Охоплений ревнощами до своєї коханої Ніки, Алекс повіз її у романтичну подорож до Парижа. «Вибач, хочу на тобі одружуватися» – блискучий неоном напис на мосту пропливає над їх човном. Ідилія може початися … але, не так все просто.
У героїв фільму є друзі і батьки, які, незважаючи на свої власні невдачі в особистому житті, краще за всіх знають, як слід чинити нареченому і нареченій.
Як раз зараз двоє друзів Алекса розійшлися зі своїми дружинами, а третій і так був покинутий дружиною з маленькою донькою, і, якщо б не няня, він зовсім би не впорався.
#img_left_nostream#У подруг Ніки є свої проблеми – у однієї занадто мало часу на особисте життя через бажання стати модельєром, в іншої романи не припиняються, але справжнього хлопця так і не зустріла; ну а третя – вагітна, а батько дитини настільки молодий, що важко його уявити в ролі батька.
Але ж є ще й батьки. Колишні рок-музиканти – батько й мати Ніки – сприймають новину про майбутнє весілля приблизно так: «І чому якийсь жеребець хоче одружитися на моїй доньці?». Не в захваті від назріваючого союзу, як втім, і від майбутніх сватів, і нащадки древнього роду – батьки Алекса.
Але, крім всієї цієї гучної і суто по-італійськи темпераментної компанії, існує і внутрішній голос Ніки, який невдоволено натякає на бажання Алекса контролювати її життя і на недолік романтики в його поведінці. А один Пауло з листування в Інтернеті – повна йому протилежність.
Отже, всі залучені в історію персонажі в спілкуванні один з одним намагаються #img_left_nostream#знайти відповіді на безліч питань, які щодня їм задає саме життя. Чи зможуть вони знайти ці відповіді? І чи зможе Алекс здійснити той самий, такий необхідний романтичний вчинок?
Закінчення картини італійський режисер Федеріко Моччіа зробив ну просто-таки в стилі Голівуду. Ось тільки, підробка завжди залишається підробкою. Мені здається, в італійської школи кіно є свої прекрасні особливості і колорит. І якщо всі стануть штампувати фільми за шаблоном голівудських ром-ком, це буде просто нудно.
У фільмі є цікаві сюжетні лінії, так, наприклад, соціальні відмінності між батьками нареченого і нареченої. Це, правда, вже не раз використовувалося в кінематографі, є навіть цілий серіал, побудований на взаєминах таких різних батьків молодят «Дарма і Грег», та й вітчизняні «Свати» радують глядачів саме образами батьків з різного соціального середовища.
Так само існують взаємини між друзями та подругами головних героїв. Так що, сюжетних ліній досить багато, і всі вони цікаво задумані, але, в результаті жодна з них не розкрита достатньо, щоб зіграти на струнах душі глядача. Весь фільм якийсь непоганий, але й якийсь поверхневий.
Під кінець стає зрозумілим, до чого все це кипіння почуттів і відносин у загальній каструлі – автори картини разом з головними героями стверджують, що для прийняття важливого і правильного рішення потрібні і сумніви, і муки. А на мене так, якщо сумніваєшся, то не варто навіть нове плаття купувати.
Українська прем’єра фільму «Вибач, хочу на тобі одружуватися» відбудеться 23 вересня 2010 року.
