Пекінські студенти кладуть вінки та квіти біля портрету ліберального реформатора й колишнього лідера компартії Китаю Ху Яобана. Тисячі студентів зібралися біля підніжжя пам’ятника Народним героям на площі Тяньаньмень під час несанкціонованої демонстрації 19 квітня 1989 року, щоб оплакати смерть Ху. Траур за Ху вважається головною подією, яка передувала демонстраціям студентів на Тяньаньмень 4 червня того ж року.
Фото: Catherine Henriette/AFP/Getty Images
15 квітня — це річниця смерті Ху Яобана. Ху був лідером комуністичної партії Китаю (КПК) в найважливіший період економічних реформ у 1980-х роках. Тодішній верховний лідер Ден Сяопін відправив Ху у відставку за прихильність останнього до «буржуазного лібералізму». 23 роки тому раптова смерть Ху Яобана викликала нові протести студентів, які закінчилися кривавим придушенням 4 червня 1989 року на площі Тяньаньмень у Пекіні (найбільшій площі у світі).
5-го квітня проводиться китайська церемонія Цінмін: цього дня поминають покійних. Багато років люди приходять на могилу Ху Яобана в провінції Цзянси. Але цього року вперше офіційний портал Chinanews повідомив, що величезна кількість людей відвідала могилу Ху Яобана, щоб ушанувати його пам’ять.
«Реабілітація — це спосіб довести, що партія завжди права й чудова»
Це повідомлення набуло широкого розголосу й передруковано багатьма китайськими ЗМІ, в тому числі й рупором режиму — новинним агентством Сіньхуа. У повідомленні навіть відмічено, що за минулі роки могилу Ху Яобана відвідало 300 тис. чоловік, у тому числі 80 партійних і державних лідерів, а також 200 чиновників з різних міністерств і провінцій.
Публікація цього повідомлення багатьма офіційними ЗМІ в Китаї стала першою ознакою, яка підтверджує чутки про те, що прем’єр Держради КНР Вень Цзябао має намір дати нову оцінку студентським демонстраціям і подальшій різанині, які сталися в Пекіні 23 роки тому.
20 березня Financial Times повідомила, що згідно з «обізнаним джерелом», Вень Цзябао тричі піднімав питання про бійню на Тяньаньмень під час закритих нарад вищих чинів партії. Проте кожного разу інші лідери виражали протест проти такого сміливого рішення (в Китаї вищу владу представляє постійний комітет політбюро компартії — орган з 9 чоловік, який фактично управляє країною. Вень Цзябао і Ху Цзіньтао входять у постійний комітет).
За матеріалами Financial Times, Бо Сілай — син Бо Бо, який підбурив Ден Сяопіна використати армію проти студентів, — є одним з найбільш лютих супротивників реформ Вень Цзябао. Але Бо Сілай нещодавно був звільнений з поста глави компартії в мегаполісі Чунцін і зараз перебуває під слідством.
Багато китайських ЗМІ за межами Китаю також підтвердили, що Вень Цзябао має намір реабілітувати студентський рух на площі Тяньаньмень.
Політичні реформи
Багато китайців вважають, що першим кроком до здійснення політичних реформ є відновлення доброго імені жертв бійні на площі Тяньаньмень. Але насправді, оскільки політичні реформи зараз не можливі, питання реабілітації учасників руху на Тяньаньмень не треба так ускладнювати — його можна вирішити й без політичних реформ.
Дати чітке визначення політичним реформам у Китаї непросто. Національний Конгрес КПК заявляв про майбутні політичні реформи багато разів. Насправді, з повідомлень Конгресу можна зрозуміти, що політичні реформи ніколи не припинялися, і їх просто необхідно продовжувати.
Згідно з партійними установками, політична реформа повинна проходити під керівництвом партії на основі соціалізму з китайською специфікою. Мета реформи полягає в тому, щоб розширити повноваження партійного керівництва, а не ослабити їх. Будь-які істотні зміни, такі як забезпечення свободи преси, зборів і віросповідання, не допускаються, тому що будь-яка з цих реформ ознаменує кінець правління комуністичної партії.
Тому, чи можлива реабілітація потерпілих під час трагедії на площі Тяньаньмень нині? Тих, хто безпосередньо давав вказівки скоїти ці злочини, вже немає серед живих. Бійня на площі Тяньаньмень сталася 23 роки тому. Рішення про криваве придушення прийняли головним чином вищі лідери компартії, яким у той час вже було за сімдесят.
Колишній глава КПК Цзян Цземінь є єдиним представником попереднього покоління влади, який безпосередньо пов’язаний з інцидентом. Проте, він не приймав рішення, а просто був виконавцем. Генеральний секретар Ден Сяопін призначив Цзян Цземіня своїм спадкоємцем замість Чжао Цзияна, який відмовився від військового придушення студентів. Тепер же Цзян Цземінь виступає проти реабілітації студентів «4 червня», оскільки боїться, що його почнуть звинувачувати в тому, що він не мав права займати у 89-му році пост генсека компартії (він керував Китаєм з 1989 по 2002 рік).
Бути проти демократії і свободи абсолютно природно для Цзяна. Ось чому він закрив незалежне видання World Economic Herald у Шанхаї перед тим, як сталася бійня на площі Тяньаньмень. Це також одна з причин, через яку Ден вибрав саме його.
Батько Бо Сілая був причетний до рішення використати армію для придушення студентів, тому Бо виступає проти реабілітації студентського руху. Тепер, коли Бо Сілая немає (його заарештували) — головна перешкода на шляху до справедливості ліквідована.
