Цікава історія про людину на ім’я Наньго, яка заради наживи прикидалася музикантом, описана в книзі стародавнього Китаю «Хань Фейцзи» (韩非子)* періоду Міжцарської війни (475―221 рр. до н.е.).
Чоловік робить вигляд, що він музикант. Насправді, він зовсім не вміє грати на цьому інструменті. Китайська ідіома «Вдавати, що граєш в оркестрі» стосується саме таких людей. Ілюстрація: Катерина Чан/Велика Епоха
Завдяки цій історії виникла ідіома 滥竽充数 (làn yú chōng shù/лань ― прикидатися, юй ― стародавній музичний інструмент «юй», чун ― заповнити, шу ― число), що можна перекласти як «Грати на юї, щоб заповнити число» або, простіше, «Вдавати, що граєш в оркестрі». Ця фраза часто перекладається як «робити щось заради галочки».
В історії розповідається, що правитель царства Ці дуже любив слухати гру на юї ― духовому інструменті, що складається з кількох бамбукових сопілок. Особливо він любив великий оркестр з 300 музикантів, які грали на юї. У ті часи робота придворних музикантів оплачувалася високо.
Наньго, почувши про щедрість імператора, влаштувався музикантом придворного оркестру, незважаючи на те, що взагалі не міг грати на цьому інструменті.
Кожен раз, коли оркестр грав для імператора, Наньго просто сидів у лавах музикантів і робив вигляд, що грає, не видаючи при цьому ні звуку. Ніхто не здогадувався про його обман.
Кілька років потому цар помер, і на трон зійшов його син. Новий правитель також любив слухати гарну мелодію, яку видає інструмент юй, але він віддавав перевагу сольній грі. Тому одного дня попросив музикантів, щоб вони грали для нього по черзі.
Почувши це, Наньго дуже злякався. Щоб уникнути викриття, він поспішно зібрав речі і залишив палац.
Пізніше вислів «Вдавати, що граєш в оркестрі» став ідіомою. Вона описує тих, хто ховається під маскою знавця у певній сфері діяльності, а насправді не володіє здібностями, необхідними для цієї роботи.
Ідіома використовується і тоді, коли хочуть висміяти когось за відсутність таланту і здібностей. Коли ж її вимовляє сама людина, цим вона, навпаки, висловлює свою скромність.
Примітка:
* Книга «Хань Фейцзи» (韩非子) включає 55 розділів, в яких детально описана філософія Хань Фея (бл. 281―233 до н.е.), де він розмірковує про питання влади. Він був одним із перших філософів-легістів** у Китаї. Книга цінна великою кількістю кумедних історій про Піднебесну.
** Основна ідея школи-легістів стародавнього Китаю полягала в тому, що всі люди рівні перед Законом і Сином Неба, тому титули слід роздавати не за походженням, а за реальними заслугами.
| Читайте також: |
