У період Весни і Осені (770—221 до н.е.) в Стародавньому Китаї жив чоловік на ім’я Боя Юй. Він володів чудовим талантом гри на музичних інструментах.
Боя грає музику біля могили дроворуба. Ілюстрація: Чжичін Чень/Велика Епоха
Однією літньої ночі Боя мучило безсоння, і він вирішив відправитися на човнову прогулянку. Яскраво світив місяць, а прохолодний бриз ніжно дув в обличчя. Надихнувшись красою природи, він зупинився і почав грати. Красиво і мелодійно залунала музика, своєю грою він хотів показати вдячність, а також захоплення красою природи.
Раптово хтось голосно крикнув «Браво!» Припинивши грати, Боя озирнувся навколо. На березі він побачив лісоруба. Зрадівши, що його музику оцінили позитивно, Боя запросив чоловіка до себе в човен і знову почав музикувати.
Коли Боя заграв композицію, що вихваляє високі гори, лісоруб сказав: «Чудово! Мелодія настільки ж чудова і чарівна як гора Тайшань*, і цього вже цілком достатньо того, щоб досягти небес».
Коли Боя виконав музичну п’єсу, яка зображує бурхливі хвилі, дроворуб вигукнув: «Приголомшливо! Мелодія настільки глибока і широка, немов плинна річка!»
Не чекавши такої реакції, Боя сказав незнайомцю: «Ви розумієте музику, яку я граю, а також мій внутрішній стан!» Згодом вони з дроворубом стали дуже хорошими друзями.
Перед прощанням вони домовилися про зустріч у новому році, на тому ж місці і в той же час.
Через рік, коли настав час зустрічі, музикант прийшов до обумовленого місця. Довго він чекав лісоруба, але так і не дочекався і вирішив відправитися в рідні краї свого друга.
По дорозі він зустрів старого — той виявився батьком дроворуба. Літня людина повідомила сумну новину про те, що його син-лісоруб помер від хвороби місяць тому. «Перед своєю смертю він просив, щоб я зустрівся з тобою в призначеному місці», — сказав старий.
Почувши це, Боя був дуже засмучений. Щоб вшанувати пам’ять свого дорогого товариша, він вирішив прийти на його могилу і зіграти прощальну мелодію.
Згідно з легендою, після виконання композиції він зламав свій музичний інструмент о кам’яний надгробок, після чого вирішив покінчити з музикою і більше не грати.
Ця історія записана в «Працях Ле-Цзи» (період Весни і Осені). Пізніше з цієї розповіді виникла ідіома «Високі гори і плинна вода — задушевного друга, який розуміє музику, складно знайти». Її відтоді використовують для опису щирої дружби і вірності друзів, які розуміли один одного без слів.
Китайська ідіома: Високі гори і плинна вода — задушевного друга, який розуміє музику, складно знайти (гао шань люй шуей — чжи інь нань мі). Ілюстрація: Євген Довбуш/Велика Епоха
Китайською мовою ідіома звучить так: гао шань (високі гори) люй шуей (плинна вода) — чжи інь (задушевного друга або того, хто може зрозуміти музику) важко (нань) знайти (ми); піньін: gāoshānliúshuǐ zhīyīn nán mì. Ієрогліфічне написання: 高山流水 知音 难觅 (якщо ієрогліфи не видно, слід встановити підтримку китайських ієрогліфів в операційній системі).
* Гора Тайшань розташована в китайській провінції Шаньдун. Незважаючи на скромну висоту (1545 м), становить величезну культурну та історичну значимість у Китаї. Тайшань входить у число п’яти священних гір даосизму і традиційно вважається місцем проживання даоських святих і безсмертних.
| Читайте також: |
