Імперія інків відома усім як одна з найвеличніших цивілізацій світу. Поряд із велично-грандіозною архітектурою, надзвичайними і химерними декоративними орнаментами стоїть і загадкова писемність інків, засіб передачі інформації. Чесно кажучи, цю систему і писемністю назвати складно. Її букви або знаки не записувалися, а передавалися за допомогою вузликів, зав’язаних на нитках. При цьому вузлики в’язалися по вертикалі щодо одного горизонтального мотузка. Такі нитки змотувалися у цілі клубки-книги. Іноді послання виглядали як мотузки, до яких було прив’язано від сотень до тисяч шнурків із вузликами, зав’язаними різним способом. Кіпу мовою племені кечуа означає «вузол», можна сказати «вузликове письмо».
#img_left#Про поширеність вузликового письма говорять археологічні знахідки. На багатьох предметах, піднятих із поховань язичницького часу, були виявлені такі знахідки.
Припускається, що й у слов’янській стародавній культурі використовувався такий вид вузликової писемності. Адже недаремно залишилося безліч символічних висловів, таких як: «зв’язувати слово зі словом», «говорити плутано», часто ми говоримо «хитросплетіння сюжету», «нитка оповідання», «зав’язки» і «розв’язки» – про початок і кінець художнього твору, «неув’язки» – про нісенітницю у тексті та ін. Багатьом відоме й прислів’я: «Що знала – те сказала, на нитку нанизала», яке, можливо, склалося ще за часів існування вузликового письма.
Поза сумнівом, вузликова писемність – один із якнайдавніших способів обміну інформацією. Вузликовим листом «кіпу» і «вампум» користувалися стародавні сейки та ірокези Америки. Вузликовий лист «цзє-шен» (тьє-шен) був відомий і у стародавньому Китаї. У карелів і фіннів досі знаходять клубки з письменами.
Цікавими стали дослідження вчених із Гарвардського університету Гері Уртона та Кері Дж. Брезін, які створили спеціальну комп’ютерну програму, за допомогою якої проаналізували 21 зразок вузликової писемності інків, відновлений під час розкопок у Пуручуко, – столиці імперії інків на перуанському узбережжі, поблизу сучасної столиці Перу Ліми. У статті, опублікованій у журналі Science, автори висловлюють припущення, як діяла ця писемність, і що з її допомогою стародавні інки могли передавати неймовірно складну інформацію. Яким чином вони це робили? Вчені виявили, що окремі фрагменти мотузок різної довжини і кольору, за припущенням, містять числові дані та арифметичні операції, а саме додавання. Більш того, ця числова інформація виявилася розділеною на три ієрархічно вкладених рівні. Між цими рівнями інформація передавалася включенням суми рівня у наступний, на один рівень вищий.
Розгадка таємниці інків завжди цікавила вчених: до недавнього часу «кіпу», такі собі мотузки з вузликами, фахівці вважали звичайними прикрасами або, у кращому разі, примітивними рахівницями.
У своїй книзі «Знаки інкських кіпу» (Signs of the Inka Khipu) Уртон написав, що кіпу, можливо, є найранішою формою писемності. Мабуть, вузликове письмо використовувалося як вид тривимірного бінарного коду, схожого на сучасну мову комп’ютерів.
Існує також тип кіпу, який був не стільки статистичним, як поетичним, оскільки являв собою поеми, пісні, історії, генеалогію. Проте жодного із таких записів не було розшифровано, а будь-яку з існуючих інтерпретацій дуже складно довести. Вчені знають, що існує зв’язок між системою написаних чисел, системою імен та іншою інформацією, але досі не можуть продемонструвати це наочно.