Детальніше про Бо Сілая можна прочитати у статті «Звільнений змовник Бо Сілай заборгував мільярди»
Стратити чи помилувати
Лідери компартії, які ухвалюють ключові рішення в управлінні країною, побоюються двох речей, які може спровокувати реабілітація «руху Тяньаньмень». По-перше, вони бояться будь-яких змін, і просто хочуть зберегти все, як є. По-друге, вони розуміють, що як тільки почнеться процес реабілітації, інші соціальні групи захочуть висунути свої вимоги і, врешті-решт, повалять партію.
Проте, більшість лідерів також розуміють, що якщо вони вирішать питання про бійню на площі Тяньаньмень, то зможуть завоювати симпатії громадськості й відновити репутацію партії перед настанням критичного моменту. Коли він настане? Для партії критичний момент — це момент, коли вона перебуває у вкрай скрутному становищі і коли її лідери вважають, що вирішення якогось питання сприяє продовженню влади партії, навіть на короткий час.
Але процес реабілітації може бути прискорений через деякі непередбачувані події. 5-го квітня Ван Дань і декілька інших студентських лідерів опублікували відкритий лист до керівництва китайського режиму. В листі вони просили дозволу відвідати Китай — свою батьківщину.
Невідомо, чи надихнула їх написати цього листа недавня відставка Бо Сілая. Але в інтерв’ю Radio Free Asia Ван дійсно згадав виступ Вень Цзябао про те, що треба запросити людей з різними думками в Чжуннаньхай. (Чжуннаньхай — місце, де живуть лідери режиму, іноді використовується як синонім для керівництва компартії).
Наступного дня, не встигла з Китаю ще прийти яка-небудь відповідь, як Фан Лічжи, відомий китайський дисидент, помер у своєму домі в Арізоні. Фан Лічжи був відомим астрофізиком і супротивником режиму компартії у 80-ті. Він став відомим у Сполучених Штатах тому, що прожив у посольстві США в Пекіні цілий рік, поки, нарешті, не потрапив в Америку.
Він зі своєю дружиною сховався в посольстві 5 червня 1989 року, на наступній день після того, як сталася трагедія на площі Тяньаньмень. Відтоді Фан Лічжи жив у вигнанні й не мав шансу повернутися в Китай.
Передбачається, що його недавня смерть пов’язана з боротьбою за владу в Китаї, що розгорілася між негласною фракцією реформаторів (прем’єр Вень Цзябао і глава КНР Ху Цзіньтао) і прибічниками жорсткої політики на чолі з Цзян Цземінєм (колишнім лідером Китаю) і Чжоу Юнканом (главою політико-юридичної комісії, яка відає усіма силовими структурами й утворює другий центр влади в Китаї).
Цзян і Чжоу нині на грані краху і втрачають вплив. Щоб утримати владу, Чжоу, як повідомлялося, 19 березня хотів учинити переворот в Пекіні — оточив за допомогою армії будівлю держагентства новин Сіньхуа, узяв під контроль площу Тяньаньмень і китайський кремль — Чжуннаньхай. Його також звинувачують у залякуванні китайських дисидентів, які живуть за межами Китаю, і в посиленні цензури Інтернету та ЗМІ, наприклад, видання Велика Епоха недоступне для китайців. Проте 20 квітня AP повідомила, що Чжоу Юнкан вже перебуває під слідством. Це провіщає великі зміни в політичній системі Китаю. Оскільки Вень Цзябао і Ху Цзіньтао зміцнюють свої позиції у владі, можливо, країна вступить на шлях політичної реформи.
Ніяких вибачень
Реабілітація в Китаї означає, що влада незаконно звинувачує, засуджує, катує або ув’язнює когось, а потім оголошує про свою повну або часткову невинність. Ніякі вибачення не надаються, будь то реабілітація з фінансовою компенсацією або без неї. Це одностороннє рішення, його можна або ухвалити, або ні.
Реабілітація — це спосіб довести, що партія завжди права й чудова. Несправедливо звинувачені мають бути вдячні за це. Проте деякі жертви й частина громадськості вважають, що компартія Китаю (КПК) не має права так вчиняти із студентським рухом. Вони вважають, що КПК повинна визнати й вибачитися за злочини, здійснені нею й просити вибачення у потерпілих і сімей загиблих.
Навіть якщо реабілітація станеться насправді, це зовсім не означає, що партія змінилася в кращу сторону. Партія йшла на поступки й раніше. У 1981 році після закінчення Культурної революції КПК ухвалила «Резолюцію з деяких питань історії нашої партії з моменту створення Народної Республіки Китаю».
Більшість подій, згаданих у «Резолюції», є політичними кампаніями, через які мільйони людей постраждали або були вбиті. Партія визнала лише деякі злочини, але відмовилася від інших. Наприклад, партія відмовилася визнати, що переслідування «правих» було помилкою. КПК тільки визнала, що воно відбувалося. У тій кампанії жертвами стали, за різними оцінками, від півмільйона до 2 млн чоловік.
Цю «Резолюцію» представили як доказ величі партії. Але вона не зупинила бійню на площі Тяньаньмень через вісім років і так само не перешкодила почати переслідування Фалуньгун у 1999 році, яке триває до сьогоднішнього дня. Партія не може засвоїти уроки історії й наступає на одні й ті ж граблі знову і знову.
Хен Хе, Велика Епоха
Хен Хе — політичний коментатор для телеканалу китайською мовою New Tang Dynasty («Нова династія Тан»). Регулярно пише авторські колонки для Великої Епохи.
