його найвпливовішим поетом в історії Китаю.
«Вечірній холодок», 764 р.
(Переклад російською О.І.Гітовіча)
Туман укрыл
деревья на равнине,
вздымает ветер
тёмных волн
поток…
Поблекли краски,
яркие доныне,
свежее стал
вечерний холодок…
Забили барабаны,
И поспешно
Смолк птичий гам
у крепостного рва…
Я вспомнил пир,
когда по лютне нежной
атласные
скользили рукава…
